( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs21205495) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs24326058) )

За позовом: Державної судноплавної компанії "Укртанкер"

до відповідача: Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

про стягнення 165 266,04 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. –за довіреністю № УТР-12 від 25.01.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 –за довіреністю № ю-1-35/11 від 17.08.2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Державна судноплавна компанія "Укртанкер"(далі - ДСК "Укртанкер") звернулася до господарського суду із позовною заявою до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"(далі - ДСК "ЧМП") про стягнення заборгованості за користування майном згідно договору позички № 0Д-1396 від 08.12.2006р. у сумі 108 390,00 грн. та завданих збитків у сумі 56876,04 грн.(всього 165 266,04 грн.)

В обґрунтування заявлених вимог представник позивач вказує на те, що 05.12.2006р. між ДСК "Укртанкер"(позичкодавець) та ДСК "ЧМП"(користувач) укладено договір позички №ОД-1396, за умовами п.п.1.1., 1.2., 2.1. якого позичкодавець надає, а користувач приймає на платній основі за актом приймання-передачі позичку у вигляді території загальною площею 9 872,2 кв.м. та споруд на цій території, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Моторна,4 (майно), що належить на праві господарського відання ДСК "Укртанкер".

Незважаючи на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. по справі № 25-22/207-08-5563 договір позички № ОД-1396 від 08.12.2006р., укладений між Державною судноплавною компанією "Укртанкер"та Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство", було розірвано, відповідач повернув майно, передане йому за договором позички, лише 11.08.2011р. після прийняття господарським судом рішення від 13.07.2011р. по справі №9/17-1868-2011.

Враховуючи, що ДСК "ЧМП"незаконно, безпідставно та безоплатно користувалося майном ДСК "Укртанкер", позивач вважає, що сума 108 390 грн. –плата за користування майном підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Крім того, позивач зазначає, що ДСК "ЧМП"було допущено розкрадання майна, переданого за договором, а саме: піддонів у кількості 558 штук, у зв’язку з чим ДСК "Укртанкер"завдано збитки у сумі 56876,04 грн.(а.с.70)

Представник відповідача надав суду відзив (а.с.45-46), в якому проти позовних вимог заперечує, вказуючи, що на час отримання листа від 24.01.2011р. із вимогою про повернення майна відповідач не мав змоги виконати її через відсутність уповноваженої особи, яка може представляти його інтереси, перешкод позивачеві щодо повернення майна не чинив.

Вимогу про стягнення збитків за нестачу піддонів у вказаній сумі відповідач також вважає необґрунтованою у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують балансову вартість піддонів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Як свідчать матеріали справи, 05.12.2006 р. між ДСК "Укртанкер"(позичкодавець) та ДСК "ЧМП"(користувач) укладено договір позички №ОД-1396, за умовами п.п.1.1., 1.2., 2.1. якого позичкодавець надає, а користувач приймає на платній основі за актом приймання-передачі позичку у вигляді території загальною площею 9 872,2 кв.м. та споруд на цій території, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Моторна,4 (майно), що належить на праві господарського відання ДСК "Укртанкер" (а.с.16-17).

Надання позички не тягне за собою виникнення в користувача права власності на майно, власником майна залишається держава, а користувач користується ним протягом строку, вказаного в договорі (п.2.2. договору позички).

Згідно п.2.3. договору позички у разі припинення цього договору майно повертається користувачем позичкодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна користувачу цим договором; майно вважається поверненим позичкодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. При цьому, обов’язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.4. договору позички).

За положеннями п.7.1. договору позички позичкодавець зобов’язаний передати користувачу майно згідно з цим договором після підписання акту приймання-передачі майна, який є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору від 05.12.2006 р. встановлено, що розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін та становить 3 400 грн. за перший місяць (грудень 2006 р.) користування майном, без ПДВ. Податок на землю, виходячи з площі, вказаної у п.1.1. цього договору користувач сплачує додатково, згідно пред’явленим платіжним дорученням, сплаченим позичкодавцем.

Розмір плати за користування позичкою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2. договору позички). Плата за користування позикою перераховується користувачем щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця, на підставі рахунків позичкодавця, на поточний рахунок, вказаний у виставленому рахунку (п.3.3. договору позички).

Відповідно до п.5.2. договору користувач зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату та усі витрати, пов’язані з утриманням майна.

Сторони договору позички у п.5.5. погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору користувач зобов’язаний повернути позичкодавцеві або підприємству, вказаному позичкодавцем, майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в позичку, з врахуванням нормативного фізичного зносу, та відшкодувати позичкодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини користувача . Майно підлягає поверненню користувачем не пізніше 3 діб після закінчення терміну дії договору позички (п.10.1. договору).

Додатком №1 до договору сторони узгодили перелік майна переданого за договором (а.с.85). Передачу вказаного майна було здійснено за актом прийому-передачі від 5.12.2006р. (а.с.18).

рішенням господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. (підписане 13.01.2011р.) по справі №25-22/207-08-5563, яке набрало законної сили 24.01.2011р. та не було оскаржено сторонами, даний договір позички №ОД-1396 від 05.12.2006 р. було розірвано.

Одночасно, вказаним рішенням з ДСК "ЧМП" було стягнуто заборгованість за договором позички, в тому числі по сплаті земельного податку у розмірі 184 457,34 грн. станом на 1.09.2010р. (з липня 2008р. по серпень 2010р. включно).

Враховуючи, що, незважаючи на розірвання договору, передане відповідачеві майно не було повернуто ДСК "Укртанкер", останнє звернулося до господарського суду Одеської області із позовом про зобов’язання повернути майно. рішення від 13.07.2011р., повний текст якого складено 18.07.2011р. ДСК "ЧМП"зобов’язано повернути ДСК "Укртанкер"передане за договором майно (склад паливно-мастильних матеріалів, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 4, та майно, яке там знаходиться, з врахуванням прийнятого у справі №25-22/207-08-5563 судового рішення Господарським судом Одеської області та умов договору позички № ОД-1396 від 08.12.2006 р.), а також підписати з ДСК "Укртанкер"акт прийому-передачі цього майна.

На виконання вказаного рішення суду виконавчим директором було видано наказ про створення комісії для передачі об’єкта за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 4 (а.с.51). Повернення майна було здійснено вказаною комісією відповідно до акту прийому-передачі від 11.08.2011р. (а.с.27).

Вказаним актом прийому-передачі було встановлено нестачу майна –піддонів (інв. №319) у кількості 558 од. (960-402).

З урахуванням викладеного, ДСК "Укртанкер" звернулося до суду із відповідним позовом про стягнення плати за договором позички з 1.09.2010р. по 11.08.2011р., а також збитків, розрахованих на підставі Постанови КМУ №116 від 22.01.1996р. (116-96-п)

Проаналізувавши наявні докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 827 Цивільного кодексу України до договору позички застосовуються положення про договір найму.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пунктами 1, 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.1. договору від 05.12.2006 р. встановлено, що розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін та становить 3 400 грн. за перший місяць (грудень 2006 р.) користування майном, без ПДВ. Податок на землю, виходячи з площі, вказаної у п.1.1. цього договору, користувач сплачує додатково, згідно пред’явленим платіжним дорученням, сплаченим позичкодавцем.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як встановлено судом, рішення суду, яким розірвано договір позички № ОД-1396 від 05.12.2006., набрало законної сили 24.01.2011р. Саме з цього часу договір вважається розірваним і зобов’язання сторін такими, що припинилися.

Як встановлено судом, вказаним рішенням з ДСК "ЧМП" було стягнуто заборгованість за договором позички, в тому числі по сплаті земельного податку у розмірі 184 457,34 грн. станом на 1.09.2010р. (з липня 2008р. по серпень 2010р. включно).

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення плати за договором з 1.09.2010р. по 23.01.2011р. у сумі 40 528,42 грн.

Щодо вимог про стягнення решти суми, суд зазначає наступне.

Згідно до п.11.2 договору його умови зберігають силу протягом всього терміну договору, а в частині зобов’язань користувача щодо оплати до виконання зобов’язань.

Ч.4 ст. 631 ЦК України передбачено, що закінчення договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом.5.5. договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору користувач зобов’язаний повернути позичкодавцеві або підприємству, вказаному позичкодавцем, майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в позичку, з врахуванням нормативного фізичного зносу, та відшкодувати позичкодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини користувача. Майно підлягає поверненню користувачем не пізніше 3 діб після закінчення терміну дії договору позички (п.10.1. договору). Обов’язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.4 договору).

Вказане цілком кореспондується зі ст. 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом, в порушення вказаних умов закону та договору, відповідач повернув позичене майно лише 11.08.2011р.

Згідно п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до п.11.10 договору взаємовідносини сторін, неврегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Ч.2 статті 785 ЦК України передбачає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що позивач, користуючись своїм правом, обмежив свої вимоги однократною платою за користування, а також враховуючи, що договір передбачає відшкодування сплаченого земельного податку, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим по періоду з 24.01.2011р. по 11.08.2011р. на суму 67861,31 грн.

Посилання відповідача на неможливість повернути майно за відсутності уповноваженої особи не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, чинного керуючого санацією Хайла М.В. було призначено ухвалою господарського суду Одеської області ще 18.02.2011р., а, по-друге, і про це було зазначено у рішенні суду від 10.01.2011р., згідно з наказом Мінтрансу від 23.07.2010 р. №280-О "Про керівника ДСК "ЧМП"Бойченка Ігоря Анатолійовича з 27.07.2010р. призначено виконуючим обов’язків президента ДСК "ЧМП"на період до призначення керівника цієї компанії в установленому законодавством порядку.

Що стосується вимог про стягнення збитків, розрахованих на підставі Постанови КМУ №116 від 22.01.1996р. (116-96-п) , суд вказує наступне.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неповернення майна - оцинкованих піддонів у кількості 558 штук, що було встановлено актом прийому-передачі майна за договором позички від 11.08.2011р. (а.с.27), позивачу завдано збитків у розмірі 56 876,04 грн. (а.с.70).

При цьому, розрахунок збитків здійснено позивачем згідно до Постановою КМУ від 22.01.1996р. № 116 (116-96-п) , виходячи з балансової вартості піддонів –45 700 грн.

В обґрунтування цієї балансової вартості позивач посилається на те, що переоцінка балансової вартості була здійснена згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості основних засобів, що належать ДСК "Укртанкер" та знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 4. У відповідності до вказаного звіту ринкова вартість піддонів станом на 27.03.2007р. становила 40 000,00 грн.(а.с.68-69).

Разом з тим, згідно наявного у матеріалах справи акту приймання –передачі майна від 21.09.2006р. та інвентаризаційного опису основних засобів, які було повернуто після закінчення строку договору оренди ДСК "ЧМП"із ЗАТ "Укртанкер"від 28.05.2001р., вартість піддонів у кількості 960 шт. станом на 30.04.2006р. складає 5700,00 грн. (а.с.64).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, за змістом ст. 54 ГПК України на позивача покладений обов’язок надати обґрунтований, тобто доведений відповідними доказами розрахунок стягуваної суми.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до вимог ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншим засобами доказування.

Таким чином, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, відповідачем доказів, що підтверджують дійсну балансову вартість піддонів станом на день виявлення нестачі, а саме: балансу з розшифрування вартості основних фондів, тобто документів, в яких має відображатися вартість основних фондів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення збитків слід залишити без задоволення.

Відповідно до положень ст.44, 49, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код 01125614) на користь Державної судноплавної компанії "Укртанкер" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 4, код 20959963) - 108 389 /сто вісім тисяч триста вісімдесят дев’ять/ грн. 73 коп. боргу за користування майном за договором позички, 1083 /одну тисячу вісімдесят три/ грн. 90 коп. витрати по сплаті державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрати на ІТЗ судового процесу.