( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs20020586) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs21210025) )

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Гефест-2000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення 19 085, 06 грн. за участю представників позивача –ОСОБА_1, адвокат, відповідача –ОСОБА_2 довіреність № б/н від 20.06.2011 року,

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 18 843, 20 грн. основного боргу, 120, 03 грн. штрафних санкцій, 46, 46 грн. 3 % річних, 75, 37 грн. інфляційних втрат, а загалом: 19 085, 06 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати вартості товару, отриманого за договором № 4072К від 25.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.08.2011 року.

У судовому засіданні 28.09.2011 року позивачем було надано уточнення до позовної заяви, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 10 843, 20 грн. основного боргу, 344, 27 грн. штрафних санкцій, 133, 27 грн. 3 % річних, 75, 37 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 28.09.2011 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.09.2011 року оголошувалась перерва на 05.10.2011 року.

У судовому засіданні 05.10.2011 року відповідач надав письмові пояснення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Гефест-2000" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко" (покупець) було укладено договір поставки № 4072К, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати товари у власність покупця на умовах і у строки, встановлені у заявках на поставку, а покупець в порядку та у строки, встановлені договором зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ договору ціна на товари, що поставляються постачальником у відповідності з договором, вказані в додатку № 1 до договору. В додатку № 1 зазначені оптові ціни на товари і ціни, по яким товар і продаються покупцеві (тобто, оптові ціни після вирахування знижки покупцю).

Постачальник зобов’язаний поставити товари на умовах FCA у відповідності з офіційними правилами тлумачення торгів них строків Міжнародної торгової палати Інкотермс (в редакції 2000 року) з уточненнями, зазначеними в даному договорі (п. 1 розділу VI).

Відповідно до п. 1 розділу VIІІ договору покупець сплачує постачальнику за товари після їх реалізації через 14 календарних днів кожну середу.

Згідно п. 10.6. розділу VI договору покупець має право протягом всього часу перебування у нього товару, а якщо для товару встановлений строк придатності до використання –то протягом цього часу, перевірити відповідність товарів вимогам договору і повідомити про встановлені недоліки постачальнику. В такому випадку покупець має право повернути товари або вимагати їх замінити.

Пунктом 10.7. розділу VI договору встановлено, що покупець має право повернути товари по різним причинам (товари не користуються попитом тощо), а постачальник зобов’язаний прийняти їх назад з обов’язковим оформленням і наданням всіх необхідних документів. Всі товари, що повертаються, постачальник зобов’язаний забрати за свій рахунок і своїм транспортом протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення від покупця.

Поясненнями позивача та видатковими накладними № РНг-000831 від 22.11.2009р. на загальну суму 2945, 04 грн., № РНг-000113 від 09.04.2010р. на загальну суму 1863, 96 грн., № РНг-000114 від 09.04.2010р. на загальну суму 2712, 00 грн., № РНг-000115 від 09.04.2010р. на суму 3 761, 28 грн., № РНг-000116 від 09.04.2010р. на суму 1680, 00 грн., № РНг-000117 від 09.04.2010р. на суму 4279, 68 грн., № РНг –000118 від 09.04.2010р. на суму 3419, 16 грн., № РНг-000153 від 21.04.2010р. на суму 2955, 48 грн., № РНг-000154 від 21.04.2010р. на суму 1682, 28 грн., № РНг-000155 від 21.04.2010р. на суму 1682, 28 грн., № РНг-000156 від 21.04.2010р. на суму 1682, 28 грн., № РНг-000157 від 21.04.2010р. на суму 1623, 48 грн., № РНг-000158 від 21.04.2010р. на суму 2211, 48 грн., № РНг-000159 від 21.04.2010р. на суму 3060, 60 грн., № РНг-000160 від 21.04.2010р. на суму 2965, 08 грн. стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 38 524, 08 грн.

20.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду на зарахування однорідних вимог, згідно якої було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 14 147,00 грн.

18.11.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 3500,00 грн.

21.12.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 1295,00 грн.

08.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 1112,37 грн.

05.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 735,00 грн.

29.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 385, 45 грн.

05.07.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 023,05 грн.

Відповідно до видаткової накладної (повернення) № 22-003221 від 17.08.2011 року відповідачем було повернуто позивачеві товар на загальну суму 138, 24 грн.

З урахуванням вищезазначених угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, часткових сплат боргу та повернення товару на суму 138, 24 грн. заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 704, 96 грн. (з яких 4 422, 48 грн. –вартість нереалізованого товару та 6 282, 48 грн. –вартість реалізованого товару, що не заперечується сторонами в судовому засіданні).

Згідно ГОСТ 7657-84 гарантійний строк зберігання деревного вугілля складає 12 місяців з дня виготовлення товару.

Відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.04.2008 року № 05.03.02-04/18817 термін придатності розпалювача для багать та камінів складає один рік з дати виготовлення.

Листом № 632 від 28.07.2011 року відповідач звернувся до позивача з вимогою направити уповноважених представників для прийняття товару.

Враховуючи, що товар (деревне вугілля та розпалювач для багать) було поставлено відповідачу на підставі видаткових накладних від листопада 2009 року –квітня 2010 року, відповідач звернувся до позивача з вимогою про прийняття товару після закінчення терміну його придатності.

Відповідачем не було реалізовано товар в межах терміну його придатності та в ці строки не було повернено його позивачеві. Тобто, відповідач звернувся до позивача з вимогою про прийняття товару після того, як цей товар став не придатний до реалізації.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про надання інформації щодо наявності товарного залишку продукції та обсягу нереалізованого товару та зазначав, що в разі неотримання своєчасної відповіді змушений буде вважати реалізованим весь обсяг неоплаченого товару (листи № 36 від 20.09.2010 року та № 27 від 10.05.2011 року).

Таким чином, відповідачем не надано доказів повернення відповідачеві у відповідності до умов договору нереалізованого товару в межах терміну його придатності на суму 4 422, 48 грн.

Посилання відповідача на те, що строк виконання зобов’язань за договором не настав через нереалізацію товару відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (а саме, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події), до уваги судом не приймається з наступних підстав:

Реалізація товару не є подією, яка неминуче має настати в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки товар може залишитись не реалізованим у зв’язку з відсутністю попиту або у зв’язку з закінченням терміну зберігання тощо.

Тобто, реалізація товару може і не настати у зв’язку з чим, отриманий відповідачем товар залишиться у власності відповідача (п. 1 розділу І договору: товар передається у власність покупцю) та залишиться не оплаченим, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з передачі у власність відповідача товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 10 704, 96 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за отриманий товар є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню частково в сумі 10 704, 96 грн. В позові в частині стягнення 138, 24 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 75, 37 грн. та 3 % річних у розмірі 133, 27 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 6.2. договору за прострочення платежу згідно п. 3.6.та 3.8. цього договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0, 05 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку пені з урахуванням умов договору, суд вважає, що позов в частині стягнення пені у розмірі 344, 27 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03045, м. Київ, проспект Науки, буд. 8, код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Гефест-2000" (61125, м. Харків, вул. Греківська, буд. 19, код 34014131) 10 704 (десять тисяч сімсот чотири) грн. 96 коп. боргу, 75 (сімдесят п’ять) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 133 (сто тридцять три) грн. 27 коп. 3 % річних, 109 (сто дев’ять) грн. 13 коп. державного мита та 134 (сто тридцять чотири) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.