Пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу суми 2936,96 грн. страхового відшкодування виплаченого страхувальнику позивача у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу працівниками ДП "Край Проперті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками охорони Торгівельного центру "Магелан"за адресою м.Київ, вул. Ак. Глушкова, 13-Б, 10.02.2009р. о 10.00 було встановлено пристрій для блокування коліс на автомобіль "Сан-Йонг", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_1. При цьому був пошкоджений вказаний транспортний засіб. Страхувальнику автомобіля було виплачене страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу №7293482 від 23.05.2008р. Позивач звернувся до відповідача, з яким у трудових відносинах перебували винні особи, з вимогою повернути в порядку регресу суму 2936,96 грн. збитку, посилаючись на ст.ст. 993, 1166, 1172, 1191 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує, вказує на необґрунтованість позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_4 за договором страхування №7293482 в зв’язку з пошкодженням автомобіля "Сан-Йонг", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, страхувальнику позивача у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу працівниками ДП "Край Проперті"було завдано матеріальний збиток, який у відповідності до ст.ст. 993, 1166, 1172, 1191 ЦК України підлягає відшкодуванню відповідачем

В позовній заяві позивач зазначає, що матеріальна шкода власнику застрахованого автомобіля була завдана працівниками ТЦ "Магелан", про що 16.02.2009р. працівниками Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві щодо керівництва ТЦ "Магелан"був складений адміністративний протокол. 17.02.2009р. дільничним інспектором Голосіївського РУ ГУ МВС України прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи мотивуючи це тим, що в діях керівництва ТЦ "Магелан"формально наявні ознаки злочинів, передбачених КК України (2341-14) , однак сума завданих збитків недостатня для порушення кримінальної справи за ч.1 ст. 194 КК України.

23 травня 2008 року між ПАТ "УАСК"АСКА"(страховик за договором) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір №7293482 страхування транспортного засобу, за умовами якого був застрахований транспортний засіб "Сан-Йонг", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Протоколом огляду транспортного засобу від 10.02.2009р. було визначено характер пошкоджень автомобіля "Сан-Йонг", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на стоянці Торгівельного центру "Магелан"за адресою м.Київ, вул. Ак. Глушкова, 13-Б встановленим пристроєм для блокування коліс на автомобіль "Сан-Йонг", д.р.н. НОМЕР_1.

Відповідно до Звіту №10/02/09 про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Сан-Йонг", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 11.02.2009р., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, в результаті його пошкодженого 10.02.2009р. склала 3524,35 грн.

Позивач на підставі страхового акта №949-240 від 21.04.2009р., виходячи зі Звіту №10/02/09 від 17.02.2009р., виплатив страхове відшкодування у розмірі 2936,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4015 від 06.10.2009р.

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення в порядку регресу виплаченої суми 2936,96 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до .ч 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди, необхідно наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності ) особи;

2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

3) причинного зв‘язку між протиправною поведінкою та шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, який мав довести факт заподіяння шкоди відповідачем та надати відповідні докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

В якості доказів протиправної поведінки відповідача (його працівників) позивачем надано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.02.209 р. Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві.

Відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Інших доказів протиправної поведінки відповідача, крім постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.02.209 р. Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві, позивачем суду не надано.

Таким чином, в порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, спричинення шкоди, наявності причинного зв‘язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.