Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про розірвання договору купівлі-продажу державного майна об’єкта незавершеного будівництва "Станція підготовки води"від 20.09.2002 р. № 35-НБ-3Д, вилучення у ОСОБА_1 об’єкту незавершеного будівництва "Станція підготовки води", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язання передати його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов спірного договору, зокрема невиконання останнім своїх договірних зобов’язань щодо добудування об’єкту незавершеного будівництва.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 18.08.2011 р., у зв’язку із заявленим відповідачем клопотанням та неподанням витребуваних доказів.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 1 від 18.08.2011 р. (вх. № 11505 від 18.08.2011 р.), у якому він просить припинити провадження у даній справі у зв’язку з тим, що Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області вимоги заявлені як до фізичної особи, а не як до фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що п. 13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 (va120600-07) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"передбачено, що справи у спорах, пов'язаних з приватизацією державного майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду) підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У судовому засіданні 18.08.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02.09.2011 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1 від 31.08.2011 р. (вх. № 11985 від 31.08.2011 р.), у якому він проти заявлених позовних вимог заперечує.

У судовому засіданні 02.09.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.09.2011 р., у зв’язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів.

09.09.2011 р. через загальний відділ канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про сплив позовної давності № 1 від 07.09.2011 р. (вх. № 12377 від 09.09.2011 р.), у якій він просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2 від 08.09.2011 р. (вх. № 12376 від 09.09.2011 р.), у якому він проти заявлених позовних вимог заперечує.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 15.09.2011 р. у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника позивача.

15.09.2011 р. через загальний відділ канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 1 від 15.09.2011 р. (вх. 12689 від 15.09.2011 р.), у якому відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ВАТ "Стиролбіотех", ТОВ "Стиролоптфармторг", ВАТ "Трипільський біохімічний завод", ЗАТ "Ера", ТОВ "Каміа", ТОВ "Поліграфінко", ТОВ "Деревообробний комбінат "Геліком ЛВ", ПП "Дукат-Інвест".

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ГПК у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У судовому засіданні 15.09.2011 р. відповідач підтримав подане ним клопотання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб.

Дослідивши подане клопотання та заслухавши пояснення відповідача, суд дійшов висновку, що вищезазначене клопотання є необґрунтованим, не містить доказів та підстав того як рішення у даній справі вплине на права та обов’язки ВАТ "Стиролбіотех", ТОВ "Стиролоптфармторг", ВАТ "Трипільський біохімічний завод", ЗАТ "Ера", ТОВ "Каміа", ТОВ "Поліграфінко", ТОВ "Деревообробний комбінат "Геліком ЛВ", ПП "Дукат-Інвест", а відтак –суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про залучення зазначених осіб до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судове засідання 15.09.2011 р. представник позивача не з’явився, причин неявки суду не повідомив, витребуванні судом документи не надав, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 23.09.2011 р.

22.09.2011 р. через загальний відділ канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. 13044 від 22.09.2011 р.).

23.09.2011 р. через загальний відділ канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про сплив позовної давності № 4 від 23.09.2011 р. (вх. № 13067 від 23.09.2011 р.), у якій він просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Присутній в судовому засіданні 23.09.2011 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та підтримали подані ними заяви про сплив позовної давності.

23.09.2011 р. судом, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

20.09.2002 р. між сторонами було укладено договір № 35-НБ-3Д купівлі-продажу державного майна об’єкта незавершеного будівництва, що продано шляхом викупу "Станція підготовки води", за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу об’єкт незавершеного будівництва "Станція підготовки води", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 648 м2, і є об’єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 25.10.00 р. № 2210; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 26.10.00 р. № 5-27-1/18 –а відповідач зобов’язався прийняти об’єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору право власності на об’єкт незавершеного будівництва переходить до відповідача з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п. 3.1 договору передача об’єкта приватизації здійснюється позивачем відповідачу в 5-денний термін після сплати повної вартості придбаного об’єкта незавершеного будівництва.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача об’єкта приватизації позивачем і прийняття об’єкта приватизації відповідачем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору кожна сторона зобов’язується виконувати обов’язки, покладені на неї цим договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов’язків.

Розділом 5 договору передбачено обов’язки відповідача, основними з яких є: у встановлений договором термін сплатити ціну продажу об’єкта приватизації; добудувати об’єкт протягом п’яти років.

Згідно з розділом 6 договору позивач зобов’язався: передати відповідачу об’єкт приватизації у встановлений в договорі термін; в разі необхідності сприяти відповідачу в переоформленні документів на право користування земельною ділянкою; контролювати виконання умов цього договору.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов цього договору позивач має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об’єкта незавершеного будівництва у власність позивача.

Відповідно до п. 11.3 договору у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду.

Відповідач у встановлений договором термін сплатив ціну продажу об’єкта приватизації, що підтверджується, наявними у матеріалах справи, квитанціями та приватизаційними платіжними дорученнями.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт незавершеного будівництва –станція підготовки води, що знаходиться на балансі Дирекції державного підприємства по виробництву препаратів медичного призначення та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, про що сторони склали акт прийому-передачі державного майна об’єкта незавершеного будівництва "Станція підготовки води"в м. Обухів Київської області від 22.11.2002 р., який підписаний повноважними представниками сторін, копія якого долучена до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем проводились перевірки виконання умов договору відповідачем, за результатами яких було складено акти поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва "Станція підготовки води"№ 35-НБ-3Д від 20.09.2002 р., зокрема актами від 28.11.2002 р., від 19.08.2005 р. та актом від 20.06.2006 р. встановлено, що умови договору купівлі-продажу № 35-НБ-3Д від 20.09.2002 р. виконуються. Також позивачем було складено акт від 23.07.2006 р. щодо недопущення представників сторін до об’єкту незавершеного будівництва охороною ВАТ "Стіролбіотех"та акт від 21.12.2010 р., з якого вбачається, що представників сторін було не допущено до проведення перевірки виконання умов договору-купівлі продажу керівництвом ТОВ "Стиролоптфармторг".

Як вже зазначалося спірний договір між сторонами було укладено 20.09.2002 р., об’єкт незавершеного будівництва переданий –22.11.2002 р., основними обов’язками відповідача, відповідно до зазначеного договору, є сплатити ціну продажу об’єкта приватизації та добувати об’єкт протягом п’яти років, тобто до 22.11.2007 р. Однак, як стверджує позивач та не заперечує відповідач об’єкт незавершеного будівництва у встановлений договором строк добудований не був.

За таких обставин позивач стверджує, що відповідачем було істотно порушено умови договору, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, розірвання договору, якщо це передбачено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Окрім загальних вимог цивільного законодавства, правовідносини за спірним договором купівлі-продажу регулюються положеннями Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" (1953-14) , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" (у редакції чинній на момент укладення договору) право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва" обов’язковими умовами приватизації об’єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об’єкта незавершеного будівництва; заборона відчуження об’єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, до завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір. У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та п. 8 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним зобов’язання за спірним договором щодо добудови об’єкту у встановлений строк суду не надав.

Відповідно до 256 ЦК України (435-15) , позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки п. 5.1.6 договору № 35-НБ-3Д купівлі-продажу державного майна об’єкта незавершеного будівництва, що продано шляхом викупу "Станція підготовки води"від 20.09.2002 р. встановлено 5-річний строк для виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо добудови об’єкта, то трирічний строк позовної давності починає свій перебіг з наступного дня після закінчення 5-річного строку, встановленого для добудови об’єкта незавершеного будівництва, а саме з 23.11.2007 р. та закінчується 22.11.2010 р.

Як зазначалося вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області за час з 22.11.2002 р. по 22.11.2010 р. неодноразово проводило перевірку дотримання вимог договору № 35-НБ-3Д купівлі-продажу державного майна об’єкта незавершеного будівництва, що продано шляхом викупу "Станція підготовки води"від 20.09.2002 р. Однак, позивачем жодних позовних вимог та претензій до відповідача в період з 23.11.2007 р. по 22.11.2010 р. щодо усунення порушень договору № 35-НБ-3Д купівлі-продажу державного майна об’єкта незавершеного будівництва, що продано шляхом викупу "Станція підготовки води"від 20.09.2002 р. не заявлялося.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 2 від 08.09.2011 р. та у окремо поданих заявах № 1 від 07.09.2011 р., № 4 від 23.09.2011 р. просить застосувати позовну давність, оскільки позовну заяву позивачем подано лише 23.06.2011 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не було заявлено про наявність обставин та поважних причин, що спричинили пропуск позовної давності.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропуску позовної давності, відповідачем неодноразово заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропущенням строку позовної давності.