Публічне акціонерне товариство Трест "Київміськбуд- 1 імені М.П. Загороднього" (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним Кредитного договору №70 від 28.08.2008 року з моменту його укладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 19.08.2010 року.

Представник відповідача надав до суду відзив, у якому проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав їх недоведеності.

17.08.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника позивача про призначення у справі комплексної фінансово-економічної, бухгалтерсько-кредитної судової експертизи. Суд, розглянувши подане клопотання про призначення судової експертизи, відмовив у задоволенні даного клопотання з підстав його неповноти та необґрунтованості щодо того, якими спеціальними знаннями необхідно володіти для вирішення питань щодо наявності тяжкої обставини та вкрай невигідних умов, які склалися для позивача за його твердженням.

У судовому засіданні 19.08.2010 року оголошувалась перерва до 09.09.2010 року для надання можливості сторонам надати додаткові пояснення та обґрунтування у справі.

У судовому засіданні 09.09.2010 року представник позивача повторно заявив клопотання про призначення комплексної фінансово-економічної та кредитної судової експертизи у справі, яке обґрунтовано тим, що для з'ясування фінансово-економічного стану суб'єкта господарської діяльності (який характеризується такими показниками як платоспроможність, ліквідність та рентабельність) необхідно володіти спеціальними економічними та фінансовими знаннями, тому для визначення фінансового стану позивача (встановлення того чи перебував позивач в тяжкому фінансовому стані, що має значення для вирішення справи по суті) необхідно призначити фінансово-економічну експертизу. В усних поясненнях представник позивача посилався на орієнтовний перелік питань, які пропонується ставити на вирішення судовим експертам у науковому виданні "Експертиза у судовій практиці" -К: Юрінком Інтер, 2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 року суд призначив у даній справі судову фінансово-економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи судом поставлено наступні питання:

"- якими є основні фінансово-економічні показники, а саме ліквідності, платоспроможності та рентабельність господарської діяльності Публічного акціонерного товариства трест,,Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (код ЄДРПОУ 04012655) на дату укладення кредитного договору №70 від 28 серпня 2008 року?;

- чи є достатнім перелік витребуваних від ПАТ трест,,Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" документів для отримання кредитних коштів по Кредитному Договору №70 від 28 серпня 2008 року для встановлення фінансового стану ПАТ трест,,Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього з огляду на чинне на момент укладення договору Положення про кредитування та Положенню про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (z0474-00) та Положенню про кредитування ПАТ АБ "Укргазбанк"?".

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 року суд зупинив провадження у справі до надання висновків судової фінансово-економічної експертизи, призначеної у справі № 9/267.

25.05.2011 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов висновок судово-економічної експертизи №9209/10-19 від 23.05.2011 року у справі №9/267, разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 року поновлено провадження у справі № 9/267, розгляд справи призначено на 16.06.2011 року.

В судове засідання 16.06.2011 року представники сторін з’явились.

Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з висновком експертизи. Представником відповідача надано усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.06.2011 року оголошено перерву до 23.06.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України. Відповідача зобов’язано надати додаткові матеріали по справі, витребувані експертом та ухвалою суду.

23.06.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про призначення у справі додаткової судової експертизи.

23.06.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано письмові пояснення по справі, у відповідності до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також надано до справи перелік документів, який був наданий позивачем до установи банку для надання кредитних коштів та деякі з матеріалів кредитної справи позивача.

Розглянувши клопотання позивача про призначення додаткової судової експертизи у справі, суд зазначає, що відповідно до п. 9.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. N02-5/424 (v_424800-98) "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту. Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.

Враховуючи керівні роз'яснення Вищого господарського суду України, суд, з метою повного, всебічного та об’єктивного вирішення даного спору, прийшов до висновку про необхідність виклику в судове засідання судового експерта Давиденко С.В. для надання ним роз’яснень з приводу експертного висновку у справі № 9/267 та надання відповіді щодо можливості проведення експертизи по наданим відповідачем матеріалами.

У відповідності до ч. 3 ст. 31 ГПК України, судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

Ухвалою від 23.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 14.07.2011 року у зв'язку з необхідністю виклику в судове засідання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Давиденко С.В. для дачі пояснень.

11.07.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість явки експерта Давиденко С.В. в судове засідання, у зв'язку з тим, що експерт перебуває у відпустці.

В судове засідання 14.07.2011 року представники сторін не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду від 23.06.2011 року не виконали.

14.07.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем та відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювання спору мирним шляхом. Ухвалою суду від 14.07.2011р. розгляд справи відкладено на 17.08.2011р. за клопотанням представників сторін, в зв'язку з їх неявкою та неможливістю прибути в судове засідання експерта Давиденко С.В.

17.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, позивачем подано клопотання про залучення додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 17.08.2011р. експертом КНДІСЕ Давиденко С.В. надано усні пояснення по суті проведеної експертизи, надано відповіді на запитання суду, а також надано до матеріалів справи письмові пояснення щодо питань, викладених в ухвалі суду від 14.07.2011 р. у справі № 9/267.

Представниками сторін надано додаткові усні пояснення та заперечення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2011 року у зв'язку з необхідністю надання відповідачем у справі документів, зазначених у абз. 2 стор. 5 письмових пояснень експерта Давиденко С.В.

У судовому засіданні 22.09.2011 року представником відповідача надано усні та письмові пояснення по суті справи, документів, витребуваних ухвалою суду від 17.08.2011року не надав, а натомість наголошував на необхідності розгляду справи за наявними у ній документами та просив відмовити у позові у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні 22.09.2011 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав додаткові пояснення в яких обґрунтовував доцільність визнання недійсним кредитного договору №70 від 28.08.2008 року з моменту його укладення.

Разом з тим, Господарським судом міста Києва встановлено недоліки в роботі відповідача, про що винесено окрему ухвалу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

28 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі по тексту - Банк) та Відкритим акціонерним товариством Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (надалі - Позичальник) був укладений Кредитний договір № 70 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк відкриває Позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 142 050 000,00 гривень із строком погашення - не пізніше 25.06.2012 року.

За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється :

- за період з 28.08.2008 року по 31.05.2009 року в розмірі 18% річних;

- за період з 01.06.2009 року по 30.11.2009 року в розмірі 5% річних;

- за період з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року в розмірі 10% річних;

- за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року в розмірі 15% річних;

- за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року в розмірі 17% річних;

- за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року в розмірі 20% річних;

- за період з 01.12.2011 року по 24.06.2012 року в розмірі 23% річних,

(в редакції змін та доповнень № 9 до Кредитного договору № 70 від 28.08.2008 року, які є невід’ємною частиною Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору кредит, наданий Банком, забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, установленому законодавством України. Позичальник засвідчує, що на момент підписання даного Договору його активи не знаходяться в податковій заставі.

Пунктом 1.3.1 Кредитного договору передбачено, що кредит надається з 28.08.2008 року по 25.06.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що даний Кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства та має бути визнаний судом недійсним, оскільки він був укладений під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для позивача умовах.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що необхідність укладення Кредитного договору була спричинена вкрай тяжкими обставинами, а саме, значним перевищенням видатків підприємства над прибутками, а також світовою фінансовою та економічною кризою, яка значним чином торкнулась будівельної галузі, що полягало у відсутності попиту на нерухоме майно та значному зниженні його вартості.

Позивач вказує на те, що в результаті складної економічної ситуації, підприємство позивача потребувало негайного вливання грошових коштів для належного та вчасного виконання обов'язків перед працівниками підприємства, інвесторами, бюджетами різних рівнів, іншими кредитними установами, постачальниками будівельних матеріалів та обладнання, субпідрядними організаціями, в зв’язку з чим підприємство фактично знаходилось на межі банкрутства.

Окрім того, позивач стверджує, що при укладенні Договору відповідач скористався зазначеними вище тяжкими обставинами, які виникли у позивача, та нав'язав свої умови отримання необхідних позивачу грошових коштів, та позбавив позивача можливості внесення будь-яких коригувань, які б могли пом'якшити умови Кредитного договору, у зв’язку з тим, що Кредитний договір складався відповідачем на підставі типової затвердженої форми, яка зміні не підлягає.

Також, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що майже всі умови Кредитного договору викладені на вкрай невигідних умовах для Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд-1"імені М.П. Загороднього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зміст господарського договору складає сукупність умов, на яких він укладений.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Слід зазначити, що Цивільний кодекс України (435-15) не містить переліку істотних умов кредитного договору.

Певний перелік умов наведений у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, де вказано, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

Судом встановлено, що укладаючи Кредитний договір № 70 від 28.08.2008 року, сторони визначили та погодили всі умови Кредитного договору, та досягли згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчить факт скріплення зазначеного Кредитного договору підписами та відбитками печаток сторонами .

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього в обґрунтування своїх позовних вимог на статтю 233 Цивільного кодексу Країни не приймаються судом до уваги, оскільки положення даної статті передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Укладення таких правочинів мають ваду волі, оскільки їх формування здійснюється за таких обставин, за яких практично виключається нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Цей правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором.

Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми . Для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов.

Таким чином, законодавець визначає для визнання договору недійсним за кваліфікацією статті 233 Цивільного кодексу України, вчинення такого договору в крайнє скрутному фінансовому становищі та під впливом тяжкої обставини.

Суд, проаналізувавши висновок № 9209/10-19 судово-економічної експертизи від 23.05.2011 року з питань, які були визначені ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2010 р., та додаткові письмові пояснення судового експерта Давиденка С.В., зазначає наступне.

Відповідно до Розділу 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) неплатоспроможністю є неспроможність суб’єктів підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Згідно методичних рекомендацій щодо вивчення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 р., поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв’язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати сплатити грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Судом зазначається, що висновок судового експерта не містить відповідей на перше та друге запитання які були поставлені на вирішення експертизи, а саме:

- чи був тяжким фінансово-економічний стан Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (код ЄДРПОУ 04012655) на момент укладення кредитного договору №70 від 28 серпня 2008 року, виходячи з наведених вище економічних показників?", оскільки, як зазначено судовим експертом відповідь на вищезазначені питання потребує проведення ревізійних дій, що не відносяться до завдань судово-економічної експертизи.

Отже, у висновку судового експерта відсутня інформація щодо платоспроможності, рентабельності господарської діяльності та фінансово-економічного стану позивача на дату укладення Кредитного договору.

Суд, дослідивши наявні матеріали у справі зазначає наступне.

Позивачем був укладений Кредитний договір про надання кредитних коштів, цільовим призначенням яких є поповнення обігових коштів. Саме такий вид договору, як поповнення обігових коштів, передбачає направлення грошових коштів на підвищення ліквідності підприємства та покращення фінансового стану.

Як вже було зазначено вище, оспорюваний Кредитний договір було укладено позивачем в добровільному порядку, про що свідчить завірений печаткою підпис уповноваженої особи позивача, - Першого голови правління Г.М. Поліщук.

Зокрема, відповідно до пункту 6.4. Кредитного договору підписанням даного Договору позичальник підтверджує наступне: свою здатність виконувати умови даного Договору; що є всі необхідні повноваження від засновників (акціонерів, співвласників) та інших органів управління Позичальника, необхідні для укладання та виконання цього Договору; даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов’язковим для Позичальника, чи його статуту, іншим установчим документам; що він володіє всіма необхідними документами (ліцензії, дозволи і т.п.), що необхідні для оформлення даного Договору і здійснення Позичальником діяльності, що є предметом кредитування; що відсутні будь-які перешкоди для виконання даного Договору на день його підписання; що на день підписання відсутні будь-які судові розслідування (спори), розслідування з боку державних контролюючих органів, що можуть істотно та/або негативно впливати на фінансовий стан та кредитоспроможність Позичальника; що надані Позичальником у Банк документи для розгляду питання про кредитування та інші документи, пов'язані з обслуговуванням кредиту не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством; що Позичальник повністю розуміє всі умови цього Договору, свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними.

Оскільки, посилаючись на частину 1 статті 233 Цивільного кодексу України в розумінні якої: під тяжкими обставинами слід розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а його крайні форми та для визнання такого правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину, то позивачем не було доведено факту збігу тяжких для нього обставин та наявність їх безпосереднього зв’язку із його волевиявленням вчинити правочин на вкрай невигідних умовах, та не довів, що за відсутності тяжких обставин позивач взагалі або на зазначених умовах не уклав би такий правочин.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду, що Кредитний договір № 70 від 28.0.2008 року. було укладено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки як вже було зазначене вище, оспорюваний Договір було укладено позивачем в добровільному порядку, без будь-якого впливу відповідача, а також позивачем не надано доказів того, що на час укладення спірного Договору у Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд-1"імені М.П. Загороднього була наявна тяжка обставина, наслідком якої і стало укладення зазначеного вище Договору.