Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома" (надалі –ТОВ "Бізнес Аксіома"), Приватного підприємства "Клімента" (надалі –ПП "Клімента") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Електротранс" (надалі –ТОВ "Богдан-Електротранс") про визнання недійсними договорів, визнання права власності та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження нежилого будинку, що розташований в м. Києві по вул. Володимирській, 86, літ. А, на користь відповідача 1 було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , у зв’язку з чим прокурор вказує на існування підстав для визнання договорів купівлі-продажу такого будинку недійсними та визнання права комунальної власності територіальної громади міста Києва на нього, а також наявність підстав для повернення вказаного будинку у комунальну власність,.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2011 р. вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони ТОВ "Богдан-Електротранс" вчиняти дії, спрямовані на його відчуження.

В судовому засіданні 12.09.2011 р. представник відповідача 3 подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю. Вказує на правомірне набуття права власності на нежилий будинок за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А, а доводи та аргументи заступника прокурора вважає необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. у зв’язку із неявкою відповідача 1 та відповідача 2, невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 17.08.2011 р. та необхідністю витребування додаткових доказів по справі розгляд справи відкладено до 26.09.2011 р.

23.09.2011 р. через канцелярію суду представник відповідача 3 подав письмові пояснення по справі, в яких навів додаткові підстави правомірності його володіння спірним майном.

В судове засідання представник прокуратури з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги прокурора підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 3 в судове засідання з'явився, проти позову заперечував в повному обсязі.

Відповідач 1 та відповідач 2, повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, вимог ухвал суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 02098, м. Київ, просп. П. Тичини, 20 та відповідача 2: 65005, м. Одеса, вул. Головківська, 42, кв. 17, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 та відповідач 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час і місце судового засідання відповідач 1 та відповідач 2 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача 3, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

23.04.2008 р. Київської міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 586 (ra0586017-08) "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів".

За змістом розпорядження №586 (ra0586017-08) Київської міської державної адміністрації "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, визначено одним із замовником є Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - КП "Київжитлоспецексплуатація") та доручено Головному управлінню економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти відповідні інвестиційні договори з переможцем конкурсу та замовником будівництва.

Пунктом 3 Додатку до розпорядження №586 (ra0586017-08) Київської міської державної адміністрації "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" визначено, що переможцем конкурсу з реконструкції нежилого будинку за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А є ТОВ "Бізнес Аксіома".

28.08.2008 р. Київською міською радою було прийнято рішення №105/105 "Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності у власність інвесторам" (ra0105023-08) , відповідно до якого нежилий будинок по вул. Володимирській, 86, літ А у м. Києві (об’єкт інвестування) передається у власність ТОВ "Бізнес Аксіома".

28.08.2008 р. на виконання розпорядження №586 (ra0586017-08) Київської міської державної адміністрації "Про затвердження результатів конкурсів із залучення інвесторів" між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунальної власності м. Києва, КП "Київжитлоспецексплутація" та ТОВ "Бізнес Аксіома" був укладений інвестиційний договір №049-13/і/80, за яким ТОВ "Бізнес Аксіома" сплатило до міського бюджету: 221 262,00 грн. - на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва згідно платіжного доручення" від 27.11.2009 р.; 3 210 000,00 грн. –компенсація вартості об’єкту інвестування за набуття його у власність згідно платіжного доручення №4 від 27.11.2009 р.; 40 229,00 грн. –компенсація витрат на проведення інвестиційного конкурсу.

На виконання рішення №105/105 (ra0105023-08) Київської міської ради "Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності у власність інвесторам" та інвестиційного договору №049-13/і/80, 05.12.2009 р. Головне управління комунальної власності м. Києва передало у власність, а ТОВ "Бізнес Аксіома" прийняло нежилий будинок по вул. Володимирській, 86, літ. А у м. Києві, про що був складений акт приймання-передачі.

29.01.2010 р. було видано свідоцтво про право власності ТОВ "Бізнес Аксіома" на нежилий будинок площею 489,20 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А.

19.02.2010 р. між ТОВ "Бізнес Аксіома" та ПП "Клімента" був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, відповідно до якого нежилий будинок площею 489,20 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А, переходить у власність ПП "Клімента" за ціною 3 500 000,00 грн., про що був складений акт прийому-передачі нежилого будинку.

11.03.2010 р. між ПП "Клімента" та ТОВ "Богдан-Електротранс" був укладений договір купівлі-продажу нежилого будинку, відповідно до якого нежилий будинок площею 489,20 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А, переходить у власність ПП "Клімента" за ціною 15 880 000,00 грн., яка була сплачена згідно платіжного доручення №3 від 04.03.2010 р.

На виконання умов договору купівлі-продажу нежилого будинку від 11.03.2010 р. ПП "Клімента" передало, а ТОВ "Богдан-Електротранс" прийняло у власність нежилий будинок за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 86, літ. А, про що був складений акт прийому-передачі.

Спір у справі стосується наявності підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради та повернення майна.

За своєю правовою природою договір є договором купівлі-продажу.

Прокурор вказує, що договори купівлі-продажу укладені з порушенням норм законодавства про приватизацію, що є підставою для визнання їх недійсними та як наслідок повернення майна згідно ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України та визнання права власності на майно за позивачем.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

В силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 (v0009700-09) реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Таким чином, права особи (в частині витребування майна), яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Таким чином, позовні вимоги прокурора в частині витребування (зобов’язання повернути) майна згідно ст. 1212 (глави 83) Цивільного кодексу України (435-15) не можуть бути задоволені, оскільки захист права особи, яка вважає себе власником майна, в даному випадку підлягає захисту з дотриманням визначених ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд відзначає відсутність підстав для витребування майна від відповідача 3 з дотримання положень ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

ТОВ "Богдан-Електротранс" придбало майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2010 р., який нотаріально посвідчений та у передбаченому порядку зареєстрований, сплативши на користь продавця 15 880 000,00 грн. згідно платіжного доручення №3 від 04.03.2010 р., а станом на момент укладання договору за продавцем було зареєстровано право власності на таке майно. На момент укладання договору купівлі-продажу набувач як на офіційному сайті Київської міської ради, так і в системі інформаційно-аналітичного забезпечення "ЛІГА:Закон" (інших аналогічних) міг ознайомитися із чинним рішенням Київської міської ради щодо волевиявлення на передачу спірного будинку у власність інвестора (відповідач 1). Доказів того, що ТОВ "Богдан-Електротранс" знало чи могло знати про те, що ПП "Кліменета" не може відчужувати майно, матеріали справи не містять, а тому вказана особа є добросовісним набувачем спірного майна.

Положеннями ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В даному випадку підставою про наявність волевиявлення територіальної громади в особі уповноважених органів, спрямованого на вибуття майна із володіння територіальної громади міста Києва, є рішення Київської міської ради №105/105 від 28.08.2008 р. (ra0105023-08) , розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2008 р. №586 (ra0586017-08) , інвестиційний договір №049-13/і/80 від 28.08.2008 р., акт приймання-передачі №556/1 від 03.12.2009 р., а також видане Головним управлінням комунальної власності міста Києва 29.01.2010 р. свідоцтво про право власності.

рішення Київської міської ради №216/5603 від 25.05.2011 р. (ra0216023-11) про задоволення протесту прокуратури міста Києва не породжує прав та обов’язків, оскільки рішення Київської міської ради №105/105 від 28.08.2008 р. (ra0105023-08) є актом одноразового застосування, та в частині передачі нежилого будинку по вул. Володимирська, 86, літ. А інвесторам, вичерпало свою дію фактом його виконання (29.01.2010 р. –одержання ТОВ "Бізнес аксіома" свідоцтва про право власності на майно), тому не могло бути скасовано органом місцевого самоврядування після наведеної дати, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.1999 р.

Крім того, скасування рішення не спростовує наявності волі власника на передачу майна у володіння ТОВ "Бізнес Аксіома".

Посилання на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2011 р. у справі №2а-1803/11/2670 судом відхиляється з огляду на наступне:

По-перше, доказів набрання наведеною постановою законної сили учасники судового процесу не надали, повідомивши про апеляційне оскарження такої постанови.

По-друге, підставою визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 28.08.2008 р. №105/105 (ra0105023-08) в частині передачі спірного майна, визначене порушення передбаченого порядку приватизації комунального майна та невідповідність п.4.1 Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об’єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 24.05.2007 р. №528/1189 (ra0528023-07) .

При цьому, із змісту ст. 388 Цивільного кодексу України вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника на вибуття такого майна з володіння.

Відтак, не будь-яке порушення порядку вибуття із володіння власника майна є підставою для витребування такого майна від добросовісного набувача, а лише пов’язане із дефектом волі.

Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (280/97-ВР) .

Доказів прийняття рішення Київської міської ради від 28.08.2008 р. №105/105 (ra0105023-08) з порушенням визначеного ч.2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування" порядку, матеріали справи не містять, що не виключає висновку про існування волі власника на вибуття майна із володіння.

До того ж матеріали справи не містять доказів визнання недійсними інших документів: розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2008 р. №586 (ra0586017-08) , інвестиційний договір №049-13/і/80 від 28.08.2008 р., свідоцтва від 29.01.2010 р., а учасниками судового процесу вказується про неоспорювання наведених документів.

За таких обставин, відсутні підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача –ТОВ "Богдан-Електротранс".

Оскільки судом не встановлено обставин, з якими приписи ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України передбачають можливість витребування майна у добросовісного набувача, то згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 (v0009700-09) не підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу стороною в яких не є позивач, з огляду на визначений ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України спеціальний спосіб захисту прав, який є відмінний від реституції по недійсному правочину.

Викладене спростовує доводи прокурора про відсутність правової підстави володіння відповідачем 3 спірним майном.

Згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відсутність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна свідчить, що власником спірного майна є ТОВ "Богдан-Електротранс", а тому згідно ст.ст. 204, 328, 658 Цивільного кодексу України позов в частині визнання права власності на наведене майно за іншою особою –територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради –задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором належними та допустимими доказами не доведено правомірності заявлених позовних вимог, а тому підстави для їх задоволення у суду відсутні.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №11152690 від 16.09.2011 р. вбачається, що станом на момент винесення судом рішення приватне підприємство "Клімента" припинено.

Пунктом 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Таким чином, провадження у даній справі в частині позовних вимог до ПП "Клімента" підлягає припиненню.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити.

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З урахуванням викладеного, заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2011 р., підлягають скасуванню.

Судові витрати розподіляються згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 68, п.6 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства "Клімента" припинити.

2. В задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Аксіома" відмовити повністю.

3. В задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Електротранс" відмовити повністю.

4. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2011 р., скасувати.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.