СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Комфорт", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Комфорт" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" суму вартості майна у розмірі 196 301,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ч.4 ст. 285 ГК України, ч.2 ст. 779, 1166 ЦК України та вказує, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди державного нерухомого майна № КД-10297 від 18.04.2007 року відповідачу було передано у строкове користування рухоме майно, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160, вартістю 51 187 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171, вартістю 52 250 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174, вартістю 45 257 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173, вартістю 47 607 грн. Згідно до незалежної оцінки вартості об’єктів оренди загальна вартість переданого в оренду майна становить 196 301,00 грн. Разом з тим, при прийнятті орендованого відповідачем майна із оренди після укладення між сторонами угоди про розірвання договору оренди №КД-10297 від 18.04.2007 року, було виявлено, що вказане майно знаходиться в незадовільному стані та не придатне до експлуатації, про що були складені акти приймання-передачі майна. За таких обставин, вважаючи, що відповідач має відшкодувати орендодавцеві (позивачу) повну вартість пошкодженого ним орендованого майна, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося з відповідним позовом до господарського суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2010 року було порушено провадження у справі №20/147-10-5138 за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Комфорт" про стягнення 196 301,00 грн.

19.01.2010 р. ухвалою господарського суду Одеської області провадження у справі №20/147-10-5138 було зупинено у зв’язку з призначення судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи було поставлено наступні питання: 1) Чи придатне майно, що є предметом договору оренди № КД-10297 від 18.04.2007 року, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173, для експлуатації? 2)Яка ринкова вартість вказаних транспортних засобів станом на грудень 2010 року з урахуванням фізичного зносу? 3) Яка вартість робіт, проведення яких було необхідним для можливості експлуатації транспортних засобів, враховуючи стан транспортних засобів на момент складання актів від 31.03.2010 року № 1-4? 4) Чи відповідає стан транспортних засобів на момент огляду стану, визначеному у актах № 1-4 від 31.03.2010 року? 5) Чи є можливим визначення технічного стану транспортних засобів на момент їх повернення з оренди (31.03.2010 року) з урахуванням умов їх зберігання? 6) Чи відповідає стан зносу транспортних засобів на момент повернення їх з оренди (31.03.2010 року) нормальному зносу?

29.07.2011 року до господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок комплексної комісійної судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи №956 від 06.07.2011 року разом із матеріалами справи №20/147-10-5138.

Ухвалою суду від 06.09.2011р. провадження у справі було поновлено із призначенням судового засідання.

26.09.2011 року в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з усним клопотанням про виклик в судове засідання судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Івахнюка В.П. та Воротинцева В.В. для надання роз'яснень з приводу проведеної експертизи. Судом вказане клопотання було задоволено.

У судове засідання 03.10.2011р. були викликані експерти ОНДІСЕ, які відповіли на питання сторін та суду.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, повністю підтримуючи наданий до суду відзив на позов з урахуванням висновків експертизи від 23.09.2011р. (т.2, а.с.50-51).

В обґрунтування заперечень на позов представники відповідача зазначили, що, посилаючись на п.5.1, 5.7, 5.10 позивач не довів як факт повернення майна у стані, що не відповідає його фізичному зносу, так і вину відповідача у погіршенні майна. Крім того, згідно з п. 4.1 п. 4. договору амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються орендодавцем і використовуються на відновлення орендованих основних фондів, що жодним чином не було зроблено орендодавцем.

Відповідач також зазначає, що, з урахуванням висновків експертизи, по-перше, "Стан зносу наданих транспортних засобів як на момент експертного огляду, так й на момент їх повернення з оренди (31.03.2010р.) відповідає їх нормальному зносу (без урахування разукомлектованості автомобілів)", по друге "Всі автомобілі знаходяться на відкритій стоянці та мають вільний доступ співробітників автобази. На автомобілях є сліди демонтажу та перезакріплення окремих деталей після постановки автомобілів на стоянку". Таким чином, відповідач стверджує, що в погіршенні стану чи втраті (повної або часткової) орендованого майна винен сам позивач, який не забезпечив повне збереження самоскидів після їх прийому, допустив демонтаж вузлів та розкрадання комплектуючих після того, як відповідачем транспортні засоби були повернуті позивачеві та доставлені на його стоянку.

Крім того, приймаючи до уваги висновок експертизи, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для можливості подальшої експлуатації транспортних засобів, враховуючи стан транспортних засобів, становить 32 326,24 грн., відповідач вважає, що підстави для задоволення позову про стягнення повної вартості транспортних засобів відсутні.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2007 року між Державним підприємством "Одеський морський торгівельний порт" (орендодавець) та Приватним підприємством "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" (орендар) був укладений договір оренди державного рухомого майна №КД-10297, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно, що знаходиться на балансі орендодавця, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160, вартістю 51 187 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171, вартістю 52 250 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174, вартістю 45 257 грн.; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173, вартістю 47 607 грн., з метою використання у виробничій діяльності. (т.1 а.с.9-10).

Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду здійснюється за станом та за вартістю, визначеною у Звіті експертної оцінки, що становить 196 301,00 грн.

У пункті 10.1. договору сторонами був встановлений строк оренди до 31.12.2007 р. з дня підписання зазначеного договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що у разі розірвання цього договору майно повертається орендодавцю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення майна.

Відповідно до п. 4.1. амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються орендодавцем і використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

Згідно з п. 5.1., 5.6, 5.7 та 5.9 договору орендар зобов’язується використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами договору, уникати ушкоджень і загибелі майна та своєчасно здійснювати усі види ремонтів орендованого майна, забезпечити доступ до майна фахівців порту для здійснення контролю за правильністю його експлуатації.

Відповідно до п.5.10. у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язується повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або частково) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно акту приймання-передачі (т.1 а.с.11) орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду рухоме майно, а саме: вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000160; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000171; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000174; вантажний самоскид "КАМАЗ", інвентарний номер 000173.

Стан майна був також визначений сторонами в актах приймання передачі (т.2 а.с.32-35).

Відповідно до додаткової угоди від 19.12.2007 р. до договору № КД-10297 від 18.12.2007 р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2008 р. (т.1 а.с.12)

29 грудня 2008 року додатковою угодою до договору № КД-10297 від 18.12.2007 р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2009р. (т.1 а.с.13).

01.06.2009 року, між ДП "ОМТП" (орендодавець), ПП "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" (первісний орендар) та ТОВ "Транспортна компанія "КОМФОРТ" укладено додаткову угоду про зміну сторін по зобов’язанням до договору оренди державного рухомого майна № КД-10297 від 18.04.2007 р., відповідно до якої ПП "КОМФОРТ ЮГ ЛТД" передає ТОВ "Транспортна компанія "КОМФОРТ" в повному обсязі права та обов’язки на умовах, передбачених договором; інші умови договору, не порушені цією додатковою угодою, залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов’язання по ним (т.1 п.с.15).

Також, 31.12.2009 р. додатковою угодою до договору № КД-10297 від 18.12.2007 р., строк дії договору був продовжений до 31.12.2010р. (т.1 а.с.16).

31.03.2010 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду (т.1 а.с.17), згідно якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди рухомого майна № КД-10297 від 18.04.2007р.

Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) майна від 31.03.2010р. (т.1 а.с.18) ТОВ "ТК КОМФОРТ" передало державне рухоме майно, а ДП "ОМТП" прийняло це майно, крім того між сторонами були складені акти приймання-передачі по кожному транспортному засобу (т.1, а.с.19-22). Згідно з вказаними актами автомобілі технічно несправні та до експлуатації не придатні.

Як, зазначає відповідач у наданому відзиві (т.2 а.с.50-51), тільки 27.09.2010 р., тобто через півроку після передачі транспортних засобів, на його адресу позивачем був направлений лист з вимогою здійснення ремонту або виплати вартості ремонтних робіт по відновленню наданого йому в оренду державного рухомого майна, після чого позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, предметом заявлених позовних вимог є стягнення вартості орендованого майна, яка згідно до експертної оцінки станом на день укладення договору становила –196 301,00 грн. з підстав, встановлених ст. 285 ГК України

Згідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що предметом оренди є майно, що належить до державної власності, до правовідносин сторін застосовуються також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Згідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з умовами договору оренди №КД-10297 від 18.04.2007 р (п.5.10 договору.), у разі припинення або розірвання цього договору орендар (відповідач) зобов’язується повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршання стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, предметом доведення при заявленні позовних вимог про стягнення збитків є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини боржника.

Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що ним, з урахуванням правил належності та допустимості, не доведено порушення відповідачем умов договору в частині повернення майна у стані, який не відповідає нормальному зношенню, а також неможливість відновлення автомобілів, що є обов’язковою підставою для застосування ч.2 ст. 779 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач.

Крім того, суд звертає увагу на численні недоліки, які були встановлені актами про передачу майна в оренду (т.2 а.с.32-35), а також неспівпадіння стосовно автомобілю КАМАЗ держномер №07-95 ОДР щодо року випуску та номеру шасі. Так, як встановлено судом та було підтверджено поясненнями представника порту, "КАМАЗ"-5511, д/н 07-95 ОДР, в технічному паспорті якого зазначено рік випуску 1990, номер шасі 48269, в дійсності є автомобілем КАМАЗ-5511 шасі-209844, 1985 р. випуску, інвентарний номер не визначається.

Більш того, відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Ідентичні положення передбачені також п.4 договору оренди.

Як вбачається з наданих суду інвентаризаційних карток, 30.10.2009р. автомобілі, що є предметом договору оренди від 18.04.2007р., проходили модернізацію на суму 36 417 грн.

Проте, як встановлено судом із пояснень сторін, фактично, будь-яких робіт по відновленню орендованих КАМАЗів здійснено не було. Разом з тим, відповідно до п. 3. ст. 779 Цивільного кодексу України наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

При цьому, як встановлено із змісту експертного висновку, на автомобілях наявні сліди демонтажу та перезакріплення відокремлених деталей після того, як транспортні засоби були доставлені на стоянку. Тобто з моменту повернення автомобілів від орендаря орендодавцю в процесі їх зберігання відбулися видозмінення об’єктів дослідження, що вказує на їх неналежну охорону.