Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 23 912 105,06 грн. на підставі Договору субпідряду № 4 на реконструкцію транспортної розв"язки на Московській площі від 25.01.2006 р., з яких: 15992569,22 грн. основного боргу, 1073926,53 грн. 3% річних, 5594030,84 грн. інфляційних нарахувань та 1251578,47 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач виконав підрядні роботи, які відповідач в порушення умов договору оплатив лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/120 та призначено справу до розгляду на 05.09.2011 р. о 10:30 год.

05.09.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав уточнення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., надав заяву та документи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 26.07.2011 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. розгляд справи відкладений на 19.09.2011 о 12:00 год.

09.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із необхідністю вирішення питання щодо зменшення суми основного боргу відповідача шляхом відступлення ПАТ "Мостобуд"права вимоги КП "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" у ТОВ "Мостобудівельний загін № 112"суми у розмірі 11192354,49 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 р. підтримав подану ним до суду 05.09.2011 р. заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідно до вищенаведеного уточнення позовних вимог відповідач фактично зменшив суму позовних вимог в частині стягнення пені, просив стягнути її в розмірі 152326,89 грн. з огляду на п. 7.3 Договору субпідряду № 4 на реконструкцію транспортної розв"язки на Московській площі від 25.01.2006 р., в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 19.09.2011 р. уточнення позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 (v2351600-06) "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року"та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 (v_482600-08) "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року"зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 22812853,48 грн., з яких: 15992569,22 грн. основного боргу, 1073926,53 грн. 3% річних, 5594030,84 грн. інфляційних нарахувань та 152326,89 грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2011 р. з"явився проте вимоги ухвал суду від 26.07.2011 р. та від 05.09.2011 р. не виконав.

В судовому засіданні 19.09.2011 р. розглядалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Судом клопотання відхилено, як необґрунтоване, оскільки відповідач не вказав на підстави можливого відступлення права вимоги у третьої особи, яка до того ж не є стороною у даній справі, у визначеній сумі, а рівно не вказав на докази, які б підтверджували звернення з відповідною пропозицією до позивача. Подане відповідачем клопотання розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

В судовому засіданні 19.09.2011 р. також була розглянута заява про забезпечення позову, додана до позовної заяви.

Згідно заяви про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти КП "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" в межах 23912105,06 грн.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Відповідно до п. 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 (v2776600-06) "Про деякі питання практики застосування забезпечення позову"у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Роз’яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 (v2776600-06) у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову .

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб’єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 р. надав додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав позовні вимоги з урахуванням їх уточнення.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2011 р. надав усні заперечення проти задоволення позовних вимог, контррозрахунок останніх суду не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

25.01.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (п. 1.1. Статуту ПАТ "Мостобуд" (позивач, субпідрядник), та Комунальним підприємством "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (відповідач, генпідрядник) укладено Договір субпідряду № 4 на реконструкцію транспортної розв"язки на Московській площі (надалі –Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, генпідрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) виконує власними та залученими силами і засобами роботи з реконструкції транспортної розв'язки на Московській площі, передбачені проектно-кошторисною документацією та договірною ціною, у відповідності з вимогами Державних будівельних норм України, у встановлений цим Договором термін, усуває за власний рахунок недоробки та дефекти, якщо вони виникли з його вини, які виявлені в процесі приймання робіт, здає виконані роботи замовнику за Актом державної комісії.

Згідно п. 1.2 Договору функції замовника виконує КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва".

Відповідно до п. 4.1 Договору передбачено, що генпідрядник (відповідач) забезпечує своєчасне безперервне фінансування робіт, передбачених цим Договором.

До початку робіт і щорічно генпідрядник перераховує субпідряднику аванс в розмірі 30% від вартості робіт Субпідрядника за цим Договором (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору генпідрядник щомісячно здійснює платежі за виконані роботи на підставі "Акту приймання виконаних робіт" (форма № КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних робіт" (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт та довідку готує субпідрядник та передає для підписання уповноваженому представнику генпідрядника в строк до 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник генпідрядника перевіряє реальність Акту та підписує його в частині фактично виконаних робіт. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 10 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, на підставі рахунку.

Позивач в період з травня 2008 р. по вересень 2010 р. виконував роботи на об"єкті "Реконструкція транспортної розв"язки на Московській площі", що передбачені умовами Договору субпідряду № 4 від 25.01.2006 р. з Додатковими угодами № 1 від 09.07.2007 р., № 1/1 від 12.01.2009 р., № 2 від 03.08.2009 р., № 3 від 23.011.2009 р., № 4 від 18.01.2010 р. до даного договору (надалі –додаткові угоди), що підтверджується Довідками про вартість виконаних підрядних робіт, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та Актами приймання виконаних підрядних робіт, Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за період травень 2008 р. –листопад 2009 р., травень 2010 р. - вересень 2010 р. згідно переліку, наведеному у позовній заяві, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Вищезазначені виконані позивачем роботи були оплачені відповідачем лише частково відповідно до банківських виписок, що наведені у Акті звіряння взаєморозрахунків ПАТ "Мостобуд" з КП "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" за 01.01.2008 р. –17.11.2010 р. на суму 16071644,98 грн. (станом на 18.11.2010 р.), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (надалі Акт за 01.01.2008 р. –17.11.2010 р.)

Крім того, в листопаді та грудні 2010 р. відповідачем було надано позивачу послуги у сфері енергопостачання на загальну суму 79075,76 грн. (42081,98 грн. –в листопаді 2010 р., 36993,78 грн. –в грудні 2010 р.), які були зараховані позивачем в межах заборгованості відповідача, відображеної у вищенаведеному Акті за 01.01.2008 р. –17.11.2010 р., т.т. сума заборгованості відповідача за цим актом зменшилась на 79075,76 грн. та стала становити 15992569,22 грн. (16071644,98 грн. - 79075,76 грн. = 15992569,22 грн.).

Як зазначив позивач, відповідач в порушення п. 4.3 Договору, заборгованість за відповідними Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) своєчасно та повністю не оплатив, у зв"язку з чим заборгованість відповідача за виконані позивачем спірні роботи становить 15992569,22 грн. (основний борг), яка станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідачем не сплачена.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 15992569,22 грн. основного боргу, 1073926,53 грн. 3% річних, 5594030,84 грн. інфляційних нарахувань та 152326,89 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та З глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України (435-15) визначають права та обов"язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов"язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 (v0237202-02) "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві"(який був чинним станом на момент укладення сторонами спірного Договору, та був скасований згідно з наказом Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 453/553 (v453_202-09) ), такими типовими формами є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт"та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 (v0554661-09) "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, належними доказами, що підтверджують факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є наведені акти № КБ-2в і довідки № КБ-3.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналіз умов Договору свідчить, що генпідрядник щомісячно повинен здійснювати платежі за виконані роботи на підставі "Акту приймання виконаних робіт" (форма № КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних робіт" (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 10 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, на підставі рахунку (п. 4.3 Договору).

Зібрані у справі докази, а саме: Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та Акти приймання виконаних підрядних робіт, Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за період травень 2008 р. –листопад 2009 р., травень 2010 р. - вересень 2010 р. згідно переліку, наведеному у позовній заяві, Акт звіряння взаєморозрахунків ПАТ "Мостобуд" з КП "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" за 01.01.2008 р. –17.11.2010 р. станом на 18.11.2010 р., підтверджують, що позивач відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього виконав підрядні роботи, заборгованість за якими у відповідача становить 15992569,22 грн. (основний борг).

Наведені акти форми № КБ-2в та довідки форми КБ-3 за період травень 2008 р. –листопад 2009 р., травень 2010 р. - вересень 2010 р., а також Акт за 01.01.2008 р. –17.11.2010 р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем спірних підрядних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

При цьому судом встановлено, що відповідно до п. 4.3 Договору відповідач зобов"язаний був здійснити оплату виконаних робіт протягом 10 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що відповідач роботи, виконані позивачем на підставі Договору та додаткових угод до нього згідно вищенаведених актів форми № КБ-2в та довідок форми КБ-3 за період травень 2008 р. –листопад 2009 р., травень 2010 р. - вересень 2010 р. в загальній сумі 15992569,22 грн. своєчасно та повному обсязі не оплатив, оскільки банківськими виписками підтверджується здійснення відповідачем лише часткових розрахунків.

Отже заборгованість у сумі 15992569,22 грн. (основний борг) станом на час розгляду справи по суті відповідач не погасив, доказів протилежного суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 15992569,22 грн. повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов"язання позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1073926,53 грн. 3% річних, 5594030,84 грн. інфляційних нарахувань та 152326,89 грн. пені.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України (435-15) , здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох процентів річних та суми інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1073926,53 грн., а також інфляційних нарахувань у розмірі 5594030,84 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов"язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано .

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується .

Відповідно до п. 7.3 Договору сторони встановили, що за порушення строків оплати виконаних робіт, передбачених цим Договором (п. 4.2), генпідрядник (відповідач) сплачує субпідряднику (позивачу) пеню в розмірі 0,5% від вартості робіт, пред'явлених до оплати, за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на момент строку оплати .

Позивач визначив до стягнення пеню у загальному розмірі 152326,89 грн., при цьому наведену суму позивач розраховує з огляду на 0,5% за період 182 дні по кожному спірному акту форми № КБ-2в (довідці форми КБ-3).

За розрахунком суду загальна сума пені, здійснена по кожному спірному акту форми № КБ-2в (довідці форми КБ-3) з урахуванням п. 7.3 Договору, п. 6 ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") становить 1778710,32 грн.:

Всього 1778710,32

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 152326,89 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 152326,89 грн.

Відповідач контррозрахунок сум 3% річних, інфляційних нарахувань та пені суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд може покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 626, 837, 838, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 66, 75, 82- 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" (03061, м. Київ, вул. Пост - Волинська, буд. 3; ідентифікаційний код 03333937, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду), на користь Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326, р/р № 260000057255 в Київській регіональній дирекції "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) 15992569,22 грн. (п"ятнадцять мільйонів дев"ятсот дев"яносто дві тисячі п"ятсот шістдесят дев"ять гривень 22 коп.) основного боргу, 152326,89 грн. (сто п"ятдесят дві тисячі триста двадцять шість гривень 89 коп.) пені, 5594030,84 грн. (п"ять мільйонів п"ятсот дев"яносто чотири тисячі тридцять гривень 84 коп.) інфляційних нарахувань, 1073926,53 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі дев"ятсот двадцять шість гривень 53 коп.) 3% річних, 25500,00 грн. (двадцять п"ять тисяч п"ятсот гривень 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.