16 серпня 2011р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якому він просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Приватного нотаріуса Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2; визнати відсутнім у відповідача право утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно, що належить позивачу і передане в іпотеку за іпотечним договором від 21.12.2006р. та іпотечним договором №49 від 19.05.2008р.; зобов’язати Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виключити з Державного реєстру іпотек запис №4278054 про обтяження майна іпотекою на підставі іпотечного договору від 21.12.2006р., внести відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна позивача, вчиненої на підставі іпотечного договору від 21.12.2006р. за №4278066; зобов’язати Приватного нотаріуса Костянтинівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з Державного реєстру іпотек запис №7212979 про обтяження майна іпотекою на підставі іпотечного договору №49 від 19.05.2008р., внести відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна позивача, вчиненої на підставі іпотечного договору №49 від 19.05.2008р. за №7212831; направити реєстратору - Приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 письмове повідомлення встановленого зразка про виключення з Державного реєстру іпотек запису, вчиненого на підставі іпотечного договору від 21.12.2006р., направити реєстратору - Приватному нотаріусу Костянтинівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 письмове повідомлення встановленого зразка про виключення з Державного реєстру іпотек запису, вчиненого на підставі іпотечного договору №49 від 19.05.2008р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки при поданні позовної заяви позивачем не заявлялись вимоги щодо зобов'язання нотаріусів вчинити певні дії, суд дійшов висновку, що фактично заявою від 16.08.2011р. позивач доповнив позов новими вимогами, тобто змінив предмет позову.

Враховуючи, що чинним господарсько-процесуальним законодавством не передбачено права позивача змінювати предмет позову після початку розгляду справи, суд не приймає до уваги заяву позивача про зміну позовних вимог від 16.08.2011р. та розглядає первісні вимоги позивача по справі №19/86пн.

Ухвалою суду від 23.08.2011р. до участі у справі №19/86пн в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Приватного нотаріуса Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2

Керуючись Положенням Мін’юсту України від 17.10.2000 року № 714/4935 "Про Спадкову справу", суд витребував від реєстратора витяг зі спадкового реєстру (спадкові справи), з якого вбачається що Боржник за основним зобов’язанням - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадкова справа заведена 30.04.2009 року та зберігається в Костянтинівській державній нотаріальній конторі, на час розгляду справи спадкоємці Позичальника відсутні.

На запит суду, 25.08.2011р. Костянтинівською державною нотаріальною конторою надано довідку №1762/02-14 від 19.08.2011р., в якій повідомлено про наявність в її провадженні спадкової справи №336/2009 до майна ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.; зазначено, що спадкоємці ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявами не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

19 вересня 2011р. через канцелярію суду відповідачем були надані доповнення до відзиву №2-10/2402 від 19.09.2011р., в яких він наголосив на безпідставності заявлених позивачем вимог та вважає помилковим обмеження зобов'язання поручителя обов’язком нести відповідальність за боржника, а не виконувати зобов'язання за нього.

Разом з цим, відповідачем надано незасвідчені ксерокопії пояснень третьої особи-2 від 15.09.2011р., в яких остання повідомила, що жодна зі сторін не зверталась з заявою про вилучення обтяжень нерухомого майна – будівлі магазину "1000 Дрібниць", розташоване за адресою: м.Костянтинівка Донецької області, бул. Космонавтів, 7, та вважає необґрунтованими посилання позивача на припинення зобов'язання за кредитним договором у зв’язку з неможливістю його виконання.

В судовому засіданні 21.09.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в заяві про зміну позовних вимог від 16.08.2011 року, представник відповідача заперечив проти їх задоволення з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується штампом канцелярії на ухвалах суду від 23.08.2011р., 05.09.2011р. Телеграмою від 20.09.2011 року третя особа - 2 повідомили про те, що проти позову заперечує та просить розглянути справу без її участі.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується штампом канцелярії на ухвалах суду від 23.08.2011р., 05.09.2011р. та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №01186954, витребувані судом документи не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) без явки третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності зі ст. 22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 21.09.2011 року відповідачем було заявлено клопотання про фіксацію процесу технічними засобами. Клопотання судом було задоволено.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

21 грудня 2006р. між Акціонерним банком "Факторіал-Банк" (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" (далі - іпотекодавець), який є майновим поручителем ОСОБА_5 (далі - боржник) був укладений іпотечний договір, який відповідно до п.1.1 забезпечує виконання боржником кредитних зобов'язань в повному обсязі, що випливають з договору кредиту №734-п/06 під заставу нерухомого майна кредитна лінія з правом відновлення від 21.12.2006р. (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладення до закінчення строку його дії) по поверненню суми кредиту в розмірі 150 000,00 USD в строк з 21.12.2006р. по 21.12.2009р. шляхом внесення коштів в касу банку або їх безготівкового перерахування на позичковий рахунок в АБ "Факторіал-Банк" або внесення в касу банку, сплати комісій, можливих неустойок та збитків в порядку та на умовах, передбачених договором кредиту.

Згідно з п.1.2, предметом іпотеки є нерухоме майно іпотекодавця, а саме: будівля магазину "1000 Дрібниць", загальною площею 958,70 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, б.Космонавтів, 7, що розташована на земельній ділянці розміром 0,0750 га (далі – предмет іпотеки), яка є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.12.2006р. Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради на підставі рішення №805 від 22.11.2006р., бланк серія ЯЯЯ№745835, зареєстрованого Костянтинівським міським бюро технічної інвентаризації 07.12.2006р., номер витягу 12798905, реєстраційний номер 16970785, номер запису 454 в книзі 1.

Пунктом 1.5 визначено, що за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється у загальну суму 1 406 345,79 грн.

За умовами п.2.13, предмет іпотеки, наданий іпотекодавцем, є його власністю, зберігає силу при переведенні боргу, забезпеченої даною іпотекою.

Відповідно до п.6.1, іпотечний договір набирає чинності в моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань по договору кредиту. Іпотека припиняється у разі повного виконання боржником зобов'язань за договором кредиту, реалізації предмету іпотеки у встановленому законодавством України порядку; продажу іпотекодержателем предмета іпотеки, розірвання цього договору за згодою сторін, яка посвідчується нотаріально, з інших підстав, визначених чинним законодавством України (п.6.2).

У зв’язку зі зміною основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, відповідні зміни були внесені до іпотечного договору від 21.12.2006р. (а.с.а.с. 21-23).

19 травня 2008р. між Акціонерним банком "Факторіал-Банк" (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" (далі - іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №49, який відповідно до п.1.1 забезпечує виконання ОСОБА_5 (далі – Боржник) зобов'язань в повному обсязі перед Іпотекодержателем, що випливають з генеральної угоди №С_023/75_08 від 30.04.2008р. (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладення до закінчення строку його дії) по поверненню суми кредиту в розмірі 90 000,00 дол.США в строк з 30.04.2008р. по 21.12.2015р, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків в порядку та на умовах, передбачених договором кредиту.

Згідно з п.п.1.2-1.2.1, предметом іпотеки є нерухоме майно іпотекодавця, а саме: будівля магазину "1000 Дрібниць", загальною площею 958,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, б.Космонавтів, 7, та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.12.2006р. Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради згідно з рішенням №805 від 22.11.2006р. та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності, виданим Костянтинівським міським бюро технічної інвентаризації 07.12.2006р. №12798905, номер запису 454 в книзі 1, реєстраційний номер 16970785.

Пунктом 1.4 визначено, що за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється у загальну суму 2 507 830,00 грн.

Відповідно до п.6.1, іпотечний договір набирає чинності в моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань по договору кредиту. Іпотека припиняється у разі повного виконання боржником зобов'язань за договором кредиту, реалізації предмету іпотеки у встановленому законодавством України порядку; розірвання цього договору за згодою сторін, яка посвідчується нотаріально, з інших підстав, визначених чинним законодавством України (п.6.2).

Обтяження іпотекою нерухомого майна - будівлі магазину "1000 Дрібниць", загальною площею 958,70 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, б.Космонавтів, 7, номер РПВН 16970785 зареєстровано в Державному реєстрі іпотек, 19.05.2008р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за номером 7212831 зареєстровано заборону його відчуження.

Проаналізувавши зміст іпотечного договору №49 від 19.05.2008р. та іпотечного договору від 21.12.2006р., суд дійшов висновку, що зазначені угоди за своєю правовою природою є угодами про забезпечення виконання зобов’язань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадають під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.1 ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник за кредитними договорами №734-п/06 та С_023 /75_08-ДТ-03 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України у випадку смерті фізичної особи(спадкодавця), відбувається спадкування, тобто перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з приписів ст. 1220 ЦК України, спадщина відносно прав та обов’язків ОСОБА_5 відкрита ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. та зверненням АБ "Факторіал-Банк" з претензією №2/10/64 від 10.04.2009р., Костянтинівською міською нотаріальною конторою заведено спадкову справу №336/2009, яку зареєстровано у спадковому реєстрі за номером 46885340.

У відповідності до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється шість місяців з часу відкриття спадщини. Цей строк належить до числа пересічних, тобто таких, сплив яких тягне припинення самого права на прийняття спадщини. Виходячи з викладеного строк для прийняття спадщини ОСОБА_5 сплинув 2.10.2009 року.

Статтею 1281 ЦК України встановлено порядок звернення кредиторів спадкодавця, за яким їм належить протягом шести місяців від дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

В силу ст. 1282 ЦК України, в разі смерті боржника спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Проте, як повідомлено Костянтинівською державною нотаріальною у довідці №1762/02-14 від 19.08.2011р., та виходячи з інформації зі Спадкового реєстру, спадкоємці ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявами не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. З викладеного суд робить висновок про відсутність спадкоємців, тобто осіб, до яких переходять права та обов’язки ОСОБА_5

За приписами ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК України.

Тобто, законодавцем встановлені межі вимог кредиторів, яки задовольняються територіальною громадою, якщо вона стає власником майна. На відміну від спадкоємців до територіальної громади не переходять всі права та обов’язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини . За приписами ст. 1277 ЦК України до громади переходить лише право власності на майно, визнане судом відумерлим, та виникає чітко визначений законом обов’язок задовольнити вимоги кредиторів щодо: відшкодування майнової шкоди (збитків), яка була завдана спадкодавцем;моральної шкоди та неустойки, які були присуджена судом кредиторові із спадкодавця за час життя. Таким чином, будь-які зобов’язання, за будь-якими угодами, укладеними під час життя спадкодавцем, не переходять до територіальної громади у випадку визнання спадщини відумерлою.

З матеріалів справи вбачається (арк. справи 37 т.1), та не спростовується представниками сторін, що на час розгляду позовної заяви спадщина відумерлою судом не визнана. До того, ж, якщо спадщина ОСОБА_5 буде визнана відумерлою в майбутньому, за відповідачем збережеться право на задоволення за рахунок власника відумерлої спадщини вимог, щодо відшкодування (у разі наявності) збитків, які були завдані померлою під час життя ;моральної шкоди та неустойки, якщо з цього приводу існують рішення судів.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву від 19.09.2011 року, відповідач посилається на те, що 26.09.2009 року, він звернувся до поручителя з вимогою "про виконання саме ОСОБА_5 своїх зобов’язань за кредитним договором, тобто ще до смерті боржника" (арк. справи 85) . Але, в порушення ст. 32, 33 ГПК України не надає суду доказів, яки б підтверджували цей факт. Натомість, в матеріалах справи є копія претензії, зі змісту якої вбачається, що 16.09.2009 року відповідач звернувся до позивача з вимогою про погашення боргових зобов’язань ОСОБА_5 за вказаними вище кредитними договорами у зв’язку з її смертю, та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі відмови позивача добровільно сплатити борг в сумі 378 191,38 доларів США.

У відповідності до ст.ст. 572, 574 ЦК України, ст. ст. 31, 33 Закону України "Про іпотеку", в силу застави, кредитор має право у разі невиконання (порушення) боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, на підстав договору застави(іпотеки) одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Аналіз діючого цивільного законодавства, Закону України "Про іпотеку" (898-15) , свідчать про те, що поняття "заставодавець (іпотекодавець ) відокремлюється від поняття "боржник за основним зобов’язанням". До заставодавця не переходять зобов’язання боржника за основним зобов’язанням, вони залишаються за останнім, в свою чергу заставодавець зобов’язаний виконати висунути до нього, у відповідності до договору застави (іпотеки), вимоги кредитора за рахунок заставленого майна, в обсязі існуючих та забезпечених боргів за основним зобов’язанням. Після виконання вимог заставодержателя (іпотекодержателя), в силу п. 3 ч.1 ст. 512 ЦК України, іпотекодавець отримує статус кредитора за основним зобов’язанням, боржником в якому досі перебуває первісний боржник.

Суд враховує приписи ст. 25 ЦК України, за якими цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, та робить висновок про те, що зі смертю ОСОБА_5 її обов’язки за будь-якими зобов’язаннями припинилися. Також суд враховує, що відсутні особи (спадкоємців) до яких перейшли обов’язки померлої за кредитними договорами №734-п/06 та С_023 /75_08-ДТ-03. Відсутність спадкоємців ОСОБА_5 робить зобов’язання нерозривно з пов’язаним з її особою.

Враховуючи обставини справи, ст. 608 ЦК України, суд приходить до висновку про припинення зобов’язань за кредитними договорами №734-п/06 та С_023 /75_08-ДТ-03, у зв’язку зі смертю боржника – ОСОБА_5

Главою 50 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) визначені загальні підстави та порядок припинення зобов'язань. Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань за договором іпотеки містяться в ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку". За приписами ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", Іпотека припиняється, у тому числі, у разі припинення основного зобов'язання.

Враховуючи викладене та приписи зазначених вище норм суд дійшов висновку про припинення іпотечних договорів від 21.12.2006р. та №49 від 19.05.2008р. з підстав, встановлених ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа (суб’єкт господарювання) має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний за змістом перелік способів захисту порушених прав та інтересів суб’єктів господарювання наведений в ст. 20 Господарського кодексу України.

Зокрема, виходячи з п.1 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єкту господарювання можуть бути захищені шляхом визнання відсутності прав.

Водночас, способи захисту, передбачені ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

Оскільки за висновком суду іпотечні договори від 21.12.2006р. та №49 від 19.05.2008р. наразі є припиненими, разом з цим припинились права та обов’язки сторін, що з них витікають, зокрема, право іпотекодержателя обтяжувати предмет іпотеки, обмежуючи вільне розпорядження ним з боку іпотекодавця.

Враховуючи вищевикладене та відповідність обраного позивачем способу захисту приписам ст. 20 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" в м.Донецьку" права утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно, передане в іпотеку за іпотечними договорами від 21.12.2006р. та №49 від 19.05.2008р.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача подати реєстратору письмове повідомлення зразка, встановленого п.25 Постанови Кабінету Міністрів України №410 від 31.03.2004р. (410-2004-п) про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записів, вчинених на підставі вищевказаних іпотечних договорів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 9 пункту 1 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" на державного реєстратора прав на нерухоме майно покладено функції щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав. За приписами розділу 2 пунктів 1, 3 вказаний Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 16.03.2010 року, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", які набирають чинності з 1 січня 2012 року. До січня 2012 року державна реєстрація правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Покладені в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" обов’язки реєстратора кореспондуються з обов’язками, встановленими Законом "Про нотаріат" (3425-12) , Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 р. (z0364-99) для осіб – реєстраторів.

Встановлена законодавцем відстрочка застосування державної реєстрації прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом про державну реєстрацію речових прав до 1 січня 2012 року, обумовлює застосування у спірних відносинах Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) в діючих його частинах, Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 р. (z0364-99)

Як вбачається з викладеного, функції щодо прийняття рішень про скасування та погашення записів про державну реєстрацію обтяжень покладені на державного реєстратора, яким за змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" є нотаріуси, реєстратори юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України. За приписами Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу, та державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії. На підставі п.1.3 вказаного Положення зазначені особи крім іншого уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна.

Відповідно до п.2.1 "Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 (z0364-99) , підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є:

"2.1.1. Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.

2.1.2. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

- судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);

- органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту)."

З наведеного вбачається, що якщо знаття заборони або арешту здійснюється реєстратором, це не потребує подання окремих заяв.

Як вбачається, відповідач-Банк не має статусу суб’єкту, якому вищевказаним нормативно-правовим актом надано повноваження щодо звернення з заявою про зняття заборони на об’єкти нерухомого майно, в нього відсутній обов’язок виконати дії, які вимагає позивач.

У відповідності до ст. 74 Закону України "Про нотаріат", нотаріус-реєстратор вилучає запис про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомленням про припинення іпотечного договору або договору застави.

За приписами ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Але, Постановою КМУ від 31 березня 2004 р. N 410 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" (410-2004-п) питання вилучення відомостей з реєстру у зв’язку з припиненням іпотеки не врегульовані. За іпотекодержателем законодавчо закріплений обов’язок ініціювати виключення запису з реєстру тільки у випадку виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що діючим законодавством, передбачено право позивача звернутися або до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, або до будь-якого іншого реєстратора (державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу нотаріуса ), з вимогою про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів, вчинених на підставі іпотечного договору від 21.12.2006р. за №4278066 та іпотечного договору №49 від 19.05.2008р. за №7212831, у зв’язку з припиненням вказаних іпотечних договорів. Як свідчать матеріали справи, та пояснення третьої особи -2, позивач таким правом не скористався.

На підставі викладеного та враховуючи приписи ст. 19 Конституції України щодо встановлення правового порядку в Україні, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити дії, а саме подати нотаріусу повідомлення зразка, встановленого п.25 Постанови КМУ № 410 від 31.03.04 року "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" (410-2004-п) про виключення запису, вчиненого на підставі іпотечних договорів від 21.12.2006р. та №49 від 19.05.2008р., з Єдиного реєстру заборон відчуження не підлягають задоволенню.

Разом з цим, зазначений висновок суду не позбавляє позивача права самостійно звернутись до реєстратора з повідомленням про припинення іпотечного договору від 21.12.2006р. та іпотечного договору №49 від 19.05.2008р., що має наслідком вилучення реєстратором запису про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження та на підставі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" з Державного реестру ипотек.

З урахуванням ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 512, 625, 626, §6 Глави 49, Главами 50, 84-90 Цивільного кодексу України (435-15) ,, "Про іпотеку" (898-15) , Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек (410-2004-п) , Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (z0364-99) ст.ст. 1, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", м. Костянтинівка Донецької області до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" про визнання відсутнім права та зобов'язання виконати певні дії – задовольнити частково.

Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" права утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно, передане в іпотеку за іпотечними договорами від 21.12.2006р. та №49 від 19.05.2008р., а саме: нерухоме майно - будівлі магазину "1000 Дрібниць", загальною площею 958,70 кв.м, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, б.Космонавтів, 7, номер РПВН 16970785.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" в м.Донецьку" (83004, м.Донецьк, вул. Університетська, 112а, ЄДРПОУ 14351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" (Донецька область, м.Костянтинівка, б.Космонавтів, 7, ЄДРПОУ 20311044) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.