Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" (м. Дніпропетровськ) про стягнення з останнього до Державного бюджету України заборгованості по орендній платі у сумі 20 434, 39 грн., яка визначена з урахуванням нарахування позивачем та оплати відповідачем орендної плати за період з лютого 2006 року (з дати укладення договору оренди) по лютий 2009 року включно, та пені у зв’язку з несвоєчасною оплатою орендної плати за період прострочення з 02.10.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 2 136, 68 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.02.2006р. № 12/02-2172-ОД щодо оплати частини орендної плати, яка підлягає оплаті до державного бюджету, у встановлений договором строк. Відповідальність у виді пені за неоплату орендної плати у встановлений договором оренди строк передбачена умовами договору оренди.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на неправомірність збільшення позивачем розміру орендної плати з 01.01.2007р. укладеною між позивачем і відповідачем 19.01.2009р. додатковою угодою про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.02.2006р. № 12/02-2172-ОД, вважає, що при збільшенні розміру орендної плати позивач не врахував фактичне цільове використання відповідачем орендованого приміщення, та безпідставно застосував до вартості орендованого майна, визначеної експертним шляхом, орендну ставку 21%, тоді як підлягала застосуванню орендна ставка –10%.

Ухвалою господарського суду від 21.06.2010р. для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, до участі у справі за зустрічним позовом в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державний Дніпровський проектний інститут (м. Дніпропетровськ).

За зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до господарського суду 01.07.2010р., просить:

- визнати недійсним пункт 2 додаткової угоди від 24.03.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.02.2006р. № 12/02-2172-ОД, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, - наступного змісту: "Пункти Договору 3.1 та 3.3 розділу 3 Орендна плата викласти у наступній редакції:

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (із змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2008р. 716, 77 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2009 року.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується наступним чином:

- 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства - у розмірі 501, 74 грн.

- 30% - балансоутримувачу - у розмірі 215, 03 грн.".

- визнати з дня укладення додаткової угоди від 24.03.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.02.2006р. №12/02-2172-ОД пункт 2 чинним у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2008р. 361, 48 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2009 року.

Орендна плата згідно до розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

70% до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства - у розмірі 153, 03 грн.

30% - балансоутримувачу у розмірі 108, 44 грн.

Пункти 2 розділу 1 цієї Додаткової угоди набирають чинності з 24.03.2009р.".

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що пункт 2 додаткової угоди від 24.03.2009р. до договору оренди суперечить вимогам законодавства, оскільки розмір орендної плати, зазначений у цьому пункті додаткової угоди, визначено з урахуванням орендної ставки, яка не відповідає видам діяльності позивача за зустрічним позовом, та не підлягала застосуванню. Порядок розрахунку розміру орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до державної власності, встановлює Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) . Відповідно до додатку № 2 до цієї Методики річна орендна ставка за використання нерухомого державного майна суб’єктами господарювання, що здійснюють проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи становить 10% від вартості орендованого майна. Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" використовувало об’єкт оренди з метою здійснення своєї підприємницької діяльності, а саме для виконання проектно-конструкторських робіт. Отже, відповідно до Методики розмір річної орендної плати за користування об’єктом оренди повинен не перевищувати 10% від балансової вартості нерухомого майна, переданого в оренду. Між тим, додатковою угодою від 24.03.2009р. до договору оренди річна орендна плата за користування об’єктом оренди була безпідставно та незаконно розрахована із застосуванням орендної ставки 21%. Наведене, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор", є підставою для визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди від 24.03.2009р. до договору оренди в силу положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідач за зустрічним позовом відзив на зустрічний позов не надав, за поясненнями його представника, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Третя особа згідно наданого до матеріалів справи відзиву на позов просить відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор". Третя особа зазначає, що в силу ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Додаткова угода до договору була укладена у письмовій формі та відповідає вимогам до письмової форми правочину, визначеним ст. 207 ЦК України. Та обставина, що додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками, свідчить про те, що з її змістом представники сторін були ознайомлені. Отже, за доводами третьої особи, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведені в ст. 203 ЦК України, при укладенні додаткової угоди були дотримані.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2009р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2010р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2010р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2011р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в засіданні на 13.09.2011р.

У судовому засіданні 13.09.2011р. оголошено перерву на 15.09.2011р.

Суд відкладав розгляд справи з 15.09.2011р. на 19.09.2011р.

У судовому засіданні 19.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд, -

01.02.2006р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ), як орендодавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" (м. Дніпропетровськ), як орендар, уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2172-ОД (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) з метою ефективного використання державного майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення в адміністративному корпусі інституту, площею 47, 6 кв. м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6, у чотирьохповерховому будинку, що знаходиться на балансі Державного Дніпровського проектного інституту (далі - майно), вартість якого згідно незалежної оцінки становить 72 418, 00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу по організації проектних робіт.

В дату укладення Договору сторони склали акт приймання-передачі майна в оренду.

Як Договір, так і акт приймання-передачі, узгоджені з балансоутримувачем.

Відповідно до пунктів 3.1. –3.3. Договору орендна плата у розмірі 624, 25 грн. (базова за грудень місяць 2005 року), без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця, розрахована за "Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) зі змінами та доповненнями до неї. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно до чинного законодавства. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства, –у розмірі 436, 98 грн;

- 30 % - балансоутримувачу –у розмірі 187, 27 грн.

Як вбачається з погодженого з відповідачем розрахунку орендної плати до договору, розмір річної орендної плати розрахований як добуток вартості орендованого майна, визначеної незалежною оцінкою (72 418 грн.), та орендної ставки –10%.

Відповідно до п. 3.4. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 07.числа місяця і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

19.01.2009р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Додатковою угодою сторони Договору, зокрема:

змінили мету, з якою майно передається в оренду: майно передається в оренду з метою розміщення суб’єкту господарювання, що провадить діяльність з ремонту об’єктів нерухомості;

пункти 3.1. та 3.3. Договору виклали у наступній редакції:

3.1. Орендна плата у розмірі 1 463, 33 гривень (базова за грудень місяць 2006р.), без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця 2007р., розрахована за "Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) зі змінами та доповненнями до неї. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно до чинного законодавства.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства, –у розмірі 1 024, 33 грн.;

- 30 % - балансоутримувачу –у розмірі 439, 00 грн.

Сторони Договору погодили, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2007р.

Відповідно до розрахунку орендної плати до Договору –додатку 1 до додаткової угоди від 19.01.2009р. розмір річної орендної плати розрахований як добуток вартості орендованого майна, визначеної незалежною оцінкою (72 418 грн.), та орендної ставки –21%.

Відповідно до додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1846 (1846-2006-п) , тобто, які діяли за станом на 01.01.2007р., орендна ставка 21% застосовується за використання нерухомого державного майна з цільовим призначенням –розміщення суб’єктів господарювання, що провадять діяльність з ремонту об’єктів нерухомості.

Розрахунок орендної плати до Договору –додаток 1 до додаткової угоди від 19.01.2009р. погоджено з відповідачем.

24.03.2009р. позивач та відповідач знову внесли зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно цих змін зменшилась площа нерухомого майна, яке орендує відповідач до 16, 35 кв.м, вартість майна згідно незалежної оцінки станом на 31.08.2005р. становить 24 874, 89 грн.

Також, додатковою угодою від 24.03.2009р. викладені у новій редакції пункти 3.1. та 3.3. Договору:

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) –грудень 2008 року 716, 77 грн. Орендна плата за перший місяць оренди –січень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2009 року.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства, –у розмірі 501, 74 грн.;

- 30 % - балансоутримувачу –у розмірі 215, 03 грн.

Сторони Договору погодили, що наведені вище зміни до Договору щодо площі майна, його вартості, розміру орендної плати, порядку її визначення та порядку перерахування набирають чинності з 01.01.2009р.

Окрім того, зазначеною додатковою угодою змінена редакція пункту 3.4. Договору: орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до розрахунку орендної плати до Договору - додатку 1 до додаткової угоди від 24.03.2009р. розмір річної орендної плати розрахований як добуток вартості орендованого майна, визначеної незалежною оцінкою (24 874, 89 грн.), та орендної ставки –21%.

Зазначений розрахунок узгоджений відповідачем.

Відповідно до додаткової угоди від 26.05.2009р. про внесення змін до Договору сторони змінили мету використання орендованого майна та виклали у новій редакції пункти 3.1. та 3.3. Договору.

Так, майно передається в оренду з метою розміщення суб’єкту господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи.

Пункти 3.1. та 3.3. Договору мають наступну редакцію:

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) –березень 2009 року 361, 48 грн. Орендна плата за перший місяць оренди –квітень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2009 року.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства, –у розмірі 153, 03 грн.;

- 30 % - балансоутримувачу –у розмірі 108, 44 грн.

Зазначені зміни до Договору набирають чинності з 09.04.2009р.

При розрахунку річної орендної плати, з урахуванням якої розрахована орендна плата за місяць, застосована орендна ставка –10%.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати орендної плати в частині, що підлягає оплаті до державного бюджету, у встановлений Договором строк, на наявність боргу відповідача з орендної плати у сумі 20 434, 39 грн., який розрахований з урахуванням нарахування орендної плати за період з початку дії Договору по лютий 2009 року включно та з урахуванням оплаченої відповідачем орендної плати, що і є причиною спору.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи наведені положення законодавства, умови Договору (п. 3.4.), строк оплати орендної плати за спірний період (лютий 2006 року –лютий 2009 року) є таким, що настав.

За розрахунком позивача борг відповідача з орендної плати в частині, що підлягає оплаті до державного бюджету, становить 20 434, 39 грн.

Між тим, позивач нарахував орендну плату за січень 2009 року та лютий 2009 року у завищеному розмірі, без урахування додаткової угоди від 24.03.2009р., якою змінено розмір орендної плати з 01.01.2009р.

Враховуючи умови п. 3.3. Договору в редакції додаткової угоди від 24.03.2009р. розмір орендної плати за січень 2009 року становить 516, 29 грн., а за лютий 2009 року –524, 03 грн.

Отже, борг відповідача з орендної плати в частині, що підлягає оплаті до державного бюджету, з урахуванням нарахування її за період з початку дії Договору по лютий 2009 року включно на дату звернення позивача з позовом становив 18 446, 04 грн.

Після звернення позивача з позовом та порушення провадження у даній справі відповідно до наданого на вимогу суду позивачем розрахунку відповідач оплатив орендну плату у загальній сумі 4 050, 00 грн.

Таким, чином борг з орендної плати в межах заявлених позовних вимог на час вирішення спору становить 14 396, 04 грн.

Доказів оплати орендної плати до державного бюджету за спірний період у зазначеній сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України основного боргу у сумі 14 396, 04 грн.

Підлягає припиненню провадження у справі за вимогами про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України основного боргу у сумі 4 050, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума оплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

В решті вимог щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати позов задоволенню не підлягає. Вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 1 988, 35 грн. заявлені неправомірно, про що зазначено вище.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України пені за загальний період прострочення оплати орендної плати з 02.10.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 2 136, 68 грн.

При розрахунку пені позивач визначив борг з орендної плати з урахуванням її зміни додатковою угодою від 19.01.2009р., дія якої розповсюджена на минулий час –з 01.01.2007р.

Між тим, з 01.01.2007р. до дати укладення цієї додаткової угоди –19.01.2009р. у позивача були відсутні підстави для нарахування орендної плати з 01.01.2007р. по 19.01.2009р. у збільшеному розмірі, а у відповідача не існувало обов’язку оплачувати її у такому розмірі. Позивач лише після укладення додаткової угоди, тобто після 19.01.2009р., враховуючи умови про набрання нею чинності з 01.01.2007р., повинен був донарахувати орендну плату за минулий час, яка підлягала б оплаті, відповідно, після її донарахування та у строк, визначений Договором.

Відповідно, проведене позивачем нарахування пені не ґрунтується на фактичних обставинах справи щодо розміру орендної плати за весь період прострочення, за який нарахована пеня.

Також, розрахунок пені здійснено з урахуванням розміру орендної плати за січень та лютий 2009 року, який не відповідає умовам Договору щодо розміру орендної плати за ці місяці, оскільки з 01.01.2009р. додатковою угодою від 24.03.2009р. істотно змінено розмір орендної плати в сторону її зменшення. Наведене позивачем не враховано.

Окрім того, з розрахунку пені вбачається, що позивач не застосував положення ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки сума недоїмки, вказана в першому рядку розрахунку, склалася за декілька місяців оренди, а відтак, нарахування пені на суму боргу з орендної плати за окремі місяці неправомірно не припинено.

Господарський суд ухвалою від 15.09.2011р. вимагав у позивача додаткові розрахунки, у тому числі розрахунок орендної плати (нарахування) за Договором з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. на підставі п. 3.1. та п. 3.3. договору від 01.02.2006р. без урахування умов додаткової угоди від 19.01.2009р. (без збільшення орендної плати); розрахунок пені, заявленої до стягнення, з додержанням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та з урахуванням того, що до 19.01.2009р. у відповідача не було обов'язку оплачувати орендну плату у підвищеному розмірі.

Відповідні розрахунки позивачем не надані.

З наданих до позову розрахунків взагалі неможливо дійти висновку, що станом на 19.01.2009р. відповідач мав борг з орендної плати.

Оскільки позивачем не доведена правомірність нарахування пені у сумі 2 136, 68 грн., позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, первісний позов підлягає задоволенню частково.

Не підлягає задоволенню зустрічний позов у зв’язку з наступним.

рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. у справі № 10/482-07 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державний Дніпровський проектний інститут, про спонукання вчинити певні дії, позов задоволено, зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" внести зміни до договору від 01.02.2006 року № 12/02-2172-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор" шляхом укладення додаткової угоди в редакції Регіонального відділення, а саме:

"3. Розділ 3. Орендна плата п.п. 3.1, 3.3. викласти у наступній редакції:

3.1. Орендна плата у розмірі 1 463,33 гривень /базова за грудень місяць 2006р/, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця 2007р., розрахована за "Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) зі змінами та доповненнями до неї.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно до чинного законодавства.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку перераховується таким чином:

- 50 % - балансоутримувачу –у розмірі 439,00 грн.".

Зазначене судове рішення відповідач оскаржив шляхом подання апеляційної скарги 03.06.2009р.

Ухвалою від 16.06.2009р. у справі № 10/482-07 Дніпропетровський апеляційний господарський суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Елеватор" у прийнятті апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2009р. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. у справі № 10/482-07 повернута останньому без розгляду.

Отже, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. у справі № 10/482-07 на час вирішення спору у даній справі є чинним.

Підписаною позивачем та відповідачем додатковою угодою від 19.01.2009р. до Договору визначено розмір орендної плати у повній відповідності щодо розміру орендної плати з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. у справі № 10/482-07.

Цей розмір орендної плати розрахований з урахуванням передбаченої додатком 2 до Методики орендної ставки –21%, яка застосовується при використанні нерухомого державного майна з цільовим призначенням –розміщення суб’єктів господарювання, що провадять діяльність з ремонту об’єктів нерухомості.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" зверталося до господарського суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 19.01.2009р. до Договору. В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" посилалося на ті обставини, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області невірно визначило додатковою угодою мету, з якою нерухоме державне майно передане в оренду, що призвело до підвищення орендної ставки з 10% до 21%.

рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2010р. у справі № 20/175-10 у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" про визнання недійсною додаткової угоди від 19.01.2009р. до Договору відмовлено.

Наведене рішення господарського суду залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. у справі 20/175-10, яка, в свою чергу, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2011р. у зазначеній справі.

Додатковою угодою від 24.03.2009р., яку оспорює Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" у даній справі, мета використання орендованого майна не змінювалася, розмір орендної плати змінився у зв’язку зі зміною площі приміщення, яке орендує товариство, та вартості майна, визначеної згідно з незалежною оцінкою за станом на 31.08.2005р.

Відтак, при розрахунку орендної плати правомірно врахована орендна ставка –21%.

З матеріалів справи не вбачається, що до укладення додаткової угоди від 24.03.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" зверталося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з пропозицією внести зміни до Договору у зв’язку зі зміною мети використання орендованого майна.

Відповідно до листа товариства від 30.12.2008р., вих. № 101, товариство просило регіональне відділення укласти додаткову угоду до Договору лише на зменшення площі орендованого приміщення, оскільки згідно з актом приймання-передачі від 31.12.2008р. товариство повернуло балансоутримувачу частину орендованих приміщень.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Враховуючи встановлені обставини справи, господарський суд не вбачає невідповідності змісту правочину –додаткової угоди від 24.03.2009р. вимогам законодавства, волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" на укладення цієї додаткової угоди було вільним.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, господарський суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор", наведені як в обґрунтування заперечень проти первісного позову, так і ті, що обґрунтовують позовні вимоги за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 49, частини третьої статті 80 ГПК України судові витрати за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету у сумі, що визначена від суми позовних вимог, які суд задовольняє та щодо яких припиняє провадження у справі; судові витрати за зустрічним позовом відносяться на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 80 (п.1-1 ч.1, ч.3) 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд, -

Припинити провадження у справі за вимогами за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України боргу з орендної плати у сумі 4 050 (чотири тисячі п’ятдесят) грн. 00 коп.

Щодо решти вимог за первісним позовом –первісний позов підлягає задоволенню частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 117, квартира 2, ідентифікаційний код 31965504 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Комсомольська, 58, ідентифікаційний код 13467337) основний борг у сумі 14 396 (чотирнадцять тисяч триста дев’яносто шість) грн. 04 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог за первісним позовом –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 117, квартира 2, ідентифікаційний код 31965504 ) на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито у сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 46 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 117, квартира 2, ідентифікаційний код 31965504 ) до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31217264700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,