Суддя Власов Ю.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 5024482,21 євро, що за офіційним курсом Національного банку України на дату подання позову становить 57615737,51 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що передав за договором Відповідачу товар, за який останній повністю не розрахувався, внаслідок чого має заборгованість в сумі 5042482,21 євро

Відповідач у судові засідання не з’являвся, хоча був повідомлений належним чином, заперечень на позов, а також витребуваних судом доказів не подав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.11р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 20.09.11р. Розгляд справи відкладався.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання Позивача суд, -

01.01.05р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки та дистрибуції, яким сторони домовились, що Позивач призначає Відповідача дистриб’ютором своєї продукції на території України, зобов’язується постачати Відповідачу свою продукцію, а Відповідач зобов’язується просувати продукцію Позивача на ринку, отримувати поставлену продукцію Позивача та оплачувати її вартість.

Відповідно до п.6.2. вказаного договору якщо тільки сторони не погодять, що Відповідач повинен здійснити передоплату за продукцію, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача ціну кожної продукції поставки протягом 90 днів після дати виставлення рахунку-фактури.

Згідно з п.15.1. даного договору цей договір набуває чинності з 01.10.05р. та залишається в силі протягом 2 років. Після чого договір автоматично поновлюється на наступні періоди строком 1 рік, якщо одна з сторін не вирішить не поновлювати його, повідомивши іншу сторону про своє рішення.

Відповідно до ст.16 зазначеного договору цей договір регулюється та тлумачиться у відповідності до законодавства Французької Республіки. Будь-які спори, щодо яких не вдається досягти мирової угоди, які виникли на основі або у зв’язку з договором, повинні вирішуватись компетентними судами міста Ліон (Франція) Tribunal de Commerce.

На виконання умов вказаного договору Позивач з 28.07.10р. по 14.12.10р. поставив, а Відповідач прийняв продукцію загальною вартістю 6732300,11 євро, проте за цю продукцію розрахувався частково в сумі 1707817,90 євро, що підтверджується рахунками-фактурами, направленими Позивачем Відповідачу, пакувальними листами, деклараціями, авіаційними вантажними накладними, банківськими виписками та іншими матеріалами справи.

Станом на час вирішення спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 5024482,21 євро, що також підтверджується актом звірки та не заперечується Відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України "Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів"розділ XII Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді, зокрема коли сторони не зазначили конкретну назву суду який повинен розглядати справу.

Як встановлено судом у ст.16 зазначеного договору сторони домовились, що будь-які спори, щодо яких не вдається досягти мирової угоди, які виникли на основі або у зв’язку з договором, повинні вирішуватись компетентними судами міста Ліон (Франція) Tribunal de Commerce. При цьому сторони в даній угоді не визначили конкретного суду міста Ліон (Франція), який повинен розглядати спори за цим договором. З огляду на вказане Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва за місцем знаходження Відповідача, при цьому останній не заперечив щодо розгляду даного спору господарськими судами України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що дана справа підсудна та може розглядатись Господарським судом міста Києва.

Згідно ст. 1101 Цивільного кодексу Франції договором є угода, за допомогою якої одна або декілька осіб переймають на себе зобов’язання перед одним або декількома іншими особами щось надати, зробити або не зробити.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу Франції угоди, укладені належним чином, мають законну силу для тих, хто їх уклав. Вони мають бути виконані сумлінно. Згідно ст. 1234 Цивільного кодексу Франції зобов’язання припиняються унаслідок платежу.

Згідно ст. 1315 Цивільного кодексу Франції той, хто вимагає виконання зобов’язання, повинен довести наявність останнього. І навпаки, той хто стверджує, що він більше не зв’язаний зобов’язанням, повинен довести платіж або наявність факту, що тягне за собою припинення його зобов’язання.

Як встановлено судом 01.01.05р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки та дистрибуції, яким сторони домовились, що Позивач призначає Відповідача дистриб’ютором своєї продукції на території України, зобов’язується постачати Відповідачу свою продукцію, а Відповідач зобов’язується просувати продукцію Позивача на ринку, отримувати поставлену продукцію Позивача та оплачувати її вартість. Відповідно до п.6.2. вказаного договору якщо тільки сторони не погодять, що Відповідач повинен здійснити передоплату за продукцію, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача ціну кожної продукції поставки протягом 90 днів після дати виставлення рахунку-фактури. Згідно з п.15.1. даного договору цей договір набуває чинності з 01.10.05р. та залишається в силі протягом 2 років. Після чого договір автоматично поновлюється на наступні періоди строком 1 рік, якщо одна з сторін не вирішить не поновлювати його, повідомивши іншу сторону про своє рішення. Відповідно до ст.16 зазначеного договору цей договір регулюється та тлумачиться у відповідності до законодавства Французької Республіки.

Як встановлено судом на виконання умов вказаного договору Позивач з 28.07.10р. по 14.12.10р. поставив, а Відповідач прийняв продукцію загальною вартістю 6732300,11 євро, проте за цю продукцію розрахувався частково в сумі 1707817,90 євро, що підтверджується рахунками-фактурами, направленими Позивачем Відповідачу, пакувальними листами, деклараціями, авіаційними вантажними накладними, банківськими виписками та іншими матеріалами справи. Станом на час вирішення спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 5024482,21 євро, що також підтверджується актом звірки та не заперечується Відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 5024482,21 євро обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 49, 82- 85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм"(01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 18А; код 22911541; код 22911541) на користь Санофі Пастер СА (Sanofi Pasteur S.A.) акціонерного товариства (2 авеню Пон Пастер, 69007, м. Ліон, Французька Республіка (2 avenue Pont Pasteur, 69007, Lyon, France); реєстраційний номер В 349 505 370) борг в сумі 5024482 (п’ять мільйонів двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят два) євро 21 євроцентів, державне мито в сумі 2250 (дві тисячі двісті п’ятдесят) євро 00 євроцентів та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

рішення підписане 28.10.2011 р.