Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим", якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 405 134, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.06.2006 р. між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Млинарський комплекс "Кримфуд" була укладена генеральна угода факторингу № 3/440-23-1007. Відповідно до Генеральної угоди факторингу Клієнтом Фактору було відступлено право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" за Договором № 01/04-07 купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 04.01.2007 р., проте відповідач свої зобов’язання перед фактором не виконав, в результаті чого за ним виникла заборгованість у сумі 405 134, 50 грн. Вищенаведене і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до господарського суду АР Крим із позовною заявою.

22.9.2011 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача по сплаті заборгованості являються передчасними. ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" зобов’язується погасити заборгованість у відповідності з вимогами договору в строки, які встановлені додатковою угодою від 04.01.2011 року, тобто до 30.11.2012 року.

04.10.2011 року представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення на відзив відповідача, в якому зазначено, що факторинг здійснюється шляхом відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги до дебіторів, відповідно до розрахункових документів, внесених до реєстрів (п. 2.1. Угоди). На підставі складених реєстрів - № 51 від 28.09.2007 року, № 52 від 01.10.2007 року, № 53 від 02.10.2007 р., № 54 від 04.10.2007 р.,№ 59 від 26.10.2007 р. ТОВ МК "Кримфуд" були відступлені ПАТ "Укрсоцбанк" права вимоги до ТОВ ВКП "Єврокрим". Таким чином, ПАТ "Укрсоцбанк" набуло право вимоги до ТОВ ВКП "Єврокрим" за зобов'язаннями за Договором купівлі - продажу від 04.01.2007 року згідно розрахункових документів, вказаних у складених реєстрах. На підставі викладеного, 28.09.2007 р., 02.10.2007 р., 03.10.2007 р., 04.10.2007 р. 27.10.2007 р. ТОВ ВКП "Єврокрим" одержав нарочно відповідні повідомлення, у яких повідомлялось про відступлення ТОВ МК "Кримфуд" права грошової вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" за відвантажену продукцію згідно товарно-транспортних накладних № 208 від 28.09.2007 р., № 209 від 01.10.2007 р., № 210 від 02.10.2007 р., №210/1 від 04.10.2007 р., №219 від 25.10.2007 р., № 220 від 27.10.2007 року, № 221 від 28.10.2007 р., № 222 від 29.10.2007 р., № 223 від 30.10.2007 р. пред'явлені вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ ВКП "Єврокрим" підлягають задоволенню незважаючи на укладену терміном пізніше за дату отримання відповідних повідомлень про відступлення права грошової вимоги Додаткову угоду к

Договору купівлі-продажу № 01/04-07 від 04.01.07 року, яка визначає відстрочку у платежах по поставкам продукції ТОВ МК "Кримфуд".

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про застосування строку позовної давності відповідно приписів цивільного законодавства, що відображено в протоколі судового засідання.

Представник третьої особи судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України (435-15) договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

06 червня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі керуючого Кримської республіканської філії, як Фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Млинарський комплекс "Кримфуд", як Клієнтом, була укладена Генеральна угода факторингу №3/440-23-1007 предметом якої, згідно з пунктом 1.1., є здійснення Фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) Клієнта по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений в Додатку №1 до цієї угоди, за зобов'язаннями за якими їх сума та строк вказані в реєстрах до цієї угоди.

Умовами угоди визначено, що під факторингом розуміється здійснення кредитування Клієнта під відступлення ним Фактору права вимоги (факторингове фінансування), адміністрування прав вимог, надання клієнту звітності по проведеним факторинговим операціям та іншої інформації стосовно обліку відступлених Фактору прав вимоги, на умовах, визначених цією угодою та додатками до неї(п.1.2 Угоди).

Відповідно до пункту 1.3. угоди до факторингу за цією Угодою приймаються права вимог оплати грошових коштів за поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) на суму розрахункового документа з терміном їх остаточної оплати, вказаними в реєстрі.

Умовами договору передбачено, що факторинг здійснюється шляхом відступлення клієнтом фактору вимоги до дебіторів, відповідно до розрахункових документів внесених до реєстрів (п. 2.1. Угоди)..

Відповідно до Додатку № 1 до Додаткової угоди №5/440/23-591 від 16.04.2007 року до Генеральної угоди факторингу у переліку дебіторів значиться ТОВ "ВКП "Єврокрим", до факторингу прийняті права вимоги оплати коштів за Договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № 01/04-07, який укладено 04.01.2007 року ТОВ МК "Кримфуд" та ТОВ ВКП "Єврокрим".

Умовами договору купівлі-продажу товарного кредиту № 01/04-07 від 04.01.2007 року ТОВ "МК "Кримфуд" зобов'язався продати та доставити ТОВ "ВКП "Єврокрим" муку в асортименті за заявою покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію (муку) в кількості та за ціною, узгодженою для кожної окремої партії, на протязі 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту (дати) підписання сторонами накладної ( п.п. 1.1., 1.2., 4.1. Угоди).

Факт поставки ТОВ МК "Кримфуд" товарів відповідачу підтверджується видатковою накладною №208 від 28.09.2007 р. на суму 62 500,00 грн., видатковою накладною №209 від 01.10.2007 р. на суму 62 500,00 грн., видатковою накладною №210 від 02.10.2007 р. на суму 56 250,00 грн., видатковою накладною №210/1 від 04.10.2007 р. на суму 52 500,00 грн., видатковою накладною №219 від 25.10.2007 р. на суму 75 990,00 грн., видатковою накладною №220 від 27.10.2007 р. на суму 51 000,00 грн., видатковою накладною №221 від 28.10.2007 р. на суму 51 000,00 грн., видатковою накладною №222 від 29.10.2007 р. на суму 27 710,00 грн. та видатковою накладною №223 від 30.10.2007 р. на суму 124 950,00 грн. та відповідними довіреностями.

В якості оплати за відступлені Клієнтом права вимоги АКБ "Укрсоцбанк" сплатив на поточний рахунок Клієнта кошти в розмірі 80% від відступленого грошового зобов'язання, що підтверджується: меморіальним ордером №СR047002 від 28.09.2007 р. на суму 50 000,00 грн., меморіальним ордером №СR007002 від 01.10.2007 р. на суму 50 000,00 грн., меморіальним ордером №СR012002 від 02.10.2007 р. на суму 45 000,00 грн., меморіальним ордером №СR001002 від 04.10.2007 р. на суму 42 000,00 грн., меморіальним ордером №СR005002 від 26.10.2007 р. на суму 60 792,00 грн., меморіальним ордером №СR010002 від 29.10.2007 р. на суму 81 600,00 грн., меморіальним ордером №СR015002 від 29.10.2007 р. на суму 20 782,50 грн. та меморіальним ордером №СR001002 від 30.10.2007 р. на суму 99 960,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед фактором – Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" не виконав, в результаті чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" утворилась заборгованість у розмірі 405 134грн. 50 коп.

Дослідивши представлені позивачем докази та проаналізувавши приписи норм права суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" в частини заборгованості по перерахованому авансу по прийнятим рахункам-фактурам по реєстру №51 від 28.09.2007 року згідно договору факторингу у сумі 50 000,00грн., по реєстру №52 від 01.10.2007 року згідно договору факторингу в сумі 50 000,00грн., по реєстру №54 від 04.10.2007 року в сумі 42 000,00грн., по реєстру №59 від 26.10.2007 року на суму 60 792,00грн. задоволенню не підлягають на підставі наступного:

Як вбачається з матеріалів справи позивач, як того вимагають приписи статті 1082 Цивільного кодексу України, спрямував відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-2854 від 28.09.2007 року по накладній №208 від 28.09.2007 року, повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-2566 від 01.10.2007 року по накладній №209 від 01.10.2007 року, повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-2914 від 04.10.2007 року по накладній №210/1 від 04.10.2007 року, повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові №23-03/67-3128 від 26.10.2007 року по накладній №219.

У зазначених повідомленнях фактор також зазначив про необхідність Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" оплатити вищевказані накладні.

Як встановлено судом, відповідач не оплатив заборгованості по перерахованому авансу по прийнятим рахункам-фактурам по реєстру №51 від 28.09.2007 року згідно договору факторингу у сумі 50 000,00грн., по реєстру №52 від 01.10.2007 року згідно договору факторингу в сумі 50 000,00грн., по реєстру №54 від 04.10.2007 року згідно договору факторингу в сумі 42 000,00грн., по реєстру №59 від 26.10.2007 року згідно договору факторингу на суму 60 792,00грн.

Однак, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, позовною давністю є термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з реєстру №51 від 28.09.2007 року остаточний термін платежу по накладній №208 від 28.09.2007 року встановлений 27.12.2007 року; з реєстру №52 від 01.10.2007 року термін платежу по накладній №209 від 01.10.2007 року встановлений 30.12.2007 року; з реєстру №54 від 04.10.2007 термін платежу по накладній №210/1 від 04.10.2007 року встановлений 02.01.2008 року, з реєстру №59 від 26.10.2007 року термін платежу по накладній №219 від 25.10.2007 року встановлений 23.01.2008 року.

Відповідно запису, яку вчинено на першому листі позовної заяви представником ПАТ "Укрсоцбанк", позовну заяву здано нарочним 03.08.2011 року, і відповідно штампу господарського суду АР Крим отримано судом 03.08.2011 року.

Однак, позивач у встановленні Цивільним кодексом України (435-15) строки позовної давності не звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права, а відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по накладній №208 від 28.09.2007 року на суму 50 000,00грн., по накладній №209 від 01.10.2007 року на суму 50 000,00грн, по накладній №210/1 від 04.10.2007 року на суму 42 000,00грн., по накладній №219 від 25.10.2007 року на суму 60 792, 00грн., а всього – на суму 202 792,00грн. задоволенню не підлягають, у зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Стосовно позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Єврокрим" суми заборгованості по накладним №220 від 27.10.2007 року, заборгованість по яким відповідно розрахунку заборгованості складає 40 800,00грн., №221 від 28.10.2007 року – 40 800,00грн., №222 від 29.10.2007 року – 20 782грн50коп. та №223 від 30.10.2007 року - 99 960,00грн., а всього – 202 342грн50коп., суд дійшов до висновку, що вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 42 ГПК України).

Позивачем не були представлені суду докази надіслання відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові за генеральною угодою факторингу №3/440-23-1007 по накладним №220 від 27.10.2007 року, №221 від 28.10.2007 року, №222 від 29.10.2007 року та №223 від 30.10.2007 року із визначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також фактора, якому має бути здійснений платіж.

Тоді як приписами частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Стаття 1082 Цивільного кодексу України також встановлює, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Варто також відмітити, що позивачем не представлені суду реєстри прав вимог (ТТН) прийнятих до факторингу по накладним №220 від 27.10.2007 року, №221 від 28.10.2007 року, №222 від 29.10.2007 року та №223 від 30.10.2007 року, тоді як сторонами в договорі було передбачено, що до факторингу за цією угодою приймаються права вимог оплати грошових коштів за поставку товарів, вказаними в Реєстрі.

А відтак, суд вважає, що позивач не представив належних та допустимих доказів невиконання відповідачем грошових зобов’язань по накладним №220 від 27.10.2007 року, №221 від 28.10.2007 року, №222 від 29.10.2007 року та №223 від 30.10.2007 року на суму 202 342грн.50коп., а отже у стягненні заборгованості в цій частині суд у позові також відмовляє.