Відкрите акціонерне товариство "Автобаза № 4" (надалі за текстом –ВАТ "Автобаза № 4") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" про зобов’язання повернути майно та стягнення заборгованості в сумі 21 671,92 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 15 000 грн., інфляційних витрат в сумі 3840,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 1076,30 грн. та нарахованої пені в розмірі 1755,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ "Південьавтотранс" своїх зобов’язань за договорами /операційна оренда/ № 16 від 02.01.2008р. та № 17 від 02.01.2008р. щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати та перебуванням спірного майна, яке є предметом вищезазначених договорів оренди, у користуванні відповідача без достатніх на те правових підстав у зв’язку з припиненням дії цих договорів.

В процесі розгляду справи ВАТ "Автобаза № 4" заявлені позовні вимоги були уточнені в частині стягнення заборгованості за договорами /операційна оренда/ № 16 від 02.01.2008р. та № 17 від 02.01.2008р., в результаті чого позивач просить суд стягнути з ТОВ "Південьавтотранс" заборгованість з орендної плати в сумі 13 000,00 грн., інфляційні витрати в сумі 3 393,00 грн., три відсотки річних в сумі 932,8 грн., нараховану пеню в сумі 1 521,54 грн., тобто всього 18 847,34 грн. Дана редакція позовних вимог в частині стягнення суми спірної заборгованості є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених ВАТ "Автобаза № 4" позовних вимог, наголошуючи на недоведеності позивачем як самого факту передання спірного майна у користування відповідачу, так і на недоведеності здійснення останнім користування цим майном саме на умовах договорів /операційна оренда/ № 16 від 02.01.2008р. та № 17 від 02.01.2008р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

02.01.2008р. між ВАТ "Автобаза № 4" (Орендодавець) та ТОВ "Південьавтотранс" (Орендар) було укладено договір /операційна оренда/ № 16 (надалі за текстом –договір оренди № 16 від 02.01.2008р.), відповідно до преамбули та п.1.1 якого Орендодавець передає в орендне користування, а Орендар приймає автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 33-69 ОДО та напівпричіп, реєстраційний номер ВН 43-92 ХХ, загальною вартістю 20 000 грн. Орендодавець надає згідно з письмовою заявою Орендаря рухомий склад (спецсклад) для вирішення його виробничих, комерційних та інших потреб, без права викупу орендованого майна та без права суборенди, в т.ч. в передачу його у повторну оренду іншим особам.

Крім того, того ж дня між сторонами по справі було укладено аналогічний за змістом договір /операційна оренда/ № 17 (надалі за текстом –договір оренди № 17 від 02.01.2008р.), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95 ОВ та напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 00-36 ОЭ, загальною вартістю 20 000 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.ст. 759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.п. 1.2, 3.1 договорів оренди від 02.01.2008р. №16 та № 17 передбачено, що передача рухомого складу в оренду та його приймання за спливом строку оренди здійснюється на території автобази за актом приймання-передачі. Орендар з моменту отримання рухомого складу в Оренду та до його повернення Орендодавцю несе повню матеріальну відповідальність за орендоване майно.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

При цьому, у відповідності до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За своєю правовою природою договір оренди є реальним договором, тобто договором, який в силу положень ст.ст. 640, 765, 766 ЦК України є укладеним саме з моменту передання орендованого майна у користування орендарю. З урахуванням характеру правовідносин сторін по справі та предмету спору, яким є стягнення заборгованості з орендної плати та повернення орендованого майна, заперечень ТОВ "Південьавтотранс" щодо непередання йому у користування майна на виконання договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, господарський суд вважає за необхідне, перш за все, дослідити питання передання відповідачу у користування спірного майна саме за названими договорами оренди.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Автобаза № 4" (Орендодавець) та ТОВ "Південьавтотранс" (Орендар) тривалий час існували договірні відносини з питання оренди автотранспортних засобів. Так, між сторонами укладались наступні договори оренди: договір /операційна оренда/ № 61 від 15.11.2005р. зі строком дії договору до 31.12.2005р., предметом якого визначено автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369 ОДО та напівпричіп ОДАЗ 9371, реєстраційний номер 9304ОД; договір на передання автомобіля в орендний підряд № 65 від 21.12.2006р. зі строком дії договору до 31.12.2006р., орендованим майном за яким є автомобіль марки КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95ОВ; договір на передачу причіпа в орендний підряд № 67 від 21.12.2006р. зі строком дії договору до 31.12.2006р., предметом якого є причіп марки ОДАЗ 9357, реєстраційний номер 0036ОЭ; договір /операційна оренда/ № 11 від 01.01.2007р. зі строком дії договору до 31.12.2007р., об’єктом оренди за яким є автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95ОВ та напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ; договір /операційна оренда/ № 1 від 01.01.2007р. зі строком дії договору до 31.12.2007р., об’єктом оренди за яким є автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 33-69 ОДО та напівпричіп, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ.

Підставами для укладення вищеназваних договорів оренди були відповідні заявки ТОВ "Південьавтотранс", адресовані позивачу, з проханням надати у користування вищезазначені транспортні засоби на строк, який знайшов своє відображення у названих договорах оренди.

Згідно з приймально-здавальними актами від 01.08.2005р. та від 16.05.2007р. ВАТ "Автобаза № 4" передало, а ТОВ "Південьавтотранс" прийняло у користування транспортні засоби марки КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 092-95ОВ та КАМАЗ, реєстраційний номер 3369ОДО. При цьому, акти приймання-передачі напівпричіпу ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ, та напівпричіпу, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, в матеріалах справи відсутні.

Однак, в матеріалах справи наявний лист ТОВ "Південьавтотранс", у відповідності до якого відповідач просив призупинити з 01.02.2009р. строк дії договорів операційної оренди транспортних засобів КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369ОДО, напівпричіпу ОДАЗ, реєстраційний номер ВН4392ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295ОВ, напівпричіпа ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ, з гарантією збережності даних транспортних засобів та їх зберігання на території ТОВ "Південьавтотранс".

За переконанням суду, даний лист свідчить про перебування у користуванні ТОВ "Південьавтотранс" усіх перелічених транспортних засобів, тобто підтверджує факт їх передання позивачем відповідачу на виконання укладених між сторонами договорів оренди. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду не надано, у зв’язку з чим господарським судом не приймаються до уваги твердження ТОВ "Південьавтотранс" щодо непередання йому у користування вищеназваних транспортних засобів як декларативні та недоведені.

Як вбачається з матеріалів справи, орендні відносини між ВАТ "Автобаза № 4" та ТОВ "Південьавтотранс" мають тривалий характер, на підставі договорів операційної оренди, які укладалися між сторонами щорічно, у зв'язку з чим, спірне майно після його первісного передання відповідачу не поверталось останнім з володіння та користування після припинення строку дії договорів оренди, а відповідні договори укладались на новий строк.

Таким чином, як наголошує позивач, договори оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, є лише здійсненою за взаємною згодою сторін пролонгацією попередніх договорів оренди без вилучення орендованого майна з користування відповідача, а тому даний факт підтверджує передання майна, яке є предметом договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, у користування ТОВ "Південьавтотранс", а отже –і чинність цих договорів та створення ними юридичних наслідків їх виконання для сторін. В свою чергу, відповідачем викладені обставини заперечується у повному обсязі.

З цього приводу господарський суд зазначає наступне. Так, п.п. 5.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 передбачено, що Орендар вносить Орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по четверте число за попередній місяць орендну плату в розмірі 1500 грн., в т.ч. ПДВ 250 грн. Тобто, сукупний розмір орендної плати за користування орендованим майном на підставі договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 складає 3000 грн. щомісячно.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З аналізу правової природи договору оренди вбачається, що орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату виключно за строк, протягом якого він користується орендованим майном. Наведений висновок суду ґрунтується на приписах зокрема ст. 762 ЦК України, які передбачають, що оренда плата вноситься саме за користування майном, з наданням орендарю права на звільнення від внесення орендної плати за строк, протягом якого він був не мав можливості користуватись орендованим майном з обставин, за які він не відповідає, та права вимагати зменшення розміру орендної плати з випадку істотного зменшення можливості користування цим майном за відсутності його вини у цих обставинах.

З огляду на викладене, господарський суд констатує, що систематичне внесення орендарем орендної плати на виконання умов відповідного договору оренди, яким передбачено обов’язок орендаря здійснювати плату за користування майном щомісячно за попередній місяць користування, свідчить про те, що майно знаходилося у володінні та користуванні орендаря.

Так, сторонами по справі не оспорюється той факт, що з моменту первісного передання спірного майна у користування ТОВ "Південьавтотранс", останній протягом тривалого часу систематично сплачував оренду плату. Крім того, з наявної у матеріалах справи інформації про рух грошових коштів за період з 23.10.2008р. по 31.12.2009р. по рахунку ВАТ "Автобаза № 4" № 26002311681001, відкритому у ПАТ "Акціонерний банк "Південний" вбачається, що ТОВ "Південьавтотранс" внесло на користь ВАТ "Автобаза № 4" платежі на загальну суму 12 000 грн., а саме: чотири платежі по 3000 грн. із призначенням платежу в якості орендної плати за період з травня по серпень 2008р.

Слід зазначити, що відповідачем будь-яких пояснень щодо внесення даних платежів на виконання умов інших договорів оренди, укладених між сторонами, суду надано не було. При цьому, виходячи з пояснень позивача та матеріалів справи, протягом 2008 року між сторонами існували саме правовідносини, що виникли на підставі договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи тривалий характер орендних правовідносин між сторонами по справі, внесення відповідачем орендної плати протягом 2008 року в сумі та порядку, передбаченому договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, як за користування всіма чотирма орендованими транспортними засобами, та наступне підтвердження листом відповідача фактичного знаходження у його володінні цих транспортних засобів, господарський суд дійшов висновку про чинність договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, а, отже, і про належне виконання позивачем своїх обов’язків за даними договорами оренди в частині передання спірного майна у володіння та користування ТОВ "Південьавтотранс". Доказів, спростовуючих даний висновок суду, в порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України відповідачем суду надано не було.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, п.п. 5.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 передбачено, що Орендар вносить Орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по четверте число за попередній місяць орендну плату в розмірі 1500 грн., в т.ч. ПДВ 250 грн. Тобто, сукупний розмір орендної плати за користування орендованим майном на підставі договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 складає 3000 грн. щомісячно. Законодавчо даний обов’язок також випливає зі змісту ст.ст. 526, 629, 759, 762 ЦК України, які в сукупності передбачають обов’язок орендаря вносити оренду плату в розмірі, порядку та строки, передбачені умовами укладеного між сторонами договору оренди, в якості належного виконання прийнятих на себе орендарем зобов’язань.

При цьому, як вже неодноразово зазначалось вище по тексту рішення, відповідним листом відповідач просив позивача призупинити з 01.02.2009р. дію договорів оренди транспортних засобів КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369ОДО, напівпричіпу ОДАЗ, реєстраційний номер ВН4392ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295ОВ, напівпричіпа ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ, гарантуючи збережність даних транспортних засобів та їх зберігання на території ТОВ "Південьавтотранс". Крім того, згідно з поясненнями позивача, останнім не заперечувалась можливість припинення договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 саме з запропонованої ТОВ "Південьавтотранс" календарної дати, з припиненням з цієї дати нарахування орендних платежів.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, з урахуванням висловленого відповідачем заперечення щодо продовження строку дії договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, а також відсутності у матеріалах справи доказів укладення відповідних договорів оренди відносно спірного майна, господарський суд, в силу ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що названі договори оренди припинили свою дію з 01.02.2009р.

Крім того, за твердженням позивача, ТОВ "Південьавтотранс" свої обов’язки за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати за користування спірним майном виконувало неналежним чином, внаслідок чого у відповідача станом на 02.01.2009р., тобто на дату припинення дії даних договорів за взаємною згодою сторін, утворилась заборгованість з орендної плати за цими договорами на загальну суму 13 000 грн. Доказів погашення даної суми заборгованості з орендної плати відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду надано не було.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлений судом факт користування відповідачем спірним майном протягом строку дії договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, а також враховуючи ненадання відповідачем доказів погашення заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості з орендної плати, яка виникла у ТОВ "Південьавтотранс" станом на 01.02.2009р., господарський суд, керуючись п.п. 5.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, згідно з якими Орендар за кожним з названих договорів вносить Орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по четверте число за попередній місяць орендну плату в розмірі 1500 грн., в т.ч. ПДВ 250 грн., ст. 762 ЦК України дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ВАТ "Автобаза № 4" в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 13 000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При нарахуванні пені слід мати на увазі, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 5.3 договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 передбачено, що за несвоєчасне внесення плати Орендар сплачує пеню в розмірі 0,05% місячної плати за кожен день прострочення на підставі даного договору та виставлених Орендодавцем рахунків за прострочку платежів.

Як вбачається з розрахунку суми штрафних санкцій за вищезазначеними договорами оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати позивачем було додатково нараховано до сплати ТОВ "Південьавтотранс" 760,77 грн. пені за кожним з даних договорів, тобто разом 1 521,54 грн. Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки суми пені, господарський суд відзначає допущення ВАТ "Автобаза № 4" низки помилок при їх здійснені.

Перш за все, суд звертає увагу позивача, що пеня як різновид неустойки є виключно договірною штрафною санкцією, порядок нарахування та розмір якої встановлюється за згодою сторін, за виключенням встановлених законом виключень з цього правила. При здійсненні розрахунку пені, позивач цілком вірно розпочав нарахування суми пені з 01.02.2009р., тобто з моменту припинення дії договорів оренди, та припинив її нарахування через шість місяців від названої календарної дати, що відповідає положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки договорами оренди, якими передбачено підстави нарахування пені, не встановлено інший строк нарахування даної штрафної санкції.

Однак при здійсненні розрахунку суми пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, ВАТ "Автобаза № 4" було помилково здійснено нарахування пені на загальну суму заборгованості відповідача станом на 01.02.2009р., в той час як вищезазначеними договорами оренди передбачено нарахування пені у розмірі 0,05% на суму місячної орендної плати.

Таким чином, правильним розрахунком пені, нарахованої за невиконання відповідачем своїх обов’язків щодо внесення орендної плати, у відповідності до п.п. 5.3 договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 є:

3000 (розмір орендної плати на місяць за обома договорами) * 182 (кількість днів прострочення) * 0,05 / 100 (відсоток пені) = 273 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення нарахованої за порушення відповідачем грошових зобов’язань пені підлягають задоволенню частково на суму 273 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов’язань зі своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок суми відповідних інфляційних витрат в сумі 3393 грн.. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми витрат від інфляції, господарський суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги ВАТ "Автобаза № 4" в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3393,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов’язання в розмірі 932,80 грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Південьавтотранс" трьох відсотків річних в сумі 932,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ "Південьавтотранс" перед ВАТ "Автобаза № 4" за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 на загальну суму 17 598,80 грн., що складається з заборгованості з орендної плати в сумі 13 000 грн., інфляційних витрат в сумі 3 393 грн., трьох відсотків річних в сумі 932,80 грн. та нарахованої пені в сумі 273 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем в порушення вимог ст. 32, 33 ГПК України суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "Автобаза № 4" в частині стягнення з відповідача заборгованості за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 частково на суму 17 598,80 грн.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача повернути позивачу передане на підставі договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 майно, суд відзначає, що за своїм змістом, позовні вимоги у названій частині є віндикаційними, оскільки вони обґрунтовуються як відсутністю у відповідача правових підстав для володіння та користування спірним майном, так і наявністю у позивача права вимагати застосування способів захисту права власності шляхом витребування цього майна.

Як було встановлено господарським судом вище по тексту рішення, договори оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, за якими у користування відповідача було передано транспортні засоби КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369ОДО, напівпричіпу ОДАЗ, реєстраційний номер ВН4392ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295ОВ, напівпричіпа ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ, припинив свою дію з 01.02.2009р. З матеріалів справи вбачається, що названі договори оренди були єдиною підставою для користування відповідачем спірним майном. Виходячи зі змісту п.3.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, повернення орендованого майна з користування Орендаря після спливу строку дії цих договорів здійснюється за актами приймання-передачі.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повернення спірного майна відповідачем позивачу після закінчення строку дії договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, в той час як перебування орендованих автотранспортних засобів у володінні та користуванні ТОВ "Південьавтотранс" на момент припинення дії названих договорів підтверджувалась самим відповідачем, про що неодноразово зазначалось вище по тексту рішення.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на захист його порушених майнових прав на спірне майно, господарський суд виходить, перш за все, з принципу презумпції наявності у орендодавця права власності або інших майнових прав на передане в оренду майно, закріпленій у ч. 1 ст. 761 ЦК України. Конституцією України (254к/96-ВР) та статтею 319 ЦК України гарантовано право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладені обставини, приймаючи до уваги відсутність у ТОВ "Південьавтотранс" правових підстав для користування спірним майном з 01.02.2009р., а також враховуючи наявність у нього обов’язку повернення орендованого майна на користь ВАТ "Автобаза № 4", який з боку відповідача не було виконано та чим було порушено відповідні права позивача, господарський суд, керуючись ст.ст. 387, 761, 785 ЦК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов’язання ТОВ "Південьавтотранс" повернути ВАТ "Автобаза № 4" наступні транспортні засоби: сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 09295 ОВ, сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО, сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО, напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, у зв’язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, позов ВАТ "Автобаза № 4" про стягнення 18 847,34 грн. заборгованості за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 та зобов’язаня повернути майно підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 598,80 грн., яка складається з заборгованості по орендній платі у розмірі 13 000 грн., інфляційних витрат в сумі 3393,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 932,80 грн., пені в сумі 273 грн., та зобов’язання ТОВ "Південьавтотранс" повернути ВАТ "Автобаза № 4" транспортні засоби сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 09295 ОВ, сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО, сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО, напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, відповідно до ст.ст. 11, 319, 386, 387, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 629, 640, 759 – 762, 765, 766, 785 ЦК України (435-15) , ст. 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Частиною 5 статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Так, при подачі даного позову ВАТ "Автобаза № 4" було об’єднано дві позовні вимоги майнового характеру –про стягнення та про витребування майна. В такому випадку ціна позову, в залежності від розміру якої сплачується відповідне державне мито, визначається в порядку ст. 55 ГПК України загальною сумою усіх вимог, яка складається з розміру заявленої до стягнення суми та вартості спірного майна. Однак, визначаючи ціну даного позову у розмірі 21 671,92 грн., позивачем не було включено до неї вартість заявленого до витребування майна.

Відповідно до п. 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (z0050-93) (з подальшими змінами та доповненнями) у випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову.

Оскільки у даному позові вимоги про витребування майна заявлені без відображення його вартості у ціні позову, з урахуванням наведених положень п. 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (z0050-93) , п. а ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( в редакції Закону України від 22.12.2010р. чинній на час подання даного позову), господарський суд вважає, що в даному випадку розмір належного до сплати державного мита має бути визначений судом самостійно виходячи з приблизної вартості спірного майна.

Визначаючи приблизну вартість спірного майна, господарський суд звертається до положень договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, якими передбачено вартість майна, яке передавалось в оренду відповідачу, у розмірі 20 000 грн. за кожним договором, тобто разом 40 000 грн. Таким чином, на підставі ст. 55 ГПК України господарський суд дійшов висновку, що загальну ціну даного позову слід визначити у розмірі 61 671,92 грн.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись п. а ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( в редакції Закону України від 22.12.2010р. чинній на час подання даного позову) суд дійшов висновку, що розмір державного мита за пред’явлення даного позову становить 1% від визначеної судом ціни позову, тобто 616,72 грн.

Однак при подачі цього позову ВАТ "Автобаза № 4" на підставі платіжних доручень № 257 від 24.06.2011р. та № 260 від 04.07.2011р. було сплачено державне мито на суму 305 грн., а тому з позивача слід стягнути до державного бюджету суму недоплаченого державного мита в розмірі 311,72 грн.

Враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне у відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України покласти на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто стягнути з ТОВ "Південьавтотранс" на користь ВАТ "Автобаза № 4" витрати зі сплати державного мита в розмірі 575,99 грн. та витрати з оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 227,37 грн.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне відповідно до пункту 2 частини 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93, п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (1258-2005-п) , видати позивачу довідку на повернення з державного бюджету 28 грн., у зв’язку з надмірною сплатою останнім розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 11, 319, 386, 387, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 629, 640, 759 – 762, 765, 766, 785 ЦК України (435-15) , ст. 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) на користь відкритого акціонерного товариства "Автобаза № 4" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05526238) заборгованість з орендної плати в сумі 13 000 грн. 00 коп. / тринадцять тисяч грн. 00 коп./, інфляційні витрати в сумі 3 393 грн. 00 коп. /три тисячі триста дев’яносто три грн. 00 коп./, три відсотки річних в сумі 932 грн. 80 коп. /дев’ятсот тридцять дві грн. 80 коп./, пеню в сумі 273 грн. 00 коп. /двісті сімдесят три грн. 00 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 575 грн. 99 коп / п’ятсот сімдесят п’ять грн. 99 коп./, витрати з оплати послуг на ІТЗ судового процесу в сумі 227 грн. 37 коп. /двісті двадцять сім грн. 37 коп./. Наказ видати.

3. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) повернути відкритому акціонерному товариству "Автобаза № 4 " (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05526238) сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 09295 ОВ. Наказ видати.

4. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) повернути відкритому акціонерному товариству "Автобаза № 4" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05526238) сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО. Наказ видати.

5. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) повернути відкритому акціонерному товариству "Автобаза № 4" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05526238) сідловий тягач марки "КАМАЗ 5410", рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО. Наказ видати.

6. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, 10, код ЄДРПОУ 23991329) повернути відкритому акціонерному товариству "Автобаза № 4" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05526238) напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ. Наказ видати.

7. В решті позову відмовити.

8. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Автобаза № 4" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05526238) до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області / м. Одеса вул. Садова, 1а / на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / суму недоплаченого державного мита в розмірі 311 грн. 72 коп. /триста одинадцять грн. 72 коп./. Наказ видати.

9. Видати відкритому акціонерному товариству "Автобаза № 4" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05526238) довідку на одержання з державного бюджету України суму надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 28 грн. 00 коп . /двадцять вісім грн. 00 коп./

рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.