Представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких по суті страхового відшкодування не заперечував, проте, просив суд у задоволенні інфляційних втрат та трьох відсотків річних відмовити, оскільки вказані позовні вимоги є необґрунтованими.

В судовому засіданні 06.10.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

24 лютого 2010 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_3., як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000210 (далі - Договір страхування) на таких умовах:

Відповідно до умов Договору предметом страхування є автомобіль Citroen С3 1.4, д/н НОМЕР_1, 2006 р.в.; застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу.

10 липня 2010 року приблизно о 17 год. 10 хв. ОСОБА_4 в с. Горенка на території бази відпочинку Києво-Святошинського району Київської області, керуючи автомобілем Ssang Young, д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, не вибрав безпечний боковий інтервал, допустив наїзд на стоячий автомобіль Citroen С3, д.н.з. НОМЕР_1.

Постановою від 20 липня 2010р. Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі про адміністративні правопорушення № 3-3401/10, згідно з якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі звітом про оцінку автомобіля № 328 від 22.07.2010р., складеного ТОВ Український експертний центр "Експерт-Сервіс Авто"вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen С3 1.4, д/н НОМЕР_1, пошкодженого в результаті ДТП складає 5 794,50 грн.

Відповідно до звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 26.07.2010р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen С3 1.4, д/н НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, становить 4 733,57 грн.

26.07.2010р. вигодонабувачем ОСОБА_3 подано заяву позивачу на виплату страхового відшкодування відповідно до укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту.

Страховим актом № 05-17/315 від 26.07.2010р. випадок визнано страховим та вирішено виплатити страхове відшкодування у сумі 4 733,57 грн. і на підставі звіту про розслідування події із засобом наземного транспорту від 26.07.2010р. позивачем було перераховане страхове відшкодування в розмірі 4 733,57 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1307 від 06.08.2010р.

Цивільно правова відповідальність ОСОБА_4 було застраховано у відповідача на підставі Полісу № ВС/8082733.

03 вересня 2010р. позивач звернувся до відповідача із заявою вих. №05/1092 від 03.09.2010р. про виплату страхового відшкодування, в якій просить перерахувати страхове відшкодування в сумі - 5 083,57 грн. (4 733,57 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням фізичного зносу складових частин; 350 - сума витрат на проведення автотоварознавчого дослідження).

До заяви було додано всі необхідні документи, для здійснення такої виплати. Даного листа відповідач отримав 09.09.2010р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 3662/660.

Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнаються судом належними доказами,якими посвідчуються наведені події та факти .

За ст. 1191 ЦК України: "Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір -є встановлений законом".

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі –735,12 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача та не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка могла бути укладена між сторонами.

Окрім того, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Окрім того, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні і в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Позивачем понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля. Позивач просить суд стягнути вказані витрати з відповідача, проте, нормативного обґрунтування таких вимог суду не надав. Враховуючи вищевикладене, суд визнає вказані вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"(04070, м. Київ, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська 10/5, літера А, код ЄДРПОУ 31725819), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі –4 733 (чотири тисячі сімсот тридцять три) грн. 57 коп., 102 (сто дві) грн. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.