Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд"

про визнання права власності на майно,

за участі представників:

позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2 (представників за дорученнями),

відповідача –ОСОБА_3 (представника за дорученням),

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про визнання за ним права власності на 2136,15 тон зерна пшениці 6-го класу, яку зібрано на земельних ділянках загальною площею 909,42 га, що знаходяться на полях нва015, нва021, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070,нва081, нва089 та нва101 в селі Василівка Новотроїцького району Херсонської області. Заявою від 22 вересня поточного року позивач уточнив вимоги, вказавши про інший клас спірної пшениці –п’ятий.

Безпосередньо позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями частини 1 статті 189 та статті 775 Цивільного кодексу України, вказуючи, що йому, як орендареві земельних ділянок, належить право власності на продукцію, одержану у результаті користування цими земельними ділянками. Позивач вказує про посів пшениці на зазначених полях за власні кошти, а тому вважає, що в незалежності від завершення дії договорів оренди землі внаслідок їх розірвання, йому належить вирощена продукція, оскільки за змістом статті 19 Закону України "Про оренду землі"при передачі в оренду сільськогосподарських угідь строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Водночас позивач посилається на невизнання відповідачем його права власності на спірне майно, свідченням чому є звернення останнього до суду про стягнення збитків внаслідок збору врожаю на земельних ділянках, які на даний час перебувають у його користуванні за договорами оренди земельних ділянок.

В свою чергу відповідачем позовні вимоги не визнаються. Він вважає, що позивач неправомірно зібрав врожай пшениці на вказаних вище земельних ділянках на площі 909,42 га оскільки землекористувачем цих земельних ділянок станом на час збору врожаю він не являвся, так як вони передані в оренду саме відповідачу, а тому позивач втратив право як на користування землею, так і на продукцію, яка на цій землі вирощувалася в подальшому.

Розгляд справи проводився в судових засіданнях, які відбулися 22 вересня, 6 та 18 жовтня поточного року. Під час розгляду справи позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача та Відділу держкомзему у Новотроїцькому районі Херсонської області копій договорів оренди земельних ділянок, які передані в оренду відповідачу загальною площею 909,42 га, що знаходяться на полях нва015, нва021, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070,нва081, нва089 та нва101 в селі Василівка Новотроїцького району Херсонської області. Це клопотання судом відхилене, оскільки наявність договорів оренди землі з відповідачем не має істотного значення для справи.

Крім викладеного судом встановлено, що 15 жовтня 2010 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області у справі № 2-436/10 за позовом прокурора Новотроїцького району Херсонської області, поданого в інтересах громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_50, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_188, ОСОБА_301, ОСОБА_139, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_97, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_202; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда"про дострокове розірвання договорів оренди землі прийняте рішення, котре на даний час набрало законної сили, згідно до якого укладені між громадянами (власниками земельних ділянок) та ТОВ "Вішва Ананда"договори оренди землі достроково розірвані (т. 1, а.с. 9-17).

У відповідності до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Зокрема, з цих підстав рішення у названій справі № 2-436/10 відносно факту наявності договірних відносин щодо оренди землі між громадянами, як орендодавцями, та ТОВ "Вішва Ананда", як орендарем, є преюдиційним, а тому цей факт не потребує повторного доведення. Так, судовим рішенням встановлено, що між зазначеними вище власниками земельних ділянок та позивачем у даній справі в 2006 році були укладені договори оренди землі строком на 49 років. В період землекористування у 2008-2009 роках позивач на орендованих земельних ділянках будь-яких дій по обробленню землі не проводив, що стало наслідком дострокового розірвання договорів в судовому порядку.

Поряд з цим судом встановлено, що позивач у 2010 році до моменту розірвання договорів оренди землі здійснив посів озимої пшениці на площі 909,42 га орендованої у громадян землі, що відобразив у Звіті, поданому до відділу статистики 28 жовтня 2010 року (т. 1, а.с. 18). Цей факт також підтверджується залученими до справи путівними листами: по контуру поля 015 –путівний лист № 2813 (площа обробітку 28,85 га) (т. 2, а.с. 6-7); по контуру поля 021 –путівний лист № 3568 (площа обробітку 74,36 га) (т. 3, а.с. 1-2); по контуру поля 023 –путівний лист № 3712 (площа обробітку 17 га) (т. 4, а.с. 7-8), путівний лист № 3713 (площа обробітку 25 га) (т. 4, а.с. 1-2), путівний лист № 3710 (площа обробітку 14,47 га) (т. 4, а.с.4); по контуру поля 054 –путівний лист № 2813 (площа обробітку 1,2 га) (т. 6, а.с. 4-5), путівний лист № 3712 (площа обробітку 93,16 га) (т. 6, а.с. 1-2); по контуру поля 059-060 –путівний лист № 3714 (площа обробітку 54,4 га) (т. 5, а.с. 1-3); по контуру поля 062 –путівний лист № 3568 (площа обробітку 38,51 га) (т. 7, а.с. 1); по контуру поля 070 –путівний лист № 3715 (площа обробітку 21 га) (т. 11, а.с. 5-6), путівний лист № 3714 (площа обробітку 51,08 га) (т. 5, а.с. 1-3); по контуру поля 081 –путівний лист № 3570 (площа обробітку 40 га) (т. 8, а.с. 8-9), путівний лист № 3553 (площа обробітку 71,25 га) (т. 8, а.с. 1-3), путівний лист № 3554 (площа обробітку 72,1 га) (т. 8, а.с. 4-7); по контуру поля 089 –путівний лист № 3554 (площа обробітку 6,65 га) (т. 10, а.с. 1-2), путівний лист № 3617 (площа обробітку 55 га) (т. 10, а.с. 11-14), путівний лист № 3633 (площа обробітку 72 га) (т. 10, а.с. 7-10), путівний лист № 3634 (площа обробітку 18,65 га) (т. 10, а.с. 3-6); по контуру поля 101 –путівний лист № 3634 (площа обробітку 55 га) (т. 11, а.с. 8-9), путівний лист № 3715 (площа обробітку 25,8 га) (т. 11, а.с. 5-6); путівний лист № 3702 (площа обробітку 32,2 га) (т. 11, а.с. 1-3), путівний лист № 3702 (площа обробітку 41,74 га) (т. 11, а.с. 1-3).

Після розірвання договорів оренди землі позивач власними засобами та за власний рахунок протягом 9-10 липня 2011 року зібрав врожай озимої пшениці на площі 909,42 га в загальній кількості 2136,15 тон, підтвердженням чому є реєстри приймання зерна на зерно-тік в селі Григорівка, а саме: № 7/11 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 22), № б/н від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 23), № 9/4 від 10.07.2011 р. (т. 1, а.с. 24), № 12/11 від 10.07.2011 р. (т. 1, а.с. 25), № 10/11 від 10.07.2011 р. (т. 1, а.с. 26), № 6/11 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 27), № 5/11 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 28), № 28/11 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 29), № 27/11 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 30), № 11/11 від 10.07.2011 р. (т. 1, а.с. 31), № 29/1 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 32) № 8/11 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 33), № 30/11 від 09.07.2011 р. (т. 1, а.с. 34). Зібраний урожай пшениці згідно до протоколу випробувань № 1164 від 14.09.2011 р., здійснених випробувальною лабораторією Херсонської обласної державної хлібної інспекції, відповідає пшениці п’ятого класу (т. 1, а.с. 115-116).

Таким чином, позивач з попередньо орендованих земельних ділянок у перелічених вище громадян зібрав врожай озимої пшениці в кількості 2136,15 тон.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що за змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Тобто, метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб’єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб’єктивного права такою особою. В даному контексті, з урахуванням приписів статті 33 ГПК України, позивач повинен довести факт невизнання відповідачем права власності на спірне майно, який проявляється у конкретних діях самої юридичної особи по невизнанню права власності, а також сам факт впливу такого невизнання на права та інтереси позивача.

Вказуючи про заперечення відповідача факту наявності у позивача права власності на спірне майно позивач зазначає про звернення відповідача до суду з позовом про стягнення з нього збитків, які пов’язані зі збором врожаю озимої пшениці на площі 909,42 га. Так судом встановлено, що 9 вересня 2011 року рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона у справі № 2-2621/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда"та ОСОБА_308 про відшкодування завданих збитків, позовні вимоги задоволені та стягнуто в солідарному порядку з відповідачів 7 314 456,06 грн спричинених збитків (т. 1, а.с. 103-110). Разом з тим, це рішення не набрало законної сили та скасоване рішенням апеляційного суду Херсонської області від 6 жовтня 2011 року (т. 12, а.с. 133-134).

Проте, належним способом захисту порушених прав у випадку виходу з володіння майна при його наявності та цілісності є вилучення такого майна з чужого незаконного володіння, що відповідає приписам статей 16 та 387 ЦК України та статті 20 ГК України. Зокрема, за статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Але відповідач не заявляв такі вимоги до позивача, а тому суд вважає, що позивачем не доведено самого факту наявності спору щодо права власності на спірне майно безпосередньо з відповідачем, оскільки будь-яких дій по вилученню майна відповідач не вчиняв, напроти при заявлені позову про стягнення збитків, він, фактично, погодився зі знаходженням майна у позивача.

Водночас, суд вказує, що згідно до приписів статті 189 ЦК України продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим за статтею 775 того ж Кодексу наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм. В даному контексті, з урахуванням того, що пшениця посіяна позивачем на земельних ділянках, які на час збору врожаю не перебували в його користуванні, а власниками землі є вказані вище громадяни, а не відповідач у справі, –належними відповідачами, за обставин спору у справі, є лише вони –як власники землі, у зв’язку з чим позивачем безпідставно заявлено вимоги до відповідача. При цьому знаходження земельних ділянок в оренді у відповідача на час збору врожаю не позбавляє прав власників землі.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного судові витрати, а саме державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82- 85 ГПК України,

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Дата підпису рішення –20 жовтня 2011 року