СУТЬ СПОРУ: 23.11.2010 року Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А 1283, в якій, з урахуванням подальших уточнень (т.1 а.с.58), просило стягнути з відповідача 24276,94 грн., з яких: 16 720,90 грн. інфляційних за період з 01.11.2007 року по 31.12.2010 року за порушення відповідачем договору № 215 від 21.05.2004 року, 3 841,02 грн. 3% річних за період 03.12.2004 року по 31.10.2010 року, 2 086,10 грн. пені за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року та 1622,09 грн. збитків від неотриманого прибутку, нарахованих за період з 03.12.2004 року по 31.08.2005 року, поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 19 грудня 2007 року по справі №34/394-07-8724 було задоволено позов малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" та стягнуто з Військової частини А 1283 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" заборгованість на загальну суму 29646,99 гривень, в тому числі 21 041,16 грн. основного боргу та 8605,83 грн. інфляційних, та судові витрати в сумі 414,46 гривень.

Проте, враховуючи, що рішення суду виконано не було, позивач був змушений звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення інфляційних, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, пені за несвоєчасне виконання за період з 01.12.2009 року по 31.10.2010 року та збитків у вигляді неотриманого прибутку .

рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011 року у справі № 28/151-10-4714, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року, позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" було задоволено частково, стягнуто з Військової частини А 1283 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" інфляційні в сумі 11 153 (одинадцять тисяч сто п’ятдесят три) гривень 62 копійки за період з 19.12.2007р. (дата прийняття рішення по справі №34/394-07-8724) по 31.12.2010р., 3% річних в сумі 3730 (три тисячі сімсот тридцять) гривень 21 копійка за період з 3.12.2004р. по 31.10.2010р., а також пропорційні витрати по сплаті державного мита в сумі 148 (сто сорок вісім) гривень 84 копійки та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 143 (сто сорок три) гривні 25 копійок. В решті вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2011 року рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 28/151-10-4714 в частині стягнення 11 153,62 грн. інфляційних втрат, 3 730,21 грн. 3% річних, 292,09 грн. судових витрат скасовано, справу №28/151-10-4714 в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Погодившись із висновком суду про те, що грошове зобов'язання відповідача не припинено, у зв'язку з чим він вважається таким, що прострочив його виконання і зобов'язаний нести відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, суд касаційної інстанції зазначив, що при визначенні розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних суди припустилися помилки.

Зокрема не було враховано, що стягнення інфляційних втрат та процентів можливе в межах позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України щодо цих вимог становить три роки і про застосування якої наполягав відповідач.

Крім того, не визначивши розрахунковий період та визнаючи правомірним розрахунок інфляційних втрат з 19.12.2007 р. по 31.12.2010 р., суди не звернули уваги, що у розрахунках, зроблених позивачем, застосовувалась індексація боргу за період, який був в межах одного місяця та на суму боргу, без виключення інфляційних нарахувань за рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007 р. у справі № 34/394-07-8724.

Зазначені недоліки суди не усунули, власних розрахунків у порушення вимог ст. ст. 84, 105 ГПК України не навели, що позбавляє суд касаційної інстанції здійснити перевірку правильності нарахувань.

Як зазначив касаційний суд, при новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та визначити суму цих нарахувань згідно з нормами права, що регулюють ці питання, навівши в рішенні відповідні розрахунки.

При цьому, у решті задоволених вимог суди відмовили правильно, оскільки доводи позивача про упущену вигоду є лише припущенням про втрачені можливості, а наказ на виконання судового рішення у справі №34/394-07-8724 позивач не пред'являв до виконання з власної ініціативи, а право на стягнення пені у нього відсутнє, у зв'язку з чим у цій частині рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 28/151-10-4714 залишено без зміни.

На підставі автоматичного розподілу справи між суддями відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 28/151-10-4714 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 26.08.2011р. справу № 28/151-10-4714 було прийнято до свого провадження в частині вимог про стягнення з Військової частини А 1283 16 720,90 грн. інфляційних та 3 841,02 грн. 3% річних.

Під час нового розгляду справи 7.10.2011р. до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу.

Так, позивач зазначив, що 21.07.2011р. відповідач платіжним дорученням №01078246 перерахував позивачу 29646,99 грн. в рахунок погашення боргу за зобов'язаннями за договором 215 від 21.05.04 р. та за рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2007 р. у справі № 34/394-07-8724.

При цьому, оскільки, за твердженням позивача, станом на 21.07.2011р. сумарна заборгованість за зобов'язаннями за договором 215 від 21.05.04 р. без урахування збитків від неодержаного доходу становила 53986,11 грн. (графа 8 додатку №1), а з урахуванням збитків від неодержаного доходу - 55997,97 грн., (хоча у розрахунку, на який посилається позивач (т.2 а.с.27), це 55085,12 грн. та 57096,98 грн., позивач за рахунок погашеної суми, посилаючись на ст. 534 ЦК України погасив: у першу чергу - витрати, пов'язані з одержанням виконання в сумі 1513,47 грн. (296,46 + 118,00 + 1099,01) - судові витрати у справі № 34/394-07-8724), у другу - три проценти річних, нарахованих за період з 3.12.2004 р. до 21.07.2011 р. в сумі 4190,36 грн. та пеню, нараховану за період з 1.01.2011 р. до 21.07.2011 р. в сумі 902,46 грн. і в третю чергу - суму первісного боргу з урахуванням індексу інфляції, розраховану згідно ст. 625 ЦК України.

Таким чином, користуючись правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, зміст якої було роз’яснено судом у судовому засіданні 12.10.2011р., в якому здійснювалася технічна фіксація, позивач наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача: 11040,86 грн. - сума непогашеного первісного боргу на 21.07.11р., 14397,27 грн. - сума збільшення непогашеного первісного боргу за рахунок індексу інфляції станом на 21.07.2011р., 2011,86 грн. –сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 19.10.10 р. до 21.07.11р. у вигляді процентів по депозитному вкладу.

Позивач також просив стягнути з відповідача 4899,72 грн. судових витрат, з яких: 519,70 грн. витрати позивача на сплату держмита, 236,00 грн. - витрати на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4144,02 грн. - витрати на відрядження представника позивача до суду для розгляду справи, з яких: 1399,02 грн. - витрати на проїзд, 450,00 грн. - сума добових, 2295,00 грн. нарахована середня заробітна плата.

Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання (т.2 а.с.3,11) у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем уточнення до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Крім того, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням викладеного, суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви від 23.09.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як встановлено судом при розгляді справи №34/394-07-8724, яке є преюдиціальним відповідно до ст. 35 ГПК України, відповідачем порушено зобов’язання, що виникло з договору №215 від 21.05.2004р., у зв'язку з чим вказаним рішенням від 19 грудня 2007 року по справі №34/394-07-8724 було задоволено позов малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" та стягнуто з Військової частини А 1283 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" заборгованість на загальну суму 29646,99 гривень, в тому числі 21 041,16 грн. основного боргу та 8605,83 грн. інфляційних, а також судові витрати в сумі 296,46 грн. держмита та 118 грн. ІТЗ.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 202- 205 ГК України, ст.ст. 599- 601, 604- 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. по справі №10/25, яка є обов’язковою для застосування в силу ст. 111-28 ГПК України.

Враховуючи вимоги постанови Вищого господарського суду України, судом здійснюється розрахунок інфляційних витрат за допомогою системи "Ліга-Закон" в межах трьохрічного строку позовної давності з дня подання позову (поштова квитанція 18.11.2010р.)

Як встановлено судом, сума боргу з врахуванням індексу інфляції станом на 1.11.2007 року становила 29 646,99 грн.

Інфляційне збільшення вказаної суми станом на день погашення боргу становило 18 825,84 грн.

Враховуючи строк позовної давності, інфляційне збільшення суми боргу з 18.11.2007 року по 21.07.2011р. становить 18825,84-652,23=18 173,61 грн.

Разом з тим, враховуючи заяву від 23.09.2011р. про уточнення позовних вимог, вимоги про стягнення інфляційного збільшення підлягають задоволенню на суму 14 397,27 грн.

В частині стягнення 11 040,86 грн. залишку первісного боргу станом на 21.07.2011р. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з наявністю судового рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, оскільки, як встановлено судом під час судового засідання 12.10.2011р., в якому здійснювалася технічна фіксація, сума 11040,86 грн. є частиною суми основного боргу 21041,16 грн., яка була стягнута рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007 року по справі №34/394-07-8724.

Приймаючи до уваги, що вимоги про стягнення 3% річних у кінцевій редакції позовних вимог відсутні, вказані вимоги судом не розглядаються.

Щодо вимог про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходи (відсотків за депозитним договором) з 19.10.2010р. до 21.07.2011р., суд зазначає, що в порушення ст. 33 ГПК України доказів того, що з 19.10.2010 р. позивач намагався та мав реальну можливість розмістити названі грошові кошти в будь-якому банку під будь-які відсотки останній суду не надав.

Договір від 23.09.2011р. (т.2 а.с.33-37) до уваги прийнятий бути не може з урахуванням дати його укладення. Крім того, як вже було встановлено судовими рішення по даній справі, які в цій частині є чинними, наказ суду по справі №34/394-07-8724 був пред’явлений до виконання лише 12.11.2010р.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

При вирішенні питання про розподілення судових витрат в частині держмита та ІТЗ, суд виходить з їх пропорційності розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність відшкодування витрат на відрядження представника позивача до суду для розгляду справи у сумі 4144,02 грн. - витрати, з яких: 1399,02 грн. - витрати на проїзд, 450,00 грн. - сума добових, 2295,00 грн. нарахована середня заробітна плата, оскільки їх понесення, зокрема здійснення підприємством відшкодування відрядженому вказаних витрат, позивачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд,-

1. Позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 1283 (65063, м.Одеса-63, провулок Штабний, 1, код 22994917) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.5, кв.45, код 30726900) 14 397,27 грн. /чотирнадцять тисяч триста дев’яносто сім/ грн. 27 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, 272 /двісті сімдесят дві/ грн. 57 коп. - державного мита, 123,78 /сто двадцять три/грн. 78 коп. - витрат на ІТЗ судового процесу.