Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Монмарт", м.Київ

до Приватного підприємства "СКА Група", м.Київ

про: визнання договору поставки № 01/07-С недійсним

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явились

від Відповідача – ОСОБА_1 –(дов. № б/н від 02.08.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Монмарт", м.Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "СКА Група", м.Київ (далі –Відповідач ) про визнання недійсним Договору поставки № 01/07-С від 01.07.2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчі документи Позивача, Договір поставки № 01/07-С від 01.07.2010р. та інше.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/327 від 13.09.2011 р., розгляд якої призначено на 29.09.2011 р.

29.09.2011р. від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. розгляд справи було відкладено на 02.11.2011р.

02.11.2011р. від Відповідача в судовому засіданні надійшли додаткові матеріали по справі, а саме: копія Акту звіряння взаєморозрахунків від 30.06.2011р., підписаний з боку Відповідача, копії видаткових накладних, копії банківських виписок, копія претензії Відповідача № 1 від 21.07.2011р. з доказами направлення її Позивачу, копії правоустановчих документів Відповідача, копія Договору № 01/07-С на постачання товарів від 01.07.2010р.

В судовому засіданні 02.11.2011р. Відповідач заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник Позивача в судові засідання не з’являвся, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується відмітками на поштових повідомленнях про вручення кореспонденції, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (v1228600-06) від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123 (v_123600-07) , таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Позивача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідачем клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

01.07.2010р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) було укладено Договір на постачання товарів № 01/07-С.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, протягом його дії, поставити та передати у власність Покупцеві електропобутову техніку (надалі іменується 'Товар"), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей Товар. Поставка Товару за цим Договором відбувається окремими партіями.

Згідно п.1.2 Договору, асортимент, кількість та ціна Товару що поставляється Покупцю згідно цього Договору визначаються у рахунку-фактурі або видатковій накладній за кожною поставкою Товару (парти Товару).

Відповідно до п.1.4 Договору, якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати стандартам, ТУ, іншій технічній документації, що прийняті та затверджені на території України.

Як вбачається з п.2.1 Договору, Постачальник бере на себе обов'язок, після набрання чинності цим Договором передати у власність Покупця (поставити), у місці поставки, Товар у кількості, асортименті і за цінами, вказаними у супровідній документації на такий Товар. Постачальник зобов'язується передати Покупцеві Товар разом з документами, що стосуються Товару та підлягають переданню разом із Товаром відповідно до вимог чинного в Україні законодавства. До отримання Покупцем товару Постачальник зобов’язується забезпечити його збереження.

Відповідно до п.2.2 Договору, Покупець бере на себе обов'язок прийняти Товар від Постачальника у місці його поставки і здійснити за нього оплату у строки і порядку, передбаченими цим Договором.

Згідно п.3.2 Договору Постачальник зобов'язаний надати Товар в розпорядження Покупця у місці поставки, а Покупець - прийняти Товар від Постачальника. Право власності та усі ризики на Товар переходять від Постачальника до Покупця з моменту приймання-передачі Товару згідно пункту 3.3. даного Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача Товару здійснюється в місці поставки, що визначений у пункті 3.1. даного Договору за кількістю та якістю Товару.

Як вбачається з п. 3.4 Договору, підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника на відповідну партію Товару підтверджує, що Товар поставлено Постачальником Покупцю належної якості, у кількості, асортименті та за ціною, що були погоджені Сторонами у рахунку-фактурі на відповідну партію Товару.

Ціна кожної партії Товару визначається у рахунку-фактурі, який є невід’ємною частиною цього договору. Загальна ціна даного Договору визначається як ціна Товару, який було поставлено протягом строку дії Договору. (п.4.1 Договору)

Відповідно до п.4.2 Договору, сторони дійшли згоди про те, що ціна Товару визначається у рахунку-фактурі на відповідну партію Товару, виходячи з затверджених Постачальником цін, вказаних у його прас-листі (каталозі товарів) та діючих на дату здійснення поставки.

Згідно п. 4.4 Договору, оплата партії Товару здійснюється Покупцем за ціною, узгодженою сторонами у рахунку-фактурі, та у строк, що не перевищує 40 (сорок) календарних днів від дня приймання-передачі Товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.7.1 Договору). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього Договору, та закінчується 31.05.2011р. (п.7.2 Договору).

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання Договору поставки №01/07-С від 01.07.2010р. недійсним посилаючись на те, що при укладанні Договору Позивачем та Відповідачем не узгоджувалась та не складалась відповідна специфікація, тобто не було визначено предмет договору, ціни товару а також не визначався строк та порядок поставки товару.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.

Господарський суд розглянувши всі матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3 (v0003700-78) , вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11 (v0011700-76) , предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім –чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 217 ЦК України, передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.2 ст. 236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З позовної заяви вбачається, що Договір поставки № 01/07-С від 01.07.2010р. підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить положенню Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки в ньому не визначені вимоги відносно предмету договору, ціни товару не визначено строк та умови поставки.

Суд не погоджується із твердженнями Позивача з огляду на наступне:

Згідно з ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України, договір визнається дійсним, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

На виконання мов Договору № 01/07-С від 01.07.2010р., згідно накладними наданими в матеріали справи, які підписані та скріплені печатками з боку обох сторін, Відповідачем здійснювалась поставка товару, а Позивачем поставлений товар оплачувався, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.1.ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсність правочину не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цім Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони пунктом 1.2 Договору встановили, що асортимент, кількість та ціна Товару що поставляється Покупцю згідно цього Договору визначаються у рахунку-фактурі або видатковій накладній за кожною поставкою Товару (парти Товару).

Вказане не суперечить приписам норм цивільного та господарського законодавства враховуючи принципу "свободи договору". До того ж, до матеріалів справи надано видаткові накладні, скріплені підписами та засвідчені печатками з боку обох сторін, де сторонами зазначено асортимент, ціну та кількість товару.

До того ж, Позивачем частково здійснено розрахунок за поставлений товар, тобто сторонами вчинено дії, які направлені на настання правових наслідків, обумовлених договором поставки.

Судом встановлено, що підставою для здійснення оплати товару є саме Договір № 01/07-С від 01.07.2010р., оскільки в наданих до матеріалів справи банківських виписках підставою для розрахунку, зазначено "договір поставки № 01/07-С від 01.07.2010".

Крім того, суд зазначає, даний правочин відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦКУ), волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦКУ) та правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що існування жодної з обставин, з якими законом пов’язується недійсність договору, позивач суду не довів, своєї позиції нормативно не обґрунтував.

Враховуючи викладене позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Монмарт", м.Київ відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.11.2011р.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.