( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs22553288) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs28005123) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Севастополя (rs24923801) ) ( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs21343737) ) ( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs25861165) )

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1279/2011

за позовом Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон"

Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

про визнання договору про дольову участь у будівництві та додаткової угоди до нього недійсними,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,

за участю представників:

позивача - не з’явився;

відповідача (ДП "Севастопольський морський торговельний порт") - ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №ДВ-47 від 09.06.2011;

відповідача (ТОВ "Компанія "Тулон") - не з’явився;

третьої особи - не з’явився;

прокурор - Радулов Андрій Дмитрович, посвідчення №684 від 09.03.2011;

Суть спору:

15.08.2011 Севастопольський транспортний прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"про визнання договору про дольову участь у будівництві та додаткової угоди до нього недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Позивач, відповідач ТОВ "Компанія "Тулон" та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, позивач та відповідач про причина неявки суд не повідомили.

Від третьої особи надійшло клопотання (вх.№9895/11 від 13.09.2011) про розгляд справи без участи її представника.

Відповідач ДП "Севастопольський морський торговельний порт"в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав суду відзив на позов, проти задоволення позовних вимог не заперечує, вважає, що позов прокурора правомірний та просить його задовольнити (арк.с. 62-65).

Третя особа по суті позовних вимог письмово пояснила, що, на її думку, спірний договір ДП "Севастопольський морський торговельний порт"мало погоджувати Міністерство транспорту та зв’язку України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню (арк.с.55-56).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення учасників процесу,

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовом про захист інтересів держави. Ці положення містить стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується з Кабінетом Міністрів України та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі, зокрема, морського і річкового транспорту, та виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати функції держави як власника майна та земель транспорту, реалізовувати повноваження держави щодо управління об'єктами нерухомості та землями транспорту, є Міністерство інфраструктури України.

Судом встановлено, що 09.10.2007 між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт"/Сторона 1/ та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон"/Сторона 2/ укладено договір про дольову участь в будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден"№710/240д (далі Договір), предметом якого є проектування та будівництво в м. Севастополі в бухті "Кругла"портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден на земельній ділянці площею 1 426 кв. м. згідно до Державного акту серії П-КМ №005180 за цільовим призначенням обслуговування причалів (арк.с. 19-25).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, базове співвідношення розподілу майна між сторонами за підсумками реалізації Договору встановлюється в наступних пропорціях від загальної площі споруди: Сторона 1 отримує наступні приміщення: диспетчерську, каси, кімнати відпочинку, розташовані на першому поверху збудованої будівлі; Сторона 2 отримує частину загальної площі приміщень, що залишилась.

Згідно до пункту 2.2 Договору, Сторони визнають, що вкладом Сторони 1 є: витрати, що понесені Стороною 1 на утримання земельної ділянки та на проектно-кошторисну документацію; земельна ділянка площею 1 426 кв. м.; виконання функцій Генерального (титульного) замовника; використання автотранспорту та техніки, що належить Стороні 1 для реалізації Договору. Вкладом Сторони 2 є: фінансування будівництва та управління реалізацією Договору, виконання функцій технічного замовника; будівництво, виконання функцій Генерального підрядника.

Відповідно пункту 2.4 Договору, збудована багатоповерхова будівля портопункту для обслуговування яхт та маломірних суден, що підлягає передачі у власність сторонам за підсумками реалізації Договору, визначається на підставі Розподільної відомості.

29.12.2007 сторонами укладено додаткову угоду №1 (Суперфіцій) до Договору, відповідно до пункту 1.1 якої у відповідності до пункту 2 Договору Суперфіціар (ДП "Севастопольський морський торговельний порт") надає, а Суперфіціарій (ТОВ "Компанія "Тулон") приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації будівництва та вводу в експлуатацію будівлі та споруд причалу, розташованого за адресою: м. Севастополь, бухта Кругла (арк.с.26-27).

Відповідно до пункту 1.2 Додаткової угоди, метою надання в користування земельної ділянки є здійснення Суперфіціарієм своїх обов'язків та прав, визначених пунктами 2 та 4 Договору.

Згідно до пункту 2.1 Додаткової угоди, загальна площа наданої у користування земельної ділянки 0,1426 га відповідно Державному акту на право користування землею cepії II-KM №005180 від 17.10.1995, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією та зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №316.

Як зазначив прокурор, Договір укладено в порушення норм чинного законодавства та моральним засадам суспільства, у зв’язку з чим він підлягає визнанню недійсним.

Дана обставина обумовила звернення прокурора до господарського суду з відповідними вимогами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечує, вважає, що позов прокурора правомірний та просить його задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Предметом Договору є земельна ділянка, площею 1 426 кв.м., розташована в бухті Кругла в м. Севастополі, вартістю 678 062 грн, що перебуває у

користуванні Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" на підставі Державного акту №005180 cepії II-KM, виданого на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13.07.2000 №1239-р (арк.с.29-33).

Відповідно до зазначеного розпорядження Державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" підтверджено право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1250 га в районі бухта Кругла для обслуговування пасажирського причалу, надано із земель державної власності в постійне користування земельну ділянку, площею 0,0176 га в районі бухта Кругла для обслуговування пасажирського причалу; видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1426 га в районі б. Кругла, з них - 0,0258га - площа причалу, 0,1168 га - територія, що необхідна для обслуговування причалу, з віднесенням цих земель до категорії земель морського транспорту.

Згідно свідоцтва про право власності від 21.02.2009, державі в ocoбi Міністерства транспорту та зв'язку України належить пасажирський катерний причал №205, площею 273,90 кв. м., що розташований на пляжі "Омега", в 6yxті Кругла в м. Севастополі (арк.с.34-35).

Таким чином, відповідно до умов Договору ДП "Севастопольський морський торговельний порт" фактично передав ТОВ "Компанія "Тулон"не тільки земельну ділянку, а і державне майно, що розташоване на даній земельної ділянці - пасажирський катерний причал №205.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, відповідно до Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Судом встановлено, що спірний договір є за своєю правовою природою договором про спільну діяльність з елементами договору будівельного підряду.

У зв’язку з тим, що будівництво об’єкту планується здійснювати на земельної ділянці, що є державною власністю, розпорядження нею повинне здійснюватися виключно з дозволу органу управління державним майном –Міністерством транспорту та зв’язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України.

Відповідно до Статуту ДП "Севастопольський морський торговельний порт"він є державним підприємством, що засновано на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (арк.с.37-46).

Пунктом 4.4 Статуту ДП "Севастопольський морський торговельний порт"визначено, що відчуження засобів, що є державною власністю, закріплених за Портом, здійснюється за погодженням з органом управління майном в порядку, що встановлений чинним законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №211 від 03.03.2006 (v0211650-06) затверджений Порядок розгляду звернень підприємств, установ та організацій, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, щодо розпорядження майном (далі Порядок).

Відповідно до пунктів 1.4, 2.8 Порядку його дія розповсюджується на урядові органи, що діють у складі Мінтрансзв'язку, Держспецтрансслужбу, Укрзалізницю, підприємства, установи та організації, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, а також відкриті акціонерні товариства, створені шляхом корпоратизації, 100 % акцій яких залишаються в державній власності в управлінні Мінтрансзв'язку, в разі, якщо зазначене передбачено їх статутами (далі - підприємства, установи та організації). Згода Мінтрансзв'язку на здійснення операцій з розпорядження майном згідно з цим Порядком може оформлюватись листом за підписом Міністра (заступника Міністра) або наказом Міністерства.

Проте, у порушення вимог Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) та Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України (що діяли на момент укладення спірного договору), Договір був погоджений лише з державним концерном "Укрморпорт", який не є органом управління, якому підпорядковане ДП "Севастопольський морський торговельний порт".

На підставі зазначеного, суд вважає, що Договір підлягає визнанню недійсним.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача ДП "Севастопольський морський торговельний порт"оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 29, 33, 34, 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними договір №710/240д про дольову участь в будівництві портопункту по обслуговуванню яхт та маломірних суден, укладений 09.10.2007 між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тулон", та додаткову угоду №1 (Суперфіцій) від 29.12.2007 до зазначеного договору.

3. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 85,00 грн.

4. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний код 01125548) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.