Відкрите акціонерне товариство "Український графіт"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"11 112, 94 грн., (у тому числі 11 066, 94 грн. –збитки, завдані нестачею вантажу та 46, 00 грн. – провізні платежі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року порушено провадження у справі № 23/354 та призначено її розгляд на 30.08.2011 року.

У судовому засіданні з 30.08.2011 року до 20.09.2011 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Представник Позивача у судове засідання 20.09.2011 року не з`явився, однак від Позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32- 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів Позивача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про те, що завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника, завантажено на відкритому рухомому складі та видано одержувачу без зовнішніх ознак доступу до вантажу.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

Позивачем та закритим акціонерним товариством "Сибірський антрацит"укладено контракт № 93СбА-2010/804/1323-818/05188/34 від 10.06.2010 року, відповідно до якого закрите акціонерне товариство "Сибірський антрацит"зобов’язалося продати та поставити, а Позивач прийняти та оплатити вугілля кам’яне (антрацит).

5 липня 2010 року контрагентом Позивача за договором № 93СбА-2010/804/1323-818/05188/34 від 10.06.2010 року було направлено відповідно до залізничної накладної АК908644 вугілля кам’яне у кількості 70 тон, завантажене у відкритий вагон №67733154 насипом.

Відповідно до рахунку-фактури № 1646 від 11.07.2010 року вартість однієї тонни антрациту, направленого Позивачу, склала 178 доларів США.

Відповідно до відміток на залізничній накладній АК908644 вантаж доставлено на митну територію України 11.07.2010 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б могли свідчити про виявлення невідповідності маси вантажу наведеним у накладній параметрам до його доставки на територію України.

Відповідно до комерційного акту № Б 007330, складеного 12.07.2010 року, під час переважування вагону № 67733154 виявлено нестачу вантажу.

З пункту 66 комерційного акту вбачається, що вантаж має скос 2000х2000х2000 з південної сторони до торцевих люків. Двері та люки щільно зачинені. Протіканні вантажу відсутнє.

Наведений посадовими особами Відповідача у пункті 66 комерційного акту опис розміщення вугілля надає підстави для твердження про те, що нестача стала наслідком неправомірних дій третіх осіб та спростовує наведені у відзиві пояснення про відсутність виямок та заглиблень (абзац п’ятий сторінки другої відзиву).

Крім того, жодних підстав для твердження Відповідача про неправильне завантаження відправником комерційний акт № Б 007330, складений 12.07.2010 року посадовими особами Відповідача, не надає.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно статті 4 Статуту залізниць України (457-98-п) перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до параграфу 1 статті 25 угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення "якщо в силу приписів угоди залізниця повинна відшкодувати відправнику чи отримувачу вантажу збитки за повну чи часткову втрату вантажу, то розмір такого відшкодування вираховується за ціною, вказаною у рахунку іноземного постачальника або у виписці з рахунку, засвідченої у порядку, встановленому в країні, якій пред’являється претензія".

Положеннями статті 113 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж (стаття 114 Статуту залізниць України (457-98-п) ).

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до пункту 3 статті 24 угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення норма природної втрати мінерального палива, до якого відноситься угілля кам’яне (антрацит) складає 1 %.

Позивачем враховано означену обставину при розрахунку суми збитку від втрати частини вантажу.

Посилання представника Відповідача у судовому засіданні на необхідність застосування 2% у зв’язку з завантаженням антрациту у вологому стані спростовується графою 11 залізничної накладної, оскільки вологість при завантаженні знаходилась в граничних межах.

Враховуючи наведене, суд задовольняє вимогу про стягнення з Відповідача збитків у розмірі 11 066, 94 грн.

Вимога про стягнення 46,00 грн. провізної плати не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена жодним документом у розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов відкритого акціонерного товариства "Український графіт"підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"(03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 00034045) на користь відкритого акціонерного товариства "Український графіт"(69600, Запорізька область, Орджонікідзевський район, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20, ідентифікаційний код 00196204) 11 066,94 грн. (одинадцять тисяч шістдесят шість грн. 94 коп.) збитків; 110,66 грн. (сто десять грн. 66 коп.) державного мита та 235,02 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 02 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.