1) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (юрид. адреса: вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, Печерський район, м. Київ, 01033; пошт. адреса: а/с 34, м. Київ, 01019; ідентифікаційний код 02583780)

2) Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. шосе Алупкінське, буд. 12, смт Курпати, м. Ялта, АР Крим, 98659; ідентифікаційний код 16514959)

про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення земельної ділянки

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача 1 – ОСОБА_1., представ. за довір. №1064/10-29 від 25.07.2011 р.

Від позивача 2 – ОСОБА_2.. представ. за довір. №219 від 27.04.2011р.

Від відповідача 1 – не з’явився.

Від відповідача 2 – Шаповалов В.Є., керівник (паспорт); ОСОБА_3, представ. за довір. б/н від 19.07.2011 р.

Від третьої особи 1 – не з’явився.

Від третьої особи 2 – не з’явився.

Прокурор – Кулібаба С.Є., посвідч. № 07121

Суть спору: Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі: 1) Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, 2) Фонду державного майна України, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів: 1) Лівадійської селищної ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест", в якій просить:

- визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 175 від 14.10.2004 р.;

- зобов’язати відповідача 2 повернути земельну ділянку загальною площею 0,1862 га, яка розташована за адресою: вул. Алупкінське шосе, буд. 12/Б, смт Курпати, м. Ялта, АР Крим, 98659. Крім того, прокурор просить судові витрати покласти на відповідачів.

Вимоги Заступника прокурора м. Ялти мотивовані відсутністю у Лівадійської селищної ради повноважень щодо припинення права користування земельною ділянкою третьої особи – ДП "Санаторій "Курпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та подальшого розпорядження нею. При цьому, прокурор посилається на те, що:

а) пунктом 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України (2768-14) встановлює заборону сільським, селищним та міським радам до розмежування земель державної та комунальної власності на розпорядження землями (в межах населених пунктів), на яких розташовані, зокрема, державні підприємства; розмежування земель державної та комунальної власності не завершено;

б) відчуження спірної земельної ділянки суперечить меті діяльності ДП "Санаторій "Курпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке входить до складу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яке засноване на державній власності; основною метою діяльності підприємства є здійснення володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та Законам України;

в) ДП "Санаторій "Курпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не має повноважень самостійно приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок для передачі їх іншим особам.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.07.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі; залучено: 1) Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2) Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

В ході розгляду справи судом встановлено, що повним найменуванням третьої особи-1 є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про що зазначено у відповідній ухвалі ГС АР Крим.

19.07.2011 р. до канцелярії суду представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ ВКФ "Регіон-Інвест" позов не визнає, вважає вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх доводів відповідач -2 посилається на:

- пропуск прокурором позовної давності в частині визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 175 від 14.10.2004 р.;

- наявність договору купівлі-продажу від 28.08.2001 р., затвердженого Головою Правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", між ДП "Ялтакурорт ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що діє на підставі статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради від 05.04.2000 р., рішень Ради ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" № П1-3 від 28.05.2001 р. і Р4-15 від 19.03.2001 р., та ТОВ ВКФ "Регіон-Інвест", відповідно до якого відповідач-2 отримав у власність будівлю санаторію "Курпати", а саме: частину оранжереї загальною площею 160,1 кв. метрів (м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, буд. 12, літ. В), пральню загальною площею 158,4 кв. метрів (м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, буд. 12, літ. Д), червоний уголок загальною площею 172,5 кв. метрів (м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, буд. 12, літ. Б);

- наявність листа № 05-39/1272 від 15.07.2004 р., з якого вбачається, що Правління ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" на звернення ДП "Санаторій "Курпати" за № 551 від 14.07.2004 р. дозволяє йому повернути земельну ділянку орієнтовною площею 0,64 га в розпорядження місцевої ради;

- наявність нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 04.07.2004 р., укладеного між відповідачами, який ніким не оспорювався.

В судовому засіданні 20.07.2011 р. прокурор змінив та доповнив позовну заяву, в результаті чого прокурор просить:

- визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 175 від 14.10.2004 р.;

- визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 31 від 11.06.2008 р.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.07.2008 р. № 4505 земельної ділянки площею 0,1862 га, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Курпати, вул. Алупкінське шосе, буд. 12;

- зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" повернути земельну ділянку загальною площею 0,1862 га, яка розташована за адресою: вул. Алупкінське шосе, буд. 12/Б, смт Курпати, м. Ялта, АР Крим, 98659. Крім того, прокурор просить судові витрати покласти на відповідачів.

Лівадійською селищною радою також представлений відзив на позовну заяву, відповідно до якого позиція першого відповідача ґрунтується на тому, що оспорювані рішення № 177 від 14.10.2004 р. та рішення № 30 від 11.06.2008 р. прийняті з повним дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих селищній раді повноважень.

04.08.2011 р. до канцелярії суду директором ТОВ Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" наданий відзив на позовну заяву, згідно до якого другий відповідач просить залишити позовні вимоги без задоволення.

Представником ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" 05.08.2011 р. до суду наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого третя особа-1 вважає себе повноцінним і законним власником майнового комплексу ДП "Санаторій "Курпати". Використовуючи свої повноваження власника майна, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" в особі ДП "Санаторій "Курпати" мала повне право відмовитись від користування частиною земельної ділянки. Разом з тим, у відзиві третьої особи-1 надані пояснення стосовно того, що у статутному капіталі ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" відсутня частка державної власності. Дані факти підтверджені висновками, які викладені у постанові Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 р. № 041/18А-137/7-7/30, в порушенні касаційного провадження з перегляду якої відмовлено Верховним Судом України ухвалою від 22.11.2007 р.

05.08.2011 р. до канцелярії суду прокурором надані письмові пояснення по суті спору, матеріали перевірки Прокуратурою м.Ялта щодо додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками санаторію "Курпати". Крім того, прокурором надана заява про відновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом.

Від Фонду державного майна України 18.08.2011 р. надійшли письмові пояснення по суті заявлених прокурором позовних вимог. Позиція ФДМ України обґрунтована тим, що майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю, отже розпорядження ним можливо лише за згодою другого позивача. Стосовно земельної ділянки, то позивач посилається на п. 12 Перехідних положень ЗК України, в якому, на його думку, визначено його право на розпорядження спірною земельною ділянкою.

14.09.2011 р. керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" до суду надані доповнення до відзиву, в яких другий відповідач наголошує, що прокурором не доведено порушення законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень Лівадійської селищної ради, і не зазначено у чому саме полягають порушення інтересів органів, в особі яких заявлено позов.

Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" також представило до канцелярії суду відзив на позовну заяву, згідно із яким, просить відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі. Позиція санаторію обґрунтована тим, що в статному капіталі ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" відсутня частка державної власності, останній є повноцінним і законним власником майнового комплексу ДП "Санаторій "Курпати", яке на підставі ч. 1 ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Разом з тим, третя особа оспорює доводи прокурора про належність спірної земельної ділянки до державної власності, оскільки рішенням Верховної Ради АР Крим № 1347-4/05 від 22.06.2005 р. встановлені межі селища Курпати загальною площею 55,4000 га, а Лівадійській селищній раді доручено виступити замовником з встановлення в натурі меж цієї земельної ділянки.

Прокурор і представники позивачів в судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Лівадійська селищна рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце слухання справи проінформована належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Представники другого відповідача в судове засідання з’явилися, проти позову заперечували за мотивами, викладеними у відзивах на позов. Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" надав письмові пояснення.

Представники третіх осіб явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце слухання справи проінформовані належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки не сповістили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивачів 1 і 2, відповідача 2, висновок прокурора, суд

21 квітня 1993р. на підставі рішення Лівадійської селищної радою видано курортно - оздоровчому комплексу "Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" Державний акт на право постійного користування землею КМ №0009 ПС від 16.06.1994р., відповідно до якого останньому надано у користування 12,79га землі у межах згідно з планом землекористування для санаторно-курортної діяльності.

14 жовтня 2004 року рішенням 22 сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради №175 "Про передачу ТОВ Виробничо-комерційній фірмі "Регіон-інвест" у довгострокову оренду земельної ділянки для рекреаційного будівництва (комплексу–пансіонату на 20 місць)" затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки ТОВ Виробничо-комерційній фірмі "Регіон-інвест" загальною площею 0,1862га, для рекреаційного будівництва (комплексу–пансіонату на 20 місць) за адресою: м. Ялта, смт. Курпати, вул.Алупкінське шосе,12б, та передано ТОВ Виробничо-комерційній фірмі "Регіон-інвест" в оренду строком на 49 років вказану земельну ділянку (кадастровий номер 0111947900:06:001:0024).

Вказаним рішенням також вищевказану земельну ділянку вилучено із земель, наданих у постійне користування курортно - оздоровчому комплексу "Курпати" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" у зв’язку з добровільною відмовою останнього.

11.06.2008р. Лівадійською селищною радою було прийняте рішення №31 "Про приватизацію шляхом продажу земельної ділянки ТОВ Виробничо-комерційній фірмі "Регіон-інвест" площею 0,1862 га за адресою: АРК, м.Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12.

На підставі рішення Лівадійської селищної ради № 31 від 11.06.2008р. між ТОВ ВКФ "Регіон-інвест" (покупець) та Лівадійською селищною радою (продавець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 04.07.2008р. № 4505.

Відповідно до умов вказаного договору право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0111947900:06:001:0024 площею 0,1862 га за адресою: АРК, м.Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 перейшло до ТОВ Виробничо-комерційної фірми "Регіон-інвест"

Суд вважає, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

На виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23.04.1960р. (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров’я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку, санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Згідно п.2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва №1971 від 23.12.1991 року зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751234350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державної власністю України.

Крім того, статтею 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Аналогічне положення закріплено і в статті 66 Господарського кодексу України, який почав діяти з 1 січня 2004 року. Постановою Кабінету міністрів України №250 від 03.04.1993р. (250-93-п) (втратила чинність 28.02.2000р.) затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в України, пунктом 49 якого передбачено, що у складі нематеріальних активів, серед іншого, відображаються придбані підприємством, установою права користування землею. Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р. (z0288-00) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", який діє і на цей час.

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 5 зазначеного вище Положення затверджено класифікацію основних засобів, до яких віднесено також і земельні ділянки.

Положення про те, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, входять і земельні ділянки, закріплено і положеннями ст. ст. 181, 191 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Системний аналіз положень зазначених норм законодавства, дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки за своєю правовою природою є різновидом майна, отже припинення права на них повинно відбуватись також з додержанням законодавства, яке регулює майнові відносини.

Таким чином, погодження на вилучення земельних ділянок без відповідної згоди Фонду державного майна України були надані керівниками санаторіїв законно.

На підставі викладеного, рішення відповідних рад про припинення права користування земельною ділянкою та укладена у подальшому цивільно-правова угода, прийнята на підставі незаконних рішень, також є незаконною.

При вирішенні питання щодо застосування строку позовної давності, суд враховує, що про зазначені порушення прокуратурі стало відомо під час проведення перевірки у червні поточного року. Таким чином строк позовної давності підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.

Розглянувши вимогу прокурора про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, прокурор не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідачів 1, 2, 3 згідно ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 28.09.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 03.10.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. У забезпеченні позову відмовити.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 175 від 14.10.2004 р. "Про передачу ТОВ Виробничо-комерційній фірмі "Регіон-інвест" у довгострокову оренду земельної ділянки для рекреаційного будівництва (комплексу–пансіонату на 20 місць)".

4. Визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 31 від 11.06.2008 р. "Про приватизацію шляхом продажу земельної ділянки ТОВ Виробничо-комерційній фірмі "Регіон-інвест" площею 0,1862га за адресою: АРК, м.Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське щосе, 12".

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.07.2008р. №4505 земельної ділянки площею 0,1862 га, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул.Алупкінське шосе, буд. 12, укладений між Лівадійською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "Регіон-Інвест".

6. Стягнути з Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, буд. 8, смт Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655; ідентифікаційний код 35060922) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 28,33 грн.

7. Стягнути з Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, буд. 8, смт Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655; ідентифікаційний код 35060922) в дохід державного бюджету України (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 78,66 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" (вул. Алупкінське шосе, буд. 12/Б, смт. Курпати, м. Ялта, АР Крим, 98659; ідентифікаційний код 31162687) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 28,33 грн.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Регіон-Інвест" (вул. Алупкінське шосе, буд. 12/Б, смт. Курпати, м. Ялта, АР Крим, 98659; ідентифікаційний код 31162687) в дохід державного бюджету України (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 78,66 грн.