За позовом Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак"

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат"

про стягнення 175 758, 32 грн.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Спичак О.М.

Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Токовенко І.А.

від позивача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 166 від 30.10.2006 р. у розмірі 175 758, 32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/162.

Розпорядженням Виконуючого обов’язки Голови Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/162 –суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. колегією суддів у складі: суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Спичак О.М. прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю прокурора, представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 28.09.2011 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежним виконанням ним вимог суду.

У процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшена позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 166 від 30.10.2006 р. у розмірі 329 466, 07 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Тож, з огляду на те, що заява Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак"про збільшення розміру позовних вимог відповідає положенням 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду направлялись на зазначену у позовній заяві адресу – 02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114 що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаної ухвали та, як вбачається з повідомлень про вручення, одержані представником Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат".

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." (v_675600-07) у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 (v_123600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/162

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 28.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

30.10.2006 р. між Закритим акціонерним товариством "Пенто Пак"та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат"укладало договір купівлі-продажу № 166, за умовами якого позивач зобов’язався продати, а відповідач –купити термоусадкові пакети з полімерних матеріалів виробництва Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак"в асортименті, кількості та за цінами, які вказані у відповідних документах –доповненнях до договору.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.3. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку шляхом 100% передоплати згідно рахунку позивача.

Договір, відповідно до п. 14.1., набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2007 р.

У відповідності до п. 14.2. договору у випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, він вважається пролонгованим на наступний рік.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 10 від 25.02.2009 р., укладеної між сторонами, внесено зміни до п. 6.3. договору та встановлено, що договір № 166 від 30.10.2006 р. передбачає відстрочку платежу на 50 календарних днів з моменту відвантаження товару.

У матеріалах справи не міститься відомостей щодо направлення однією із сторін заперечень проти пролонгації договору купівлі-продажу № 166 від 30.10.2006 р., а відтак –суд дійшов висновку, що вищевказаний договір є чинним на день прийняття рішення у даній справі та, відповідно, обов’язковий для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 166 від 30.10.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 042 176, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 166 від 30.10.2006 р. та ст. 526 Цивільного кодексу України неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 329 466, 07 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 166 від 30.10.2006 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем вартості поставленого за договором № 166 від 30.10.2006 р. товару на суму 712 710, 73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 166 від 30.10.2006 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання або пояснень щодо наявності об’єктивних причин неможливості виконання зобов’язань за договором № 166 від 30.10.2006 р. не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 166 від 30.10.2006 р. у розмірі 329 466, 07 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак"задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Русанівський м'ясокомбінат" (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114, код ЄДРПОУ 24732110), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства "Пенто Пак" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, 5, код ЄДРПОУ 20620489) заборгованість 329 466, 07 (триста двадцять дев’ять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 07 коп.) грн., 3 294, 66 (три тисячі двісті дев’яносто чотири грн. 66 коп.) грн. –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.10.2011