СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
 
                           У Х В А Л А
 
 від 08.05.74
 
 
 
 
                                                           (Витяг)
 
 
     К. звернувся з позовом до шахти комбінату "Макіїввугілля" про
відшкодування  шкоди  у  зв'язку з каліцтвом.  Свої вимоги позивач
мотивував тим,  що працював у  відповідача  машиністом  вугільного
комбінату.  Під час роботи дістав ушкодження,  внаслідок чого став
інвалідом  третьої,  а  потім  -  другої  групи  з  втратою  80  %
професійної   працездатності.   Середній   заробіток  до  каліцтва
становив  339  крб.  33  коп.  Оскільки   призначена   пенсія   не
відшкодовує   втраченого   заробітку,   позивач   просив  стягнути
одноразово 3955 крб.  і щомісяця по 181 крб.  46 коп., починаючи з
4 січня 1973 р. по 4 січня 1975 р.
     Ухвалою народного суду Центрально-Міського району м. Макіївки
від 26 жовтня 1973 р. позов К. залишено без розгляду.
     Постановою президії Донецького обласного суду  від  31  січня
1974 р.  протест прокурора Донецької області, винесений на предмет
скасування ухвали народного суду, залишено без задоволення.
     У протесті  заступника  Прокурора  УРСР ставиться питання про
скасування ухвали народного суду і  постанови  президії  обласного
суду та надіслання справи народному судові на новий розгляд.
     Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позов
К.  без  розгляду,  народний  суд  виходив  з  того,  що позивач є
недієздатним,  оскільки за матеріалами  кримінальної  справи  його
визнано  неосудним.  З  цим  погодилась  президія  обласного суду.
Однак, такий висновок не можна вважати вірним.
     Згідно зі  ст.  16  Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
         громадянин
може   визнаватися   недієздатним   тільки   судом   у    порядку,
встановленому ЦПК ( 1501-06,  1502-06,  1503-06 ) (1501-06,  1502-06,  1503-06)
        .    З матеріалів
справи  вбачається,  що  позивач  не  визнавався  недієздатним   у
встановленому  законом порядку.  Його неосудність,  що пов'язана з
вчиненням злочинних дій,  не прирівнюється  до  недієздатності,  а
тому не є підставою для залишення позову К. без розгляду.
     Крім того,  за  клопотанням  експертної  комісії  Макіївської
міської  психоневрологічної  лікарні  заходи примусового лікування
щодо К.  скасовані ухвалою обласного суду від 14 травня 1973 р.  і
позивач переданий на піклування родичів.
     Враховуючи наведене,  судова  колегія  Верховного  Суду  УРСР
ухвалила:  протест заступника Прокурора УРСР задовольнити.  Ухвалу
народного   суду  Центрально-Міського   району   м. Макіївки   від
26 жовтня  1973 р.  і постанову президії Донецького обласного суду
від 31 січня 1974 р.  скасувати, а справу надіслати народному суду
для розгляду по суті.
 
 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
 N 2, 1995 р.