Ухвалою господарського суду від 30.08.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 23.08.2011 року зобов’язання повернення автомобіля ГАЗ-3302-212І в комплекті з технічною документацією та стягнення неустойки в розмірі 2400 грн. 00 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 10.10.2011 року. Ухвалою господарського суду від 10.10.2011 року розгляд справи було відкладено, з підстав, викладених у відповідній ухвалі. В судовому засіданні 26.10.2011 року судом оголошувалась перерва до 02.11.2011 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач позовні вимоги заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 01.11.2011 року.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

02.11.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 04.11.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору оперативного лізингу № 323/0707 від 02.07.2011 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"(надалі по тексту рішення –позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"(надалі по тексту рішення - відповідач) про витребування автомобіля ГАЗ-3302-212І в комплекті з технічною документацією, та про стягнення неустойки в розмірі 2400 грн. 00 коп.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір оперативного лізингу № 323/0707 від 02.07.2011 року, на підставі якого позивач надав відповідачу в користування автомобіль ГАЗ-3302-212І, який відповідач повинен був повернути після закінчення строку дії договору. Оскільки автомобіль не повернено, позивач звернувся до суду із позовом про витребування автомобіля та стягнення неустойки.

Відповідач позовні вимоги заперечує, оскільки вважає укладений між сторонами договір договором фінансового лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач має право на викуп об’єкту лізингу.

Крім цього, відповідач у відзиві просить суд:

- визнати частково недійсним внаслідок його укладення під впливом помилки додаток № 3/1 від 10.06.2010 року до Додаткової угоди від 10..06.2010 року до договору оперативного лізингу № 323/0707 від 02.072007 в частині визначення ліквідаційної вартості на рівні 9720 грн. 00 коп.;

- внести зміни до договору оперативного лізингу № 323/0707 від 02.07.2007 року у зв’язку із істотною зміною обставин;

- визнати майнове право ПАТ "Львівський холодокомбінат"на викуп об’єктів лізингу за договором № 323/0707 від 02.07.2007 року на умовах фінансового лізингу.

Дані вимоги відповідача судом до провадження не приймались, оскільки відповідачем у порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу не заявлялись.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 02 липня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оперативного лізингу (оренди) № 323/0707, на підставі якого лізингодавець (позивач по справі) передав лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримав від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: автомобіль ГАЗ-3302-212 І з СПГ –1шт.

Предметом лізингу є майно, яке лізингодавець придбає на замовлення лізингоодержувача для наступної передачі йому в користування.

Відповідно до п. 2.2 договору на підставі заявки лізингодавець придбав предмет лізингу. Закупівельна вартість майна згідно договору купівлі-продажу № 073/04/06 від 02 липня 2007 року складає 64800 грн. (п. 4.2 договору). Об’єкт лізингу є власністю позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію № ВСС 038941 від 07.08.2007 року.

Автомобіль ГАЗ-3302-212 І з СПГ –1 шт. переданий відповідачу в користування згідно акту прийому-передачі від 01.08.2007 року.

Термін дії договору - з моменту оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно додатку № 3 до даного договору визначений до 30 червня 2010 року (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. п. 6 п. 6.2 договору лізингоодержувач зобов’язався повернути предмет лізингу лізингодавцеві у 5-денний термін після закінчення договору лізингу (в тому числі дострокового одностороннього припинення договору, відповідно до п. 9.10) та у стані, зазначеному в договорі.

Відповідно до додаткової угоди від 10.06.2010 року до Договору оперативного лізингу (оренди) від 02 липня 2007 року № 323/0707, дію договору продовжено до 30.06.2011 року, у формі додатку № 3/1 від 10.06.2011 року викладено новий графік лізингових платежів. Внаслідок укладення додаткової угоди загальна сума лізингових платежів становила 103244 грн. 17 коп., ліквідаційна вартість залишилась незмінною в розмірі 9720 грн. 00 коп.

25.06.2011 року позивач надіслав відповідачеві вимогу № 317 про повернення майна. Оскільки дана вимога залишена відповідачем без задоволення позивач звернувся до суду із позовом про витребування об’єкту лізингу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного Кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Розділи 5 та 6 договору оперативного лізингу (оренди) від 02 липня 2007 року № 323/0707 не передбачають права відповідача на викуп об’єкту лізингу у позивача, та не передбачають обов’язку позивача продавати відповідачеві на його вимогу об’єкт лізингу.

Відповідно п. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) № 723/97 ВР від 16.12.1997 року у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку, що Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , нормами якого відповідач обґрунтовує свої заперечення, встановлено. що лізингоодержувач має право на придбання предмету лізингу, якщо сторони про це уклали договір. Оскільки судом встановлено, що умови договору оперативного лізингу (оренди) від 02 липня 2007 року № 323/0707 не передбачають права відповідача на викуп об’єкту лізингу у позивача, доводи відповідача про те, що він має право на викуп предмету лізингу без згоди на це позивача є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовної вимоги про витребування з відповідача на користь позивача автомобіля ГАЗ-3302-212І, з СПГ, реєстраційний № ВС0556ВС, № шасі 330200604067761, свідоцтво про реєстрацію № ВСС 038941 від 07.08.2007 року в комплекті з технічною документацією.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Розмір неустойки позивачем розрахований мінімально за 1 місяць та становить 2400 грн. (1200 х 2 = 2400), оскільки лізинговий платіж становить 1200 грн. відповідно до додатку № 3/1 від 10.06.2011 року. Оскільки до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом Цивільного кодексу України (435-15) та законом, то суд вважає підставною вимогу позивач про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2400 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання зобов’язання по поверненню об’єкту лізингу, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного цивільного права позивача та про необхідність задоволення позовних вимог в повному розмірі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 610, 785, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 292 Господарського кодексу України, статті 7, частини 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82- 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов задоволити повністю.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат"(79025, м. Львів, вул. Повітряна, 2, код ЄДРПОУ 01553706) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"(79000, м. Львів, вул. Банківська, 5 код ЄДРПОУ 31730064) автомобіль ГАЗ-3302-212І, з СПГ, реєстраційний № ВС0556ВС, № шасі 330200604067761, свідоцтво про реєстрацію № ВСС 038941 від 07.08.2007 року в комплекті з технічною документацією.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат"(79025, м. Львів, вул. Повітряна, 2, код ЄДРПОУ 01553706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"(79000, м. Львів, вул. Банківська, 5 код ЄДРПОУ 31730064) 2400 грн. 00 коп. неустойки, 218 грн. 40 коп. сплаченого державного мита, та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.