Заступник прокурора міста Ялти звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовною заявою до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест", Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" та просить суд визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №382 (20) від 12.10.01, на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" отримало свідоцтво про право власності від 19.11.01 на нерухоме майно загальнокурортного Будинку культури; визнати недійсним укладений між Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 липня 2002 року договір купівлі-продажу будівлі та споруд курортного залу "Ялта" загальною площею 1180,7 кв.м, розташованих за адресою: АРКрим, м.Ялта, Приморський парк, б/н; зобов’язати ТОВ "Центрінвест" повернути державі в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме: курортний зал "Ялта" загальною площею 1180,7 кв.м, розташований за адресою; АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н, а у разі неможливості повернути в натурі зазначене майно, зобов’язати ТОВ "Центрінвест" відшкодувати його вартість.

Позовні вимоги мотивовані незаконним відчуженням державного майна з порушенням норм діючого на той час законодавства, у зв'язку з чим рішення виконкому Ялтинської міської ради № 382(20) від 12 жовтня 2001р. є незаконним та підлягає визнанню недійсним. Прокурор вважає, що право власності на спірне майно зареєстровано за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" всупереч чинному законодавству, а саме статті 328 Цивільного кодексу України майна, яке на той час було та залишається державною власністю, у зв’язку з чим, вчинений відповідачами правочин, на думку прокурора, повинен бути визнаний судом недійсним та сторони за оспорюваним договором повернути у первісний стан, який існував до його укладення, шляхом зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" повернути державі в особі Фонду майна України це майно.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04 серпня 2011 року суд замінив первісного відповідача дочірнє підприємство "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на належного відповідача приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", виключивши його з числа третіх осіб.

Відповідач – Виконавчий комітет Ялтинської міської ради у своєму відзиві просить суд прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача - ТОВ "Центрінвест" проти позовних вимог заперечує за мотивами викладеними у відзиві, зокрема вказує на те, що майно профспілок складалося не за рахунок держави, а з добровільних відрахувань громадян з їх власних трудових доходів, яки відповідно до статті 13 Конституції Української РСР (001_001) складали основу особистої власності громадян України.

Представник відповідача – Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заперечує за мотивами викладеними у відзиві, зокрема вказує на те, що у період, коли виникли правовідносини між сторонами, профспілки колишньої УРСР були самостійними суб’єктами цивільного права, та майно що їм належало не було державною власністю, а тому доводи прокурора та позивача про те, що майно колишніх профспілок УРСР є державною власністю – безпідставні. Також вважає, що визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради порушує право власності відповідачів.

Представник відповідача - Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" надав суду відзив, в якому вважає вимоги прокурора та позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи - Федерації незалежних профспілок України надав суду письмові пояснення в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора м. Ялти у повному обсязі.

Також, у судовому засіданні пояснив суду, що прокурором у позові невірно зазначено його назва, у зв'язку з чим просить суд змінити його назву на Федерацію професійних спілок України. До даного клопотання було надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №127724 від 28 січня 1993 року з назвою юридичної особи - Федерація професійних спілок України.

Враховуючі вищевикладене суд вважає за необхідним змінити назву третьої особи по справі Федерації незалежних профспілок України на Федерацію професійних спілок України.

У матеріалах справи міститься заява заступника прокурора м. Ялти про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкт нерухомості, розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н; заборонити ТОВ "Центрінвест" вчиняти будь-які дії щодо відчуження об’єкту нерухомості, що розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н.

Розглянувши дану заяву у судовому засіданні, суд вважає що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Слід зазначити, що жодних доказів на підтвердження неможливості або утруднення виконання рішення у даній справі на майбутнє прокурором надано не було.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначеної заяви.

У судовому засіданні, яке відбулося 05 жовтня 2011 року оголошена перерва до 12 жовтня 2011 року, після закінчення якої розгляд справи продовжений.

12 жовтня 2011 року прокурор надав клопотання, в якому просить суд визнати причину пропуску стоку на подачу позовної заяви поважною та поновити його.

Ухвалою господарського суду АР Ким від 12 жовтня 2011 року провадження у справі в частині зобов’язання ТОВ "Центрінвест" повернути державі в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, а саме: курортний зал "Ялта" загальною площею 1180,7 кв.м, розташований за адресою; АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н, а у разі неможливості повернути в натурі зазначене майно, зобов’язати ТОВ "Центрінвест" відшкодувати його вартість припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи позов не визнають, просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд -

рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 жовтня 2001 року № 382(20) "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна загально курортного Будинку культури" зареєстровано право власності на об’єкти нерухомого майна загально курортного Будинку культури за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а саме: клуб літ. А, споруди 1969 року. з бетону, загальною площею 857,7 кв.м. по вул. Ломоносова №29, м. Ялта; адміністративна будівля літ. Д, будови 1917 року з черепашнику, загальною площею 231,5 кв.м. по вул. Ломоносова-Кирова №37/98 в м. Ялта; будівля ансамблю "Місхорські зорі" бібліотека на 1-му поверху літ. А будови 1946 року з черепашнику загальною площею 111,2 кв.м. в Місхорському парку; Читальний павільйон літ. А будови 1958 року з дерева загальною площею 379,8 кв.м., в Приморському парку м. Ялта; танцмайданчик "Дружба" літ. А, будови 1963 року реконструкція 1999 року з черепашнику загальною площею 1355,0 кв.м., в Приморському парку, м. Ялта; курортний зал "Ялта" літ. А будови 1954 року з черепашнику загальною площею 1180,7 кв.м., в Приморському парку, м. Ялта.

18 липня 2002 року між Закритим акціонерним товариством лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець за договором) та Держаним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округа Сотниковим В.П. та зареєстрований в реєстрі за №843, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив будівлю та споруди курортного зала "Ялта", загальною площею 1180,7 кв.м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н., які належать продавцю на підставі свідоцтва №936 на право власності, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 19 листопада 2001 року. (а.с.9-14).

Вказане у договорі будівля та споруди передане у власність Держаному акціонерному товариству "Чорноморнафтогаз" за актом прийому-передачі від 17 вересня 2002 року (а.с. 15).

30 січня 2003 року між Держаним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (продавець за договором) та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" (покупець за договором) укладений договір купівлі-продажу №1035 (а.с.16-19).

Відповідно пункту 1.1. договору продавець продав, а покупець купив будівлю та споруди курортного зала "Ялта", загальною площею 1180,7 кв.м., розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, Приморський парк, б/н.

Дані будівля та споруда належили Держаному акціонерному товариству "Чорноморнафтогаз" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №843 від 18 липня 2002 року та акту – приймання передачі від 17 вересня 2002 року, зареєстрованого КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" 20 грудня 2002 року, в реєстрової книзі №16-В за реєстровим номером 403. (пункт 1.2. даного договору).

Вказане у договорі нерухоме майно передане у власність Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Центрінвест" за актом прийому-передачі від 21 лютого 2003 року (а.с.20).

Прокурор просить суд визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №382 (20) від 12.10.01, на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" отримало свідоцтво про право власності від 19.11.01 на нерухоме майно загальнокурортного Будинку культури; визнати недійсним укладений між Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 липня 2002 року договір купівлі-продажу будівлі та споруд курортного залу "Ялта" загальною площею 1180,7 кв.м, розташованих за адресою: АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

Під час прокурорської перевірки було встановлено порушення Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" (1540-12) , Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) , Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) , Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. № 506 (506-12) .

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров’я УРСР № 606 від 23.04.1960 р. (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерства охорони здоров’я були зобов’язані передати у строк до 01.05.1960 р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п.2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Спірне майно лікувально-оздоровчих закладів передавалося саме у відання, оскільки за Конституцією колишньої УРСР (001_001) на той час була єдина соціалістична власність. Тобто власність громадських організацій та об'єднань відносилася саме до соціалістичної власності.

Чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Стаття 5 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 р. (001_001) було визначено, що соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Аналогічні положення були закріплені у Цивільному кодексі УССР 1922 р., який затверджено ВЦВК 16.ХІІ 1922 р., та який діяв з 01.02.1923 р., стаття 53 Цивільного кодексу УРСР 1922 р., чинного на момент передачі майна у відання Українській республіканській Раді профспілок, передбачала, що розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Згідно статті 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (888-09) (прийнятої позачерговою 7 сесією Верховної Ради Української РСР ІХ скликання 20.04.1978 р.) встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що санаторно-курортні заклади, які передано у відання профспілкам згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 р. (606-60-п) , є державною (загальнодержавною) власністю.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 р. № 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 №1452-XII (1452-12) "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 р. № 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України Постановою від 10.04.1992 р. № 2268-XII (2268-12) "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому постановою Верховної Ради України № 3943-XII від 04.02.1994р. (3943-12) постановлено, зокрема: Кабінетові Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

За таких обставин, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. № 2558 (2558-12) , Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх статутом. Згідно статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з’їзду профспілок СРСР від 01.01.1987 р., професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої, у тому числі, було управління соціальним страхуванням працюючих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно Розділу ІІІ статуту, Вищим органом професійних спілок був з’їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних союзів, яка діяла у період між з’їздами.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991 р. зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів профспілок України в сумі 1033584 тис. руб.

Відповідно до положень Законів України "Про власність" (697-12) (у редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) та "Про господарські товариства" (№1576-ХІІ від 19.09.1991 р. (1576-12) у редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) при внесенні учасниками товариства майнових прав у такого товариства не виникає право власності на це майно.

Крім того, як зазначалось вище, з 1992 року повноваження щодо розпорядження зазначеними об’єктами санаторно-курортних закладів державою було делеговано Фонду державного майна України.

Посилання на рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, як на підставу виникнення права власності на спірне майно санаторно-курортного закладу, є безпідставним, оскільки відповідно до п. "а"ч. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.09.1998 р. № 121 (z0399-98) , оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

Таким чином суд приходить до висновку, що майно передане до статутного фонду Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Враховуючі вищевикладене, спірне рішення не відповідає наведеним вище положенням законодавства та порушує право власності Держави на спірне майно, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимог прокурора про визнання недійним договору купівлі-продажу від 18 липня 2002 року укладеного між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ДАТ "Чорноморнафтогаз" суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що майно, яке було передано за договором купівлі-продажу від 18 липня 2002 року належить державі в особі Фонду державного майна України, господарський суд дійшов висновку що вимоги прокурора стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 липня 2002 року, укладеного між ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ДАТ "Чорноморнафтогаз" також підлягають задоволенню.

Стосовно строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України зазначається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу повинна бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, що зроблена до прийняття судом рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Прокурором на обґрунтування клопотання про поновлення строку позовної давності надані вказівки та завдання Генеральної прокуратури України датовані червнем та вереснем 2011 р., щодо проведення перевірок додержання вимог законодавства при розпорядженні майном Федерації професійних спілок України.

За поясненням представника прокуратури у судовому засіданні, позовні вимоги заявлені на підставі перевірок, проведених на виконання вказаних завдань.

Суд приймає до уваги пояснення прокурора та вважає, що строк позовної давності підлягає поновленню.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідачів пропорційно відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частині рішення. рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 17 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №382 (20) від 12.10.01, на підставі якого ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" отримало свідоцтво про право власності від 19.11.01 на нерухоме майно загальнокурортного Будинку культури.

3. Визнати недійсним укладений між Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 липня 2002 року договір купівлі-продажу будівлі та споруд курортного залу "Ялта" загальною площею 1180,7 кв.м, розташованих за адресою: АР Крим, м.Ялта, Приморський парк, б/н.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м.Ялта, пл.Радянська,1) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь) державне мито у розмірі 28,33 грн.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м.Ялта, пл.Радянська,1) в дохід Державного бюджету м.Сімферополя (р\р 31214264700002 ГУ Державне казначейство в АРК, ЗКПО 34740405, код платежу 22050003)78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", (01019, м. Київ, вул. Ш. Руставелі,39/41, ЄДРПОУ 02583780, р/р2600838 у 5-й Київської філії АППБ "Аваль", МФО 322614) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь) державне мито у розмірі 28,33 грн.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", (01019, м. Київ, вул. Ш. Руставелі,39/41, ЄДРПОУ 02583780, р/р2600838 у 5-й Київської філії АППБ "Аваль", МФО 322614) в дохід Державного бюджету м.Сімферополя (р\р 31214264700002 ГУ Державне казначейство в АРК, ЗКПО 34740405, код платежу 22050003)78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Стягнути з Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (95000, м.Сімферополь, пр-т.Кірова/пер.Совнаркомовський,52/1, ЄДРПОУ 00153117) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, одержувач: Держбюджет м.Сімферополь) державне мито у розмірі 28,33 грн.

9. Стягнути Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (95000, м.Сімферополь, пр-т.Кірова/пер.Совнаркомовський,52/1, ЄДРПОУ 00153117) в дохід Державного бюджету м.Сімферополя (р\р 31214264700002 ГУ Державне казначейство в АРК, ЗКПО 34740405, код платежу 22050003)78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.