Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив "ТЕМП-2" звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про виселення та стягнення 186 934,60 грн. заборгованості з орендної плати та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення № 99а, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43 (літ. А) згідно Договору оренди №1 від 22.12.2003 р., заборгувавши 172 924, 00 грн.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 172 924, 00 грн. –основного боргу, 7 171, 23 грн. –пені, 6 839,39 грн. –3% річних та виселити відповідача з орендованого приміщення, а також стягнути 1 954,35 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 13.09.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.10.2011.

03.10.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 27.10.2011.

Ухвалою від 03.10.2011 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" в якості 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, позовну заяву 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про виселення та стягнення штрафних санкцій.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекфарм", мотивована тим, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 04.08.2011 Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" набуло право власності на нежиле приміщення № 99а площею 185,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43 (літ. А) на підставі Договору іпотеки та договору від 04.02.2011 про внесення змін до Договору іпотеки. З цих підстав Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" просить суд виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з орендованого приміщення та стягнути з нього 522, 91 грн. - 3% річних та 76, 50 грн. –пені.

10.11.2011 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд виселити відповідача з нежилого приміщення № 99а площею 185,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43 (літ. А).

10.11.2011 представник Обслуговуючого житлово - будівельного кооперативу "ТЕМП-2" також подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 172 924, 00 грн. –основного боргу, 7 171, 23 грн. –пені та 6 839,39 грн. –3% річних.

10.11.2011 в судовому засіданні оголошувалася перерва на 14.11.2011.

14.11.2011 представник позивача за первісним позовом та представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору підтримали свої позовні вимоги з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, письмові заперечення виклали у відзиві на позовну заяву від 09.11.2011.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

22.12.2003 року між Житлово-будівельиим кооперативом "ТЕМП-2" (правонаступником - Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "ТЕМП-2"), як орендодавцем (далі - Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 як орендарем (далі - Орендар) укладеного Договір №1 оренди нерухомого майна (далі - Договір оренди) - нежилого приміщення загальною площею 175, 2 кв. м., на 1 поверсі, за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 31.12.2003 між сторонами Договору оренди було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди, згідно умов якої сторони дійшли згоди, що орендна плата збільшується кожні п'ять років до рівня ринкових цін за домовленістю сторін, а також кожен рік індексується на рівень інфляції, встановлений Держкомстатом (п. 3.6 Додаткової угоди №1).

Однак, суду не надано доказів укладення Додаткової угоди №1 від 31.12.2003, оригінал вказаної Угоди у сторін відсутній.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої становить 3401, 00 грн. на місяць. Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 9.1. Договору оренди цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 22.12.2003 по 22.12.2008.

Сторони дійшли згоди, що після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена за згодою сторін (9.3. Договору оренди).

Сторони не заперечують, що після закінчення строку дії цього Договору оренди та станом на день розгляду справи, відповідач продовжує орендувати приміщення за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43А.

З матеріалів справи слідує, що внаслідок порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати за користування приміщеннями у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 91 827, 00 грн. за період з 01.01.2009 по 29.03.2011, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору та додаткових угод.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, однак, враховуючи те, що сторонами не надано суду доказів укладення Додаткової угоди №1 від 31.12.2003, підлягають частковому задоволенню у розмірі 91 827, 00 грн.

Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 839,39 грн. - 3% річних за період з 10.01.2009 по 02.09.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання щодо повноти та своєчасності оплати користування приміщеннями, чим порушив умови Договору.

Однак, нараховані позивачем 3% підлягають частковому задоволенню згідно розрахунку суду у розмірі 3 752,87 грн., з урахуванням фактичного розміру простроченої суми.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 7 171, 23 грн. за період з 02.03.2010 по 02.09.2011.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача, прострочення по Договору з боку відповідача розпочалося з 02.03.2010, тобто шестимісячний строк нарахування пені закінчився 02.09.2010.

Оскільки Договором чи будь-якими додатковими угодами до нього сторони не змінювали шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій встановлений статтею 232 ГК України, суд вважає, що нарахування позивачем пені по за межами цього строку (6 місяців) є безпідставне та необґрунтоване.

Зважаючи на те, що позовна заява подана до суду 09.09.2011, а стягнення пені відповідно до ст. 258 ЦК України обмежене річним строком позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

В ході розгляду позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами, судом встановлено наступне.

29.03.2011 у зв'язку з наявністю заборгованості з орендної плати, ОЖБК "ТЕМП-2" листом № 2 надіслав відповідачу повідомлення про відмову від Договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (частина 2 статті 782 ЦК України).

Вищевказане повідомлення про відмову від Договору оренди було отримано відповідачем 04.04.2011.

Таким чином, враховуючи приписи частини 2 статті 728 ЦК України Договір оренди є розірваним з 04.04.2011.

Згідно наданого суду витягу про державну реєстрацію прав від 04.08.2011 Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, третя особа з самостійними вимогами –ТОВ "Лекфарм" набуло право власності на нежиле приміщення № 99а площею 185,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43 (літ. А) на підставі Договору іпотеки та договору від 04.02.2011 про внесення змін до Договору іпотеки.

Таким чином, враховуючи приписи частини 4 статті 334 ЦК України ТОВ "Лекфарм" є власником нежилого приміщення, яке відповідач орендував.

08.08.2011 ТОВ "Лекфарм" направило відповідачу лист № 166, відповідно до якого вимагало звільнити нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43 (літ. А) до 01.09.2011.

Вказаний лист отриманий відповідачем 08.08.2011, що підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача на вказаному листі. Крім того, на вказаному листі відповідач власноруч написав, що він зобов'язується звільнити нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43 (літ. А) до 01.09.2011.

Проте, відповідач у строк до 01.09.2011 не звільнив вказане приміщення.

Враховуючи те, що строк дії Договору оренди закінчився 04.04.2011, після закінчення строку вищевказаного Договору відповідач не звільнив орендоване приміщення, відповідно до п. 7.5. Договору оренди, і не передав позивачеві по акту прийому-передачі, вимоги ТОВ "Лекфарм", яке на день звернення з даним позовом до суду є власником приміщення за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 43 (літ. А) про виселення відповідача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, за позовом третьої особи з самостійними вимогами на відповідача в повному об’ємі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1.Позов Обслуговуючого житлово - будівельного кооперативу "ТЕМП-2" задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юр. адреса: АДРЕСА_2; факт. адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Обслуговуючого житлово - будівельного кооперативу "ТЕМП-2" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22908852) 91 827 (дев’яносто одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. –боргу з орендної плати, 3 752 (три тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 87 коп. –3% річних, 955 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 80 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" задовольнити повністю.

5. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (юр. адреса: АДРЕСА_2; факт. адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежилого приміщення площею 185, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43 літера А, шляхом передачі приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14-Е, код ЄДРПОУ 31449860).

6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юр. адреса: АДРЕСА_2; факт. адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекфарм" (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14-Е, код ЄДРПОУ 31449860) 85 (вісімдесят п’ять) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.