Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі 1) Фонду державного майна України, 2) Міністерства охорони здоров'я України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача-1 - Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест", Відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу № 8000109/2004-34 від 31.08.2004р. та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно Санаторію ім. Першого Травня, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 10б, є державною власністю та Укрпрофоздоровниці не передавалося, у зв’язку з чим прокурор вказує на недійсність договору-купівлі продажу, за яким відповідачем-1 було відчужено спірне майно на користь відповідача-3 та наявність підстав для повернення такого майна у державну власність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року порушено провадження у справі № 57/189 та призначено її до розгляду на 19.07.2011 року.

29.06.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

18.07.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 - Міністерства охорони здоров’я України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.07.2011р. в судовому засіданні представником прокуратури було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-34 купівлі-продажу нежитлового будинку - гаражу, за адресою м. Київ, вул. Курортна, 10б, укладений 31.08.2004р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест"; витребувати у державну власність в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" нерухоме майно - нежилий будинок (гараж), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 10б, загальною площею 354,10 кв.м та вартістю 33223,20 грн.

Вищевказана заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2011р., в зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача-2 та відповідачів, розгляд справи № 57/189 відкладено на 05.08.2011р.

22.07.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшов лист вих. № 05/2-3994-11 від 19.07.2011р., в якому заступник прокурора просив суд задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

01.08.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача-2 - Міністерства охорони здоров’я України надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просив суд задовольнити позов Заступника прокурора м. Києва в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі.

05.08.2011р. в судовому засіданні представник позивача-1 - Фонду державного майна України надав суду письмові пояснення по справі, в якому вказується на те, що спірне майно є державною власністю, єдиною особою наділеною правом розпоряджатися таким майном є Фонд, а тому позовні вимоги прокурора просить задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011р., в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-2 та відповідача-3, розгляд справи № 57/189 відкладено на 09.09.2011р.

16.08.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить суд визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно - нежилий будинок (гараж), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 10б, загальною площею 354,10 кв.м та вартістю 33223,20 грн.; визнати недійсним з моменту укладення договір № 8000109/2004-34 купівлі-продажу нежитлового будинку - гаражу, за адресою м. Київ, вул. Курортна, 10б, укладений 31.08.2004р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест"; витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" нерухоме майно - нежилий будинок (гараж), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 10б, загальною площею 354,10 кв.м та вартістю 33223,20 грн.

Вищевказана заява про зміну позовних вимог не була прийнята судом в зв’язку з тим, що вона була подана прокуратурою після початку розгляду господарським судом справи № 57/189 по суті.

09.09.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. по справі № 57/189 задоволено заяву Заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежилий будинок (гараж), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 10б, загальною площею 354,10 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. по справі № 57/189 змінено найменування юридичної особи відповідача-1 з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. призначено колегіальний розгляд справи № 57/189.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 09.09.2011 року призначено колегіальний розгляд справи № 57/189 у складі колегії суддів: Гулевець О.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Івченко М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. колегією суддів у складі: Гулевець О.В. (головуючий), Дідиченко М.А, Івченко А.М., прийнято справу № 57/189 до свого провадження та призначено її розгляд на 20.09.2011р. за участю представників сторін.

20.09.2011р. в судовому засіданні представником прокуратури було подано письмові пояснення, згідно з якими останній уточнив позовні вимоги та просив суд відновити строк звернення із позовом до суду; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений 31.08.2004р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" нежитлового будинку-гаражу 354,10 кв. на вул. Курортній, 10б у м. Києві; визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нежитловий будинок-гараж площею 354,10 кв.м на вул. Курортній, 10б у м. Києві вартістю 33223,20 грн.; витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України нерухоме майно - нежитловий будинок-гараж площею 354,10 кв.м на вул. Курортній, 10б у м. Києві вартістю 33223,20 грн. з володіння ТОВ "Капітальні інвестиції".

Вищезазначені позовні вимоги заявлені прокурором до початку розгляду справи по суті позовних вимог, а з огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, наведені у роз’ясненні Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " від 18.09.1997р. № 02-5/289 (v_289800-97) вказівки та те, що заявлена вимога (визнання права власності) пов'язана з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення та поданими доказами, підстави для неприйняття заяви прокурора про зміну позовних вимог для сумісного розгляду з первісним позовом відсутні.

З огляду на вищевикладене, судом прийняті до розгляду подані прокурором уточнені позовні вимоги.

20.09.2011р. в судовому засіданні представник відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2011р., в зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача-2 - Міністерства охорони здоров’я України та відповідача-2 - ТОВ "Кармен-Інвест", розгляд справи № 57/189 відкладено на 27.09.2011р.

27.09.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення по справі.

27.09.2011р. в судовому засіданні прокурор надав письмові пояснення, в якому навів додаткові обґрунтування позовних вимог, вказує на поважність причин пропуску строку позовної давності та просить його відновити. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник позивача-1 - Фонду державного майна України в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник позивача-2 - Міністерства охорони здоров'я України в судове засідання 27.09.2011р. не з’явився, причин неявки в суд не повідомив.

Представники відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу-2 на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 13.07.2011р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

За завданням Генеральної прокуратури України прокуратурою м. Києва проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок.

Під час перевірки прокуратурою було встановлено, що 31 серпня 2004 року між відповідачем-1 - Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (покупець), що діє на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004р. з відповідачем-3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" (комітент) було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку - гаражу № 8000109/2004-34 (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець оплатив та прийняв нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - гараж (літ. "Б"), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, буд. 10-б, загальною площею 354,10 кв.м. (надалі - "спірне майно").

Згідно з умовами Договору вказаний об’єкт належить Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на підставі Свідоцтва про право власності (серія НБ № 010003032), виданого 23.12.2003р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна від 22.12.2003р. № 1475-В.

Станом на день розгляду справи за даними БТІ спірне майно, а саме: нежилий будинок - гараж (літ. "Б"), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, буд. 10-б, загальною площею 354,10 кв.м. зареєстроване за відповідачем-3 - ТОВ "Капітальні інвестиції" як комітентом за договором комісії від 26.04.2004р. № 26/04/2004, укладеного між ТОВ "Капітальні інвестиції" та ТОВ "Кармен-Інвест".

Прокурор вказує, що спірне приміщення (нежилий будинок - гараж (літ. "Б"), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, буд. 10-б) будинку відпочинку "Труд", яке в подальшому ввійшло до санаторію ім. Першого Травня, побудоване до 1991 року, є державною власністю та у користування Укрпрофоздоровниці не передавалося, у зв'язку із чим оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, а указане майно витребуванню у теперішнього власника у державну власність.

Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на набуття спірного майна Укрпрофоздоровницею у власність та правомірне його відчуження за договором купівлі-продажу від 31.08.2004р.

В обґрунтування того, що вказане майно належить державі, прокурор посилається на наступне:

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91 № 1452 -XII (1452-12) "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.91 № 1540-ХП "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) , згідно яких майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України. Постановами Верховної ради України від 10.04.92 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) та від 04.02.94 № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) тимчасово, до визначення правонаступників, передано Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій та встановлено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

В той же час, профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Отже, спірний об'єкт був майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України.

Крім того, 16.06.1992р. прийнято Закон України "Про об'єднання громадян" № 2460-ХП (2460-12) , який введений в дію 18.07.1992р.

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону (2460-12) визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки (1045-14) .

Такий закон прийнятий значно пізніше, зокрема особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні визначено Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.99 № 1045-ХІV (1045-14) . Дія цього Закону (1045-14) поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, до набуття чинності Закону України "Про профспілки" (1045-14) , профспілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) .

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Законом України "Про власність" від 07.02.91 №697-ХІІ (697-12) , із змінами і доповненнями зокрема, ст. 20, було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Враховуючи викладене, на думку прокуратури, чинне законодавство України взагалі не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

При цьому, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не надано жодних доказів, які свідчили б про будівництво спірного майна після вересня 1991 року чи набуття цього майна у власність у встановленому на той час порядку, у тому числі передбаченому приписами Законів України "Про власність" (697-12) та "Про об'єднання громадян" (2460-12) .

За таких обставин, з моменту видачі Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII (1452-12) та прийняття Закону України від 10.09.1991р. № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі ФДМУ, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХП (2268-12) та від 01.03.1994р. № 3943-ХІІ (3943-12) надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права.

Разом із тим, будь-яка згода Фонду державного майна України на відчуження спірних об'єктів не надавалась.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960р. № 606 (606-60-п) було зобов’язано Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 01.05.1960р. Українській республіканській раді профспілок, зокрема, всі діючи госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, санаторні пансіонати, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього управління.

Пунктом 2 вказаної Постанови (606-60-п) встановлено, що передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснюється безоплатно.

В додатку № 1 до Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960р. № 606 (606-60-п) , а саме - Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, в т.ч. значиться Санаторій ім. 1-го Травня та будинок відпочинку "Труд", який в подальшому увійшов до Санаторію ім. 1-го Травня.

Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990р. затверджено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р., укладений між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до умов якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено перелік майна (в т.ч. Санаторій ім. 1-го Травня (м. Київ).

22.11.1991р. постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № II-II-I вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об’єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

04.12.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

рішенням Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991р. № 971 було зареєстровано Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є відповідач-1 - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до постанови № II-II-I від 22.11.1991р. Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняла майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об’єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку (в т.ч. санаторій ім. 1-го Травня), про що був складений акт прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992р.

23.12.2003р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна від 22.12.2003р. № 1475-В Укрпрофоздоровниці видано Свідоцтво про право власності Серії НБ № 010003032 на спірне майно, а саме: нежилий будинок - гараж площею 354,10 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, 10б.

31 серпня 2004 року між відповідачем-1 - Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (покупець), що діє на підставі договору комісії № 26/04/2004 від 26.04.2004р. з відповідачем-3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" (комітент) було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку - гаражу № 8000109/2004-34 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець оплатив та прийняв нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - гараж (літ. "Б"), розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, буд. 10-б, загальною площею 354,10 кв.м. (надалі - "спірне майно").

Згідно з умовами Договору вказаний об’єкт належить Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на підставі Свідоцтво про право власності (серія НБ № 010003032), виданого 23.12.2003р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва на підставі наказу про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна від 22.12.2003р. № 1475-В.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.3. Договору продаж вищевказаного об’єкту здійснюється за договірною ціною, враховуючи ПДВ, яка становить 33223,20 грн. Покупець (ТОВ "Кармен-Інвест") додатково до ціни продажу об’єкту компенсує Продавцю витрати, які пов’язані з проведенням оцінки майна -756,00 грн. в т.ч. ПДВ - 126,00 грн.

Згідно із п. 2.5. Договору покупець зобов’язується сплатити кошти, які вказані в п.п. 2.1, 2.3 цього Договору протягом 5 (п’яти) банківських днів, починаючи з дня підписання даного Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що право власності на об’єкт нерухомості, що відчужується за цим Договором, виникає у комітента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" з моменту державної реєстрації цього договору у відповідному органі.

Спір у справі стосується права власності на спірне майно (нежилий будинок - гараж площею 354,10 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Курортна, буд. 10-б) та наявності підстав для його витребування у власність держави.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій оцінного акту від 04.07.2003р. та інвентарної картки, спірне приміщення будинку відпочинку "Труд", який в подальшому ввійшов до Санаторію ім. 1-го Травня, побудоване до 1991 року.

Враховуючи вищевикладене, на момент створення Укрпрофоздоровниці (23.12.1991р.) спірне майно знаходилося в державній власності, а тому могло бути відчужене (в т.ч. шляхом внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи) виключно за згоди власника (ст. 225 Цивільного кодексу УРСР, ст. 4 Закону України "Про власність").

Посилання Укрпрофоздоровниці на прийняття Декларації про утворення Федерації незалежних професійних спілок України та постанови Президії Ради Загальної конференції професійних спілок СРСР від 18.11.1990р. "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном" не свідчить про наявність волі держави чи уповноваженого нею органу на передачу спірного майна у власність будь-якій з профспілкових організацій, оскільки такі акти приймалися без волевиявлення держави.

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. (55-12) визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990р. "Про управління державним майном Української РСР" (376-12) встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про власність" національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991р. № 311 (311-91-п) , яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990р. (534-12) "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" (697-12) , затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається. Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Спірне майно не відноситься до майна, яке підлягало передачі до комунальної власності, а тому залишилося у державній власності.

З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14.02.1992р. (2116-12) функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992р. (2558-12) - Фонд державного майна України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів надання уповноваженим державним органом згоди на відчуження спірного майна шляхом його внесення до статутного капіталу Укрпрофоздоровниці не надано, а тому згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність" (чинні на момент внесення майна до статутного капіталу Укрпрофоздоровниці) відсутні підстави вважати таке майно правомірно набутим Укрпрофоздоровницею.

Посилання Укрпрофоздоровниці на ст. 34 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст.ст. 20, 28 Закону України "Про власність", ст. 18 Закону СРСР "Про громадські об'єднання", ст. 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права і гарантії їхньої діяльності" не спростовують наведеного висновку суду з огляду на наступне.

За змістом наведених норм передбачено право професійних спілок володіти, користуватися і розпоряджатися майном та коштами, що належать їм на праві власності. Також передбачено, що право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Проте, наведених норм не існувало на момент виникнення спірних правовідносин по передачі в безоплатне відання майна.

Крім цього, відповідно до ст. 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991р. "Про проголошення незалежності України" (1427-12) без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними .

Також судом не приймаються до уваги посилання Укрпрофоздоровниці на рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 137/7, яким на думку відповідача-1, встановлено законність набуття Укрпрофоздоровницею права власності на наведене майно, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

По-перше, суб’єктивний склад учасників справи № 137/7 та даної справи не є тотожним, по-друге, наведене рішення містить не факти, а оціночні судження суду щодо власника певного майна, по-третє, наведені оціночні судження не відповідають висновкам щодо застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, які містяться в постановах Верховного Суду України від 25.09.2007р. у справі № 3-2767к07 та від 16.09.2008р. у справі № 38/303, в яких Верховним Судом України зазначено, що майно, яке закріплювалося на праві безоплатного відання згідно постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. (606-60-п) є державною власністю.

Твердження Укрпрофоздоровниці про набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю судом відхиляється, адже згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень та ст. 344 Цивільного кодексу України визнання судом права власності на нерухоме майно згідно вказаної норми не може мати місце раніше 01.01.2011р. До того ж, відповідно до ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду, доказів існування якого стосовно спірного майна матеріали справи не містять.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради Української РСР "Про реалізації Закону "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.1990р. № 143-ХІІ (143-12) встановлено, що всі дії суб'єктів господарських відносин, які суперечать державному суверенітету та економічним інтересам Української РСР, визнаються недійсними і забороняються.

Фонд державного майна України чи інший державний орган не є та ніколи не був учасником чи засновником Укрпрофоздоровниці, а тому згідно п.п. 14, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. № 13 (v0013700-08) , ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" відсутні підстави вважати, що захист права власності держави на спірне майно залежить від оспорення рішення, яким Укрпрофоздоровниця обґрунтовує набуття прав на спірне майно.

При цьому суд відзначає безпідставність посилань прокурора на недотримання постанов Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992р. (2268-12) № 2268 та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. № 3943 (3943-12) , оскільки такі постанови стосуються майна, яке належало на праві власності громадським організаціям колишнього Союзу РСР (в т.ч. профспілкам), в той час як спірне майно не вибувало із державної власності (профспілки ніколи не набували права власності на нього), а тому наведені постанови не поширюються на спірні правовідносини.

Не застосовується до даних правовідносин дія постанови Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. № 506 (506-12) , якою до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління. Вказаний нормативно-правовий акт спрямований на заборону відчуження державного майна за ініціативи чи за участі органів державної влади, в той час, як в даному випадку зміна форми власності державного майна відбулася без участі органів державної влади (з порушенням ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність").

За таких обставин, спірне майно є державною власністю, уповноваженим органом управління яким є Фонд державного майна України, вибуло з володіння держави поза її волею, з порушенням наведених норм законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вимога про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна на спірне майно (нежитловий будинок - гараж площею 354,10 кв.м на вул. Курортній, 10б у м. Києві вартістю 33223,20 грн.) є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку - гаражу № 8000109/2004-34, укладеного 31.08.2004р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" судом встановлено, що спірне майно з моменту створення є державною власністю, набуття його у власність Укрпрофоздоровницею здійснено не в передбаченому чинним законодавством порядку - без згоди держави в особі уповноважених органів, що свідчить про порушення ст. 128 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність".

Статтею 225 Цивільного кодексу УРСР визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) відчуження майна, що перебуває у державній власності, можливе в порядку його приватизації, яка здійснюється на основі передбачених ч.2 ст. 2 Закону принципів визначеними у статті 7 Закону органами у порядок і способи, які передбачені розділом ІІ Закону (2163-12) .

Укладання Договору, спрямованого на розпорядження державним майном, відбулося без дотримання наведених норм, що свідчить про порушення встановленого законодавством порядку приватизації.

Згідно із ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

За таких обставин, Договір суперечить ст. 225 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст. 2, 7, 11, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", а тому відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ч.6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" підлягає визнанню недійсним.

Крім того, згідно з позовними вимогами, прокурор просить суд витребувати спірне майно у власність держави в особі Фонду державного майна України з володіння відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції".

Судом встановлено, що спірне майно не передавалось продавцю майна за спірним договором (Укрпрофоздоровниця) власником чи за згодою власника (держави), а відтак вибуло із володіння держави поза її волею. Також не надано доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 50 Закону України "Про власність", чинного на момент укладання Договору).

Посилання на відсутність зазначеного майна на обліку в реєстрі державного майна не свідчить про припинення права державної власності, оскільки відсутність відповідного запису не має наслідком припинення права державної власності.

Таким чином, вимога про витребування спірного майна у власність держави України в особі Фонду державного майна України є правомірною.

З урахуванням положень п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) до вимог про визнання права власності застосовується положення Цивільного кодексу УРСР (1540-06) 1963р., а до вимог про визнання недійсним Договору та витребування майна у відповідача-3, - Цивільного кодексу України (435-15) , адже передбачений строк позовної давності, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно із ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 Цивільного кодексу УРСР визначено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України.

Заступник прокурора міста Києва посилається на те, що про існування спірних правовідносин, а також про наявність Договору та володіння відповідачем-3 - ТОВ "Капітальні інвестиції" наведеним майном йому стало відомо із завдання Генеральної прокуратури України № 07/2/1-220вих-2580кв-11 від 31.05.2011р. та одержаного на запит прокуратури міста Києва листа Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно" № 28992 (И-2011) від 15.06.2011р., до якого додані правоустановчі документи щодо спірного майна.

Заступник прокурора міста Києва не був учасником спірних правовідносин, а доказів обізнаності його з наявністю порушень інтересів Фонду державного майна України в частині заволодіння спірним майном, матеріали справи не містять, а тому наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для захисту порушеного права держави.

За таких обставин, позов заступника прокурора міста Києва є обґрунтованим та правомірним, що у сукупності із поважністю причин пропуску строку позовної давності та його відновлення судом, свідчить про наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 417,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку - гаражу № 8000109/2004-34, укладений 31.08.2004р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест".

3. Визнати право власності держави України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) на нежитловий будинок - гараж площею 354,10 кв.м на вул. Курортній, 10б у м. Києві вартістю 33223,20 грн.

4. Витребувати у власність держави України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; ідентифікаційний код 32830051) нерухоме майно - нежитловий будинок-гараж площею 354,10 кв.м на вул. Курортній, 10б у м. Києві вартістю 33223,20 грн.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; ідентифікаційний код 02583780) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Інвест" (03040, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 87; ідентифікаційний код 31745327) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; ідентифікаційний код 32830051) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.