На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 65278,79 грн. основного боргу, 2399,65 грн. пені, 1383,09 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 464,45 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 було порушено провадження у справі № 40/319 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2011.

В судове засідання 22.09.11 представники сторін з’явились, надали документи на виконання вимог ухвали суду. Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з розглядом Київським апеляційним господарським судом справи № 36/208 за позовом Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 1288/04/2008 від 11.04.2008.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача та заслухавши пояснення представників сторін, суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки воно є необґрунтованим та не містить посилання на обставини, що унеможливлюють розгляд справи № 40/319 по суті.

Сторони надали додаткові пояснення по справі, представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

11.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1288/04/2008 (далі –договір).

Відповідно до п. 1 договору лізингодавець (позивач) зобов’язується придбати у свою власність техніку (далі - майно) у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації:

Тип: Обладнання

Марка, модель: ШТЕТТЕР-автобетонозмішувач АМ 10 FHC (одна одиниця);

Заводський №: буде встановлений в Акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2008 р.;

Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 11.04.2008;

та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу (відповідачу) у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач (відповідач) зобов’язується прийняти його на умовах даного Договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов‘язань не було у повному обсязі сплачено вартість лізингових платежів за 31-36 періоди, в зв’язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 65278,79 грн., крім того позивач нарахував відповідачеві за неналежне виконання зобов‘язань пеню в розмірі 2399,65 грн., інфляційні витрати в розмірі 1383,09 грн. та 3% річних в сумі 464,45 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов‘язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно п. 3.1. договору передача позивачем (лізингодавцем) майна, а також необхідних належностей та документів, які є невід’ємною частиною майна, і прийняття його відповідачем (лізингоодержувачем) на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

Як встановлено судом, обладнання, що є предметом фінансового лізингу, в кількості 1 одиниці передано відповідачу відповідно до видаткової накладної № РН-0000377 від 26.08.2008 на суму 375405,56 грн. Факт одержання майна уповноваженим працівником відповідача підтверджується довіреністю серії ЯПД № 419812 від 20.08.2008.

Відповідно до п. 2.3. договору вартість майна, яке передається позивачем відповідачеві, складає суму еквівалентну 48641,00 "у.о.", в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 8106,83 "у.о.", що виражена у гривнях України.

Згідно з п. 6.1. договору сторони дійшли згоди, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро за курсом згідно пункту 6.1.1. договору.

Пунктом 6.1.1. Договору визначені такі поняття:

- Курс1 - курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 18.07.2008;

- Курс2 - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 6.1.2. договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно Графи 3 додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та Курсу2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в Графі 4 додатка № 1 та Курсу1.

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженого у гривнях та суми платежу, який відноситься в погашення вартості майна, вираженого в гривнях вважається комісією лізингодавця.

Відповідно до п. 6.5. договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів встановлений у Графіку внесення платежів (п. 6.6. договору).

Відповідно до п. 6.8. договору відповідач (лізингоодержувач) зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків позивача (лізингодавця), а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

01.10.08 сторонами було укладено додаткову угоду № 1288/04/2008-ДС/2 до договору 1288/04/2008 від 11.04.08, якою Графік внесення платежів було викладено у новій редакції. В п. 1 додаткової угоди зазначено, що у зв’язку з підписанням даної додаткової угоди загальна сума лізингових платежів могла змінитись/змінилась.

Відповідно до Графіку внесення платежів (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 01.10.08) визначено, що за 31-36 періоди, тобто відповідно до 03.02.11, 03.03.11, 03.04.11, 03.05.11, 03.06.11 та до 03.07.11 відповідач повинен був сплатити по 959,05 умовних одиниць.

Офіційний курс, встановлений Національним банком України, становив:

- станом на 03.02.11 за 1 Євро - 10,962 грн.;

- станом на 03.03.11 за 1 Євро - 10,960 грн.;

- станом на 03.04.11 за 1 Євро - 11,309 грн.;

- станом на 03.05.11 за 1 Євро - 11,784 грн.;

- станом на 03.06.11 за 1 Євро - 11,530 грн.;

- станом на 03.07.11 за 1 Євро - 11,521 грн.

Отже, сума лізингового платежу за 31 період лізингу, строк оплати якого встановлений Графіком 03.02.2011, становить 10513,04 грн.

Сума лізингового платежу за 32 період лізингу, строк оплати якого встановлений Графіком 03.03.2011, становить 10511,38 грн.

Сума лізингового платежу за 33 період лізингу, строк оплати якого встановлений Графіком 03.04.2011, становить 10845,68 грн.

Сума лізингового платежу за 34 період лізингу, строк оплати якого встановлений Графіком 03.05.2011, становить 11301,46 грн.

Сума лізингового платежу за 35 період лізингу, строк оплати якого встановлений Графіком 03.06.2011, становить 22114,97 грн.

Сума лізингового платежу за 36 період лізингу, строк оплати якого встановлений Графіком 03.07.2011, становить 11057,54 грн.

Таким чином, загальний розмір суми лізингових платежів за 31-36 періоди становить 65278,79 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надані позивачем докази свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення лізингових платежів за 31-36 періоди, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно обґрунтованого розрахунку позивача, складає 65278,79 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 65278,79 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 8.5 договору у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не проводить оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п’ять днів і 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингодавець зобов’язується її сплатити.

Таким чином, пунктом 8.5. договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення лізингових платежів у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу пеню відповідно до п. 8.5. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 2399,65 грн. Суд визнає вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2399,65 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач прострочив зобов’язання по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 1383,09 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 464,45 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних, що наведений позивачем в додатку № 1 до позовної заяви. За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1383,09 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 464,45 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростовано, доказів належного виконання зобов’язань щодо сплати лізингових платежів за 31-36 періоди лізингу суду не надано.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України,-

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю (03146 м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073657) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150 м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 65278 (шістдесят п’ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 79 коп. основного боргу, 2399 (дві тисячі триста дев’яноста дев’ять) грн. 65 коп. пені, 1383 (одну тисячу триста вісімдесят три) грн. 09 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 45 коп. –3% річних, 695 (шістсот дев’яноста п’ять) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.