Суть спору: заступник прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Кореїзської селищної ради, та просить суд визнати недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 66 від 17 червня 1996 року та зобов’язати її повернути земельну ділянку, площею 0,03 га, у користування дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Ай-Петрі".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оспорюванним рішенням Кореїзська селищна рада незаконно розпорядилася земельною ділянкою, чим перевищила надані їй повноваження.

Додатково, заявлені позовні вимоги були обґрунтовані прокурором в поясненнях, наданих під час розгляду справи (а.с. 67-69, т. 1).

Позивач, Фонд державного майна України, надав суду пояснення по справі, в яких зазначив, що власником санаторію "Ай-Петрі" до визначення органу уповноваженого здійснювати управління майном професійних спілок є держава в особі Фонду державного майна України та тільки Фонд має право розпоряджатися спірним майном. Також, позивач зазначив, що рішення Кореїзської селищної ради № 66 від 17 червня 1996 року порушує майнові права держави, є протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства та меті діяльності санаторію "Ай-Петрі" (а.с. 54-58, т. 1).

Відповідач, Кореїзська селищна рада, позов не визнав. У відзиві на позов пояснив, що спірне рішення про "Про вилучення земельної ділянки площею 0,030 га із земель користування санаторію "Ай-Петрі" та включення її до меж смт. Кореїз" № 66 від 17 червня 1996 року було прийнято правомірно у відповідності зі статтею 27 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення), за наявності добровільної відмови санаторію "Ай-Петрі" від спірної земельної ділянки (а.с. 122-123, т. 1).

Третя особа, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", надала відзив на позов, в якому просила в позові відмовити (а.с. 125-129, т. 1).

Третя особа, дочірнє підприємство ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Ай-Петрі", надала пояснення по справі та пояснила, що санаторієм "Ай-Петрі" було реалізоване гарантоване державою право землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою, яка була передана в постійне користування шляхом добровільної відмови від частини земельної ділянки та передачі їх до земель запасу відповідної територіальної громади, про що було прийняте відповідне рішення Кореїзської селищної ради. В задоволенні позовних вимог третя особа також просила відмовити (а.с. 84-89, т. 1).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 серпня 2011 року строк розгляду справи був продовжений на п’ятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 73-74, т. 2).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08 вересня 2011 року припинено провадження у справі в частині зобов’язання Кореїзської селищної ради повернути земельну ділянку, площею 0,03 га, у користування дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Ай-Петрі" на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 139-140, 141, т. 2).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи представникам учасників судового процесу роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників учасників судового процесу, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та учасників судового процесу, суд –

09 червня 2011 року прокуратурою Автономної Республіки Крим міським, районним та прирівняних до них прокурорам надано завдання (вих. № 07/1/1-1565 від) "Про проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок", на підставі якого зобов’язано провести перевірку додержання вимог Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) та інших нормативно-правових актів під час розпорядження Федерацією профспілок України протягом 2008-2011 років майном та забезпечення прав громадян на оздоровлення (а.с.82-87, т. 2).

На підставі зазначеного завдання, прокуратурою міста Ялта було проведено перевірку дотримання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок.

За результатами перевірки, зокрема, було встановлено, що санаторію "Ай-Петрі" (правонаступником якого є дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі") 16 травня 1995 року видано державний акт І-КМ № 003001 про право постійного користування на земельну ділянку, загальною площею 9,506 га (а.с. 104-107, т. 2).

Також, перевіркою встановлено, що рішенням Кореїзської селищної ради народних депутатів 05-ої сесії 22-го скликання № 66 від 17 червня 1996 року вилучено із землекористування санаторія "Ай-Петрі" земельну ділянку, площею 0,03 га, та вирішено включити її до меж селища для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. 11, т.1).

Прокурор зазначає, що під час перевірки прокурором було встановлено порушення Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" (1540-12) ; постанови Ради Міністрів УРСР від 23 квітня 1960 року № 606 (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР"; постанови Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (2268-12) ; постанови Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) ; постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 (506-12) .

Так, на виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерства охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 01 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Як вже зазначалося, рішенням Кореїзської селищної ради народних депутатів 05-ої сесії 22-го скликання № 66 від 17 червня 1996 року вилучено із землекористування санаторія "Ай-Петрі" земельну ділянку, площею 0,03 га, та вирішено включити її до меж селища для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. 11, т. 1).

Прокурор вказує, що спірне майно лікувально-оздоровчих закладів було передано санаторієм "Ай-Петрі" у власність незаконно, оскільки це державне майно та його відчуження згідно з рішенням Кореїзської селищної ради відбулося всупереч волі власника – держави України за відсутності погодження відповідними органами, уповноваженими розпоряджатися власністю держави, та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Вищенаведене з'явилося підставою для звернення заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Фонду державного майна України до господарського суду АР Крим із даним позовом.

Крім того, вважаючи оспорюване рішення Кореїзської селищної ради № 66 від 17 червня 1996 року таким, що винесено незаконно, прокурор також просив зобов’язати Кореїзську селищну раду повернути на користь ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" спірну земельну ділянку.

Однак, в процесі розгляду справи судом було встановлено, що спірна земельна ділянка на час розгляду даної справи належить на праві власності гр. ОСОБА_1., що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія КМ № 004762 (а.с. 120, т. 2).

З огляду на встановлені обставини, прокурор в судовому засіданні, призначеному на 08 вересня 2011 року, заявив усне клопотання про припинення провадження у справі в частині зобов’язання Кореїзської селищної ради повернути спірну земельну ділянку ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця", у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, предметом розгляду спору у даній справі залишилися вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 66 від 17 червня 1996 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На органи прокуратури статтею 121 Конституції України покладено функцію здійснення представництва інтересів держави в судах у випадках, передбачених законом. Право на звернення прокурора або його заступника в господарський суд на користь держави передбачено пунктом 6 статті 20, статтями 35, 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор або його заступник самостійно визначають і обґрунтовують в позовній заяві, в чому виражається порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Так, прокурор в своїй позовній заяві стверджує, що рішення Кореїзської селищної ради № 66 від 17 червня 1996 року було прийнято незаконно, всупереч нормам чинного на той час законодавства, у зв'язку з чим просить визнати його недійсним.

Судом встановлено, що рішенням Кореїзської селищної ради народних депутатів 05-ої сесії 22-го скликання № 66 від 17 червня 1996 року вилучено із землекористування санаторія "Ай-Петрі" земельну ділянку, площею 0,03 га, та вирішено включити її до меж селища для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. 11, т. 1).

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Так, оскільки оспорюване прокурором рішення було прийнято відповідачем 17 червня 1996 року, то перевіряти відповідність його змісту слід із застосуванням норм законодавства,чинного на час його винесення.

Так, на час винесення оспорюваного рішення були чинними норми Земельного кодексу України (561-12) в редакції 1991 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (в редакції 1991 року) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 3 частини 1 статті 9 Кодексу до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до статті 31 зазначеного Кодексу вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб.

Стаття 27 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення Кореїзською селищною радою, передбачала, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі добровільної відмови від земельної ділянки.

Статтею 29 Земельного кодексу України визначений порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.

Так, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Тобто, з огляду на вищенаведене при вилученні земельної ділянки або її частини необхідна наявність відповідної заяви про добровільну відмову.

Заперечуючи проти позову, третіми особами надавалися пояснення, в яких в якості обґрунтування своїх доводів їх представники посилалися на той факт, що санаторієм "Ай-Петрі" було надано погодження про вилучення спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим доводи прокурора про відсутність такого погодження з боку землекористувача, на їх думку, є неспроможними.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу Україна встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України).

В процесі розгляду справи суд неодноразово, ухвалами від 21 липня 2011 року (а.с. 48-50, т. 1), від 16 серпня 2011 року (а.с. 52-53, т. 2), від 30 серпня 2011 року (а.с. 73-74, т. 2) зобов’язував сторін надати суду погодження, надане санаторієм "Ай-Петрі" на вилучення спірної земельної ділянки.

Однак, в судовому засіданні, яке відбулося 30 серпня 2011 року, третьою особою, санаторієм "Ай-Петрі" надані пояснення, в яких третя особа заявила, що погодження, надане санаторієм "Ай-Петрі" на вилучення спірної земельної ділянки, надати неможливо, з огляду на його відсутність, оскільки такий документ готувався в одному екземплярі та передавався до Кореїзської селищної ради для розгляду (а.с. 56, т. 2).

Одночасно, в процесі розгляду справи, прокуратурою м. Ялта надана заява, в якій прокурор повідомляє, що у прокуратурі міста Ялти та в архівному відділу Ялтинської міської ради погодження санаторію "Ай-Петрі" на вилучення спірної земельної ділянки відсутнє (а.с. 129, т. 2).

Будь-яких документів або інших доказів, які б свідчили про вилучення заяви, яка містить відповідну відмову санаторію "Ай-Петрі" від спірної земельної ділянки, суду надано також не було.

Щодо доводів третіх сторін про те, що на викопіюванні із землекористування санаторія "Комунари" (правонаступник - дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі") міститься підпис головного лікаря санаторію (а.с. 78-79, т. 2), який свідчить саме про згоду санаторію "Ай-Петрі" на вилучення спірної земельної ділянки, то суд не приймає цей підпис як належний доказ добровільної відмови від частини земельної ділянки, оскільки як вже зазначалося, в силу вимог статті 29 Земельного кодексу (в редакції 1991 року) припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою, що передбачає її викладення в окремій письмовій формі.

В силу вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає, що підпис головного лікаря на викопіюванні із землекористування санаторія "Комунари" не є належним доказом, який би підтверджував добровільну відмову від земельної ділянки.

Також, як вже зазначалося, в обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що відчуження державного майна відбулося всупереч волі власника.

Так, згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-КМ № 003001, який 16 травня 1995 року видано Кореїзською селищною радою, санаторію "Ай-Петрі" надано у постійне користування 9,5062 га землі згідно з планом землекористування для обслуговування санаторію.

Згідно з частиною 1 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції 1991 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Частина 1 стаття 92 чинного Земельного кодексу України (2768-14) визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Тобто, право постійного користування земельною ділянкою виключає право розпорядження нею.

Однак, спірним рішенням Кореїзська селищна рада фактично розпорядилася зазначеною земельною ділянкою.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування" в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення Кореїзською селищною радою, рішення рад, прийняти в межах їх компетенції є обов’язковими для виконання їх органами, місцевими державними адміністраціями, підприємствами (об’єднаннями), організаціями і установами, а також громадянами. рішення ради не повинні суперечити Конституції України (254к/96-ВР) і чинним законам.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 року (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора про те, що відповідачем не було дотримано порядку, передбаченого нормами Земельного кодексу України (561-12) (в редакції 1991 року), щодо вилучення земельної ділянки із користування, у зв'язку з чим рішення Кореїзської селищної ради № 66 від 17 червня 1996 року підлягає визнанню недійсним.

Також, необхідно враховувати, що згідно зі статтями 10 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, що діяла на момент створення АТ "Укрпрофоздоровниця", господарське товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, що також випливає зі змісту установчих документів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", чинних на даний час.

Відповідно до пункту 2.1 положення про санаторій "Ай-Петрі" майно філії складають основні, оборотні засоби та інші цінності, закріплені за нею Акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" на праві володіння і користування і є власністю акціонерного товариства.

Здійснюючи право володіння і користування філія володіє та користується наданим майном без права розпорядження відповідно до профілю своєї діяльності (пункт 2.3 Положення).

Таким чином, вилучення спірної земельної ділянки суперечить чинному законодавству, а також меті діяльності санаторію "Ай-Петрі".

Крім того, згідно зі Статутом дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" санаторій не уповноважений самостійно приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок для їх передачі іншим особам.

Тим самим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 23 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82- 84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 66 від 17 червня 1996 року "Про вилучення земельної ділянки, площею 0,030 га, із землекористування санаторію "Ай-Петрі" та включення її до меж смт. Кореїз".