за позовом – Заступника прокурора АР Крим в інтересах держави (95015, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 21) в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114); Фонду державного майна України, (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

до відповідачів – 1)Лівадійської селищної ради, м. Ялта, (98655, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8); 2) Приватного підприємства "Інтурекспрес", (98600, м. Ялта, вул. Дражинського, 50, к.1250; 98659, м. Ялта, Алупкінське шосе, буд. 12, літер 3)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1) Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41); 2) Дочірне підприємство "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", (98600, АРК, м. Ялта, вул. Леніна, 17); 3) ДП "Санаторій Курпати", (Алупкінське шосе, 12, смт. Курпати, АР Крим)

про визнання недійсним рішення та договору оренди землі, спонукання до повернення земельних ділянок

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивачів – 1) Кобилянська Н.Є., дов. №1064/10-29 від 25 липня 2011 року, гол.спец., ю/к; 2) Шевчук О.М., дов. №219 від 27.04.2011, гол.спец., ю/к

від відповідачів – 1) не з’явився; 2) Руденко М.І., довіреність №27 від 01.02.11, представник

від третіх осіб - 1) не з’явився; 2) Хорошунова Т.О., довіреність №б/н від 17.05.11, гол.ю/к; 3) не з’явився

від прокуратури АР Крим – Кулібаба С.Є.., посвідчення №11004, начальник відділу прокуратури

Обставини справи:

Заступник прокурора АР Крим в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Фонду державного майна України звернувся з позовом до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Лівадійської селищної ради та Приватного підприємства "Інтерекспресс", просить суд визнати недійсними рішення 3 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради № 8 від 12.06.2002 "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в довгострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів № 1, № 2 в с. Курпати по вул. Алупкінське шосе, 12а.; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 4575 від 05.07.2002, який укладений між Лівадійської селищною радою та ПП "Інтурекспресс"; зобов’язати ПП "Інтурекспресс" повернути земельну ділянку площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) нормативно-грошовою вартістю 1715616,02 грн. державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця"; зобов’язати Лівадійську селищну раду повернути земельну ділянку площею 0,0411 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця".

Позов мотивований тим, що Лівадійська селищна рада при прийнятті оскаржувального рішення фактично розпорядилася земельною ділянкою підприємства, вилучив її із постійного користування Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" розмежування земель державної та комунальної власності не проведене, та ця земельна ділянка відноситься до земель держаної власності.

Ухвалою господарського суду АР Крим про порушення провадження по справі №5002-25/2826-2011, з урахуванням виправлень внесених ухвалою господарського суду АР Крим від 15 липня 2011 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

08 липня 2011 року від керівника управління прокуратури АР Крим надійшов лист за вих. № 05/4-1149 вих.11 від 08.07.2011 із проханням вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) та земельну ділянку площею 0,0411 га (кадастровий номер 0111946200:00:000).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20 липня 2011 року продовжений строк розгляду справи, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; відмовлено прокурору в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову; розгляд справи відкладений.

09 серпня 2011 року до суду надійшло клопотання прокурора в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України про залучення до участі у справі співвідповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" (смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літер 3).

Крім того, 09 серпня 2011 року прокурор заявив клопотання з проханням поновити строк на звернення до суду з позовною заявою в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України, мотивуючи заяву тим, що про наявність оспорюваного рішення та договору оренди прокуратурі АР Крим стало відоме під час проведення перевірки за дорученням Генеральної прокуратури України від 21 травня 2011 року про проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок.

Також, 09 серпня 2011 року Приватне підприємство "Інтурекспрес" заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 серпня 2011 року у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою відмовлено на підставі п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється; залучено до участі у справі у якості іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" (смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12, літер 3); залучено до участі у справі у якості третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" (98600, АРК, м. Ялта, вул. Леніна, 17); розгляд справи відкладений.

31 серпня 2011 року від відповідача - ТОВ "Пальміра-Палас" до суду надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд виключити його з числа відповідачів, мотивуючи це тим, що предмет спору по даній справі не стосується ТОВ "Пальміра-Палас".

Частиною 3 статті 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що укладений між ПП "Інтурекспрес" та Лівадійською селищною радою та зобов’язання повернути майно у початковий стан у вигляді зобов’язання відповідачів повернути земельні ділянки Державі, на підставі частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Суд, розглянувши заявлене клопотання виходив з того, що у розумінні ст. 24 Господарського процесуального кодексу України відповідач - ТОВ "Пальміра-Палас" не може виступати відповідачем по даній справі, оскільки предмет позову по цієї справі не стосуються співвідношень, які склались у Лівадійської селищної ради та ТОВ "Пальміра-Палас" в результаті укладення правочину останнього з ПП "Інтурекспрес".

Укладання між ТОВ "Пальміра-Палас" та ПП "Інтурекспрес" договору купівлі-продажу майна санаторія "Курпати", та в наступному укладання договору оренди спірної земельної ділянки ТОВ "Пальміра-Палас" з Лівадійською селищною радою це інші правовідносини, та предмета розгляду по даній справі не стосуються.

01 вересня 2011 року від третьої особи - ДП "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" до суду надійшло повідомлення про те, що ДП "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" не має можливості надати суду письмові пояснення по справі, оскільки прокурором не виконані вимоги суду щодо надіслання на його адресу копії позовної заяви з доданими до неї документами, в порядку передбаченому ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, в матеріалах справи є опис вкладення та квитанція з яких вбачається, що 12 серпня 2011 року прокуратурою АР Крим на адресу ДП "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" цінним листом з описом вкладення направлена копія позовної заяви з доданими до неї документами, (а.с. 22, 24, 25).

Таким чином, посилання третьої особи ДП "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" про неможливість надання суду необхідних пояснень по справі є безпідставними та такими, ще не відповідають дійсності.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 вересня 2011 року вилучено з числа відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра – Палас"; залучено до участі у справі у якості третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП "Санаторій Курпати" (АР Крим, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 12); розгляд справи відкладений.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор, 19 вересня 2011 року надав суду письмові пояснення відносно звернення прокуратури з позовами до суду в інтересах Республіканського комітету по земельних ресурсах, у яких зазначив, що під час надання спірної земельної ділянки в оренду було грубо порушено земельне законодавство, чим державі в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах, як органу якій здійснює контроль за виконанням земельного законодавства, завдано суттєвої шкоди.

Відповідач 1 – Лівадійська селищна рада позовні вимоги не визнав, за мотивами що викладені у відзиві на позов, та зазначив, що рішення №8 від 12.06.2002 про припинення курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" права постійного користування частиною земельної ділянки, яка знаходиться у його постійному користуванні на підставі державного акту серії КМ від 16 червня 1994 року, у зв’язку із добровільною відмовою та передачею у оренду ПП "Інтурекспрес" було прийнято з повним дотриманням чинного законодавства України та в межах наданих селищній раді повноважень.

Відповідач 2 - Приватне підприємство "Інтурекспрес" у відзиві на позов зазначив, що прокурором не надано жодного доказу в обґрунтування позовних вимог, у зв’язку із чим вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню. Також, Приватне підприємство "Інтурекспрес" вважає, що рішення Лівадійської селищної ради № 8 від 12.06.2002 та договір оренди земельної ділянки №4575 від 05.07.2002 повністю відповідає вимогам законодавства України, чинного на період винесення відповідного рішення та укладення спірного договору.

Крім того, Приватне підприємство "Інтурекспрес" зазначає, що станом на момент звернення прокурора з відповідним позовом до суду про визнання недійсними договору оренди та рішення селищної ради, зобов’язання повернути земельні ділянки, та станом на дату розгляду цієї справи Приватне підприємство "Інтурекспрес" не є користувачем спірної ділянки.

Відповідач - Лівадійська селищна рада та треті особи - Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ДП "Санаторій Курпати" у судове засідання не з’явились, про причини відсутності суд не повідомили, про день розгляду справи були сповіщені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

В процесі розгляду справи суду стало відоме про те, що назву відповідача - ЗАТ лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" змінено на ПрАТ лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в порядку приведення статуту товариства у відповідність з положеннями Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) без проведення процедури реорганізації.

Таким чином, суд вважає за необхідне замінити найменування ЗАТ лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на ПрАТ лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та висновок прокурора, суд –

Згідно пункту 1.1 статуту Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" створено ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", що є в свою чергу правонаступником Української республіканської ради по управлянню курортами профспілок.

Пунктом 1.2., 4.2 зазначеного статуту визначено, що засновником та власником майна підприємства є ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця". Підприємство володіє і користується належним йому майном без права прийняття рішення про відчуження основних фондів.

Відповідно до пункту 4.4. статуту Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", продаж, передача іншим підприємствам, організаціям і установам, обмін, здавання в оренду, в т. ч громадянам, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що належить підприємству, здійснюється лише в установленому ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" порядку.

Крім того, з статуту Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" вбачається, що санаторій "Курпати" є філією Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", (пункт 1.4 статуту).

В свою чергу пунктом 1.1. статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" від 2006 року встановлено, що Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" створено одним засновником - ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" згідно із рішенням загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 19.06.2002 "Про реорганізацію філіє дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Пунктом 1.3. статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" від 2006 року встановлено, що підприємство є правонаступником дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" стосовно цивільно-правових відносин, усіх прав та обов’язків, відносно всього майна, зобов’язань, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами, а також стосовно прав користування земельними ділянками, родовищами, іншим майном та майнових і немайнових прав, що виникли в результаті діяльності філії дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" - "Санаторій "Курпати".

Згідно пункту 8.1. статуту ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" від 2001 року, органами управління товариства є: загальні збори товариства, рада товариства та правління товариства.

Пунктами 8.7.6., 8.7.11. статуту передбачена компетенція загальних зборів товариства на затвердження положення про порядок відчуження майна товариства та положення про ревізійну комісію; прийняття рішень про відчуження основних фондів 1 групи: будівель, споруд, інших об’єктів нерухомості, затвердження договорів кредиту під заставу майна.

В пункті 9.4.6 статуту зазначено, що до компетенції ради належить, зокрема, прийняття рішення про відчуження основних фондів 1 групи: складських приміщень, гаражів, санітарно-побутових приміщень, будівель відомчої охорони, об’єктів соціальної інфраструктури (житлового фонду, котелень, інженерних мереж, трансформаторних підстанцій, каналізаційно-насосних станцій, дитячих садків, берегозакріплювальних споруд, тощо)

рішенням загальних зборів ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" від 12 грудня 2001 року затверджене положення про порядок відчуження майна, що є власністю ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" пунктом 1.5 якого встановлено, що для передачі, продажу іншим юридичним (фізичним) особам за рішенням відповідного структурного підрозділу товариства створюється постійно діюча комісія з питань відчуження майна.

Пунктом 7.1. зазначеного положення встановлено, що відчуження (передача або продаж) майна проводиться на підставі рішень уповноважених органів управління Товариством згідно із його статутом.

Пунктом 8.5. положення зазначено, що за п’ять днів до проведення конкурсу з продажу або викупу майна Дочірнє підприємство укладає договір купівлі-продажу майна з ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", готує акт приймання-передачі та надає всі документи, що стосуються майна, що продається, і підтверджуєть передачу з балансу Дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" на баланс ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Вартість майна, що переходить до ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", визначається на рівні балансової облікової вартості (залишкова вартість майна), що має бути підтверджена випискою по відповідному обліковому рахунку.

Вартість майна, що пропонується ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" до продажу покупцю, визначається експертним шляхом.

рішенням Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 21 квітня 1993 року №35 надано курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" в постійне користування земельна ділянка площею 12,79 (12,82) гектарів землі, у зв’язку із чим 16 червня 1994 року курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" виданий Державний акт на право постійного користування землею, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №9, (т. 1 а.с. 110-113).

14 вересня 2001 року між Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та Приватним підприємством "Інтурекспрес" був укладений ряд договорів купівлі-продажу майна, що розташоване на території санаторія "Курпати", та що знаходиться в постійному користуванні санаторія "Курпати" а саме: будівля спального корпусу №1 санаторія "Курпати", загальною площею 1739,1 кв.м., вартістю в 573600, 00 грн.; будівля спального корпусу №2 санаторія "Курпати", загальною площею 1663,9 кв.м., вартістю в 414000, 00 грн.; споруди, що відносяться к спальним корпусам №1, №2 санаторія "Курпати", вартістю в 87928,56 грн.

Зазначені договори були затверджені головою правління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", та зареєстровані в Ялтинському бюро технічної інвентаризації, про що в реєстрову книгу внесені відомості №16-в стр.156 за реєстровим №369 від 11 жовтня 2001 року.

Впродовж розгляду справи суд неодноразово зобов’язував ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" надати суду рішення уповноважених органів управління ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відносно відчуження майна, що розташоване на території санаторія "Курпати", та що знаходиться в постійному користуванні санаторія "Курпати", однак, вказане рішення суду представлено не було.

Листом від 24 січня 2002 року генеральний директор Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" просив Лівадійську селищну раду про припинення права користування земельною ділянкою орієнтованою площею 1,4 га на якій розташовані спальні корпуса №1, №2, що належать санаторію "Курпати" та привести цю ділянку в резервний фонд Лівадійської селищної ради, (том 1 а.с. 11).

12 червня 2002 року Лівадійською селищною радою 3 сесії 24 скликання прийняте рішення №8 "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в дострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів №1 та №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А", яким, затверджений проект відводу земельної ділянки ПП "Інтурекспрес"; надана ПП "Інтурекспрес" земельна ділянка (кадастровий номер 0111946200:00:00:000) по вул. Алупкінське шосе, 12 "А", смт. Курпати, в довгострокову оренду строком на 49 років, загальною площею 1,3589 га, із земель загального призначення, у тому числі оздоровчого призначення (санаторій "Курпати") для обслуговування існуючих корпусів №1, №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" на землях Лівадійської селищної ради; вирішено внести зміни в Державний акт землекористування ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у зв’язку із припиненням права користування на земельну ділянку загальною площею 1,4 га та надати ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки загальною площею 1,3589 га смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" для обслуговування існуючих корпусів №1, №2; земельну ділянку площею 0,0411 га перевести в запаси Лівадійської селищної ради.

Пунктом 5 зазначеного рішення зобов’язано ПП "Інтурекспрес" протягом місяця укласти договір оренди земельної ділянки для обслуговування існуючих корпусів №1, №2.

На підставі рішення Лівадійської селищної ради №8 від 12 червня 2002 року, Лівадійська селищна рада та ПП "Інтурекспрес" уклали договір оренди земельної ділянки площею 1,3589 га смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" для обслуговування існуючих корпусів №1, №2, який затверджений приватним нотаріусом 05 липня 2002 року та зареєстрований в реєстрі за №4575.

Пунктом 1.1. зазначеного договору оренди визначено, що орендодавець надає а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,3589 га із земель громадського призначення, у тому числі оздоровчого призначення для обслуговування існуючих корпусів №1, №2смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А" на землях Лівадійської селищної ради.

Договір оренди укладений строком на 49 років, починаючи з дня прийняття рішення Лівадійською селищною радою №8 третьої сесії 24 скликання від 12 червня 2002 року, (пункт 2.2 договору).

В абзаці другому восьмого розділу договору зазначено, що договір вступає в силу після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Прокурор звернувся з позовом до суду з проханням визнати недійсними рішення 3 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради № 8 від 12.06.2002 "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в довгострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів № 1, № 2 в с. Курпати по вул. Алупкінське шосе, 12а.; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 4575 від 05.07.2002, який укладений між Лівадійської селищною радою та ПП "Інтурекспресс"; зобов’язати ПП "Інтурекспресс" повернути земельну ділянку площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) нормативно-грошовою вартістю 1715616,02 грн. державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця"; зобов’язати Лівадійську селищну раду повернути земельну ділянку площею 0,0411 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця".

Так, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серією КМ, який видано Виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради на підставі рішення №35 від 21 квітня 1993 року, курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" (правонаступником якого є санаторій "Курпати") надано у постійне користування 12,79 (12,82) га землі згідно з планом землекористування для оздоровчого призначення.

Крім того, прокурор зазначає, що власником майна санаторія (його цілісного майнового комплексу, будівель та споруд) є не ПрАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", а держава України в особі Фонду державного майна України, а товариство є лише особою, у якому майно санаторія перебуває у відданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2558-ХП від 07.07.92 (2558-12) (далі -Положення), Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до п.4 Положення (2558-12) до повноважень Фонду державного майна України входить продаж майна, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва.

Законність відчуження об'єктів права державної власності, визнання права власності на основні фонди і обороти об'єктів колишнього союзного підпорядкування є на сьогодні однією з актуальних та важливих проблем економічного розвитку держави.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 №606 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв та будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" у відання не передбачала переходу власності на об'єкти санаторно-курортного призначення від держави до профспілкових органів, які відповідно до ст. 86 ЦК України (в редакції 1963) вправі лише володіти і користуватися, а не розпоряджатись державним майном.

Така правова позиція, щодо статусу майна колишнього союзного підпорядкування викладена в постанові Верховного Суду України по справі за позовом прокурора Орджонікідзевського району М.Запоріжжя в інтересах держави з особі РВ ФДМ України по Запорізькій області до ЗАТ "Славутич-А", ТОВ "Хортиця-Тур" про визнання недійсним договору купівлі-продажу і повернення державі бази відпочинку та інших будівель, що належали ВЛКСМ.

Верховний Суд України дійшов висновку, що постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.90 №506-ХП (506-12) встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно установ, підприємств, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва №1971 від 23.12.91 зареєстроване ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92% розміру статутного фонду.

Постановою Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.90 №506-ХП (506-12) встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна". Ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно установ, підприємств, організацій союзного, підпорядкування є державної власністю України в особі Фонду державного майна України згідно зі ст. 1 Тимчасового положення "Про фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92 (2558-12) .

Зазначена позиція знайшла своє відображення і в постанові Вищого господарського суду від 07.04.10 у справі № 20-3-30/475-05-11719, якою залишено без змін судові рішення про задоволення позову прокурора Одеської області, в інтересах Міністерства охорони здоров'я України до ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Кварта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Таким чином, положеннями судової практики підтверджено відсутність повноважень установ, які входять до системи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" самостійно, без згоди Фонду державного майна України, розпоряджатись належним майном.

Статтею 10 ЗУ "Про підприємства в Україні" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Аналогічне положення закріплено і в статті 66 Господарського кодексу України, який почав діяти з 1 січня 2004 року. Постановою Кабінету міністрів України № 250 від 03.04.93 (250-93-п) (втратила чинність 28.02.00) затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в України, пунктом 49 якого передбачено, що у складі нематеріальних активів, серед іншого, відображаються придбані підприємством, установою права користування землею. Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.00 (z0288-00) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", який діє і на цей час.

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 5 зазначеного вище Положення затверджено класифікацію основних засобів, до яких віднесено також і земельні ділянки. Указом Президента України від 16.06.99 № 666/99 "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно" (666/99) визначено, що нерухомим майном є земельні ділянки та все, що розташоване на них. Також аналогічне визначення поняття "майно" міститься і в Указі Президента України № 641/99 від 14.06.99 "Про іпотеку" (641/99) , і в наказі Мінюсту України від 09.06.99 № 31/5 (z0364-99) "Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна".

Положення про те, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, входять і земельні ділянки, закріплено і положеннями ст. ст. 181, 191 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Системний аналіз положень зазначених норм законодавства, дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки за своєю правовою природою є різновидом майна, отже припинення права користування ними повинно відбуватись також з додержанням законодавства, яке регулює майнові відносини.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 140 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що заяву про відмову від земельної ділянки орієнтованою площею 1,4 га, що було подано Лівадійській селищній раді, підписано не власником майна – Фондом державного майна України, і навіть не ПрАТ лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а генеральним директором Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця".

Отже Дочірне підприємство "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" діяло з перевищенням наданих їй повноважень.

Таким чином, погодження на вилучення земельних ділянок без відповідної згоди Фонду державного майна України були надані керівниками санаторіїв незаконно.

Як наслідок, рішення відповідних рад про припинення права користування земельними ділянками та укладені у подальшому цивільно-правові угоди, прийняті на підставі незаконних відмов, також є незаконними.

З огляду на характер допущених порушень, зазначену позовну заяву подано прокурором в інтересах Фонду державного майна України.

Крім того, суд вважає за необхідним звернути увагу на наступне.

Між Радою незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України 4 грудня 1991 року укладено установчий договір про створення ЗАТ "Укрпрофздоровниця", яким визначено, що завданням товариства є удосконалення та розвиток матеріальної бази оздоровниць професійних рад, підвищення рівня комплексного санаторного лікування, відпочинку та послуг громадян України, формування нових економічних основ лікувально-оздоровчого процесу.

Зазначена мета діяльності підприємства знайшла своє відображення в п. 1.1 статуту ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" в редакції 1999 року, в якому, крім названого, зазначено також, що метою діяльності є і ефективне використання наявної матеріальної бази, будівництво нових та реконструкція існуючих санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку.

Пунктом 2.1 статуту ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" в редакції 2007 року передбачено, що метою діяльності є надання громадянам комплексного санаторно-курортного та реабілітаційного лікування, послуг оздоровлення, відпочинку, рекреації на відповідній лікувально-діагностичній базі.

Таким чином, погодження керівником санаторію вилучення земельної ділянки та подальше припинення права землекористування, суперечить меті діяльності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", оскільки скорочує матеріально-технічну базу, необхідну для здійснення статутної діяльності.

Крім того, з відомостей що містяться у Державному акті на право постійного користування землею, що наданий курортно-оздоровчому комплексу "Курпати", вбачається, що земельна ділянка площею 12,79 (12,82) надана у постійне користування для оздоровчого призначення.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок рекреаційного, оздоровчого та іншого природоохоронного призначення державної форми власності, наданих у постійне користування, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, суд робить висновок, що спірне майно - санаторію "Курпати", на момент його передачі належав до державної форми власності та передавався Українській республіканській Раді профспілок, правонаступником якої є Федерація незалежних профспілок України, лише у відання, тобто у володіння та користування без права ним розпоряджатися.

З даного висновку випливає, що укладений 18.11.1990 року між Загальною Конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, фактично спрямований на розпорядження державним майном тоді як це майно, за Федерацією незалежних профсоюзів України було законодавчо закріплено лише у відання.

Крім того, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" відбулося всупереч волі власника – держави України, та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, Лівадійська селищна рада приймаючи рішення № 8 від 12.06.2002 "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в дострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів №1 та №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А", яким, затверджений проект відводу земельної ділянки ПП "Інтурекспрес" перевищила свої повноваження.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні вимоги зафіксовані у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (v5_35800-00) , відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України, встановлено, що захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Тобто, при оскарженні рішень, дій або без дій органів місцевого самоврядування або виконавчої влади, віднесених до їх компетенції, суд в разі задоволення позову визнає рішення, дію або бездіяльність неправомірним і зобов'язує, залежно від характеру спору, зробити певні дії на захист порушеного права або сам визнає це право за позивачем.

Тому вимоги прокурора щодо визнання недійсним рішення 3 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради №8 від 12 червня 2002 року "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в дострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів №1 та №2 в смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12 "А", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокурора відносно визнання договору оренди спірної земельної ділянки, що укладений між Лівадійською селищною радою та ПП "Інтурекспрес" недійсним суд вважає за необхідним зауважити наступне.

Відповідно до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладання Лівадійською селищною радою спірного договору) встановлено, що підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що Фонд державного майна України згоди на передачу спірної земельної ділянки в оренду ПП "Інтурекспрес" не надавав.

Крім того, частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладання спірного правочину) визначено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Також, в абзаці другому восьмого розділу договору оренди зазначено, що договір вступає в силу після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Однак, договір оренди спірної земельної ділянки, всупереч вимогам законодавства, що діяло на момент вчинення правочину, та умовам договору не пройшов державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Вищий Господарський суд України у своєму Роз’ясненні №02-5/111 від 12.03.99 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" (далі - Роз’яснення про визнання угод недійсними) роз’яснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, укладання договору оренди особою, яка не є власником земельної ділянки та не наділена правом, без дозволу власника, розпорядження земельною ділянкою та недодержання вимог щодо обов’язкової державної реєстрації правочину, що передбачено частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладання спірного правочину) є порушенням закону, а тому господарський суд має всі підстави визнати цей договір оренди недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Таким чином, враховуючи визнання рішення Лівадійської селищної ради №8 та договору оренди землі недійсними, суд не вбачає підстав для відмови прокурору в задоволенні вимог щодо застосування наслідків недійсності правочинів, та вважає за необхідним зобов’язати ПП "Інтурекспресс" та Лівадійську селищну раду повернути земельні ділянки площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) та площею 0,0411 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця" (зараз Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця").

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що ПрАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" є власником майна санаторія "Курпати", а Лівадійська селищна рада – уповноваженим органом, який вправі розпоряджатись спірною земельною ділянкою без дозволу власника майна - держави України в особі Фонду державного майна України, у зв’язку із чим відповідачами не доведене те, що укладений між відповідачами договір оренди спірної земельної ділянки відповідав обов’язковим вимогам, що встановлені законодавством України.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідачів, пропорційно задоволеним позовних вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82- 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

1. Змінити назву першої третьої особи з "Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на "ПрАТ лікувально – оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

2. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати недійсними рішення 3 сесії 24 скликання Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, с. Лівадія, 98655, ідентифікаційний код 04367529) № 8 від 12.06.2002 "Про надання ПП "Інтурекспрес" земельної ділянки в довгострокову оренду для обслуговування існуючих корпусів № 1, № 2 в с. Курпати по вул. Алупкінське шосе, 12а.

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 4575 від 05.07.2002, який укладений між Лівадійської селищною радою (вул. Батуріна, 8, с. Лівадія, 98655, ідентифікаційний код 04367529) та ПП "Інтурекспресс" (вул. Дражинського, 50, к.1250, м.Ялта, 98600; Алупкінське шосе, буд. 12, літ. 3, ідентифікаційний код 31592750, п/р 26008300150001 у філії АБ "Південний" в м. Ялта. МФО 384522).

5. Зобов’язати ПП "Інтурекспресс" (вул. Дражинського, 50, к.1250, м.Ялта, 98600; Алупкінське шосе, буд. 12, літ. 3, ідентифікаційний код 31592750, п/р 26008300150001 у філії АБ "Південний" в м. Ялта. МФО 384522) повернути земельну ділянку площею 1,3589 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) нормативно-грошовою вартістю 1715616,02 грн. державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця" (зараз Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця", шосе Алупкінське, 12, смт. Курпати, м. Ялта, 98659, ідентифікаційний код 16514959).

6. Зобов’язати Лівадійську селищну раду (вул. Батуріна, 8, с. Лівадія, 98655, ідентифікаційний код 04367529) повернути земельну ділянку площею 0,0411 га (кадастровий номер 0111946200:00:000) державі в особі курортно-оздоровчого комплексу "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця" (зараз Дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" ЗАТЛОЗП "Укрпрофоздоровниця", шосе Алупкінське, 12, смт. Курпати, м. Ялта, 98659, ідентифікаційний код 16514959).

7. Стягнути з Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, с. Лівадія, 98655, ідентифікаційний код 04367529) на користь Державного бюджету (одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 170,00 грн. державного мита.

8. Стягнути з ПП "Інтурекспресс" (вул. Дражинського, 50, к.1250, м.Ялта, 98600; Алупкінське шосе, буд. 12, літ. 3, ідентифікаційний код 31592750, п/р 26008300150001 у філії АБ "Південний" в м. Ялта. МФО 384522) на користь Державного бюджету (одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 170,00 грн. державного мита.

9. Стягнути з Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, с. Лівадія, 98655, ідентифікаційний код 04367529) на користь Державного бюджету (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10. Стягнути з ПП "Інтурекспресс" (вул. Дражинського, 50, к.1250, м.Ялта, 98600; Алупкінське шосе, буд. 12, літ. 3, ідентифікаційний код 31592750, п/р 26008300150001 у філії АБ "Південний" в м. Ялта. МФО 384522) на користь Державного бюджету (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.