Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з травня 2010 року по серпень 2011 року у сумі 56 862,37 грн., 568,62 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач —Фізична особа –підприємець ОСОБА_1, повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

13.04.2010 р. між сторонами укладений договір №1553 оренди нерухомого майна, за умовами якого позивач, на підставі рішення №129 від 25.06.2007 р. Дніпровської районної у м. Києві ради та розпорядження Дніпровської районної у м. Києві ради №116-р від 19.02.2010 р., передає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майно, а відповідач приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 37 для розміщення офісу, складу та майстерні по ремонту побутової техніки.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що об’єктом оренди є нерухоме майно (будівля, споруда) загальною площею 154,20 кв.м., з них під офіс 30,00 кв.м., під склад 104,20 кв.м. та майстерня по ремонту побутової техніки 20,00 кв.м.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за користування об’єктом оренди визначається на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради №221 від 27.03.2008 р., №338 від 12.03.2009 р. та №412 від 22.12.2009 р.

Орендна плата з урахування індексу інфляції та інші платежі щомісячно сплачуються відповідачем, незалежно від наслідків його діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок позивача.

На підставі акту приймання –передачі в оренду нерухомого майна від 13.04.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нерухоме майно площею 154,20 кв.м.

Додатком №2 до договору сторонами погоджений розмір орендної плати за базовий місяць оренди згідно з орендною ставкою, що становить 2 983,72 грн., без ПДВ. У додатку №2 до договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Додатком №4 до договору сторонами визначений розрахунок розміру місячної компенсації (відшкодування) податку плати за землю, що складає 378,98 грн. і нараховується з 01.04.2010 р.; розмір річної плати компенсації (відшкодування) податку за землю індексується щорічно наростаючим підсумком.

Позивачем були виставлені відповідачеві рахунки-фактури за оренду нерухомого майна за період з травня 2010 року по серпень 2011 року на загальну суму 60 562,37 грн.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, орендну плату за нерухоме майно за період з травня 2010 року по серпень 2011 року сплатив частково у сумі 3 700,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи, яка додана до матеріалів справи. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 56 862,37 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 82- 85 ГПК України, господарський суд,—

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (інд. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський"Дніпровської районної у м. Києві ради (інд. 02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код ЄДРПОУ 34806193) 56 862 (п’ятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 37 коп. заборгованості, 568 (п’ятсот шістдесят вісім) грн. 62 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Представники
Від позивача:	ОСОБА_2., представник, довіреність №01-100/1098 від 20.09.2011 р.;