Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглова О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємства "Імідж-Плюс" вул. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ, 76000

про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08 та стягнення неустойки у сумі 658 744,6 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - начальник юридичного сектору, (довіреність №01/14-20 від 11.07.2011р.)

від відповідача: представники не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№4098 від 11.11.08 про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08 та стягнення 1107634,8 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 04.12.08 провадження у справі №2/135 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №22/69 за позовом приватного підприємства "Імідж-Плюс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та до Головного управління державного казначейства України про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним.

07.09.11 Позивач направив до господарського суду клопотання за вх.№7458/2011свх про поновлення провадження у справі №2/135, оскільки рішення у справі №22/69-14/150-9/58 набрало законної сили, про що подав доказ (копію рішення) .

Враховуючи, що обставини, які були підставою для зупинення провадження відпали, суд ухвалою від 08.09.11 поновив провадження у справі та призначив її до розгляду.

В засіданні суду 29.09.11 представник позивача подав заяву за Вх.№8043/11 свх від 29.09.11 про зменшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути 658744,6 грн. неустойки, решту позовних вимог підтримав.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ч.4 ст. 22 ГПК України, суд ухвалою від 29.09.11 прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08 та стягнення 658744,6 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 18.10.11 на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору до 31.10.11.

В засіданні суду 27.10.11 оголошувалась перерва до 31.10.11.

31.10.11 розгляд справи продовжено.

Позивач в засіданні суду позов підтримав. В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов п.п.2.1., 5.1. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08, в зв"язку з чим просив розірвати вказаний договір та стягнути з відповідача неустойку в розмірі 658744,6 грн.

Відповідач в судове засідання 31.10.11 не з"явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу виконання умов договору купівлі-продажу від 02.09.08 не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про оголошення перерви був повідомлений в засіданні суду 27.10.11 (а.с.2,32).

Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та приватним підприємством "Імідж-Плюс" 02.09.2008 року укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. Набережній ім. В.Стефаника, 40 "в", загальною площею 1000, 2 м. кв.

Пунктом 1.4. даного договору було встановлено ціну продажу об'єкта приватизації, яка становить 6 229 039, 00 грн. (з ПДВ). Ціна об'єкта приватизації визначалась згідно із звітом з незалежної оцінки нежитлових приміщень від 23.06.2008 року, затвердженого наказом Відповідача від 27.06.2008 року за № 62.

Відповідно до ч.1 п.2.1 Договору Покупець зобов"язаний протягом 10 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору внести за придбаний об"єкт приватизації 1038173 грн. Згідно ч.2 п.2.1 Договору Покупець зобов"язаний внести 5 190 866 грн. за придбаний об"єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу. Строк оплати підлягає продовженню ще на 30 календарних днів за умови внесення Покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об"єкта приватизації.

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.11 по справі №22/69-14/150-9/58 визнано недійсним пункт 1.3. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. за адресою: 76000, м.Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 40 "В" від 02.09.2008 року в частині встановлення завищеної вартості предмета продажу на загальну суму 2 244 451, 00 ( два мільйони двісті сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят один) гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.11 по справі №22/69-14/150-9/58 встановлено ціну договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08 в розмірі 3 984 588 грн.

Відповідно до ст.ст. 15- 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідач порушив умови п.п.2.1,5.1 Договору (сплатив тільки 138173 грн.) та не вніс кошти за придбаний об"єкт приватизації в сумі 3 846 415 грн. (3 984 588 грн. - 138173 грн.) з врахуванням рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.11 по справі №22/69-14/150-9/58, яке набрало законної сили 25.07.11.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у випадку невиконання умов даного договору Продавець має право у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору купівлі-продажу. При розірванні договору по цій причині Покупець сплачує на рахунок Продавця неустойку в розмірі 20 відсотків від ціни продажу об"єкта приватизації. а також відшкодовує збитки, що завдані державою із-за невиконання умов цього договору. Кошти сплачені за об"єкт приватизації підлягають зарахуванню в сплату неустойки (п.7.5. "б").

Щодо вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08 слід зазначити наступне:

У відповідності зі ст. 651 ЦК України: 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме п.7.5. договору, яким встановлено, що у випадку невиконання умов даного договору Продавець має право у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору купівлі-продажу. У разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду, а об"єкт приватизації повернутий до державної власності (п.12.3 Договору). 15.10.08 позивач направляв відповідачу пропозицію №09/2528 про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08 (а.с.4-5).

Відповідач своє зобов'язання щодо сплати вартості об'єкту приватизації не виконав, а тому у позивача в силу п.7.5. договору виникло право на розірвання договору.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позовна вимога про розірвання договору купівлі-продажу, що знаходяться нежитлових приміщень по вул.Набережній ім.В.Стефаника, 40 "в", загальною площею 1000,2 м.кв., укладеного 02.09.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Приватним підприємства "Імідж-Плюс" є обґрунтованою, законною, підтвердженою матеріалами справи, а тому такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 р. N 846 (846-2008-п) встановлено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку.

Враховуючи, що навіть після набрання рішенням законної сили по справі №22/69-14/150-9/58 (25.07.11) відповідач так і не сплатив кошти за придбаний об"єкт приватизації в сумі 3 846 415 грн., яким було змінено встановлену ціну договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08, слід визнати правомірним нарахування неустойки в розмірі 658 744,6 грн., яка нарахована від 3 984 588 грн. з врахуванням часткової проплати відповідачем суми 138173 грн.

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Доказу оплати неустойки в розмірі 658 744,6 грн. відповідачем станом на день розгляду справи не подано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 6672,45 грн. державного мита (6587,45 грн. за ма йнову вимогу + 85 грн. за немайнову вимогу) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 629, 651, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Імідж-Плюс" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.09.08 та стягнення неустойки у сумі 658 744,6 грн. задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться по вул.Набережній ім. В.Стефаника, 40 "в", загальною площею 1000,2 м.кв., укладеного 02.09.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Приватним підприємства "Імідж-Плюс".

Стягнути з Приватного підприємства "Імідж-Плюс", (вул. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ,76000, ідентифікаційний код 32361068) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 13660726) –658 744 (шістсот п"ятдесят вісім тисяч сімсот сорок чотири) грн. 60 коп. неустойки.

Стягнути з Приватного підприємства "Імідж-Плюс", (вул. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ,76000, ідентифікаційний код 32361068) в дохід державного бюджету - 6672 (шість тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 45 коп. держмита (отримувач: УДК, м.Івано-Франківськ; банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200).

Стягнути з Приватного підприємства "Імідж-Плюс", (вул. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ,76000, ідентифікаційний код 32361068) в дохід державного бюджету - 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (отримувач: УДК, м. Івано-Франківськ; банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31212264700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22050003).

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.