( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs33133815) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs35090537) )

Господарський суд Тернопільської області

у складі ''/span'Список 'судді Шумського І.П., судді ''/span'заповнити при колегіальному розгляді '

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Кардинала Й. Сліпого, 8, м.Тернопіль, 46001)

до відповідача Тернопільської обласної організації товариства "Знання України" (вул. Карпенка, 4, м.Тернопіль, 46000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" (бульвар Шевченка, 1, м.Тернопіль, 46000)

про визнання права власності.

За участю представників сторін:

Позивача - Борис О.Я.

Відповідача - не з'явився

Третьої особи - не з'явився

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської обласної організації товариства "Знання України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на приміщення гаражу загальною площею 25,4 кв.м. (28 кв.м. по зовнішніх замірах), розташованого на Майдані Волі, 2 в місті Тернополі.

В судове засідання уповноважені представники відповідача та третьої особи не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги визнав повністю та клопотав про можливість розгляду справи без участі представника.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено належні йому права та обовязки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст. 22, 78 ГПК України є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

Згідно з новою редакцією статуту, погодженого Національним банком України 21 травня 2010 року, Акціонерний комерційний банк "Аваль" було створено юридичними особами - резидентами України в формі відкритого акціонерного товариства рішенням установчих зборів (протокол № 1 від 03.03.1992 року).

Банк зареєстрований Національним банком України 27 березня 1992 року під реєстраційним номером 94.

Протоколом Загальних Зборів АКБ "Аваль" № 36-4/4 від 21 січня 1994 р. прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного комерційного банку "Аваль" на акціонерний поштово - пенсійний банк "Аваль".

У зв'язку із рішенням Загальних Зборів акціонерів Банку (Протокол № 36-35 від 02.12.2005р.), Банк набув статусу Банку з іноземним капіталом.

Протоколом Загальних Зборів АППБ "Аваль" № 36-36 від 21 квітня 2006р. прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово - пенсійного банку "Аваль" на Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль". Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником за всіма правами та обов'язками акціонерного поштово - пенсійного банку "Аваль".

Протоколом Загальних Зборів акціонерів № 36-45 від 14 жовтня 2009р. прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

На підставі договору міни від 21 травня 1996 року, по акту прийому передачі (накладній №1) від 30 травня 1996 року Тернопільська обласна організація товариства "Знання України" передала у власність Акціонерному поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" частину приміщення розташованого на Майдані Волі, 2 у місті Тернополі, загальною площею 441,8 з надвірними будівлями (гараж площею 28 кв.м.).

Згідно з договором від 02 липня 1996 року між Тернопільською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", по акту прийому-передачі від 05 липня 1996 року, третій поверх приміщення, розташованого на Майдані Волі, 2 в місті Тернополі, загальною площею 441,8 з надвірними будівлями (гараж площею 28 кв.м) передано на баланс Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль".

При цьому, згідно довідки-характеристики від 11 квітня 2011 року №229, 28 кв. м. площі гаражу пораховано по зовнішніх розмірах, внутрішня площа гаражу становить 25,4 кв. м.

Як вбачається зі змісту позову, та інших документів, зокрема згаданої вище довідки-характеристики, приміщення третього поверху під літерою "А" площею 408,5 кв.м. розташованого на Майдані Волі, 2 в місті Тернополі було відчужено ДСК "Ощадний банк України".

Гараж площею 25,4 кв.м розташований на Майдані Волі, 2 в місті Тернополі під літерою "Г" за планом земельної ділянки, АППБ "Аваль" не відчужувався і згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за 05 вересня 2011 року належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль".

Вищеназвані угоди, як і право власності банку на приміщення гаражу ніким у встановленому порядку не оскаржувались.

Згідно з поясненнями представника позивача, даними в засіданні 10 листопада 2011 року, свідоцтво про право власності на згаданий обєкт банку не видавалось.

Однак, у зв'язку із втратою первинних (оригіналів) правовстановлюючих документів (договорів), та наявністю обставин, що перешкоджають їх відновленню, власник гаражу (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") позбавлений можливості повною мірою розпоряджатись своїм майном, а тому просить визнати своє право в судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Визнанням відповідачем позову та поданими позивачем доказами, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 86 ЦК УРСР, ст. 317 ЦК України).

У відповідності до ст. 128 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 202, 328 ЦК України цивільні права і обовязки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом, зокрема з договорів.

Частиною другою статті 328 ЦК України, а також ст.ст.48, 49 чинного на момент укладення угод Закону України "Про власність" (697-12) встановлено презумпцію правомірності набуття права власності.

У відповідності до змісту, діючих на час укладення договорів від 21 травня 1996 року та 02 липня 1996 року, норм ст.ст. 45, 47, 48 ЦК УРСР договір міг бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, у випадку передбаченому законом.

Названі угоди станом на 10 листопада 2011 року, у встановленому законом порядку недійсними не визнані, зареєстроване за позивачем право власності не оспорене.

Згідно з Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що є додатком до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, договори міни та купівлі-продажу є правовстановлюючими документами на нерухомість.

За твердженням позивача, примірники (оригінали) цих договорів ним втрачено, а свідоцтво про право власності він не отримував.

В силу приписів ст. 392 ЦК України, у разі втрати документа, який засвідчує його право власності, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності.

Законність підстав набуття позивачем права на нерухоме майно та користування ним, відповідачем та третьою особою не заперечується, їх неправомірність судом не встановлена. А тому, право власності ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на приміщення гаражу загальною площею 25,4 кв.м. (28 кв.м. по зовнішніх замірах), розташованого на Майдані Волі, 2 в місті Тернополі, за планом земельної ділянки літера "Г", підлягає захисту шляхом його визнання (ст.ст. 16, 395 ЦК України, ст. 20 ГК України).

З огляду на виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача, в силу ч.2 ст. 49 ГПК України, понесені судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82- 85 ГПК України, суд -

Позов задоволити.

1. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9 м.Київ, 01011, код 14305909) право власності на приміщення гаражу загальною площею 25,4 кв.м. (28 кв.м. по зовнішніх замірах), розташованого на Майдані Волі, 2 в місті Тернополі, за планом земельної ділянки літера "Г".

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.