Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсним Договору фінансового лізингу №596-LD від 22.05.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір фінансового лізингу №596-LD від 22.05.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, не відповідає вимогами чинного законодавства –ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме на момент укладання вказаного договору та передачі предмету лізингу лізингоодержувачу, відповідач не був власником майна, тому позивач вказує на існування підстав для визнання його недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2011 р. у зв’язку із неявкою представника позивача та невиконання сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено до 05.10.2011 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103017154897, що отримано позивачем 30.09.2011 р.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду виконав, витребувані ухвалами суду документи та відзив на позовну заяву подав, надав пояснення, в яких проти позову заперечував.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

22.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст" (лізингоотримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу №596-LD від 22.05.2008 р. (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку №1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором.

Додатком №1 до Договору сторони визначили, що предметом лізингу є дві бурові установки Boramtek BRT 23 з додатковим обладнанням (бурова головка комплект –1 шт., бур шнековий ф 800 мм.- 1 шт., бур шнековий ф 1000 мм. –1 шт., віброзанурювач арматурного каркаса для BRT 23 –1 шт., обсадний ствол ф 1500 мм./комплект вкладишів для зменшення діаметру –1 шт., адаптер для обсадної труби ф 800 мм. –1 шт., адаптер для обсадної труби ф 1000 мм. –1 шт.).

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначеного у Додатку №2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей Договір до закінчення строку лізингу.

Додатком №2 до Договору сторонами затверджено графік лізингових платежів за Договором.

Із змісту п. 2.1 Договору визначено, що зобов’язання лізингодавця перед лізингоодержувачем за Договором виникають за умови, що не пізніше дати передачі лізингодавець отримав наступні документи, та лізингоодержувач виконав наступні дії, які за формою та змістом є задовільними для лізингоодержувача:

а) копія рішення уповноваженого органу лізингоодержувача відповідно до його статутних документів на укладання Договору на умовах, які відповідають йому;

b) копії статутних документів лізингоодержувача (включаючи, але не обмежуючись, останню версію зареєстрованого належним чином Статуту, довідки про реєстрацію) зі змінами та доповненнями до них, засвідчені печаткою лізингоодержувача та підписом уповноваженої особи;

c) підписання та належне виконання контракту купівлі-продажу;

d) копії документів, що підтверджують повноваження представників лізингоодержувача підписувати та виконувати умови цього Договору та інших фінансових та забезпечувальних документів та інші.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що лізингоодержувач зобов’язаний оглянути предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок протягом 1 робочого дня після дати поставки в місці поставки (як цей термін визначений в контракті купівлі-продажу №596-LD/РС від 22.05.2008 р.). За результатами огляду, в вищезазначений термін, лізингоодержувач і лізингодавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, що викладені в Додатку №3 до цього Договору. Предмет лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем повністю і у належному технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.4 Договору на чинність цього Договору не впливають будь-які обмеження або навіть неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних, або технічних, або економічних причин, випадків надзвичайних подій або форс-мажору. В таких випадках зобов’язання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов’язання, залишаються чинними в повному обсязі.

Із змісту п. 7.1 Договору вбачається, що складові лізингових платежів їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку №2 до цього Договору.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що лізингодавець залишається єдиним беззаперечним власником предмета лізингу.

Спір у справі пов'язаний із правомірністю оспорюваного Договору.

Позивач вказує на невідповідність Договору ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" у зв’язку з тим, що на момент укладання вказаного Договору та передачі предмету лізингу лізингоодержувачу відповідач не був власником майна.

Оспорюваний договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Тобто, на момент передачі майна у лізинг лізингодавець має бути власником такого майна.

Позивач вказує, що відповідач на момент передачі майна у лізинг не був його власником.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

22.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст" ("продавець або лізингоодержувач") та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" ("покупець або лізингодавець") було укладено Контракт купівлі-продажу №596-LD/PS.

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець зобов’язаний продати, а лізингодавець зобов’язаний купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (відповідно до Договору фінансового лізингу №596-LD від 22.05.2008 р.) 2 (дві) бурові установки Boramtek BRT 23, виробництва Boramtek (Німеччина), надалі іменоване як "Виробник", надалі іменоване "Предмет лізингу" в цілому та відповідно як окремі його складові, зазначені в Додатку №1 "Спеціфікація" до цього Контракту.

Додатком №1 до Контракту сторонами погоджено найменування товару –бурова установка Boramtek BRT 23 з додатковим обладнанням, марку, модель, виробника, комплектацію та кількість.

Наведене майно відповідає майну, яке є предметом лізингу за Договором.

Згідно ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із змісту п. 7.1 Контракту вбачається, що право власності на предмет лізингу переходить від продавця до лізингодавця з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу на умовах, передбачених контрактом.

Актом приймання - передачі від 26.05.2008 р. бурові установки були передані у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг".

Відповідно до п. 1 Акту приймання –передачі фізично приймаючи від продавця наступне обладнання, яке становить предмет лізингу відповідно Контракту купівлі-продажу №596-LD/PS від 22.05.2008 р. лізингодавець цим набуває вищезазначений предмет лізингу у повну і необмежену власність і право власності на нього та передає його лізингоодержувачу у фінансовий лізинг відповідно до Договору фінансового лізингу №596-LD від 22.05.2008 р.

Видатковими накладними №РН-0000246 та №ЛНА-000028 від 26.05.2008 р. бурові установки передані в лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст".

Отже, на момент передачі предмету лізингу позивачу власником такого майна було Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", а доводи позивача про зворотне не відповідають обставинами справи.

Приписи ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України не встановлюють обмеженого переліку продавців у яких лізингодавець може придбати майно, яке підлягає передачі у лізинг. Тобто, майно лізингодавець має право придбати і у майбутнього лізингоодержувача з метою передачі майна йому у лізинг.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не надано доводів з якими положення ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання договору недійсним, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК Планета-Міст" відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.