За позовом Публічного акціонерного товариства "А Е С Київобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адей"

про стягнення 47 579,23 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 67 від 11.05.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 18.10.2011 р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адей" 47 579,23 грн. заборгованості за використану електроенергію відповідно до договору про постачання електричної енергії № 2479 від 24.05.2006р.

рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. у справі № 6/381 позов задоволено повністю. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адей" на користь Закритого акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго"47 579,23 грн. боргу, 475,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. у справі № 6/381 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 03.08.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. у справі № 6/381 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу № 6/381 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. справу №6/381, прийнято до провадження судді Трофименко Т.Ю. та присвоєний їй номер № 6/381-36/282, розгляд справи призначено на 12.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 26.10.2011 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що позовні вимоги позивача не доведені, оскільки відповідач не споживав електроенергію від ТП-9 з лічильником № 010716.

У судовому засіданні 26.10.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

24.05.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "А Е С Київобленерго" (далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адей"(далі- споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2499, за умовами якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору

Згідно з додатком 3.1 до Договору "Перелік об'єктів TOB "Адей", що живляться від Постачальника електричної енергії", споживачу був встановлений через трансформаторну підстанцію ТП-8 лічильник №24002 з початковими показниками 0010495 Вт.

Додатком 4 до Договору "Зняття показів засобів обліку електричної енергії" передбачено, що споживач бере на себе обов'язок знімати покази електролічильника на 24-00 останнього дня розрахункового періоду. Розрахунковий період починається 15 числа кожного місяця і 15 числа наступного місяця. У разі неподання даних про обсяги спожитої електроенергії в зазначений термін визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням за попередній розрахунковий період.

Відповідно до додатку 2 до договору, розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги приєднання. Щомісячно 15 числа згідно з додатком № 4 до Договору направляється представник споживача у відділ збуту Києво-Святошинського РП за Вишневе, вул. Київська,2Б для подання звіту про використану електричну енергію споживачем за розрахунковий період, документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді, заявки на обсяги споживання електроенергії у поточному періоді та одержання рахунків на оплату. Споживач здійснює згідно платіжних доручень оплату платежу за активну електричну енергію, що споживатимуть струмоприймачі, які відносяться до аварійної (екологічної) броні в наступному після поточного періоді в 5- термін після дати зазначеної в платіжному документі; поточну плату за електроенергію, що споживатиметься в поточному періоді з урахуванням сплаченого авансового платежу у розрахунковому періоді: 30% від заявленої суми до 20 числа поточного періоду, 60% від заявленої суми до 1 числа поточного періоду, 100% від заявленої суми до 15 числа поточного періоду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови виконав умови договору про постачання електричної енергії № 2479 від 24.05.2006р. щодо сплати, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 47 579,23 грн., що обліковувалась через трансформаторну підстанцію ТП-9 з лічильником № 010716.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 2479 від 24.05.2006р, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідно до договору про постачання електричної енергії № 2479 від 24.05.2006р. споживання електроенергії відповідачем здійснювалось через трансформаторну підстанцію ТП-8 з лічильником № 24002 з початковими показниками 00110495 Вт. (додаток 3.1. до договору).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. у даній справі суд зобов’язав сторін надати суду докази щодо того, хто є власником ТП-9 станом на день розгляду справи та докази щодо кількості спожитої електричної енергії (кінцеві показники лічильника № 010716 та показники лічильники на момент встановлення).

Проте, позивач не надав витребувані судом докази, інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені в позові, суду не навів.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що зміни до договору про постачання електричної енергії № 2479 від 24.05.2006р не вносились та споживання електроенергії відповідачем здійснюється через трансформаторну підстанцію ТП-8 з лічильником № 24002.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов’язання щодо оплати заборгованості за використану електричну енергію в розмірі 47 579,23 грн., що обліковувалась через трансформаторну підстанцію ТП-9 з лічильником № 010716, оскільки зміни до договору про постачання електричної енергії № 2479 від 24.05.2006р не вносились, а позивачем не доведено споживання відповідачем електричної енергії через вищезазазначену підстанцію ТП-9.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, всебічно, повно та об’єктивно оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 господарського процесуального кодексу України, при відмові у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений: 27.10.2011 р.