За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвест Груп" (вул. Бархатової, буд. 92, Центральний район, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 34897715)

про стягнення 18685,60 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – ОСОБА_1, паспорт сер. НОМЕР_1

Від відповідача – ОСОБА_2., представ. за довір. від 12.03.2011р.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвест Груп" грошових коштів у розмірі 18685,60 грн., що складаються з: 1512,00 грн. основного боргу і 17173,60 грн. неустойки. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором оренди майна б/н від 10.03.2011 р. в частині здійснення орендної плати за період з 10.03.2011 р. по 10.04.2011 р. У зв’язку з частковим погашенням боргу, на думку позивача, за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 1512,00 грн. Разом з тим, в силу п. 5.2 договору, п. 2 ст. 785 ЦК України ФОП ОСОБА_1 заявив до стягнення суми неустойки за період з 11.04.2011 р. по 10.09.2011 р. в розмірі подвійної плати за час прострочення договору оренди.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Позивач в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також з'явився, надав заперечення на позовну заяву, в якому вказує, що на момент закінчення дії договору від 10.03.2011р. відповідач повністю оплатив орендну плату. Крім того, представник відповідача зазначив, що у період з 13.05.2011р. по 16.05.2011р. невстановленими особами було викрадено орендоване майно, вважає, що оскільки майно вибуло з користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвест Груп" не з його волі та вини, нарахування орендної плати та штрафних санкцій є необґрунтованими та неправомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, представника відповідача, суд

10 березня 2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Темірінвест Груп" (Орнедар) уклали договір оренди майна, відповідно до п.1 якого Орендодавець передає Орендарю у тимчасове користування будівельні ліса приставні рами ЛСПР-200 виробництва ТОВ "Мекос", Росія, у асортименті та кількості згідно актам прийому-передачі, які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно актам прийому-передачі від 10.03.2011р. та від 18.03.2011р. Орендарю було передано 180 кв.м будівельних лісів вартістю 24119,00грн.

Відповідно до п.п.3.1,3.2 вищезгаданого договору ставка орендної плати за користування майном складає 0,50 грн./ кв.м на добу. При цьому мінімальна добова плата складає 40,00грн., мінімальний об’єм замовлення - 150,00грн. З 18.03.2011р. ставка складає 0,60грн./кв.м. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Орендодавця згідно виставленим рахункам або готівкою.

Згідно п. 4.1 даний договір з моменту його підписання по 10 квітня 2011р.

За період з 10.03.2011р. по 10.04.2011р. відповідачу була нарахована орендна плата на суму 3312,00грн.

11.03.2011р. відповідача погасив заборгованість з орендної плати на суму 1800,00грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що по закінченню строку дії договору Орендар зобов’язується повернути майно Орендодавцю за адресою: АДРЕСА_2.

Однак після спливу строку дії договору відповідач орендоване майно не повернув.

Часткове повернення орендованого майна відбулося тільки у період з 16.05.2011р. по 24.05.2011р.

Станом на 14.09.2011р. за відповідачем числиться заборгованість з орендної плати на суму 14575,73 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач орендну плату оплатив тільки на суму 1800,00грн., у зв’язку із чим за ним склалася заборгованість у сумі 1512,00 грн., яка підлягає стягненню.

Доводи відповідача стосовно повної оплати орендної плати не приймаються судом до уваги, оскільки надані копії платіжних доручень свідчать про сплату орендної плати за іншими договорами, укладеними між сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно ч. 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 11.04.2011р. по 10.09.2011р. у сумі 17173,60грн. згідно розрахунку (а.с.21), яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, про те, що орендоване майно вибуло з його користування не з його вини, оскільки, пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що ризик втрати або пошкодження майна протягом дії цього договору лежить на Орендареві.

Крім того, згідно ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

На підставі викладеного позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 31.10.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 07.11.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвест Груп" (вул. Бархатової, буд. 92, Центральний район, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; р/р 26002011261001 в ПАТ "Банк Кіпра", МФО 320940, ідентифікаційний код 34897715) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_3 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1512,00 грн. основного боргу, 17173,60 грн. неустойки, 186,86грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.