ОСОБА_3 (далі позивач) звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" про визнання недійсним інвестиційного контракту №СО-002/99 від 01.06.1999р.

Ухвалою суду від 24.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 20/5007/101/11, призначено судове засідання.

01.11.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ повернулась ухвала направлена на адресу позивача - ОСОБА_3 з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

09.11.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від відповідача надійшла заява №2578/2 від 09.11.2011р. в якій останній позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав зазначених в заяві.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та зобов'язано представника позивача надати суду докази на підтвердження місцезнаходження позивача - ОСОБА_3.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.11.2011р. представник ОСОБА_3, отримала підтвердженням чого є, підпис уповноваженого представника на ухвалі від 10.11.2011р.

В судовому засіданні 15.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того, надав для залучення до матеріалів справи копію ідентифікаційного коду ОСОБА_3 та копію паспорта ОСОБА_3 з якого вбачається, що ОСОБА_3 прописана за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.87-88).

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 01.06.1999р. між відповідачем та фірмою "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) було укладено інвестиційний контракт, який на думку позивача був укладений з грубим порушенням чинного, на момент його укладання, законодавства України, та у спосіб, що мав наслідки порушення майнових прав позивача, оскільки, позивач не знав про те, що відповідач розпоряджався акціями без повідомлення інших акціонерів, чим грубо порушував його переважне право на придбання таких акцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2011р. позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав зазначених у заяві №2578/2 від 09.11.2011р.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, сторони зазначили, що додаткові докази відсутні. Також, просили суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області,-

01.06.1999р. між Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" правонаступником, якого є Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі відповідач, товариство) та фірмою (COBISKO) (далі інвестор) було укладено інвестиційний контракт №СО-002/99, який скріплений печаткою (COBISKO UNION, Inc) (далі контракт, договір купівлі-продажу) (а.с.24-27).

Пунктом 1.1 контракту сторони узгодили, що предметом цього контракту є здійснення Інвестором іноземної інвестиції в формі придбання акцій, емітованих діючим підприємством ЗАТ "Житомирські Ласощі".

Іноземна інвестиція здійснюється у вигляді грошових коштів і майна.

Відповідно до п.1.2 контракту, в якості іноземної інвестиції Інвестором перераховуються грошові кошти в сумі 150000,00 доларів США і поставляється устаткування (майно), що належить Інвестору на праві власності на суму 557356 доларів США.

Перелік устаткування, що поставляється Інвестором, його кількість, найменування та вартість вказуються у додатку № 1 до цього контракту.

Згідно із п.2.1 контракту, Інвестор набуває прості іменні акції (пакет акцій), емітовані Товариством, в кількості 5486437 штук номіналом 0,48 грн.

Крім того, матеріали справи містять додаткову угоду від 10.11.1999р. (а.с.28) та додаткові угоди №1 від 01.06.1999р. та №2 від 01.12.1999р. (а.с.29-30) укладені між Кобіско Юніон Інкорпорейшнл та ЗАТ "Житомирські ласощі".

Як зазначає відповідач, вищезазначений контракт був укладений на підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі" від 02.02.1999р., яким:

- надано згоду на збільшення розміру статутного фонду ЗАТ "Житомирські ласощі" на суму 2633289,76 грн. за рахунок внеску фірми Кобіско Юніон Інкорпорейшнл та випуску на цю суму додатково простих акцій в кількості 5486437 по 0,48 грн. кожна, (пункт 4.1. протоколу № 15 загальних зборів акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі" від 02.02.1999 року (надалі — Протокол));

- внести відповідні зміни та доповнення до статуту і установчого договору ЗАТ "Житомирські ласощі" (пункт 5.1., 5.2 Протоколу);

- надано згоду на введення нового учасника до складу товариства фірму "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) (пункт 6.1 Протоколу).

19.08.2011р. рішенням господарського суду Житомирської області по справі №5/5007/25/11 за позовом Ліпінської Тетяни Степанівни до Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ", яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі" від 02.02.1999р.(а.с.14-23).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 була акціонером на момент прийняття рішення загальними зборами акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі" від 02.02.1999р. та укладення інвестиційного контракту від 01.03.1999р. між Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" та фірмою (COBISKO), підтвердженням чого є сертифікат іменних акцій серії А №6805 від 04.10.2006р. та довідка №216 від 06.09.2011р. (а.с.13, 95).

05.09.2011р. позивач направив на адресу відповідача запит в якому просить останнього надати вищезазначене рішення суду, а також повідомити чи укладав відповідач з фірмою "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) будь-які договори, предметом яких була б купівля-продаж акцій ЗАТ "Житомирські ласощі".

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997р. №710/97-ВР, підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006р. № 3480-IV, акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Також, до корпоративних спорів належать спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів (аналогічна позиція викладена в п. 1.2. Рекомендацій Президії ВГСУ № 04-5/14 від 28.12.07р. (v5_14600-07) ).

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" закрите акціонерне товариство - це товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Згідно із ч.3 ст. 38 Закону України "Про господарські товариства", акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.

Акції, які були предметом договору, було додатково випущено відповідачем і всупереч вимогам законодавства не було запропоновано до купівлі акціонерам товариства, а було продано на підставі спірного договору, особі, яка не була акціонером Відповідача - фірмі "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc).

Незаконність таких дій, з боку відповідача, також підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 19.08.2011р. по справі № 5/5007/25/11.

Крім того, підтвердженням порушення укладенням договору прав позивача є те, що в установчих документах ЗАТ "Житомирські ласощі" (Статуті в редакції, що діяла на той момент та установчого договору ЗАТ "Житомирські ласощі") закріплені положення про наявність у акціонерів Товариства переважного права на придбання акцій, зокрема, при випуску додаткових акцій при збільшенні розміру статутного фонду. До того ж, згідно п. 6.2. зазначеного Статуту, акції розповсюджуються тільки серед учасників Товариства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції на момент укладання договору), від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (якщо такий суб'єкт не фізична особа) зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово.

Цією ж статтею визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Договір не було підписано двома особами з боку кожного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, таким чином при укладенні спірного договору сторонами було порушено вимоги вищезазначеної статті.

Договір по своїй суті є товарообмінною (бартерною) операцією, оскільки, ним передбачається не тільки сплата грошових коштів за акції, але і поставка обладнання. А у відповідності до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Суд погоджується з доводами позивача, що сторони договору не отримали необхідну ліцензію для реалізації договору, тобто порушили вимоги закону, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статей 48, 59 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання договору, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України суб'єкт права власності на акції має право ними володіти, користуватися і розпоряджатися, тобто може без обмежень їх продавати, обмінювати, дарувати, заставляти, заповідати тощо.

Водночас зі змісту положень цієї статті та ст. 13 Конституції України вбачається, що право власності певною мірою може бути обмежено, оскільки, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Тобто, юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законом. Отже, саме законом може бути встановлений особливий порядок діяльності суб'єктів, об'єктом права власності яких є, зокрема, акції, і тільки закон може встановлювати щодо нього певні обмеження та покладати на таких суб'єктів (власників акцій) додаткові обов'язки.

Виходячи із наведеного, суд встановив, що винесення рішення за цим позовом вплине на права та обов'язки фірми "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва від 28.09.2010р. за підписом Секретаря Штату Делавер Джеффрі В. Буллок., юридична особа "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc), була припинена 31.08.2009р. (а.с.38).

Крім того, з Аффідевіту від 13.07.2011р., який складений нотаріусом, допущеним до юридичної практики в Штаті Нью-Йорк, АДРЕСА_4, який будучи приведеним до присяги, надав свій юридичний висновок експерта щодо розгляду справ Державного Департаменту, Корпоративного відділу, Штату Делавер, компанії "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) вбачається, що компанія "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc), була компанією штату Делавер. Вона була заснована 16.02.1999 року. Компанія була ліквідована 31.08.2009р. і більше після того не існувала. Записи Штату Делавер не вказують на те, що акції компанії "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) було будь-кому призначено або на те, що існує будь-який правонаступник компанії. (а.с.34-35).

Таким чином, "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc), з огляду на факт припинення зазначеної юридичної особи та відсутності її правонаступників, залучити до участі у справі є неможливим.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи (аналогічна позиція закріплена в пунктах 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Пункт 3 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Окрім зазначеного, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як зазначалось вище, 19.08.2011р. рішенням по справі № 5/5007/25/11 визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Житомирські ласощі", на підставі яких було укладено спірний договір.

Внаслідок укладання спірного договору фірма "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) (США) незаконно набула прав акціонера відповідача цим порушило переважне право позивача як акціонера придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній її частці у статутному капіталі та право на участь в управлінні Товариством.

Викладені обставини свідчать про те, що укладений між Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" та фірмою "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) 01.06.1999р. інвестиційний контракт, не відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України, загальний строк давності встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що спірний договір було укладено без розголошення про його укладання, а позивач дізнався про порушення свого права з моменту коли отримав рішення господарського суду Житомирської області від 19.08.2011р. по справі № 5/5007/25/11 та відповідь на запит від 05.09.2011р., суд дійшов висновку, що в даному випадку мають бути застосовані положення ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 2, 3, 5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Сторани заяви про застосування строку позовної давності суду не подавали.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Частина 5 статті 22 ГПК України передбачає право відповідача визнати позов повністю або частково.

Визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи (ч.1 ст. 78 ГПК України).

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч.5 ст. 78 ГПК України).

Як вже зазначалося, фірма "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) була ліквідована її правонаступники відсутні, таким чином, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про визнання позову, оскільки, вона не суперечить законодавству не порушує чиїх - набудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним інвестиційний контракт №СО-002/99 від 01.06.1999р. укладений між Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, 67) та фірмою "КОБІСКО ЮНІОН, Inc" (COBISKO UNION, Inc) (11218, Тріліні Білдінг, 41, Террас Плейс Бруклін, Н.Й., США).

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, 67, ідентифікаційний код 37546647) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85,00грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) - державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.