Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 861 155,21грн. заборгованості (772 213,01грн. –основного боргу, 37 718,94грн. – пені, 7300,44грн. –3% річних, 43 922,82грн. –збитків від інфляції), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором №06443/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 14.03.2006р., а також витрати по сплаті державного мита –8611,56грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/108, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.06.2011р.

21.06.2011р. судом отримано від позивача для долучення до матеріалів справи копії актів зняття показань лічильників та копії розшифровок рахунків абонентів.

У судовому засіданні 21.06.2011р. представник позивача подав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, при цьому судом отримано від відповідача клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу здійснити розрахунок отриманих послуг за спірним договором.

Клопотання відповідача судом задоволено.

У зв’язку з задоволенням клопотання відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 21.06.2011р. відкладено.

29.06.2011р. судом отримано від позивача супровідний лист з доданими до нього копією довіреності від 01.06.2011 №203 на представника відповідача та копії платіжних вимог-доручень.

У судовому засіданні 05.07.2011р. представник позивача подав суду витяг з ЄДРПОУ про включення відповідача, згідно якого вбачається, що назвою відповідача є Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-105"Голосіївської районної в місті Києві ради.

У відповідності до ч. 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене, суд здійснив заміну Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-105"на Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-105"Голосіївської районної в місті Києві ради.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи 05.07.2011р. відкладено.

26.08.2011р. судом одержано від позивача письмові пояснення по справі та розшифровки рахунків відповідача.

30.08.2011р. судом одержано письмові пояснення від відповідача, відповідно до яких відповідач визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 244407,59грн. та просить суд розстрочити стягнення вказаної заборгованості на 12 місяців. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції відповідач просить суд відмовити. Також відповідач вказує, що на балансі відповідача перебувають 23 бойлера, а згідно переліку бойлерів, які обслуговують житлові будинки, розташовані на території відповідача, всього –50 бойлерів. Тобто, 27 бойлерів перебуває на балансі АЕК "Київенерго"і обслуговуються балансоутримувачем. Також відповідач вказує на те, що частина заборгованості утворилась як різниця в тарифах за комунальні послуги та реальними витратами виробника на виготовлення комунальної послуги, а вказану різницю має відшкодовувати Київська міська державна адміністрація.

30.08.2011р. судом одержано клопотання від відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи "Теплові розподільчі мережі Київенерго", в яких на балансі перебувають теплові пункти, з метою одержання інформації про балансову належність бойлерів.

30.08.2011р. судом одержано клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача Київську міську державну адміністрацію, яка повинна здійснити відшкодування різниці в тарифах.

30.08.2011р. судом одержано клопотання від відповідача про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості відповідача Київської міської державну адміністрації, оскільки відповідач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом до Київської міської державної адміністрації, з метою відшкодування різниці у тарифах, а позов у справі №20/108 пред’явлений позивачем саме до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-105"Голосіївської районної в місті Києві ради.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи "Теплові розподільчі мережі Київенерго", в яких на балансі перебувають теплові пункти, оскільки відповідач не позбавлений права надати суду власний баланс, на доведення знаходження на якого балансі саме тієї кількості теплових пунктів, про яку зазначено у відзиві.

Клопотання про продовження строку вирішення спору судом задоволено.

З метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 30.08.2011р. відкладено.

16.09.2011р. судом одержано письмові пояснення від позивача по справі.

У судовому засіданні 20.09.2011р. представник відповідача надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що на балансі відповідача перебувають 23 бойлера, а згідно переліку бойлерів, які обслуговують житлові будинки, розташовані на території відповідача, всього –50 бойлерів. Тобто, 27 бойлерів перебуває на балансі АЕК "Київенерго"і обслуговуються балансоутримувачем. Таким чином, за спірний період позивач безпідставно виставив відповідачу більше спожитої води на 94620 куб. метрів на суму 155615,29грн. з ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

14.03.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р. (z0936-08) (далі –Правила), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. (z0402-02) , а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон), Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами (п. 2.1), як і Законом (2918-14) , передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил (z0936-08) .

Пунктом 3.1 Правил (z0936-08) визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил (z0936-08) облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Умовами Договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами (z0936-08) (п. 2.1.1 Договору).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 1-1376) за період з 01.08.2010 року по 01.05.2011року в сумі 556 062,30 грн.;

- боргу за постачання холодної води (вода + стоки) (код -1701) за період з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. ) у розмірі 466,99грн.;

- боргу за постачання холодної води (вода + стоки) (код -1702) за період з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. ) у розмірі 149 502,89грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-51376) за період з 01.08.2010 року по 01.05.2011р. включно в сумі 66180,83грн.

Таким чином, за період з 01.08.2010р. по 01.05.2011р. абонентом було спожито послуг на суму 2040591,20грн., а сплачено лише 1 268 378,19грн. внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 772 213,01грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача з нарахуванням пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Пунктом 3.13 Правил (z0936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з загальної кількості бойлерів, які обслуговують будинки відповідача –50, 23 перебувають на балансі відповідача, а 27 –на балансі акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач має обов’язок оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які перебувають на балансі відповідача.

Проте, як було визначено вище, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Для приведення своїх відносин з приводу постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, що перебувають на балансі відповідача, 25.10.2006 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої (далі Додаткова угода), предметом якої є відносини сторін з приводу постачання позивачем відповідачу питної води, використаної для приготування гарячої води. Вказана додаткова угода підписана сторонами із протоколом розбіжностей та додатком.

Вказана додаткова угода підписана з протоколом розбіжностей та додатком.

Так, до згаданої додаткової угоди додано підписаний директором відповідача додаток "Перелік бойлерів, які не обслуговуються тепловими мережами АК "Київенерго".

Протокол розбіжностей стосується редакції пункту 5.14 додаткової угоди, а саме, виключені слова щодо користування на праві власності, оперативної власності, а залишені слова: "знаходиться в його оперативному управління", та замінено слово "Абонент"та "Управитель". Вказаний протокол розбіжностей підписаний позивачем у редакції відповідача.

У протоколі сторони погодили умову про те, що відповідно до п. 2 ст. 631 ЦК України додаток до договору вважається укладеним з моменту підписання, а не зазначеного в преамбулі та вважати даний протокол невід’ємною частиною договору; цей протокол підписано 14.12.2006р.

Враховуючи те, що сторони в установленому чинним законодавством порядку дійшли згоди щодо договірного оформлення правовідносин з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, нарахування позивачем відповідачу плату за споживання даної послуги є цілком правомірним.

Як слідує з матеріалів справи, за період з серпня 2010 року по травень 2011 року включно позивачем відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 2040 591,20 грн., з яких відповідачем сплачено 1268378,19грн.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку, нарядами на встановлення лічильників тощо.

Крім того, слід зазначити, що умовами Договору (п.п 2.1.6, 2.2.4) передбачено направлення відповідачем представника до позивача для звіряння облікових даних щодо кількості та вартості спожитих послуг щоквартально, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 10-денний термін письмово повідомити про це постачальника та направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов Договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на викладене вище, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу вартість 97975 куб. метрів спожитої води –155276,89 грн.

Розділом 2.2 Договору визначено порядок розрахунків за ним, а саме те, що:

- позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги –доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів (п. 2.2.1);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу (п. 2.2.2);

- у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3).

Як слідує з наданих позивачем пояснень, відповідач за отримані протягом спірного періоду послуги перерахував відповідачеві 1268378,19 грн., з яких 132 689,91 грн. –по коду 1-51376 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення, надані за умовами Договору в період з 01.08.2010 року по 01.05.2011року, становить 772 213,01 грн., які складаються з:

- - боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 1-1376) за період з 01.08.2010 року по 01.05.2011року в сумі 556 062,30 грн.;

- боргу за постачання холодної води (вода + стоки) (код -1701) за період з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. ) у розмірі 466,99грн.;

- боргу за постачання холодної води (вода + стоки) (код -1702) за період з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. ) у розмірі 149 502,89грн.;

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 772 213,01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що заборгованість виникла внаслідок різниці в тарифах на водопостачання та реальними витратами виробника на виготовлення комунальної послуги, яку має відшкодувати Київська міська державна адміністрація, що не враховано позивачем, суд відхиляє, оскільки відповідач не позбавлений права звернутись до суду із окремим позовом про відшкодування різниці в тарифах.

При цьому, посилання відповідача на те, що відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) відповідач уклав договори на реструктуризацію заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з мешканцями квартир на загальну суму 488267,00грн., і, відповідно до приписів ст. 5 вказаного закону на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня, судом до уваги не беруться, оскільки позивачем не надано доказів як на підтвердження зазначених обставин, так і доказів того, що реструктуризована заборгованість становить частину з заявленої до стягнення у даній справі суми.

Відповідач також вказує на те, що заборгованість бюджету перед позивачем складає 389085,82грн. (невідшкодовані пільги та субсидії мешканців будинків по оплаті комунальних послуг), у зв’язку з чим суд зазначає наступне.

Діючим законодавством України передбачено надання малозабезпеченим громадянам пільг та субсидій на оплату комунальних послуг. При цьому, тариф на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення частково оплачується з державного бюджету, іншу частину сплачує населення самостійно ( Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р. (20-2005-п) "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону та ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення"відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг з водокористування відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, позивач, в розрахунках до споживачів послуг з водопостачання не виставляє суми пільг, субсидій та різницю в тарифах, оскільки відшкодування відбувається за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних, збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 37718,94 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 7 300,44грн. та 43 922,82грн. –збитків від інфляції, підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО-105" Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, код 26385486) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 772 213,01грн. –основного боргу, 37 718,94грн. –пені, 7300,44грн. –3% річних, 43 922,82грн. –збитків від інфляції, 8611,56грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.