За позовом: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології", с. Зубра Пустомитівського району Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 479895 грн. 37 коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Лесько Н.О.

від відповідача: Костур Р.В.

від третьої особи: не з’явився

Представникам сторін, які з"явилися в судове засідання, роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" про стягнення 479895 грн. 37 коп.

Ухвалою суду від 19.09.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.10.2011р.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 05.10.2011р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП "Придніпровська залізниця" та відкладено розгляд справи на 26.10.2011р. Ухвалою суду від 26.10.2011р. розгляд справи відкладено на 09.11.2011р. З метою надання можливості сторонам представити додаткові докази у справі, ухвалою суду від 26.10.2011р. розгляд справи відкладено на 09.11.2011р.

З метою надання можливості сторонам представити додаткові докази у справі, в судовому засіданні 09.11.2011р. оголошено перерву до 10.11.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2011р. позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві, зокрема покликається на те, що 20.03.2009р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (замовник) був укладений договір поставки №09/03/20-2п, за яким постачальник зобов’язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, у т.ч. шайбу пружинну двохвиткову для залізничної колії, діаметром –25 мм., шуруп колійний 24х150, болт закладний з гайкою для рейкових скріплень залізничної колії 22*175. Позивач повністю оплатив вартість товару, про що був складений акт звірки взаєморозрахунків від 31.01.2010р. Однак, на станції призначення (ст. Іларіонове, Придніпровська залізниця) було виявлено нестачу, про що було складено акти. Вагон та ЗПУ були справні, відповідали перевізному документові. Згідно із ст. 111 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж прийшов у непошкодженій цистерні з непошкодженими пломбами виробника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відповідно до специфікації №1 до договору, вартість нестачі становить 479895грн. 37коп.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві (зареєстрований канцелярією суду 05.10.2011р. за вхідн. № 22699/11) та додаткових поясненнях до відзиву (зареєстрованих канцелярією суду 09.11.2011р. за № 26159/11), просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до договору №09/03/20-2п від 20.03.2009р. відповідач зобов’язувався поставити та передати у власність позивача продукцію на умовах FCA (ст. А.3 "а" правил Інкотермс –продавець зобов’язаний надати товар перевізнику у названому місці у день чи в межах узгодженого для поставки періоду. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця –коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем. Покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли товар є поставленим). Відповідно до вказаних умов та п. 5.3. договору, датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу вантажоодержувача, яка вказується в рознарядці замовника. Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 664 ЦК України. Тому, відповідач не може нести відповідальність за нестачу товару, отриманого позивачем. Посилається на недоведеність факту нестачі передбаченої документами партії продукції, оскільки не складались комерційні акти. Крім цього, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, на підставі ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання 09.11.2011р. явку повноважного представника не забезпечила, однак направила пояснення від 25.10.2011р. № НХ-3/5228 (зареєстроване канцелярією суду 27.10.2011р. за № 24817/11) до позовної заяви, в якому зазначає, що між позивачем та ДП "Придніпровська залізниця" укладено договір № ЦХП-20109 ПР/НХ-09133/НЮ від 26.12.2008р. за яким постачальник зобов’язується поставити та передати у власність продукцію виробничо-технічного призначення. Так, на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці надійшли вагони №№ 24430530, 23825912, 24329542, в яких було виявлено недостачу та складено акти приймання продукції по кількості.

В судовому засіданні 10.11.2011р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.11.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.03.2009р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (замовник) було укладено договір поставки №09/03/20-2п, згідно з п.1.1 якого відповідач зобов’язувався поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка та кількість якої вказується в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Згідно з п. 1.3. договору, виробником продукції є ВАТ "Дружківський завод металевих виробів". Згідно із п. п. 5.1., 5.3. договору, постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці замовника. Датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу вантажоодержувача, яка вказується в рознарядці замовника.

Як встановлено судом, позивач направив відповідачу рознарядку № ЦХП-18/762 від 20.03.2009р., згідно з якою відповідач зобов’язувався поставити за адресою ДП "Придніпровська залізниця" продукцію визначеною в рознарядці кількості. У відповідності до залізничної накладної № 50898547 від 24.04.2009р. продукція була завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці. За місцем отримання продукції комісією складено акт приймання продукції по кількості № 5 від 30.04.2009р. у яким зафіксовано недостачу товару. У комісійному прийманні продукції та складенні акту № 5 від 30.04.2009р. участь брав представник товаровідправника, який мав особливу думку щодо дотримання вимог зважування товару та виявлення нестачі. Особлива думка зазначена в акті № 5 від 30.04.2009р.

У відповідності до залізничної накладної № 50898811 від 30.04.2009р. продукція була завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці. За місцем отримання продукції комісією складено акт приймання продукції по кількості № 6 від 07.05.2009 року яким зафіксовано недостачу товару.

Також встановлено судом, що позивач направив відповідачу рознарядку № ЦХП-18/1398 від 14.04.2009р., згідно з якою відповідач зобов’язувався поставити за адресою ДП "Придніпровська залізниця" продукцію в кількості визначеній в рознарядці. У відповідності до залізничної накладної № 50898823 від 06.05.2009р. продукція була завантажена на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці. За місцем отримання продукції комісією складено акт приймання продукції по кількості № 7 від 14.05.2009р. яким зафіксовано недостачу товару. У комісійному прийманні продукції та складенні акту № 7 від 14.05.2009р. участь брав представник товаровідправника, який мав особливу думку щодо виявлення пошкоджень вагону, зокрема зазначив, що виявлено порушення цілісності конструкції вагона, а також несанкціонованого проникнення до вантажу. Особлива думка зазначена в акті № 5 від 14.05.2009р.

Також, суд встановив, що позивач направив відповідачу рознарядку № ЦХП-18/2774 від 05.06.2009р., згідно з якою відповідач зобов’язувався поставити на адресу ДП "Придніпровська залізниця" продукцію в кількості визначеній в рознарядці. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає спірною поставку, що прямувала в вагоні № 24336226. Однак, до матеріалів справи не долучено ні залізничної накладної, ні акту про виявлення недостачі складеного при прийманні продукції. Натомість, позивач посилається на акт № 7 від 25.06.2009р. приймання продукції по кількості (долучений до матеріалів справи). Судом встановлено, що згідно з залізничною накладною № 50899121 від 19.06.2009р. продукція була завантажена (вагони №№ 24335226, 24627887) на станції Дружківка Донецької залізниці і відправлена на станцію Іларіонове Придніпровської залізниці. За місцем отримання продукції комісією складено акт приймання продукції по кількості № 7 від 25.06.2009р. яким зафіксовано недостачу товару. У комісійному прийманні продукції та складенні акту № 7 від 25.06.2009р. участь брав представник товаровідправника, який мав особливу думку щодо дотримання вимог виявлення факту недостачі. Особлива думка зазначена в акті № 7 від 25.06.2009р. Крім цього, в доповнення до акту № 7 від 25.06.2009р. додано пояснення представника ЦХП, що брав участь у завантаження продукції на станції відправника, відповідно до яких зазначено про дотримання вимог щодо завантаження товару в тару, а також про відповідність завантаженій кількості товаросупровідним документам.

Також, а в актах приймання продукції по кількості, що досліджені судом зазначено, що вагони були справними зі справними ЗПУ, які відповідають перевізним документам, що підтверджується змістом акту.

Відповідач посилається на те, що згідно із умовами договору він поставив товар у повній кількості, який у меншій кількості надійшов вантажоодержувачу.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 року), термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Згідно із ст. А.3 "а" правил Інкотермс продавець зобов’язаний надати товар перевізнику у названому місці у день чи в межах узгодженого для поставки періоду. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця – коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем. Покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли товар є поставленим

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено ЦК України (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу, вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Згідно зі ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Відповідно до ст. 30 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р. (457-98-п) , завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Згідно із ст. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до ст. 111 Статуту (457-98-п) , залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Досліджуючи зміст договору поставки, а саме п. п. 5.1, 5.3. в світлі п. п. 7.2, 7.4. договору, суд приходить до висновку, що сторонами було погоджено момент поставки як дату відмітки на накладній про відправлення продукції. Із зазначеної відмітки вбачається, що товар відповідно до умов договору був поставлений у повній кількості, передбаченій договором.

Враховуючи наведене, відповідно до умов договору між сторонами та правил Інкотермс, в частині, що регулюють поставку товару на умовах FCA, ризик втрати товару в цю дату перейшов до позивача.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що спірні правовідносини мали місце в період з квітня по червень 2009 року а позивач звернувся до господарського суду за захистом порушених прав 15.09.2011р. Виходячи з положень ст.ст. 258, 267 та 925 ЦК України, враховуючи заяву відповідача, крім викладених вище підстав, суд встановив наявність підстав для відмови у задоволенні даного позову, обґрунтованого комерційними актами, через сплив позовної давності на захист порушених прав позивача.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 258, 267, 627, 664, 908, 924, 925 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84 ГПК України, суд-

В задоволенні позовних вимог відмовити.