В судовому засіданні 25.08.11р. оголошувалась перерва до 21.09.11р., яка була продовжена до 26.09.11р. для здійснення запиту до Державної адміністраціої автомобільного транспорту на предмет включення до вартості квитка на проїзд ПДВ та отримання відповіді на запит

Суть спору: Підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" 3764грн.05коп. недоплачених йому в травні-червні 2011 року коштів згідно договору №70/03 від 05.03.03р. про сумісну діяльність при перевезенні пасажирів та наданню посередницьких послуг.

Обгрунтовуючи вимогу про стягнення коштів підприємець ОСОБА_1 зазначає про те, що він не являється платником податку на додану вартість, зареєстрований платником єдиного податку, а тому відповідач безпідставно утримує із вартості квитків на перевезення пасажирів ПДВ, що суперечить п.5.1 договору про сумісну діяльність (в редакції від 02.02.04р.), відповідно до якого перевізник доручає підприємству організувати продаж квитків на зазначений в п. 1 маршрут по затвердженим тарифам, при цьому підприємство із загальної суми від реалізації квитків за перевезення пасажирів сплачує страховій компанії суми страхових внесків згідно окремого договору і банківській установі –суми за банківське обслуговування та інкасацію виручки, сума, що залишається розподіляється: підприємству –12%, перевізнику –88%.

Позивач також зазначає, що оскільки квиток на проїзд товаром не являється, ПДВ може бути нараховано виключно на суму 12%-вої винагороди, яку відповідач отримує за надані перевізнику послуги.

Представник відповідача позов не визнає, посилаючись на те, що недоплачена позивачу в травні-червні 2011 року сума 3764грн.05коп. становить суму податку на додану вартість, який включено до вартості квитків оплачуваних пасажирами, а тому сума ПДВ з вартості квитка підлягає внесенню автостанцією до бюджету, що підтверджено листом ДПА у Волинській області від 26.05.11р. на запит ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що вимоги підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Згідно підпункту 6 пункту 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176 (176-97-п) , вартість проїзду –сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість.

Державною автомобільною адміністрацією України 21.12.10р. підприємцю ОСОБА_1 погоджено вартість проїзду на приміському міжобласному маршруті Луцьк-Львів, рейси №339/340 згідно таблиці наданої позивачем в судовому засіданні 25.08.11р.

Державна адміністрація автомобільного транспорту на запит суду листом від 13.09.11р. №3285-01/06/19-1 повідомила, що в даній таблиці закладено тариф 0,22грн., тобто, податок на додану вартість включено безпосередньо до вартості проїзду, а не до тарифу.

Із наданого відповідачем оригіналу квитка за 25.08.11р. на рейс 339 маршруту "Луцьк-Львів", який здійснює підприємець ОСОБА_1, вбачається, що до вартості квитка до АС Горохів в суму 15грн.05коп. включено ПДВ в сумі 2грн.76коп., яке фактично нараховано на тарифну вартість квитка –12грн.32коп. (22коп.Ч56км), 20% від якої становить 2грн.46коп. та 30коп. на станційний збір (20% від 1грн.51коп.).

Оскільки податок на додану вартість, сплачений пасажиром у складі вартості проїзду підлягає внесенню до бюджету, відповідно зазначений податок не може розподілятися між перевізником і автобусною станцією та залишатись у їх власності, а тому суд не бере до уваги п. 5.1 договору №70/03 від 05.03.03р. про сумісну діяльність при перевезенні пасажирів, згідно якого сторони погодили між собою загальну суму від реалізації квитків за мінусом страхових внесків та суми за банківське обслуговування розподіляти між собою, так як в загальну суму від реалізації квитків крім тарифної вартості входить податок на додану вартість.

При цьому суд зазначає, що Український державний госпрозрахунковий інформаційно-диспетчерський центр автомобільного транспорту листом від 21.09.10р. №824-07 на адресу ДП "Львівавтотранссервіс", ДП "Волиньавтотранссервіс"та підприємця ОСОБА_1 повідомив останніх про те, що згідно наказу Державтотрансадміністрації №181 від 27.08.10р. "Про введення в дію рішень, прийнятих на засіданні комітету Державтотрансадміністрації з проведення конкурсів на пеервезення пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах загального користування, проведеного 12.08.10р."рейси 339/340 маршруту Луцьк-Львів з 21.10.10р. терміном на п’ять років передані на самостійне виконання підприємцю ОСОБА_1

Вказаним листом Центр "Автоінформ"просив зазначену інформацію направити на втостанції для укладення договорів на станційне обслуговування і внесення відповідних змін.

Відповідно до статей 32, 36 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 N 176 (176-97-п) , та Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 N 700 (z1068-10) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2010 за N 1068/18363 Міністерство транспорту та зв’язку України наказом №860 від 30.11.10р. (v0860650-10) , який набрав чинності з 01.01.11р. затвердило Примірну форму договору про надання послуг автостанцією перевізникові.

Відповідно до р. 3 "Оплата послуг та порядок розрахунків"Примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові грошові кошти (в процентному відношенні) від суми вартості за тарифом реалізованих квитків, тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ перераховуються перевізнику. ПДВ на дану суму перераховується перевізнику, який зареєстрований платником податку на додану вартість.

Оскільки підприємець ОСОБА_1 не зареєстрований платником ПДВ, відповідач правомірно не перераховує йому ПДВ, а утримує його із вартості квитка на проїзд, сплаченої пасажиром, та перераховує до бюджету.

Неприведення сторонами договору про сумісну діяльність від 05.03.03р. у відповідність до вимог законодавства та Примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові не являється підставою для стягнення з відповідача позовної суми, яка як встановлено судом, являє собою утриману відповідачем суму ПДВ, яка нарахована на тарифну вартість квитка та включена до вартості проїзду, яку оплачує пасажир.

Статтю 203 ЦК України регламентовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

ДПА України листом від 09.06.11р. №6896/5/16/16-1516 роз’яснено наступне:

Оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації квитків на перевезення пасажирів за дорученням перевізника через автостанцію здійснюється згідно договорів поруки, доручення, комісії у порядку, передбаченому пунктом 189.4 статті 189 Податкового Кодексу.

Базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Автобусна станція, утримуючи з пасажира податок на додану вартість у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету.

При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється виходячи з різниці між загальною сумою податку на додану вартість, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що таким перевізником є особа, зареєстрована платником податку на додану вартість), і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

Якщо перевізниками виступають особи, не зареєстровані платниками податку на додану вартість, то до бюджету автобусною станцією вноситься сума податку, що дорівнює різниці між загальною сумою податку на додану вартість, отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

У разі якщо автобусні станції отримують окремо винагороду за надані послуги, то зазначена сума оподатковується податком на додану вартість в загальному порядку. Вищезазначений порядок оподаткування операцій з продажу квитків застосовуються автобусними станціями, які зареєстровані платниками податку на додану вартість.

ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій"31.07.1997р. зареєстровано платником ПДВ згідно Свідоцтва №100337934 про реєстрацію платника ПДВ, а тому утримуючи з пасажира ПДВ у складі вартості квитка правомірно вносить його до бюджету, а не перераховує підприємцю ОСОБА_1, який не зареєстрований платником ПДВ.