Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське будівельне управління", м. Харків, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд призупинити дію договору № 6-9247 від 30.01.04 р. та додаткової угоди в частині нарахування споживання електроенергії за тарифом 1,08 грн. за 1 кВт/г, зобов"язати Акціонерну компанію "Харківобленерго" м. Харків, провести перерахування електроенергії, споживаної житловим будинком за адресою: м. Харків, вул. Луганська, 36 за тарифом для громадян - споживачів, а саме 0,2802 грн. за 1 кВт/г з 12.07.2011 р., а також до проведення мешканців будинку по вул. Луганської, 36 на прямі розрахунки з відповідачем нарахування за споживану електроенергію здійснювати за тарифом для громадян. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське будівельне управління", м. Харків, звернулось до суду в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме: заборонити відповідачу припиняти подачу електроенергії до житлового будинку № 36 по вул. Луганської м. Харкова до розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 жовтня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено Акціонерній компанії "Харківобленерго" м. Харків (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) припиняти подачу електроенергії до житлового будинку № 36 по вул. Луганської м. Харкова до розгляду справи по суті.

30 вересня 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та щодо першої позовної вимоги зазначив, що спір про призупинення дії договору не може бути предметом розгляду у господарському суді, крім того, послався на те, що того ж самого висновку про невідповідність способу захисту права дійшов Вищий господарській суд України в постанові від 20.01.2011 р. по справі № 17/41 та в постанові від 26.10.2010 р. по справі № 33/194-08. Щодо другої вимоги відповідач зазначив, що відповідно до додатка 3.1, який є невід"ємною частиною договору, електропостачання здійснюється саме для будівництва житлового будинку по вул. Луганська, 36 за відповідним тарифом, та договір сторонами не змінювався та не визнавався недійсним, у зв"язку з чим будь-які підстави для задоволення позову в частині зобов"язання відповідача провести перерахунок із зміною тарифу відсутні. Щодо третьої позовної вимоги, відповідач зазначив, що позовна вимога щодо нарахування за спожиту електричну енергію відповідачеві за тарифом громадян є внесенням змін до договору, проте позивач не звертався до відповідача з пропозицією, тому правові підстави для зміни суттєвої умови договору у відповідача відсутні.

03 жовтня 2011 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи та заяву, в якій просив суд залучити Жукову Надію Дамирівну, власника квартири № 63 в буд.№ 36 по вул. Луганській в м. Харкові, Хіміч Тамару Володимирівну, власника квартири № 93 в буд. № 36 по вул. Луганській в м. Харкові в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача.

03 жовтня 2011 року від Жукової Н.Д. до господарського суду Харківської області надійшла заява, в якому остання просила суд залучити її в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

03 жовтня 2011 року від Хіміч Т.В. до господарського суду Харківської області надійшла заява, в якому остання просила суд залучити її в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні 03 жовтня 2011 року було оголошено перерву до 18 жовтня 2011 року.

17 жовтня 2011 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи, а також заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд п. 1 первісної позовної заяви викласти в наступній редакції:"Припинити дію договору № 6-9247С від 30.01.04 р. від 30.01.04 р. та додаткової угоди у частині нарахування споживання електроенергії за тарифом 1,08 грн. за 1 кВт/г".

В судовому засіданні 18 жовтня 2011 року було оголошено перерву до 08 листопада 2011 року.

27 жовтня 2011 року відповідач надав до суду пояснення, в яких проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

04 листопада 2011 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Представники позивача у судовому засіданні 08.11.11 р. підтримували позовні вимоги, просили суд прийняти уточнення до позовних вимог від 17.10.11 р. та просили суд оголосити перерву у судовому засіданні.

Представники відповідача проти позову заперечували з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях.

Розглянувши клопотання позивача та гр. Жукової Н.Д., гр. Хіміч Т.В. щодо залучення останніх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вказаних клопотань, оскільки гр. Жуковою Н.Д. та гр. Хіміч Т.В. є фізичні особи, господарський суд не має підстав щодо залучення їх до участі у господарській справі.

Щодо подання уточнень та доповнень до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті, суд відмовляє позивачу в прийнятті уточнень позовних вимог щодо зміни п. 1 резолютивної частини позовної заяви, оскільки вони подані після того, як суд вже розпочав розгляд справи по суті і їх прийняття буде суперечити діючому законодавству.

Що стосується усного клопотання представників позивача, заявленого в судовому засіданні 08 листопада 2011 року про оголошення перерви, то на думку суду воно не обґрунтоване, його заявлення спрямоване на штучне затягування строків розгляду ініційованого позивачем позову, через що дане клопотання не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

30 січня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське будівельне управління", м. Харків, (позивач) та Акціонерною компанією "Харківобленерго" м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 6-9247 (далі - договір), у відповідності до умов якого відповідач постачає електричну енергію позивачу, а позивач, в свою чергу, оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є невід"ємними його частинами.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що постановою господарського суду Харківської області у справі № Б-50/14-09 від 12.07.2011 р. підприємство позивача визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ "ЛІК-ХБУ" звернувся до керівництва відповідача з листами № 25/07 від 25.07.2011 р. та № 07/09 від 07.09.2011 р. з проханням прийняти на баланс компанії електричної мережі до житлових будинків за адресами: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, та вул. Луганська, 36, та, у зв"язку з закінченням підприємницької діяльності, перевести житловий будинок по вул. Луганської, 36 на електропостачання за тарифами для громадян - споживачів та скласти угоди з громадянами на прямі розрахунки за електроенергію.

Відповідач своїм листом № 268-03/15-82065 від 19.09.2011 р. відповів, що для переведення мешканців будинку на прямі розрахунки власнику будинку необхідно: надати сертифікат відповідності збудованого об"єкту; у разі необхідності скорегувати та виконати технічні умови на електропостачання житлового будинку в повному обсязі; визначитися з житлово - експлуатаційною організацією, що має обслуговувати внутрішньо будинкові електричні мережі, яка повинна укласти з компанією договір про постачання електричної енергії на загально - будівникові потреби, та після виконання зазначених вимог та при наявності у мешканців будинку документів, які підтверджують право власності на житло, компанією будуть укладені договори про користування електричною енергією.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що до наступного часу надання електроенергії за адресою: м. Харків, вул. Луганська, 36 проводиться за тарифом для підприємств (1,08 грн. за 1 кВт/год), як на будівельний об"єкт, проте будинок за адресою: м. Харків, вул. Луганська, 36 є заселеним 98 квартирним житловим будинком, а не є будівельний об"єктом та на протязі 3 років споживачами електроенергії є виключно громадяни.

Разом з тим, судом з*ясовано, що в процесі розгляду спору 24.10.11 р. між сторонами укладено договір та переведено житловий будинок за адресою:м. Харків, вул. Луганська, 36 на тариф, встановлений для населеного пункту.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів зокрема шляхом:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідного органу їхніх посадових осіб і службових осіб;

Порядок подання позову до господарського суду регулюється Розділом V 111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , стаття 54 ГПК України визначає форму і зміст позовної заяви та зобов’язує позивача викласти у позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначити докази, що підтверджують позов; послатися на законодавство, на підставі якого подається позов; надати обґрунтований розрахунок суми що стягується чи оспорюється.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За змістом поданої позивачем позовної заяви позивач пунктом першим просить суд призупинити дію договору № 6-9247 від 30.01.04 р. та додаткової угоди в частині нарахування споживання електроенергії за тарифом 1,08 грн. за 1 кВт/г.

Однак, такого засобу захисту порушеного права не передбачено законом. У випадках, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту, суд повинен відмовити в позові.

Стосовно другої позовної вимоги про зобов"язання Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків провести перерахування електроенергії, споживаної житловим будинком за адресою: м. Харків, вул. Луганська, 36 за тарифом для громадян - споживачів, а саме 0,2802 грн. за 1 кВт/г з 12.07.2011 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було вищевказано, між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 6-9247 від 30.01.2004 р.

Згідно додатка 3.1, який є невід"ємною частиною договору, електропостачання здійснюється саме для будівництва житлового будинку по вул. Луганська, 36 за відповідним тарифом.

Вказаним договором та додатком до нього не передбачено зобов*язання відповідача здійснити перерахування електроенергії, споживаної житловим будинком за адресою: м. Харків, вул. Луганська, 36 за тарифом для громадян - споживачів.

Договір сторонами не змінювався та не визнавався недійсним у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим до неї.

Враховуючи викладені обставини, будь-які підстави для задоволення позову в частині зобов"язання відповідача провести перерахунок із зміною тарифу у суду відсутні.

Щодо третьої позовної вимоги позивача до проведення мешканців будинку по вул. Луганської, 36 на прямі розрахунки з відповідачем нарахування за споживану електроенергію здійснити за тарифом для громадян суд зазначає наступне.

Дана позовна вимога щодо нарахування за спожиту електричну енергію відповідачеві за тарифом громадян по суті є вимогою про внесенням змін до договору.

Внесення будь-яких змін до договору або доповнення його змісту можливе лише за взаємною згодою сторін. Цивільним кодексом України (435-15) , а саме статтями 651 та 652 передбачені підстави для зміни договорів.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавлена того на що вона розраховувала при укладанні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, а зміна обставин є настільки суттєвою, що підриває саму основу зобов*язання, мету, заради якої укладався договір.

Із змісту позовної заяви, наданих письмових доказів та пояснень сторін не вбачається наявність спору щодо істотних порушень сторонами умов договору. Позивач не надав до матеріалів справи жодного доказу щодо порушення відповідачем умов договору, понесення як реальних збитків та (або) упущеної вигоди так і моральної (немайнової) шкоди та інших наслідків, що суттєво впливають на інтереси сторони.

Згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, викладених в частині другій цієї статті.

В даному випадку відбулася зміна обставин, у зв"язку з тим, що постановою господарського суду Харківської області у справі № Б-50/14-09 від 12.07.2011 р. підприємство позивача визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатор ТОВ "ЛІК-ХБУ" звернувся до керівництва відповідача з листами № 25/07 від 25.07.2011 р. та № 07/09 від 07.09.2011 р. з проханням прийняти на баланс компанії електричної мережі до житлових будинків за адресами: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, та вул. Луганська, 36, та, у зв"язку з закінченням підприємницької діяльності, перевести житловий будинок по вул. Луганської, 36 на електропостачання за тарифами для громадян - споживачів та скласти угоди з громадянами на прямі розрахунки за електроенергію.

Разом з тим, суд вважає неможливим примушення відповідача до дій, вчинення яких не є обов’язковими для нього. Тим більше, що мова йде про громадян - споживачів, що взагалі унеможливлює розгляд даної вимоги в господарському суді.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги про нарахування за спожиту електричну енергію відповідачеві за тарифом громадян.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягає.

Дослідивши викладені обставини, суд враховує, що при вирішення питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, вважає, що заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року по справі №5023/7653/11 підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст 14, 16, 627, 629, 651, 652 ЦК України (435-15) , 20, ч.3 ст. 184 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 54, 68 ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд, -

Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року по справі №5023/7653/11, а саме скасувати заборону Акціонерній компанії "Харківобленерго" м. Харків (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) припиняти подачу електроенергії до житлового будинку № 36 по вул. Луганської м. Харкова до розгляду справи по суті.