Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та закритим акціонерним товариством "Розмарин" укладено кредитний договір № 24-12/261, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 1 163 712,20 швейцарських франків зі сплатою 10 % річних та порядком повернення рівними частинами в сумі 10 208,00 швейцарських франків, не пізніше 22 числа кожного місяця, починаючи з сьомого місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, а саме не пізніше 22 травня 2008 року та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом в сумі 10 208,20 швейцарських франків не пізніше 22 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 3.3.5. договору, відповідач зобов'язаний погашати кредит позивачу в повному обсязі.

Згідно п. 3.3.6. договору, відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу проценти та комісії в строки встановлені в п. 2.4., 2.5. договору.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі за методом факт/360 (п. 2.3. договору).

Положеннями п. 2.4. договору передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, на відповідний рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.3.16. договору, відповідач зобов'язаний достроково протягом тридцяти календарних днів повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), у випадках, передбачених п.п. 2.10.3., 3.2.5., 3.2.6.2., 3.2.7. договору.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позивач своїх зобов'язань по поверненню кредиту не виконує, в зв’язку з чим в останнього станом на 26.10.2009 року виникла заборгованість в розмірі 1 068 740,41 швейцарських франків, в тому числі: 979 968,20 швейцарських франків за простроченим кредитом; 65 784,29 швейцарських франків за простроченими відсотками; 12 234,01 швейцарських франки пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 5 220,79 швейцарських франків пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 5 533,12 швейцарських франків комісій передбачених договором кредиту, що згідно курсу НБУ станом на 26.10.2009 року складає 8 484 519,58 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.10.2007 року між відповідачем та позивачем укладено:

- договір іпотеки № 02-10/3624 (надалі - договір іпотеки-1), відповідно до якого відповідачем в іпотеку передано нерухоме майно - нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Райдужна 6, (надалі - предмет іпотеки 1);

- договір іпотеки № 02-10/3608 (надалі договір іпотеки-2), відповідно до якого відповідачем в іпотеку передано нерухоме майно - нежиле приміщення (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, бул. Перова 52, (надалі - предмет іпотеки 2).

Відповідно до п.п. 2.4.3. договорів іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором кредиту, позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення та предмети іпотеки.

Згідно п. 3.2.4. кредитного договору, у разі неповернення відповідачем кредиту в строки, зазначені у п.п. 1.1.1., 3.3.16., 3.3.17 кредитного договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені п.п. 2.4., 2.5., 2.6. договору, позивач має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, оформлені відповідно до договорів іпотеки згідно п. 1.3. кредитного договору.

Відповідно до вищевикладеного, акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"звернувся до суду, з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості закритого акціонерного товариства "Розмарин"за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року в розмірі 1 068 740,41 швейцарських франків, в тому числі: 979 968,20 швейцарських франків за простроченим кредитом; 65 784,29 швейцарських франків за простроченими відсотками; 12 234,01 швейцарських франки пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 5 220,79 швейцарських франків пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 5 533,12 швейцарських франків комісій передбачених договором кредиту, що згідно курсу НБУ станом на 26.10.2009 року складає 8 484 519,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2009 року порушено провадження у справі № 34/692, розгляд справи призначено на 09.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року розгляд справи відкладено на 18.01.2010 року.

Судове засідання призначене до слухання на 18.01.2010 року не відбулося.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.01.2010 року розгляд справи призначено на 04.02.2010 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2010 року зупинено провадження у справі № 34/692 до вирішення пов’язаної з нею справи № 34/33 за позовом закритого акціонерного товариства "Розмарин" до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання договору кредиту №24-12/261 від 23.10.2007 року, іпотечного договору №02-10/3624 від 26.10.2007 року, іпотечного договору №02-10/3608 від 26.10.2007 року недійсними.

29.06.2011 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року залишено в силі рішення господарського суду м. Києва № 34/33 від 08.02.2011 року про відмову в задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства "Розмарин" до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання договору кредиту №24-12/261 від 23.10.2007 року, іпотечного договору №02-10/3624 від 26.10.2007 року, іпотечного договору №02-10/3608 від 26.10.2007 року недійсними.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду м. Києва від 08.09.2011 року, у зв’язку із закінченням повноважень у судді Сташківа Р.Б., справу № 34/692 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року справу № 34/692 прийнято до провадження, провадження у справі № 34/692 поновлено, розгляд справи призначено на 20.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2011 року, розгляд справи відкладено на 04.10.2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду.

04.10.2011 року в судовому засідання представник відповідача порушив перед судом клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення Дніпровським районним судом м. Києва пов’язаної з нею справи № 2-4969/11 за позовом ОСОБА_4. до ПП "Розмарин"та ПАТ "Укрсоцбанк"про визнання недійсним договору кредиту. Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання, у зв’язку з обґрунтованістю.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 04.10.2011 року оголошено перерву до 18.10.2011 року.

В судове засідання 18.10.2011 року з’явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представники позивача в повному обсязі підтримали заяву про зміну предмету позову від 02.09.2011 року, відповідно до якої просили суду звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк"права власності на нерухоме майно, а саме: - нежилий будинок (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, бул. Перова 52, літера "А"; - нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Райдужна 6, літера "А", в рахунок погашення частини заборгованості приватного підприємства "Розмарин"за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року, а також стягнути з приватного підприємства "Розмарин" 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.10.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"року (кредитор за договорами) та закритим акціонерним товариством "Розмарин"(позичальник за договорами) укладено договір кредиту № 24-12/261.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень статуту публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 1 від 08.04.2011 року), банк є правонаступником акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Банку належать всі права та обов’язки, все рухоме та нерухоме майно, які належали акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Відповідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на електронний запит № 11436342, приватне підприємство "Розмарин"(ідентифікаційний код 25397777) є правонаступником закритого акціонерного товариства "Розмарин"(ідентифікаційний код 25397777).

Відповідно до умов п. 1.1. договору кредиту, кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 1 163 712,20 швейцарських франків, але сума кредиту у швейцарських франках за курсом НБУ на дату видачі кредитних коштів не повинна перевищити гривневий еквівалент 5 000 000,00 грн., зі сплатою 10 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до даного договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами, в сумі 10 208,20 швейцарських франків не пізніше 22 числа, кожного місяця, починаючи з сьомого місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, а саме не пізніше 22.05.2008 року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом в сумі 10 208,20 швейцарських франків не пізніше 22.10.2017 року, на умовах, визначених даним договором.

Положеннями п. 1.3. договору кредиту передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за даним договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з позичальником:

- договір іпотеки, де предметом іпотеки виступає нежилий будинок - магазин, загальною площею 257,4 кв. метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, б-р. Перова, буд. №52, літера А. заставною вартістю - 4 120 800,00 грн.;

- договір іпотеки, де предметом іпотеки виступає нежилий будинок - магазин, загальною площею 318,0 кв. метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, буд. 6, літера,А, заставного вартістю 3 737 000,00 грн.

Згідно п. 2.3. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом "факт/360", де "факт"- це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році.

Положеннями п.2.5. договору кредиту передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок №20687010834261, відкритий в Залізничному відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк".

Нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на рахунок в Залізничному відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк" в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами (п. 2.5. кредитного договору).

Відповідно до п. 3.3.5. договору, відповідач зобов'язаний погашати кредит позивачу в повному обсязі.

Згідно п. 3.3.16. договору, відповідач зобов'язаний достроково протягом тридцяти календарних днів повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), у випадках, передбачених п.п. 2.10.3., 3.2.5., 3.2.6.2., 3.2.7. договору.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитних договорів та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, в зв’язку з чим станом на 26.10.2009 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 979 968,20 швейцарських франків за простроченим кредитом, 65 784,29 швейцарських франків за простроченими відсотками та 5 533,12 швейцарських франків комісій передбачених договором кредиту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 26.10.2009 року факт наявності заборгованість за кредитним договором № 24-12/261 від 23.10.2007 року по кредиту в розмірі 979 968,20 швейцарських франків, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 65 784,29 швейцарських франків та 5 533,12 швейцарських франків комісій передбачених договором кредиту, позичальника перед кредитором належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв’язку з неналежним виконання грошових зобов’язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 12 234,01 швейцарських франки та пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 5 220,79 швейцарських франків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 4.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1., 2.4., 2.5., 3.3.16., 3.3.17 даного договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюці в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, невиконання зобов’язань за даним договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Дії позичальника є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) .

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по кредиту в розмірі 979 968,20 швейцарських франків, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 65 784,29 швейцарських франків та 5 533,12 швейцарських франків комісій передбачених договором кредиту, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 12 234,01 швейцарських франки та пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 5 220,79 швейцарських франків, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

26.10.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"(іпотекодержатель за договорами) та закритим акціонерним товариством "Розмарин"(іпотекодавець за договорами) укладено договір іпотеки № 02-10/3624 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3887 (далі - договір іпотеки-1).

Відповідно до умов п. 1.1. договору іпотеки-1, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, нежиле приміщення - магазин, загальною площею 318 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок № 6, літера А, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилий будинок серії НП № 010003478, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації 25.09.2000 року на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна"від 25 вересня 2000 року № 544-В. Право власності на нерухоме майно зареєстроване комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"у реєстрову книгу № 7П- 31 за реєстровим номером 877-П, про що виданий 27.09.2000 року реєстраційний напис.

Згідно п. 1.2. договору іпотеки-1, загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 737 000,00 грн., що за офіційним курсом гривні по відношенню до швейцарського франку встановленим Національним банком України на день укладення цього договору (100 швейцарських франків = 432, 6714 грн.) становить 863 703,96 швейцарських франків.

Вартість предмету іпотеки, відповідно до довідки характеристики № 1286290, виданої 24.10.2007 року комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"становить 38 415,20 грн. (п. 1.3. договору іпотеки-1).

Відповідно до звіту про оцінку вартості майна № 03-7-11-02 від 12.07.2011 року, виконаного суб’єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія", встановлено, що ринкова вартість об’єкту оцінки, а саме нежилого будинку –магазин літ. "А", загальною площею 316,60 кв.м., розташованого за адресою: вул. Райдужна, 6, м. Київ, що знаходиться у власності ЗАТ "Розмарин", складає 2 788 000,00 грн.

26.10.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"року (іпотекодержатель за договорами) та закритим акціонерним товариством "Розмарин" (іпотекодавець за договорами) укладено договір іпотеки № 02-10/3608 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 3889 (далі договір іпотеки-2).

Відповідно до умов п. 1.1. договору іпотеки-2, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, нежиле приміщення - магазин, загальною площею 257,4 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, бульвар Перова, будинок № 52, літера А, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилий будинок серії НБ № 010003479, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації 25.09.2000 року на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна"від 25 вересня 2000 року № 544-В. Право власності на нерухоме майно зареєстроване комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" у реєстрову книгу № 7П- 50 за реєстровим номером 877-П, про що виданий 27.09.2000 року реєстраційний напис.

Згідно п. 1.2. договору іпотеки-2, загальна заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 4 120 800,00 грн., що за офіційним курсом гривні по відношенню до швейцарського франку встановленим Національним банком України на день укладення цього договору (100 швейцарських франків = 432, 6714 грн.) становить 952 408,67 швейцарських франків.

Вартість предмету іпотеки, відповідно до довідки характеристики № 1286305, виданої 24.10.2007 року комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"становить 130 061,70 грн. (п. 1.3. договору іпотеки-2).

Відповідно до звіту про оцінку вартості майна № 03-7-11-01 від 12.07.2011 року, виконаного суб’єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія", встановлено, що ринкова вартість об’єкту оцінки, а саме нежилого будинку –магазин літ. "А"(1-й поверх та підвал), загальною площею 257,50 кв.м., розташованого за адресою: бул. Перова, 52, м. Київ, що знаходиться у власності ЗАТ "Розмарин", складає 2 175 000,00 грн.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 статті 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до п. 4.1. договорів іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.3 статті 33 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) .

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.5. договорів іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом організації іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Виходячи з норм законодавства, насамперед ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути: визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За вимогами статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Надані в судовому засідання 11.10.2011 року приватним підприємством "Розмарин"технічні паспорти на нежитлові будинки (приміщення) видані Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 10.10.2011 року, відповідно до яких змінено площі нежитлових приміщень, що передані в іпотеку, не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідно до приміток, зазначених в технічних паспортах, дозволів на реконструкцію, добудову влаштування вхідної групи та приєднання з місць загального користування в БТІ не подано.

Також, судом встановлено, що відповідно до положень п. 1.1.1. іпотечних договорів, сторонами погоджено, що іпотека поширюється на всі поліпшення та/або переобладнання предмета іпотеки, що можуть бути здійснені іпотекодавцем або третіми особами (орендарями тощо) після укладення договорів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у приватного підприємства "Розмарин"заборгованості за договором кредиту № 24-12/261 від 23.10.2007 року по кредиту в розмірі 1 068 740,41 швейцарських франків, в тому числі: 979 968,20 швейцарських франків за простроченим кредитом; 65 784,29 швейцарських франків за простроченими відсотками; 12 234,01 швейцарських франки пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 5 220,79 швейцарських франків пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 5 533,12 швейцарських франків комісій передбачених договором кредиту, що згідно курсу НБУ станом на 26.10.2009 року складає 8 484 519,58 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований та враховуючи, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 24-12/261 від 23.10.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"року та закритим акціонерним товариством "Розмарин"укладено договори іпотеки "02-10/3624 та № 02-10/3608 від 26.10.2007 року, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк"права власності на:- нежилий будинок (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, бул. Перова 52, літера "А"; - нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Райдужна 6, літера "А". підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк"(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) право власності на нежилий будинок (магазин), загальною площею 257,4 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, бул. Перова 52, літера "А"та нежиле приміщення (магазин), загальною площею 318 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Райдужна 6, літера "А".

3. Стягнути з приватного підприємства "Розмарин"(02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, ідентифікаційний код 25397777) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.