За позовом Фірми "Т.М.М."- товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до Головного управління економіки та Інвестицій Київської міської

державної адміністрації, м. Київ

про визнання договору № 406 від 28.07.2008 розірваним

Судді: Качан Н.І. (головуючий)

Грєхова О.А.

Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1 –пред. по довір.

Від відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3. –пред. по довір.

Від прокуратури не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання Договору № 406 від 28.07.2008р. розірваним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011р. було порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 07.07.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2011р.

В судовому засіданні 27.07.2011р. було оголошено перерву до 29.07.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 29.07.2011р. сторонам було повідомлено про призначення справи у колегіальному складі, у зв’язку з її складністю.

Розпорядженням від 29.07.2011р. В.о. Голови Господарського суду міста Києва Е.О.Шевченко розпорядився розглянути справу № 31/245 колегіально у складі: Головуючий суддя - Качан Н.І.; судді: Грєхова О.А., Удалова О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. розгляд справи було призначено на 14.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 29.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 13.10.2011р. та продовжено строк вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України.

03.10.2011р. від Прокуратури Святошинського району м. Києва надійшло клопотання про вступ до справи, з метою захисту інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 09.11.2011р., у зв’язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.

Розпорядженням від 07.11.2011р. Заступник голови Господарського суду міста Києва В.В. Джарти розпорядився розглянути справу № 31/245 колегіально у складі: Головуючий суддя - Качан Н.І.; судді: Грєхова О.А., Ярмак О.М., у зв’язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору розірваним.

Представник прокуратури в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 09.11.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

Між позивачем та відповідачем був укладений Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 406 від 28 липня 2008р.

Предметом Договору, відповідно до п. 1.1., є сплата позивачем, як забудовником, пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з реконструкцією з розширенням виробничо-офісних будівель (в тому числі нове будівництво адміністративно-офісних приміщень будівельної сфери 4 252,45 кв.м., закладу громадського харчування 417,34 кв.м., та реконструкція корпусу № 22а виробничо-складських приміщень будівельної сфери 5 466,07 кв.м., корпусу № 22 виробничо-складських приміщень будівельної сфери 4420,00 кв.м., та наземною автостоянкою 52м/м площею 936 кв.м.) по вул. Машинобудівній (Георгія Гонгадзе), 50 у Солом'янському районі м. Києва.

Розмір пайового внеску, згідно п. 1.2. та з розрахунками 1, 2, 3, 4 та 5 становить 5 845 410 грн.

Пунктом 1 Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2003р. N 271/431 (ra0271023-03) (у редакції рішення Київської міської ради від 28 грудня 2006р. N 530/587 (ra-530023-06) ), які діяли на момент укладення договору, визначено, що пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Ці Нормативи застосовуються для визначення розмірів пайової участі: інвесторів (забудовників), що здійснюють на території міста Києва будівництво реконструкцію) будь-яких об'єктів, незалежно від їх форми власності.

Позивач зазначає, що уклавши Договір з відповідачем, мав намір здійснити реконструкцію з новим будівництвом на вул. Машинобудівній, 50, проте, в результаті економічно-фінансової кризи, позивач опинився в складному фінансовому становищі, а тому не зміг розпочати будівництво об'єкту по вул. Машинобудівній,50, який є предметом Договору пайової участі.

Позивач надає суду, як докази звернення до відповідача, листи вих. № 796/09-в від 23.09.2009р. та вих. № 705/07-ю/в від 20.07.2009р., в яких було викладено пропозиція призупинення дії Договору, у зв’язку з важким фінансовим становищем позивача.

Проте, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт направлення вказаних листів на адресу відповідача чи документів, яким засвідчується факт прийняття залежних від нього заходів про врегулювання спірних питань.

11 травня 2010р. позивач, керуючись ст. 188 ГК України, ст. 1 ЦК України, звернувся до відповідача з пропозицією розірвати Договір, проте доказів, які б підтверджували факт направлення вказаної пропозиції суду також не надано.

До матеріалів справи долучено Довідку про надходження коштів за період з 01.01.2008р. по 25.07.2011р., якою підтверджено факт перерахування позивачем на користь відповідача, на виконання умов Договору, 28.08.2008р. грошових коштів у розмірі –1 948 470 грн.

Постановою Верховного Суду України по справі № 17/241 від 20.06.2011р. заяву ТОВ "Фірми "Т.М.М."про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2011р. залишено без задоволення.

Судом прийнято до уваги, що по справі № 17/241 вирішувався спір щодо визнання Договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 406 від 28 липня 2008р. недійсним. За рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційною, було частково задоволено позовні вимоги.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011р. рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. в частині визнання недійсними пунктів 4.1, 4.2., 4.3. та 4.4. Договору скасовано та відмовлено в цій частині у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом по справі № 17/241 встановлено, що 28 липня 2008 року між Товариством та Управлінням укладено договір пайової участі, предметом якого є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв’язку з реконструкцією і розширенням виробничо-офісних будівель по вул. Машинобудівній м. Києва.

Відповідно до пункту 5 статті 22 Закону України "Про столицю України –місто-герой Київ" від 15 січня 1999 року № 401-ХІV Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) у порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про планування та забудову територій" від 20 грудня 2000 року № 1699-ІІІ фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

рішенням Київради № 271/431 (ra0271023-03) , чинним на дату укладення договору пайової участі, встановлено, що пайовий внесок сплачує юридична (фізична) особа або уповноважена нею особа.

Вказані законодавчі акти, чинні на час виникнення спору, є спеціальними і регулюють правовідносини щодо укладення договорів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Верховним Судом України встановлено, що висновок касаційного суду про відповідність спірного договору вимогам законодавства, зобов’язання якого мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, є обґрунтованим і законним.

До того ж з інформації представників сторін суду стало відомо, що договірні зобов’язання виконані сторонами на рівні 45 % від визначеного об’єму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено Порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Так, відповідно до ч. 1. ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (ч. 3 ст. 188 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для розірвання договору не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 651- 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 10 листопада 2011 року.