За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева"

про розірвання договору

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Любченко М.О.

Гулевець О.В.

Представники :

від позивача: не з’явились

від відповідача: Дмуховський І.В.

від третьої особи: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна". Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням умов вищевказаного договору, що відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2010 р. порушено провадження у справі № 42/390, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"задоволено, розірвано договір купівлі-продажу № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 р. від залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

12.07.2011 р. матеріали справи № 42/390 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 42/390 прийнято до свого провадження, присвоєно ій № 42/390-51/289 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, у яких проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що спірний договір та акти приймання-передачі підписані між сторонами без жодних зауважень та застережень щодо невідповідності брандвахти ЖБ-5 технічній документації та фактичному стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Відкрите акціонерне товариство "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева".

Третя особа надала письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що на території Відкритого акціонерного товариства "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева" з весни 2008 року знаходиться залізобетонний корпус, який є частиною демонтованої брандвахти "ЖБ-5"та у серпні 2008 року була демонтована силами робітників. Також третя особа зазначає, що на даний час вказана брандвахта ніким не витребувана та по суті є безхазяйною річчю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 42/390-51/289 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 42/390-51/289 –суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О., Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. колегією суддів - Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О., Гулевець О.В. справу № 42/390-51/289 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2011 р. за участю представників сторін та третьої особи.

У даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача та третьої особи на виклик суду не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 14.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, ?

25.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна"укладено договір купівлі-продажу № 770/01-08, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" зобов’язалося передати у власність відповідача жилу брандвахту "ЖБ-5, а позивач –прийняти товар та оплатити його на умова договору.

25.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"так Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська лагуна"укладено договір купівлі-продажу № ДЛ-ССК-25-09/08, за умовами якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача жилу брандвахту "ЖБ-5, а позивач –прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Згідно з умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 цього договору відповідач повинен поставити товар на умовах EXW (м. Київ) у відповідності з правилами Інкотермс 2000 протягом 5-ти робочих днів з дати підписання договору. Приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання акту прийомки-передачі повноважними представниками сторін. Датою передачі товару вважається дата, яка зазначена в акті прийомки-передачі товару. Товар приймається покупцем по кількості, якості та комплектації.

У відповідності з п. 3.7 договору, право власності на товар виникає у покупця з дати підписання акту приймання-передачі товару та його повної оплати.

Загальна вартість товару, відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, становить 1 041 860 грн., яку покупець зобов’язався оплатити до 25 жовтня 2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2008 р. відповідач передав, а позивач прийняв у власність жилу брандвахту "ЖБ-5, що підтверджується актом приймання-передачі.

25.09.2008 р. сторони підписали акт технічного стану жилої брандвахти "ЖБ-5". у якому зазначено, що корпус брандвахти "ЖБ-5"- залізобетонний, а на понтоні міститься надбудова, розділена всередині приміщення різного призначення.

Також судом встановлено, що 08.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева" та Приватним підприємством "Промислово-торгівельна фірма "Оліс"укладено договір № 22/08, за умовами якого Приватне підприємство "Промислово-торгівельна фірма "Оліс"зобов’язалось виконати роботи по демонтажу надбудови та обладнання на головній палубі та трюмних приміщень жилої брандвахти "ЖБ-5", Відкрите акціонерне товариство "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева" –прийняти та оплатити виконану роботу.

30.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Херсонський судноремонтний завод імені Куйбишева" та Приватним підприємством "Промислово-торгівельна фірма "Оліс"підписано акт виконаних робіт по демонтажу надбудови та обладнання на головній палубі та трюмних приміщень жилої брандвахти "ЖБ-5.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт огляду судна № 104-1-1899-10 від 12.10.2010 р., у якому зазначається, що жила брандвахта "ЖБ-5"представляє собою основу брандвахти.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу від 25.09.2008 р. не здійснив поставку товару у місто Київ, а підписаний між сторонами акт прийому-передачі свідчить про здійснення безтоварної операції і не може підтверджувати передачу житлової брандвахти. Крім того, позивач зазначає, що об’єктом договору купівлі-продажу від 25.09.2008 р. фактично була не житлова брандвахта, а тільки корпус від неї.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Умовами договору встановлено, що приймання-передачі товару оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі повноважними представниками сторін.

Між тим суд відзначає, що факт передачі жилої брандвахти "ЖБ-5 підтверджується актом приймання-передачі від 25.09.2008 р.

При цьому, в акті зазначається, що позивач не має претензій до якості, комплектації та кількості товару.

Крім того, судом встановлено, що на виконання умов договору № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р. позивачем сплачено 200 000, 00 грн. –вартості жилої брандвахти "ЖБ-5".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачу було передано обумовлений договором товар належної якості.

Що ж до посилань позивача на те, що жила брандвахта "ЖБ-5"передана в іншому місці, ніж передбачено договором, не свідчить про його істотне порушення, оскільки позивач погодився на таку передачу та, при цьому, відповідачем не надано доказів, що він був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Також суд відхиляє твердження позивача, із посиланням на договір від 08.05.2008 р. № 22/08 та акт огляду судна Регіональним представництвом Регістру судноплавства України № 104-1-1899-10 від 12 жовтня 2010 р., про те, що жила брандвахта "ЖБ-5"станом на момент її передачі позивачу була розукомплектована і являла собою залізобетонний корпус без верхньої палуби, оскільки вищевказані документи складені відповідно, до та після укладення спірного договору та фактичної передачі жилої брандвахти "ЖБ-5"за актом приймання-передачі, а відтак –не можуть свідчити про порушення відповідачем умов договору № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач також посилається на відсутність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія"повноважень на підписання договору № ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008 р. та акту приймання-передачі до нього.

Разом з тим, суд відзначає, що положеннями Цивільного кодексу України (435-15) передбачено підстави та порядок розірвання договорів.

Так, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов’язує розірвання договору, а відтак –у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Інших обґрунтувань своїх вимог ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2011 р.