Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради Київської області (далі –позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревіко Логістик Україна"(далі –відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2005 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв’язку із внесенням змін до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та набранням законної сили Податковим кодексом України (2755-17) , виникла необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ревіко Логістик Україна", та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року та призначено справу до розгляду на 6 вересня 2011 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 6 вересня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області прокуратурою подано заяву про уточнення позовних вимог.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2011 року змінено назву Товариства з обмеженою відповідальність "Ревіко Логістик Україна"на Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик".

Представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечували.

9 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд, -

12 квітня 2005 року між Бориспільською міською радою Київської області (за договором –орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ревіко Логістик Україна"(за договором –орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 квітня 2005 року за №040538700043.

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка належить до земель несільськогосподарського призначення під розміщення виробничо-складського комплексу (землі промисловості) в районі північної промислової зони в м. Бориспіль Київської області (кадастровий номер земельної ділянки –3210500000:03:001:0001).

Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 8,00 гектарів.

Відповідно до пункту 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4351334,40 грн.

Згідно пункту 5 договору договір укладено на 25 років.

У відповідності до пункту 6 договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 7 договору передбачено, що розмір річної орендної плати становить 43513,34 грн. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 3626,11 грн.

Відповідно до пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем до 15 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно пункту 9 договору розмір орендної плати переглядається один раз на року у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законодавчими актами України.

На виконання умов договору між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Ревіко Логістик Україна" підписано акт прийому-передачі земельної ділянки. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№309-VI від 3 червня 2008 року (309-17) в Закон України "Про оренду землі" (161-14) були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ; для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) . Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 4 червня 2008 року.

У зв’язку із введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 1 січня 2011 року (від 2 грудня 2010 року за №2755-VI), Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу (2755-17) . Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 1 січня 2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України (2755-17) .

Згідно ч. 1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст. 21 Закону України "Про оренду землі"орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

рішенням Бориспільської міської ради від 6 березня 2008 року за №3370-30-V "Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль"затверджено відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль.

рішенням Бориспільської міської ради від 12 червня 2008 року за №4102-35-V для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревіко Логістик Україна"встановлено відсоток орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 3 (трьох) відсотків.

рішенням Бориспільської міської ради від 11 серпня 2009 року за №6252-54-V "Про внесення змін до договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, укладеного між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Ревіко Логістик Україна"внесено зміни до договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, а саме: у пункті 6 слова "1 (одного) відсотку"читати як "10 (десять) відсотків".

Відповідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) . Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п. 12 Земельного кодексу України (2768-14) ).

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 3.4.7 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 2 лютого 2010 року №04-06/15 (v06_1600-10) "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства"у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 3 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до частини 2 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з частиною 4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У відповідності до частини 5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно частини 4 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

З метою приведення умов договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства позивач звертався до відповідача з листами №12-31-8284 від 24 листопада 2008 року, №12-31-4189 від 24 червня 2008 року, №42/12-31 від 4 січня 2007 року, №12-31-380 від 19 січня 2010 року, №12-31-385 від 23 січня 2009 року, №12-31-5547 від 28 серпня 2009 року, проте, відповіді від відповідача не отримував.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, суд зазначає, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Орендодавець вправі вимагати від Орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін.

Крім того, внесення змін до договору здійснюється судом не за умови з'ясування додержання стороною процедурного порядку запропонування змін, а в разі наявності відповідних підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик"в частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2005 року підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача втрат надходжень до бюджету за оренду земельної ділянки у сумі 810108,00 грн. суд зазначає наступне.

Дослідивши вказану позовну вимогу, судом встановлено, що її предметом є вимога про стягнення 810108,00 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року (284-93-п) , відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Проте, суд приходить до висновку, що заподіяння збитків позивачу внаслідок дій відповідача по невнесенню змін до договору в частині розміру орендної плати в ході розгляду справи за допомогою належних і допустимих доказів не доведено через відсутність доказів наявності причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та грошовими втратами позивача від таких дій відповідача.

Будь-яких доказів, зокрема письмових, на підтвердження заподіяння відповідачем збитків позивач суду не надав, внаслідок чого суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду за допомогою належних і допустимих доказів факт спричинення відповідачем збитків у розмірі 810108,00 грн., через що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків є безпідставною, необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради Київської області підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Внести зміни до пункту 6 договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик", який зареєстрований у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 квітня 2005 року за №040538700043 в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 10 (десяти) % від нормативної грошової оцінки земель, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у місті Бориспіль Київської області".

3. Внести зміни до пункту 8 договору оренди землі від 12 квітня 2005 року, укладеного між Бориспільською міською радою Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик", який зареєстрований у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 квітня 2005 року за №040538700043 в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця: №33211812700004 КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018 ЗКПО 23570059 місцевий бюджет.".

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик"(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28, код 32614649) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31118095700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) –85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик"(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28, код 32614649) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31217264700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22050000, одержувач –державний, Київська область 22050003, символ звітності банку - 264) –236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.