Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"(надалі ТОВ "Ласка Лізинг", позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М."(надалі ТОВ "Фірма "Т.М.М.", відповідач) суми заборгованості у розмірі 385 064, 23 грн., неустойки в розмірі 17 144, 08 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 319, 05 грн., 3% річних у сумі 2 569, 60 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням автомобілі МАЗ-555102-223 (десять одиниць). В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаного графіку внесення лізингових платежів за 33-38 період сплати відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України (435-15) позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідачем позову не визнано, письмового відзиву на позов не представлено.

Провадження у справі зупинялося у зв’язку з призначенням у справі судової експертизи, та було поновлено ухвалою від 29.07.2011р. при отриманні висновку № 10639/10-19/5598/11-19/218/11-25, який складений КНДІСЕ 29.06.2011р..

Клопотання відповідача щодо зупинення провадження до вирішення по суті справи 4/364, судом відхилено з огляду на відсутність підстав вважати неможливим розгляд даного спору до вирішення зазначеної справи. Окрім того, у справі 4/364 прийнято рішення 27.09.2011р. яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

15 березня 2007р. між ТОВ "Ласка Лізинг"та Фірмою "Т.М.М."ТОВ укладено договір фінансового лізингу № 689/03/2007 предмет якого визначено у розділі 1 договору та зокрема, згідно п. 1.1 лізингодавець зобов’язувався придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності зі встановленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов’язувався прийняти його на умовах договору.

На виконання договору позивачем було надано в користування відповідача автомобілі МАЗ 555102-223 в кількості 10 одиниць, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000198 від 05.06.2007р., № РН-0000182 від 24.05.2007р., № РН-0000144 від 28.04.2007р., № РН-0000161 від 11.05.2007р., № РН-0000177 від 23.05.2007р., № РН-0000189 від 31.05.2007р., довіреностями серії ЯНУ № 409061 від 05 червня 2007р., серії ЯНО № 837870 від 27 квітня 2007р., серії ЯНЮ № 464107 від 11 травня 2007р., серії ЯНЮ № 464306 від 22 травня 2007р., залученими до матеріалів справи.

Невід’ємною частиною договору є графік внесення платежів, який згідно з додатковою угодою № 689/03/2007R від 30.07.2009р. викладений в новій редакції, містить погоджені строки сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу.

Відповідно до п. 7.5 договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу; розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу вказаний в додатку № 1 до договору.

В силу положень п. 7.6 договору, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказані в графіку внесення платежів; внесення грошових сум раніше строків, встановлених графіком внесення платежів не тягне за собою зміну умов договору, в тому числі, в частині розміру лізингових платежів і строків їх внесення за виключенням випадку, передбаченого п. 7.12 договору.

Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань лізингові платежі не сплачувались, по договору утворився борг, який за 33, 34, 35, 36, 37, 38 періоди згідно даних позивача становив 385 064, 23 грн., та є загальною заборгованістю що мала бути сплачена у розмірах згідно графіку внесення платежів по строку 27.01.2010р., 27.02.2010р., 27.03.2010р., 27.04.2010р., 27.05.2010р., 27.06.2010р., з урахуванням отриманої оплати у розмірі 54 123, 96 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Предметом спору у справі є заборгованість відповідача згідно договору фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007р. за 33-38 періоди сплати лізингових платежів по графіку, та враховуючи наявність розбіжностей у нарахованих та сплачених лізингових платежах між даними позивача та відповідача, з метою вирішення питання щодо правильності при погоджених умовах договору нарахованих позивачем для слати сум та документального підтвердження заборгованості відповідача ухвалою суду від 11.10.2010р. у справі призначено судову експертизу.

За результатами проведеного експертного дослідження, висновком № 10639/10-19/5598/11-19/218/11-25 складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 29.06.2011р. нормативно та документально підтверджено нарахування платежів за 33-38 періоди в сумі 435 190, 73 грн. (відповідь на перше запитання).

Зазначена сума визначена експертом за погодженими умовами договору фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007р. та додаткової угоди № 689/03/2007R від 30.07.2009р. з урахуванням графіку внесення платежів (додаток № 1 до договору) та зміною курсу валют, розрахунок з посиланням на вихідні дані наведено у дослідницькій частині висновку.

В силу положень ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Ухвалою суду про призначення експертизи, відповідно до статті 4 Закону України "Про судову експертизу"попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, жодних належних доказів на спростування висновків проведеної експертизи суду не надано, та відповідно в суду відсутні підстави для відхилення висновку експертизи складеного 01.12.2010р., у зв’язку з чим з огляду на ст. ст. 34, 36 ГПК України, такий визнається судом належним доказом дійсної суми нарахованих лізингових платежів за 33-38 періоди.

В свою чергу, позивачем за вказаний період проведені нарахування по сумі 439 188, 19 грн., а до стягнення заявляється сума боргу в розмірі 385 064, 23 грн..

Сума заборгованості відповідача з урахуванням проведених оплат в розмірі 73 362, 25 грн. підтверджена висновком експертизи № 10639/10-19/5598/11-19/218/11-25 від 29.06.2011р. в розмірі 361 828, 48 грн. та саме у вказаному розмірі підлягає стягненню на користь позивача згідно поданого позову.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 9.5 договору фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007р. у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не проводить оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0, 25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п’ять днів і 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингодавець зобов’язується її сплатити.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 (v_344600-05) господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок"замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Оскільки нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних здійснювались позивачем у відношенні сум, які невірно ним визначені до сплати за 33-38 періоди згідно графіку лізингових платежів та умов договору, та без врахування суми часткової сплати, розбіжності щодо чого підтверджені висновком експертизи проведеної на підставі ухвали суду, позивача було зобовязано надати суду обгрунтування заявлених вимог по сумі боргу з урахуванням висновків проведеної у справі експертизи, та в разі підтримання заявлених вимог про стягнення, в тому числі, нарахованих сум пені, 3% річних, інфляційних збитків надати розрахунки вказаних сум здійснені у відношенні боргу підтвердженого висновком експерта.

Вимог суду, які викладались в ухвалах від 29.07.2011р., від 19.08.2011р., позивачем двічі не виконано, жодних пояснень та обґрунтувань представник суду не надав.

В даному випадку, наведені позивачем розрахунки, судом визнані неналежним доказом заявлених вимог, були оцінені судом у відповідності з вимогами ГПК України (1798-12) , та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4- 5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України заявлена позивачем до стягнення сума пені, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованою, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок вказаних сум в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Суд не є органом який проводить нарахування зазначених сум по договору укладеному між позивачем та відповідачем, а при вирішенні спору, з огляду на спростування розрахунку позивача, вимоги позивача по заявленим ним сумах пені, 3% річних, інфляційних збитків не задовольняє.

Окрім того, як те домовились сторони при укладенні договору (п. 7.1.3) штрафи, пені, додаткові грошові суми, належні до сплати згідно умов договору, оплачуються на підставі виставлених рахунків лізингодавця і розраховуються відповідно до курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Зазначених умов договору позивачем не дотримано, вимог суду з цього приводу (ухвала від 19.08.2010р.) не виконано, матеріали справи не містять відповідних рахунків, які є підставою для сплати відповідачем нарахованих сум пені, інфляційних збитків та 3% річних по платежах у відношенні яких такі розраховані та заявлені до стягнення, що відповідно унеможливлює і вирішення питання про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 4061 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в сумі 3 824, 33 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."(юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; адреса: 03055, м. Київ, вул. Тимофеєвої 3, р/р 260019800772 в ВАТ "ТММ-Банк"у м. Києві, МФО 300896, з рахунків виявлених під час виконання судового рішення, ідент. код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"(03150, м. Київ, вул. Димитрова 5, корп. 2, Бізнес-Центр "Реноме", р/р 26008301013536 в КРД "Райффайзен Банк Аваль"МФО 322904, ідент. код 33104543) 361 828, 48 грн. (триста шістдесят одну тисячу вісімсот двадцять вісім гривень 48 копійок) заборгованості по сплаті лізингових платежів, 3 824, 33 грн. (три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 33 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.