До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 23" про стягнення заборгованості в розмірі 109 406,34 грн.

15.03.11 ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 13/99 призначено до розгляду на 31.03.11 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії.

31.03.11 в судове засідання з’явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача вимоги ухвали суду виконав повністю. Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав та заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної справи з оскарженням тарифів. Суд відмовляє в задоволенні клопотання в зв’язку з не наданням відповідних доказів оскарження В зв’язку з невиконанням вимог ухвали суду та витребуванням додаткових доказів суд відкладає розгляд справи.

Ухвалами суду від 31.03.11 та 13.04.11 року розгляд справи відкладено на 05.05.11. 13.04.11 ухвалено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго".

05.05.11 в судове засідання з'явились представники сторін, третя особа свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника АЕК "Київенерго".

Відповідач зазначив, що у структурі тарифу за теплову енергію вносить плату третій особі за питну воду надану третій особі позивачем на підігрів для споживання гарячої води відповідачем.

Третя особа надала письмові пояснення, відповідно до яких між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Арсеналець - 23" укладено договір № 1630186, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач по справі не проводить оплату третій особі послуг з постачання холодної води, яка в подальшому використовується останнім для підігріву. За питну воду, яка використовується для приготування гарячої води, відповідач сплачує позивачу, а не третій особі.

Ухвалою суду від 05.05.11 розгляд справи відкладено на 19.05.11, зобов'язано АЕК "Київенерго" надати інформацію про отриманні від відповідача кошти в якості плати за питну воду, яка підігрівається для забезпечення - постачання теплової енергій в гарячій воді на потреби ГВП. Зобов'язано позивача надати письмові пояснення про підстави нарахування за поставлену питну воду на підігрів за період з 01.10.2008 року. Зобов'язано відповідача надати нормативно-правове обґрунтування сплати вартості питної води на підігрів кооперативом, як юридичною особою, енергопостачальній організації.

19.05.11 в судове засідання з’явилися представники сторін, АЕК "Київенерго" свого представника не направила.

В засіданні судом встановлено, що при нарахуванні суми боргу позивач здійснює розрахунок згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. N 190 (z0936-08) .

Зазначене Розпорядження є предметом оскарження у Окружному адміністративному суді міста Києва у справі № 2а-12540/09/2670 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", Комунальне підприємство "Полтаватеплоенерго", Комунальне підприємство "Броваритеплоенергомережа", Акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "Укрводоканалекологія", Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс", Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал".

Оскільки предметом позову є оплата, розрахунок якої є наслідком застосування оскаржених Правил (z0936-08) господарський суд дійшов висновку, що такі справи є пов'язаними, тому що правильність нарахувань залежить від положень Правил (z0936-08) .

Оскільки справи № 13/99 Господарського суду міста Києва та № 2а-12540/09/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва є пов’язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 2а-12540/09/2670, суд зупинив провадження у справі № 13/99 на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України про що винесено ухвалу від 19.05.11.

Встановивши, що судове рішення у справі № 2а-12540/09/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва набрало законної сили Господарський суд міста Києва поновив провадження у даній справі та призначив справу до розгляду на 07.06.11 про що винесено ухвалу 30.05.11.

Водночас, не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва №13/99 від 19.05.11 про зупинення провадження у справі, позивач звернувся із апеляційною скаргою.

Враховуючи положення ст. 106 ГПК України та положення постанови Пленуму ВГСУ ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року провадження у справі № 13/99 було зупинено до вирішення апеляційної скарги поданої на ухвалу Господарського суду міста Києва №13/99 від 19.05.11 про зупинення провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року було припинено апеляційне провадження у справі № 13/99 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2011 року та повернуто матеріали справи № 13/99 до Господарського суду міста Києва.

Таким чином обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 13/99, усунені, а тому провадження у справі № 13/99 було поновлено та призначено до розгляду на 20.09.11.

Сторони повідомлені телефонограмою про час і місце розгляду справи, проте відповідач в судове засідання, призначене на 20.09.2011 року, не з'явився.

В ході судового засідання виникла необхідність в уточненні позивачем розміру заборгованості по періодах.

Для надання учасниками судового процесу документів і доказів розгляд справи було відкладено на 28.09.2011 року.

28.09.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав розгорнутий розрахунок заборгованості, підтримав позов і наполягав на задоволенні позову.

Згідно до позиції відповідача від 19.05.11 він проти позову заперечував та наполягав на відмові у його задоволенні оскльки оплату води на підгрів він вносить АЕК "Київенерго" у складі варстості гарячого водопостачання нарахованих у гігакалоріях.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які з'являлись в судове засідання ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені сторонами та третьою особою документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

20.08.1997 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал"(правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал") (надалі-постачальник, позивач) та Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 23" (надалі - абонент, відповідач) було укладено договір №04619/4-13 від 20.08.1997 року на послуги водопостачання та водовідведення (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) (далі –Правила № 65), які були чинними на момент підписання Договору та втратили чинність 18.10.2008 у зв’язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 (z0936-08) (надалі –Правила № 190).

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник зобов’язаний: -забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; -приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично –допустимі концентрації шкідливих речовин; -здійснює заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що абонент зобов’язаний: -сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору; -повинен оформитися як абонент у підприємстві водозбут у порядку визначеному Правилами. Без такого оформлення водокористування та користування каналізацією вважаються самовільними; -відповідає за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан водомірного вузла і т.д.

Відповідно до пункту 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п.п. 12.5, 1.10 Правил № 65 (z0165-94) , рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з Абонентом.

Згідно п.п. 3.1, 3.7 Правил № 190 (z0936-08) , розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 3.6 Договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі питної води зобов’язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з маршрутних карт, де зафіксовано представниками сторін покази лічильників, розшифровок, де визначено кількість спожитих послуг та застосований тариф, витягів з розрахункового листа та розрахунку позивача (копії в справі), за період з грудня 2006 року по листопад 2010 року позивач поставив відповідачу холодну воду та прийняв стоки на загальну суму 8 404,44 грн., а відповідач оплатив ці послуги частково. Заборгованість відповідача перед позивачем за холодну воду та стоки, надані станом на жовтень 2010 року складає 7 191,61 грн.

Проте, за вказаний період, крім холодної води та стоків, позивач нарахував відповідачу 84 334,01 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 91 525,62 грн.

При цьому, як пояснили обидві сторони лічильники обліку всього обсягу води, яка постачається позивачем для підігріву до теплових пунктів третьої особи, встановлені на теплових пунктах третьої особи. Після надходження холодної води до цих теплових пунктів третя особа підігріває цю воду та подає її споживачам у вигляді гарячої води, а позивач розрахунковим методом залежно від кількості споживачів з загального обсягу поставленої до теплових пунктів третьої особи холодної води виділяє обсяг води, який за його розрахунком поставлений у вигляді гарячої води відповідачу та нараховує її вартість.

Крім того, відповідач вважає, що за гарячу воду він розраховується з третьою особою за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, яка поставляє відповідачу гарячу воду, в той час, як третя особа, згідно з її поясненнями, вважає, що постачає Відповідачу лише теплову енергію, яку відповідач оплачує, а саму воду, як холодну так і гарячу, третя особа відповідачу не постачає, і відповідач її не оплачує третій особі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, суд вважає факт поставки позивачем за період з грудня 2006 року по листопад 2010 року холодної води та прийняття стоків на загальну суму 8 404,44 грн. документально підтвердженим.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за холодну воду та стоки, надані станом на жовтень 2010 року складає 7 191,61 грн.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача, заборгованості за надані, поте частково неоплачені відповідачем послуги в сумі 7 191,61 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивачем не були нараховані до стягнення з відповідача штрафні санкції у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за Договором щодо оплати поставленої позивачем холодної води та прийнятих стоків.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 84 334,01 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти третьої особи для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води, підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п.2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 року N 630 (630-2005-п) , централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Однак, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (z0936-08) вищенаведений наказ від 01.07.1994р. №65 (z0165-94) було визнано таким, що втратив чинність, та затверджено нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які набрали чинності з 18.10.2008 року.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (z0936-08) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 року у справі 42/230. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Крім того, умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

Як встановлено судом, позивач холодну воду для підігріву відповідачу не постачає, дана вода постачається позивачем на теплові пункти третьої особи та обліковується лічильниками третьої особи, які знаходяться на цих теплових пунктах. Після отримання холодної води на цих теплових пунктах третя особа підігріває цю воду та постачає відповідачу гарячу воду, а відповідач її отримує та за неї розраховується. При цьому суд не погоджується з доводами позивача і третьої особи, що третя особа постачає відповідачу лише теплову енергію, а не гарячу воду, оскільки чинним законодавством України не передбачений такий товар, як теплова енергія окремо без гарячої води, відповідач отримує від третьої особи та споживає саме гарячу воду, а не окрему теплову енергію без гарячої води.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 84 334,01 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву підлягають задоволенню частково в сумі 33 798,41 грн. (заборгованість станом жовтень 2008 року). В іншій частині позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки у спірний період названі правила вже не діяли (втратили чинність).

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочення.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 920,13 грн. пені за період з 11. 2009 року по 10.2010 року.

Таким чином, зважаючи на те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 84 334,01 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву судом було задоволено частково в сумі 33 798,41 грн. (заборгованість станом жовтень 2008 року), а пеня була нарахована позивачем за період з листопада 2009 року по жовтень 2010 року, суд вважає нарахування пені у зазначений період безпідставним, а вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 920,13 грн. пені такими, що не підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 657,92 грн. 3 % річних та 11 302,67 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення 2 657,92 грн. 3 % річних та 11 302,67 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 623,99 грн. 3% річних та 3 728,57 грн. інфляційних втрат.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 91 525,62 грн. суми основного боргу, 2 657,92 грн. 3% річних та 11 302,67 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 40 990,02 грн. основного боргу, 623,99 грн. 3% річних та 3 728,57 грн. інфляційних втрат, вимоги в частині стягнення 3 920,13 грн. пені задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32- 34, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 23" (02217, м. Київ, вул.. Закревського, 11, код ЄДРПОУ 22885660) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 40 990 (сорок тисяч дев’ятсот дев’яносто),02 грн. основного боргу, 623 (шістсот двадцять три),99 грн. 3% річних, 3 728 (три тисячі сімсот двадцять вісім),57 грн. інфляційних втрат, 453 (чотириста п’ятдесят три),43 витрат по сплаті державного мита, 97,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.