Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 с.Ярошівка Катеринопільського району Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-2000" м.Черкаси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватне підприємство "Агроком" с.Геронимівка Черкаського району, про стягнення 569334,99 грн., -

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 549571,14 грн., у тому числі 87839,33 грн. заборгованості за товар, поставлений по договору №10-05/08 купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту від 05.05.2008 року, та 461731,81 грн. договірних відсотків за користування комерційним кредитом за період з 02.11.2008 року по 04.08.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані наступним: на підставі договору №10-05/08 третя особа поставила відповідачу товар з відстрочкою платежу на умовах комерційного кредиту, а саме: при здійсненні оплати вартості товару після строку, передбаченого п.2.3 Договору, тобто після 01.11.2008, оплата вважається відстроченою, при цьому з покупця стягуються відсотки за користування комерційним кредитом у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день відстрочення; відповідач прийняв поставлений товар, однак порушував строки оплати, вартість товару оплатив не у повному обсязі, внаслідок чого утворився борг з оплати за товар в сумі 87839,33 грн., також у продавця виникло право на стягнення договірних відсотків за користування комерційним кредитом; по договору про відступлення права вимоги №3 від 02.02.2009 року, який укладений між позивачем і третьою особою, до позивача перейшло право вимагати від відповідача сплати заборгованості по договору №10-05/08, яка складається із суми боргу з оплати за товар та відсотків за користування комерційним кредитом.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що платіжним дорученням №128 від 19.09.2011 року основний борг в сумі 87839,33 грн. сплачений позивачу; щодо стягнення відсотків за користування комерційним кредитом заперечив, посилаючись на те, що згідно ст. 1054 ЦК України кредит може надавати лише банк чи інша фінансова установа, отже ПП "Агроком" не могло надавати будь-який кредит.

У заяві про уточнення та зменшення позовних вимог від 27.09.2011 року позивач вказав, що в процесі вирішення спору відповідач сплатив суму заявленого боргу з оплати за поставлений товар, тому просить стягнути договірні відсотки за користування комерційним кредитом за період відстрочення з 02.11.2008 року по 18.09.2011 року в сумі 481495,66 грн.

Заява позивача відповідає його праву, встановленому ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

ОСОБА_4, колишній директор ПП "Агроком", у письмових поясненнях вказав, що за договором про відступлення права вимоги до позивача перейшли права вимагати від відповідача сплати суми основного боргу та відсотків за користування комерційним кредитом.

Відповідачем було подане клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення дійсності підпису директора та печатки відповідача на повідомленні про переведення боргу, яке надано позивачем суду.

Клопотання відповідача відхилене судом, як таке, що не має юридичного значення для вирішення даного спору.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав уточненні позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму нарахованих відсотків за користування комерційним кредитом; спростовуючи доводи відповідача, стверджував, що до позивача перейшов весь об'єм прав, які має продавець по договору, у тому числі право вимоги сплатити договірні відсотки за користування коштами; в установленому договором порядку відповідачу було направлено повідомлення про уступку права вимоги, яке він отримав, що ним не заперечується, отже відповідач зобов'язаний сплатити позивачу договірні відсотки за користування комерційним кредитом;

- представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов, також доказував, що до позивача не перейшло право вимагати від відповідача сплати договірних відсотків за користування комерційним кредитом, оскільки відповідно до умов п.8.5 договору відповідач отримав письмове повідомлення про відступлення права вимоги лише суми основного боргу по договору без відсотків та санкцій.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

05 травня 2008 року між ПП "Агроком" (продавець, третя особа у справі) та ТОВ "МТС-2000" (покупець, відповідач у справі) укладено договір №10-05/08 купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю у власність товар відповідно до специфікації №1 від 05 травня 2008 року, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору купівлі-продажу).

У розділі 2 Договору купівлі-продажу його сторони визначили наступні основні умови:

- сторони відповідно до цього Договору здійснюють взаємні розрахунки щодо суми Договору, яка включає ціну товару, відсотки за право користування комерційним кредитом, а також відшкодування понесених продавцем витрат (п.2.1);

- ціна товару, що поставляється за цим Договором, зміні не підлягає і визначається по кожній позиції номенклатури у специфікації №1 від 5 травня 2008 року, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна ціна товару, що поставляється, складає 126839,32 грн., в т.ч. ПДВ (п.2.2);

- покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця ціну товару у строк до 1 листопада 2008 року. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування комерційним кредитом не стягуються (п.2.3);

- при здійсненні оплати після строку, визначеного у п.2.3 цього Договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим Договором з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 0,5% несплаченої суми за кожний день відстрочення (п.2.4).

У розділі 4 Договору купівлі-продажу сторони визначили обов'язок винної сторони сплатити неустойку (пеню, штраф) за неналежне виконання умов договору та обов'язок відшкодувати збитки, завдані таким порушенням.

Пунктом 8.5 Договору купівлі-продажу встановлено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором з боку продавця до третіх осіб допускається виключно за умови письмового повідомлення покупця з відміткою про отримання такого повідомлення повноважним представником покупця. В відмітці про отримання такого повідомлення повинно бути зазначено: дата, найменування підприємства-адресата, підпис, прізвище і ініціали представника підприємства, що одержав документ. Відступлені права продавця за цим договором переходять до третіх осіб на третій календарний день з моменту отримання покупцем відповідного повідомлення при цьому відлік трьохденного терміну починається на наступний день після дати, що зазначена у повідомленні про відступлення права вимоги, тобто зміну кредитора.

У Специфікації №1 до Договору купівлі-продажу визначений асортимент товару - гібрид соняшнику "Титанік екстра", гібрид соняшнику "Гена" та засоби захисту рослин.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв товар (насіння соняшника та засоби захисту рослин) на загальну суму 126839,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-020/5-8 від 20.05.2008 року на суму 5842,85 грн., №РН-010/7-8 від 10.07.2008 року на суму 727,20 грн., №РН-011/7-8 від 11.07.2008 року на суму 120269,28 грн., податковими накладними №40 від 20.05.2008 року, №53 від 10.07.2008 року, №54 від 11.07.2008 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОФ №138333 від 20.05.2008 року, №138339 від 10.07.2008 року, видані ОСОБА_5.

Відповідач за одержаний товар сплатив третій особі лише 31000,00 грн., а саме: 09.12.2008 року - 8000,00 грн.; 13.01.2009 року - 11000,00 грн.; 13.01.2009 року - 12000,00 грн., що підтверджено документами бухгалтерського обліку продавця, які передані позивачу, і не заперечується відповідачем.

02 лютого 2009 року між ПП "Агроком" (кредитор, третя особа у справі) та ФОП ОСОБА_3 (новий кредитор, позивач у справі) укладено Договір про відступлення права вимоги №3, відповідно до якого кредитор передав, а новий кредитор одержав право вимоги виконання юридичною особою за законодавством України - ТОВ "МТС-2000" (боржник, відповідач у справі), наступних зобов'язань: оплати товару, поставленого по накладній №РН-011/7-8 від 11.07.2008 року, в сумі 95839,33 грн. сплата відсотків за користування комерційним кредитом в розмірі 0,5% в день від несплаченої суми за кожен день відстрочення за весь період користування комерційним кредитом, що виникли за Договором купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту №10-05/08 від 05.05.2008 року, укладеним між кредитором і боржником (основний договір).

У пункті 4 Договору про відступлення права вимоги його сторони визначили, що кредитор зобов'язаний повідомити боржника про уступку права вимоги за цим Договором з зазначенням в повідомленні реквізитів нового кредитора, відомостей про обсяг уступлених вимог, протягом 5 днів з моменту підписання цього Договору, повідомлення вчиняється в порядку, передбаченому п.8.5 основного договору; передати новому кредитору всі документи, що підтверджують права вимоги, що є предметом цього Договору, протягом 5 днів з моменту підписання цього Договору, включаючи права, що забезпечують виконання зобов'язань за основним договором.

02 лютого 2009 року директор ПП "Агроком" вручив директору ТОВ "МТС-2000" повідомлення про уступку права вимоги, у якому повідомив про уступлення ФОП ОСОБА_3 право вимоги за Договором купівлі-продажу на умовах комерційного кредиту №10-05/08 від 05.05.2008 року, на підставі угоди про уступку права вимоги №3 від 02.02.2009 року.

Сторонами надано два екземпляри повідомлення від 02.02.2009 року, і у тексті повідомлення, яке надано відповідачем, міститься текст наступного змісту: "До нового кредитора не переходять права на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань".

У екземплярі повідомлення, яке додане позивачем до позовної заяви, вказане застереження відсутнє.

Після отримання повідомлення відповідач 18.06.2009 року сплатив позивачу лише 8000,00 грн., отже залишок заборгованості становив 87839,33 грн. (126839,33 грн. поставлено товару - 8000,00 грн. - 11000,00 грн. - 12000,00 грн. - 8000,00 грн.).

04 серпня 2011 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату коштів, у якій, посилаючись на договір про відступлення права вимоги та договір купівлі-продажу, вимагав сплатити заборгованість з суми основного боргу та 492851,81 грн. відсотків за користування комерційним кредитом. Відповідач відповіді на вимогу не надав.

Після порушення провадження у справі платіжним дорученням №128 від 19.09.2011 року відповідач перерахував позивачу 87839,33 грн. кредиторської заборгованості згідно угоди про уступку права вимоги №3 від 02.02.2009 року.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення новим кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги заборгованості за Договором купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту.

1. Стосовно вимог про стягнення суми основного боргу за поставлений товар, суд виходить з наступного:

Сторони спірних правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Договір купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту, укладений між відповідачем та третьою особою, і на підставі якого заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором поставки.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст. 173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України (436-15) . Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №3, до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем наступних зобов'язань: оплати товару, поставленого по накладній №РН-011/7-8 від 11.07.2008 року, в сумі 95839,33 грн.; сплати відсотків за користування комерційним кредитом в розмірі 0,5% в день від несплаченої суми за кожен день відстрочення за весь період користування комерційним кредитом, що виникли за Договором купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту №10-05/08 від 05.05.2008 року, укладеним між кредитором і боржником (основний договір).

На виконання умов п.8.5 договору купівлі-продажу та п.4 договору про відступлення права вимоги директор ПП "Агроком" 02 лютого 2009 року вручив директору ТОВ "МТС-2000" повідомлення про уступку права вимоги, у якому повідомив про уступлення ФОП ОСОБА_3 (позивач у справі) право вимоги за Договором купівлі-продажу на умовах комерційного кредиту №10-05/08 від 05.05.2008 року, на підставі угоди про уступку права вимоги №3 від 02.02.2009 року.

Виходячи з умов п.8.5 договору купівлі-продажу, відступлені права продавця перейшли до позивача за цим договором на третій календарний день з моменту отримання повідомлення, тобто 05 лютого 2009 року.

Отже у позивача, як нового кредитора, з 05 лютого 2009 року виникло право вимагати від відповідача виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме: борг з оплати за товар в сумі 95839,33 грн.; право на відсотки за користування комерційним кредитом в розмірі 0,5% в день від несплаченої суми за кожен день відстрочення за весь період користування комерційним кредитом.

В порушення умов Договору купівлі-продажу, зазначених норм ГК України (436-15) та ЦК України (435-15) , відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на дату подання позову складала 87839,33 грн., що не заперечується відповідачем.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу 87839,33 грн. основної заборгованості, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

2. Стосовно вимог про стягнення відсотків за користування комерційним кредитом, суд виходить з наступного:

Згідно ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом . До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Отже, юридична природа комерційного кредитування характеризується можливістю авансування, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Особливість комерційного кредитування полягає в тому, що правовим діям однієї сторони, зумовленим переданням у власність грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, кореспондуються правові дії другої сторони по передачі товару, виконанню робіт або наданню послуг. Суб'єктами комерційного кредитування можуть виступати будь-які юридичні особи та фізичні особи - підприємці. На відміну від надання позики або банківського кредиту комерційне кредитування не може бути оформлене як самостійна договірна конструкція. Здійснюється комерційне кредитування у межах відповідного зобов'язання з реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, доводи відповідача про те, що ПП "Агроком" не могло надавати будь-який кредит, не відповідають правовій природі відносин сторін та чинному законодавсту.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми ЦК України (435-15) , суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа мали право встановлювати у Договорі купівлі-продажу відсотки за користування комерційним кредитом у розмірі 0,5% в день від несплаченої суми за кожен день відстрочення за весь період користування комерційним кредитом.

Згідно розрахунку позивача, який доданий до заяви про уточнення та зменшення позовних вимог, розмір відсотків за користування комерційним кредитом за період з 02.11.2008 року (початок прострочення) по 18.09.2011 року (дата повної сплати суми основного боргу) становить 481495,66 грн. Розрахунок відсотків позивачем зроблений з врахуванням часткової сплати відповідачем суми основного боргу, перевірений судом і зроблений вірно.

3. Щодо відступлення права вимоги, суд виходить з наступного:

Договір купівлі-продажу, на підставі якого у відповідача виникло зобов'язання перед третьою особою, укладений у письмовій формі. Договір про відступлення права вимоги, укладений між позивачем та третьою особою, також укладений у письмовій формі.

Виходячи із вищенаведених загальних правил та положень уступки права вимоги, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, наприклад, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, що існував на момент підписання договору або переходу до нього прав кредитора іншим чином.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, обсяг прав, які переходять до нового кредитора, визначається лише умовами договору між ним та первісним кредитором і не залежить від змісту повідомлення боржника.

Як вбачається зі змісту Договору про відступлення права вимоги №3, кредитор (третя особа) передав новому кредитору (позивачу) право вимоги виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару та сплати відсотків за користування комерційним кредитом в розмірі 0,5% в день від несплаченої суми за кожен день відстрочення за весь період користування комерційним кредитом.

Доводи відповідача про те, що зміст отриманого повідомлення містить застереження щодо того, що до нового кредитора не переходять права на стягнення санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань, не стосуються предмету даного спору, оскільки відсотки за користування комерційним кредитом за правовою природою не відносяться ні до санкцій, ні до збитків.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 481495,66 грн. відсотків за користування комерційним кредитом, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову та поданні заяви про уточнення позовних вимог, а саме: 5693,41 грн. витрати на оплату державного мита та 236,00 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 5929,41 грн.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-2000" (м.Черкаси, вул.Смілянська, 144, ідентифікаційний код 30842704) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 481495,66 грн. відсотків за користування комерційним кредитом та 5929,41 грн. судових витрат.