Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання ОСОБА_1 власником частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю фабрики "СТАРТ", що складає 84,07% статутного фонду товариства та зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю фабрику "СТАРТ" звернутися у встановленому чинним законодавством України порядку до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю фабрики "СТАРТ" про включення ОСОБА_1 до складу учасників товариства як власника частки у статутному капіталі, що складає 84,07%.

Позивач позов позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач щодо позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позову заяву від 17.10.2011, письмових поясненнях від 17.10.2011, зокрема посилаючись на те, що обставини стосовно права власності ОСОБА_1 на частку у статутному фонді ТОВ фабрика фабрики "СТАРТ" встановлені при розгляді справи № 10/106н-к (14/339пн) (постанова Луганського апеляційного господарського суду від 19.02.2009), а саме встановлено, що ОСОБА_1 не володів часткою у статутному фонді товариства.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

Позивачем подано позов із позовними вимогами, що викладені вище. В обґрунтування позову позивач посилається на такі обставини.

ТОВ фабрика "СТАРТ" було зареєстроване Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області 29.04.1996 за реєстраційним № 1042.

14.10.2005 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців включено відомості про юридичну особу –ТОВ фабрика "СТАРТ".

Загальними зборами ТОВ фабрика "СТАРТ" затверджений Статут в новій редакції, який зареєстрований державним реєстратором Перевальської районної державної адміністрації Луганської області 04.07.2006 за № 137310500001000232.

рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2007 у справі № 16/88н, яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 01.10.2007, визнано незаконними рішення загальних зборів учасників ТОВ фабрика "СТАРТ" від 19.06.2004, оформлені протоколом від 19.06.2004 та скасовано державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ фабрика "СТАРТ", яка здійснена державним реєстратором м. Перевальськ Луганської області 04.07.2006. Вказане рішення набрало чинності 01.10.2007.

Загальними зборами засновників 12.03.2007 ТОВ фабрика "СТАРТ" був затверджений Статут у новій редакції та зареєстрований 19.03.2007 державним реєстратором Перевальської районної державної адміністрації Луганської області.

Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 11.09.2007 по справі № 2-а-91/07, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2007, скасовані зміни відомостях про юридичну особу, які не пов’язані із змінами у статутних документах ТОВ фабрика "СТАРТ" від 16.03.2007 № 13731070002000232, державну реєстрацію змін до державної реєстрації юридичної особи ТОВ фабрика "СТАРТ" від 21.03.2007 № 13731070002000232, державну реєстрацію змін до статутних документів юридичної особи ТОВ фабрика "СТАРТ" від 21.03.2007 № 13731070002000232. Вказана постанова набрала чинності 05.12.2007.

В період з 18.10.2006 до 30.01.2007 84 учасниками ТОВ фабрика "СТАРТ" написані заяви, у яких просили виключити їх зі складу засновників, у зв’язку з відступленням належних їм часток у статутному фонді ТОВ фабрика "СТАРТ". Справжність підписів посвідчено нотаріусом. В заявах зазначені частки учасників в гривнях та у відсотковому виразі до статутного фонду відповідно до установчих документів, зареєстрованих Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області.

Відповідно до п. 3.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю, з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення –з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

15.12.2006 позивач вважаючи, що він є власником 71,04% частки статутного капіталу ТОВ фабрика "СТАРТ", направив на адресу ТОВ фабрика "СТАРТ" заяву про скликання позачергових зборів з порядком денним про переобрання директора, внесення змін до статних документів.

Збори скликані не були, тому позивачем у газеті "Народна трибуна"від 26.01.2007 розміщено оголошення про проведення 12.03.2007 загальних зборів ТОВ фабрика "СТАРТ", з порядком денним про переобрання директора, внесення змін до статних документів.

Як зазначає позивач, на загальні збори прибули 6 учасників та один представник учасника з загальною кількістю голосів, 89,57 %. До початку проведення зборів залишилося 3 учасника та 1 представник учасника. При голосування збори залишив ще один учасник. В голосуванні за усіма питаннями приймали участь позивач –82,64 % частки та один учасник з часткою розміром –1,43%.

На вказаних зборах прийняті рішення щодо обрання голови та секретаря зборів ТОВ фабрика "СТАРТ", внесення змін до Статуту, переобрання директора, звернення до прокуратури м. Перевальськ, проведення аудиторської перевірки діяльності виконавчого органу товариства.

рішення позачергових загальних зборів від 12.03.2007 учасників ТОВ фабрика "СТАРТ" були оскаржені до господарського суду Луганської області. рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2008 по справі № 10/106н-к (14/339пн) у задоволенні позовних вимог відмолено повністю. Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 вказане рішення скасовано частково, яким визнано незаконними рішення, прийняті на позачергових загальних зборах ТОВ фабрика "СТАРТ"12.03.2007.

Вказана постанова обґрунтована тим, що на момент скликання зборів та проведення загальних зборів учасників ТОВ фабрика "СТАРТ", яке відбулося 2.03.2007, ОСОБА_1 не володів кількістю голосів, яка необхідна для скликання загальних зборів товариства, а тому й не мав законних підстав для прийняття участі на загальних зборах з кількістю голосів 82,64%.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про господарські товариства"від 19.09.1991 № 1576-XII учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.

При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всі прав та обов’язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Згідно ч. 1,2 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частики (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Пунктом 4.2 Статуту ТОВ фабрика "СТАРТ" зареєстрованого Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області 29.04.1996 передбачено, що кожний учасник товариства маж право уступити свою долю чи її частку іншому учаснику чи третій особі після повного внесення свого вкладу до статутного фонду товариства. При передачі долі чи її частки третій особі до останнього одночасно переходять всі права та обов’язки учасника її уступившого.

Позивач вважає, що частина учасників товариства, скориставшись таким правом, виявили намір передати свої частки позивачеві, про що кожним були подані відповідні заяви. Приватним нотаріусом були оформлені документи про відступлення своєї частки в статутному фонду відповідними учасниками ТОВ фабрика "СТАРТ" (перелік учасників зазначений у позовній заяві, а.с. 4-6, том 1).

Особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ фабрика "СТАРТ", здійснює права і виконує обов’язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

З огляду на наведене вище, позивач посилаючись на положення ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", зазначає, що окремого рішення засновників щодо включення позивача до складу учасників товариства, в даному не вимагалось, оскільки це не передбачено Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та належність певній особі частки у статутному капіталі, означає, що така особа є учасником товариства, тобто з набуттям частини статутного капіталу набувається і права учасника господарського товариства.

Позивач листами від 01.09.2009, 16.12.2009 звертався до відповідача - ТОВ фабрика "СТАРТ" про здійснення реєстрації позивача як учасника товариства. На день подачі позову відповідачем на вказані листи не надано відповіді, не вчинено дій щодо проведення державної реєстрації змін до статутних документів товариства.

Позивач в діях відповідача вбачає порушення своїх законних прав та обов’язків, оскільки вони позбавляють його можливості здійснювати права та обов’язків учасника товариства.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позову заяву від 17.10.2011, письмових поясненнях від 17.10.2011.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Щодо вимоги позивача про визнання ОСОБА_1 власником частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю фабрики "СТАРТ", що складає 84,07% статутного фонду товариства, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище позов ґрунтується на тому, що позивач у встановленому чинним законодавством України порядку придбав частки 84-х учасників ТОВ фабрика "СТАРТ", тобто він на законних підставах володів кількістю голосів, яка необхідна для скликання загальних зборів товариства, відтак має законні підстави для прийняття участі на загальних зборах з кількістю голосів 84,07%. Позивач зокрема посилається на те, що відповідно до положень ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", окремого рішення засновників щодо включення позивача до складу учасників товариства, не вимагалось, оскільки це не передбачено Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Позивач вважає, що невизнання за позивачем права власності на передану йому частки у статутному капіталі товариства та не вчинення відповідачем дій, щодо проведення державної реєстрації відповідних змін до статутних документів, порушує законні права та обов’язки позивача, як учасника товариства.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що обставини на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог вже були предметом розгляду наступних справ, а саме.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 по справі № 10/106н-к (14/339пн), яке набрало законної сили встановлено, що станом на 12.03.2007 ОСОБА_1 не володів часткою у статутному капіталі ТОВ фабрика "СТАРТ"у кількості 81,64%. Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2009 постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 року по справі № 10/106н-к(14/339пн) Господарського суду Луганської області залишено без змін.

Так, вказана вище постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним.

Як вбачається з п. 1.1 Статуту Товариства, зареєстрованого Перевальською районною держадміністрацією Луганської області 29.04.1996, дане Товариство створено за рішенням засновників (протокол №1 від 30.01.95) шляхом перетворення державного підприємства фабрики "Старт", майно якого приватизовано трудовим колективом фабрики.

Право на вихід учасника зі складу ТОВ фабрики "Старт" передбачено ст.ст. 116, 148 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України та п. 4.1 Статуту цього Товариства.

Відповідно до порядку, встановленого ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно з п. 4.4 Статуту ТОВ фабрики "Старт" учасник може вийти з Товариства, попередив про це інших учасників, але не пізніше, ніж за один місяць до дня виходу.

Відповідно до п. 18 Установчого договору доля позивача у статутному фонді складає 1%.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасника у встановленому порядку в будь-який час добровільно вийти з товариства, повідомити товариство про свій вихід не пізніше, чим за три місяці до виходу. Вказане право учасника на вихід залежить тільки від його волевиявлення і необмежено будь-якими умовами, у тому числі і необхідністю внесення відповідних змін до установчих документів товариства.

Положення статутних документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що на вихід учасника з товариства не вимагається згода інших учасників чи прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства, а днем виходу учасника з товариства є день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку. Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства, а не тільки зборам товариства, підставою скликання яких була заява позивача про вихід з товариства.

В матеріалах справи відсутні дані щодо виходу кожного з вищевказаних 83 учасників товариства зі складу Товариства за відповідною датою.

Згідно п. 1.12 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.07 №04-5/14 (v5_14600-07) "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства є порушенням прав учасників (акціонерів) на управління товариством (далі за текстом – Рекомендації ВГСУ №04-5/14 (v5_14600-07) ).

Згідно з п. 2.11 Рекомендацій ВГСУ №04-5/14 (v5_14600-07) під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з’ясувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів.

Однією з підстав недійсності рішення загальних зборів є рішення, яке прийнято неправомочними загальними зборами.

Стосовно доводів другого відповідача –ОСОБА_1 про безоплатну передачу йому 83 учасниками Товариства своїх часток в статутному фонді слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 626 та ч. 4 ст. 719 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч. 3 ст. 719 Цивільного кодексу України договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Відповідачами не доведено факту придбання другим відповідачем часток 83 учасників Товариства, що складає 82,64%, за відповідним договором дарування або договорами дарування.

Вищевказані заяви 83 учасників Товариства не можуть розцінюватися як двосторонні угоди дарування.

Згідно з п. 3.3 Рекомендацій ВГСУ №04-5/14 (v5_14600-07) , оскільки у абзаці другому частини другої статті 147 Цивільного кодексу України йдеться про переважне право на купівлю частки (її частини), переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, а також обмін цієї частки (її частини) на інше майно.

За таких обставин, на момент скликання зборів та проведення загальних зборів учасників ТОВ фабрики "Старт", що відбулися 12.03.2007, другий відповідач –ОСОБА_1 не володів кількістю голосів, яка необхідна для скликання загальних зборів Товариства, а тому й не мав законних підстав для прийняття участі на загальних зборах з кількістю голосів 82,64%.

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.2009 по справі № 18/176н-к було визнано недійсним договір дарування частки статутного капіталу ТОВ фабрика "СТАРТ" від 03.08.2007, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Донбасвугілля", відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України.

рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.2011 по справі № 14/102н-к/2011, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2011, визнаний недійним договір дарування від 15.11.2007 81,64 % часток у статутному капіталі ТОВ фабрика "СТАРТ"укладений між приватним підприємством "Стройоптресурси-2007", м. Дніпропетровськ, та товариством з обмеженою відповідальністю "Донбасвугілля", м. Алчевськ, визнані недійними рішення загальних зборів учасників ТОВ фабрика "СТАРТ"від 28.05.2008, а саме рішень про: виключення з товариства ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, затвердження нової редакції статуту ТОВ фабрика "СТАРТ", у зв’язку з тим, що ПП "Стройоптресурси-2007"стало власником 81,64 % часток статутного капіталу товариства на підставі договору дарування від 15.2007, обрання директором товариства Тертиченко О.В., проведення державної реєстрації рішень загальних зборів учасників ТОВ фабрика "СТАРТ"від 12.03.2007.

Підсумовуючи результати розгляду вказаних вище справ, суд зазначає, що за результатами їх розгляду судами різних інстанцій:

- визнані незаконними рішення, прийняті на позачергових загальних зборах ТОВ фабрика "СТАРТ"12.03.2007, за участю ОСОБА_1, ОСОБА_12, а саме про обрання голови та секретаря зборів господарського ТОВ фабрика "СТАРТ", внесення змін до Статуту господарського ТОВ фабрика "СТАРТ"шляхом викладення статуту у новій редакції; звернення до прокуратури м. Перевальськ, проведення аудиторської перевірки діяльності виконавчого органу товариства (постанова Луганського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 по справі № 10/106н-к (14/339пн));

- визнано недійсним договір дарування частки статутного капіталу ТОВ фабрика "СТАРТ" від 03.08.2007, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Донбасвугілля", відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України (рішення господарського суду Луганської області від 02.10.2009 по справі № 18/176н-к);

- визнаний недійним договір дарування від 15.11.2007 81,64 % часток у статутному капіталі ТОВ фабрика "СТАРТ"укладений між приватним підприємством "Стройоптресурси-2007", м. Дніпропетровськ, та товариством з обмеженою відповідальністю "Донбасвугілля", м. Алчевськ, визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ фабрика "СТАРТ"від 28.05.2008, а саме рішень про: виключення з товариства ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, затвердження нової редакції статуту ТОВ фабрика "СТАРТ", у зв’язку з тим, що ПП "Стройоптресурси-2007"стало власником 81,64 % часток статутного капіталу товариства на підставі договору дарування від 15.2007, обрання директором товариства Тертиченко О.В., проведення державної реєстрації рішень загальних зборів учасників ТОВ фабрика "СТАРТ"від 12.03.2007 (рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2011 по справі № 14/102н-к/2011, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2011).

Таким чином, у зв’язку із визнанням незаконними, недійсними рішень, недійсним договорів дарування, станом на сьогодні діє статут господарське товариство з обмеженою відповідальністю фабрика "Старт" в редакції 1996 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.07.2011 за № 10617406 запис 1, як вчинений 29.04.1996, керівником юридичної особи –ТОВ фабрика "СТАРТ"є Круглий Андрій Едуардович.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі "Совтрансавто-Холдінг"проти України"у будь-якому спорі рішення суду, яке втупило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги факти встановлені зазначеними вище судовими актами, які набрали чинності, суд вважає позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 власником частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю фабрики "СТАРТ", що складає 84,07% статутного фонду товариства, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо другої позовної вимоги стосовно зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю фабрику "СТАРТ" звернутися у встановленому чинним законодавством України порядку до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю фабрики "СТАРТ" про включення ОСОБА_1 до складу учасників товариства як власника частки у статутному капіталі, що складає 84,07%, суд зазначає наступне.

Дана вимога є похідною вимогою від першої вимоги про визнання ОСОБА_1 власником частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю фабрики "СТАРТ", що складає 84,07% статутного фонду товариства.