Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" виконати зобов'язання за Договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року та Специфікацією №1 від 18 червня 2009 року до Договору поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме: виготовити та передати у власність Приватного підприємства "Діагональ" напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у кількості 50 (п'ятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

Відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18 червня 2009 року між ПП "Діалог" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" був укладений договір поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відповідач зобов’язався виготовити та передати у власність ПП "Діалог" напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва відповідача в кількості 50 (п’ятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

Згідно зі Специфікацією №1 від 18 червня 2009 року до вищевказаного договору строком поставки був визначений 2-3 квартал 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Діалог" здійснило 100% передплату декількома платежами на загальну суму 12 000 000 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 41 від 22 червня 2009 року на суму 50 000, 00 грн.;

- № 44 від 24 червня 2009 року на суму 100 000, 00 грн.;

- № 48 від 25 червня 2009 року на суму 3 078 120, 00 грн.;

- № 106 від 27 липня 2009 року на суму 7 493 635, 13 грн.;

- № 372 від 17 вересня 2009 року на суму 685 000, 00 грн.;

- № 374 від 18 вересня 2009 року на суму 211 227, 20 грн.;

- № 375 від 18 вересня 2009 року на суму 382 017, 67 грн.

24 вересня 2009 року між позивачем, відповідачем та ПП "Діалог" був укладений договір про відступлення права вимоги №1/24-09-ЦВСВ(ОРВ-09.267)ю, відповідно до якого ПП "Діалог" уступило позивачеві право вимоги у відповідача 50 напіввагонів моделі 12-9745 за договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року.

Перед укладенням вищевказаного договору ПП "Діалог" звернулося до відповідача з листом №188 від 15 вересня 2009 року з проханням письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги.

Листом №ЦВСВ-1/3782 від 23 вересня 2009 року відповідач дав свою згоду на укладення договору про відступлення права вимоги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги)

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на протязі тривалого часу не виконав умови укладених сторонами договору та додаткових угод до нього, що призвело до порушення строку поставки, тобто відповідачем були отримані грошові кошти по Договору за 50 напіввагонів в сумі 12 000 000,00 грн. в вересні 2009 року і використані в його господарській діяльності саме в зазначений період і за рівнем цін вересня 2009 року.

Доказів розірвання договору, визнання його недійсним, або доказів внесення змін до договору та додаткових угод до нього, відповідач не надав. Не надано відповідачем і доказів звернень до позивача про внесення змін до договору в зв’язку з підвищенням цін на сплачений товар.

Крім того, за змістом абз. 2 ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України, якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі.

З огляду на викладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо того, що спірний договір підряду є недійсним, у зв'язку з тим, що відповідач не міг виготовити напіввагон для позивача по ціні 200 000 грн. за одиницю, а, отже, об’єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих або інших прав та обов’язків.

Крім того, суд вважає хибним посилання відповідача на Акт контрольно-ревізійного управління у Харківській області №05-20/126 від 04 жовтня 2011 року, в якому розрахунок ціни напіввагону взятий, виходячи з розрахунку норм використання матеріалів для калькуляції затверджених у лютому 2009 року головним інженером Новиковим А.В. (абз. 2 п. 8 акту), та ця ціна станом на 01 червня 2009 року склала 294 142 грн.. У вказаному Акті КРУ ревізор послався лише на калькуляцію, затверджену головним інженером у лютому 2009 року, при цьому не перевірив первинні бухгалтерські документи на предмет того, за якою ціною здійснювалася закупівля матеріалів для виготовлення напіввагонів у лютому 2009 року та за якою ціною – у червні 2009 року.

Також, суд критично ставиться до твердження відповідач, що партія продукції не була узгоджена шляхом виставлення рахунку на оплату, у зв'язку з чим у ПП "Діалог" не було підстав для перерахування грошей і що ПП "Діалог" перерахувало грошові суми на рахунок відповідача не згідно із умовами договору, а за власним бажанням, добровільно змінивши порядок розрахунків за договором, та перерахована попередня оплата не може враховуватися як виконання зобов’язання з оплати.

З матеріалів справи вбачається, що у першій редакції договору, а саме в п. 6.1. порядок оплати був передбачений протягом 3 банківських днів з дати виставлення відповідачем рахунку на оплату. Додатковою угодою №1 від 23 червня 2006 року Сторони змінили порядок оплати, і фразу "протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення Постачальником рахунку на оплату" було виключено. Тому ПП "Діалог" здійснило оплату у повній відповідності до п. 6.1. договору, який знаходиться в розділі 6 "Порядок розрахунків".

Суд вважає, що посилання Відповідача на те, що одержані грошові кошти не можуть бути враховані як виконання зобов’язання з оплати та на відсутність у Відповідача зобов’язання з поставки, є безпідставним, виходячи з наступного.

На підставі п. 6 Наказу Президента України № 227/95 від 16 березня 1995 року (227/95) підприємства незалежно від форм власності зобов'язані повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення керівник підприємства і головний бухгалтер притягуються до відповідальності.

У одержувача помилково одержані кошти в бухгалтерському обліку слід обліковувати на рахунку 04 "Непередбачені активи і зобов'язання" (адже такі кошти не є власністю одержувача і підлягають обов'язковому поверненню). У податковому обліку у разі своєчасного повернення помилково одержаних коштів такі суми не будуть відображатися взагалі, адже їх одержання і своєчасне повернення не є підставою для відображення таких операцій у податковому обліку. Однак у разі затримки або взагалі неповернення помилково одержаних коштів у неналежного одержувача виникне загроза віднесення таких сум до складу валових доходів.

З цього слідує, що якщо б Відповідач одержав безпідставну попередню оплату, то він повинен був у п’ятиденний термін повернути одержані гроші на рахунок Позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідач визнав одержані кошти як попередню оплату за договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року та у підтвердження цього також виставив рахунок на оплату № 1311 від 30 вересня 2009 року.

Грошові кошти перераховувалися ПП "Діалог" на підставі договору поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю та на виконання умов цього договору. Вказаний договір поставки не встановлює обмеження щодо дострокового виконання зобов’язання з оплати товару.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, законними та підлягаючими задоволенню.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача, оскільки вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, та позбавлені правового та фактичного обґрунтування.

У відповідності зі ст. 49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44- 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ' Текст '

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" (64660, Харківська область, Лозовський р-н, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 01056362, ІПН 010563620277, п\р №26003000128129\980 в Харківській філії АБ "Державний експортно-імпортний банк України" МФО 351618, р\р 26001036555 в Харківській філії "Експрес-банк", МФО 350716) виконати зобов'язання за Договором поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року та Специфікацією №1 від 18 червня 2009 року до Договору поставки №160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме: виготовити та передати у власність Приватного підприємства "Діагональ" (94217, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Кірова, б.136, ЄДРПОУ 31707758, ІПН 317077512067, п\р №2600418989 у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ МФО 304007) напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у кількості 50 (п'ятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" (64660, Харківська область, Лозовський р-н, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 01056362, ІПН 010563620277, п\р №26003000128129\980 в Харківській філії АБ "Державний експортно-імпортний банк України" МФО 351618, р\р 26001036555 в Харківській філії "Експрес-банк", МФО 350716) на користь Приватного підприємства "Діагональ" (94217, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Кірова, б.136, ЄДРПОУ 31707758, ІПН 317077512067, п\р №2600418989 у Публічному акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ МФО 304007) витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн..