Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою КРВ в м. Сімферополі та Сімферопольському р-ні встановлено нестачу житлового будинку, розташованого за адресою:смт. Гвардійське, роз’їзд Сторожеве, який знаходиться в концесії у відповідача відповідно до концесійного договору від 22.08.2006р., чим завдано збитки місцевому господарству, у зв’язку з чим, позивач звернувся до відповідача з даним позовом про відшкодування збитків у розмірі 195 102,00 грн.

16 серпня 2011р. від ПП "Лора" надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що нестача житлового будинку не є наслідком його протиправних дій, так як на момент проведення перевірки останній не мав зобов’язань перед позивачем щодо зберігання об’єкту концесії у належному стані та недопускання його погіршення.

29 серпня 2011 р. від ПП "Лора" надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач також просить відмовити у позовних вимогах, зазначаючи, що розрахунок розміру збитків внаслідок знищення об’єкту концесії здійснено позивачем невірно та суперечить вимогам чинного законодавства.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень, зокрема, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності.

Згідно з пп. 4 п. "а" ст. 29 зазначеного закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію.

22 серпня 2006р. між Гвардійською селищною радою Сімферопольського району (концесієдавець) та Приватним підприємством "Лора" (концесіонер) укладено концесійний договір № 1 (а. с. 8-13).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про концесії" від 16.07.1999р. № 997-XIV (далі - Закон), договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Відповідно до розділу 1 договору, концесієдавець надає на 10 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об’єктами концесії з метою задоволення громадських потреб в сфері житлово-комунальних послуг, за умовою сплати концесійних платежів та виконання інших умов даного договору.

Об’єкти концесії за даним договором визначено у додатку № 1 до договору "Перелік об’єктів житлового фонду, переданих в концесію ПП "Лора", на підставі рішення 3 сесії 5 скликання Гвардійської селищної ради від 18.08.2006р." (а. с. 14).

Концесієдавець, зокрема, має право здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов даного договору (п. 2.1.1 договору); вимагати від концесіонера відшкодування збитків у випадку погіршення стану об’єкту концесії, яке сталося за виною концесіонера (п. 2.1.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору, повернення майна (об’єкта концесії) здійснюється в 30-денний строк після припинення дії даного договору та оформлюється актом приймання передачі.

Відповідно до п. 12.5 договору, у випадку якщо концесіонер допустив погіршення стану об’єкту концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об’єкта сталася не за його виною.

Договір укладено строком на 10 років з 22.08.2006р. по 22.08.2016р. (п. 13.1 договору).

Згідно з додатком № 1 до переліку об'єктів житлового фонду, які передано у концесію ПП "Лора" відноситься житловий будинок, розташований за адресою: смт. Гвардійське, роз'їзд Сторожеве.

Факт передачі вказаного будинку відповідачу підтверджується актом прийому-передачі об'єктів соціальної інфраструктури (в концесію) від 03.10.2006р. (а. с. 17-18).

06 березня 2008р. на 15-ї сесії 5-го скликання рішенням Гвардійської селищної ради Сімферопольського району АР Крим "Про виключення з Переліку об'єктів переданих ПП "Лора" (а. с. 51), розглянувши клопотання відповідача, з переліку об'єктів концесії виведено, зокрема, 2-х квартирний житловий будинок на роз'їзді Сторожеве.

21 березня 2008р. між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до Концесійного договору № 1 від 22.08.2006р., відповідно до якої виключено з переліку майна, переданого в концесію, зокрема, житловий будинок на роз'їзді Сторожеве (а. с. 52).

На виконання умов додаткової угоди та договору концесії відповідач направив для підписання позивачу акти прийому-передачі об'єктів концесії, що вбачається з листів № 339 від 15.06.2009р. та № 247 від 01.06.2011р. (а. с. 48, 49).

Проте, вищевказані акти підписані позивачем та повернені відповідачу не були.

20 червня 2011р. позивачу направлено лист про результати ревізії (а. с. 19-21), з якого вбачається, що Контрольно-ревізійним відділом в м. Сімферополі і Сімферопольському районі проведено перевірку діяльності Гвардійської селищної ради та встановлено відсутність житлового будинку, розташованого за адресою: смт. Гвардійське, роз'їзд Сторожеве, який передано у концесію ПП "Лора", балансовою вартістю 97551,00 грн. (вартість також підтверджується інвентаризаційним описом майна, яке знаходиться в концесії від 01.10.2010р. (а. с. 15-16).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі концесійного договору № 1 від 22.08.2006р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст.18 Закону, концесіонер зобов'язаний, зокрема, виконувати умови концесійного договору; утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані.

Відповідно до ст. 24 Закону, передача об'єкта у концесію здійснюється у строки і на умовах, визначених у концесійному договорі.

Майно, отримане у концесію, включається до балансу концесіонера - юридичної особи, з зазначенням, що це майно отримане у концесію.

Якщо концесієдавець у строки і на умовах, визначених у концесійному договорі, не передасть об'єкт концесії, концесіонер має право вимагати від концесієдавця передачі об'єкта концесії та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або вимагати розірвання концесійного договору і відшкодування збитків, завданих йому невиконанням концесійного договору.

Судом встановлено, що спірне майно - житловий будинок, розташований за адресою: смт. Гвардійське, роз'їзд Сторожеве, 03 жовтня 2006р. було передано відповідачу за актом прийому-передачі об'єктів соціальної інфраструктури (в концесію).

Проте, всупереч умовам додаткової угоди № 3 від 21.03.2008р., сторонами не було підписано акт прийому-передачі об'єктів концесії, за яким позивачу повернуто спірне майно.

Судом встановлено, що 21 травня 2008р. рішеннями виконавчого комітету Гвардійської селищної ради № 206 "Про надання ОСОБА_3 кв. АДРЕСА_1" (а. с. 69) та № 207 "Про надання ОСОБА_4 кв. АДРЕСА_1" (а. с. 68) вирішено надати відповідні квартири в спірному житловому будинку.

04 червня 2008р. зазначеним особам видано ордера на відповідні квартири (а. с. 67.)

Проте, як вбачається з інформації, наданої Адресно-довідковим сектором на запит позивача (вих. № 2045/02-13 від 06.09.2011р.) щодо місця реєстрації громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 66, зворот), зазначені громадяни були зареєстровані з 29.01.2004р. та з 19.05.2005р. за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1.

З вищевикладеного вбачається, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживали у спірному будинку.

Проте, перевіркою КРВ в м. Сімферополі і Сімферопольському районі встановлено фактичну відсутність житлового будинку, так як будинок повністю розібраний (будівельні матеріали по місту знаходження об'єкту відсутні), про що свідчить акт № 22-21б/028 від 06.06.2011р. (а. с. 71-73).

Балансова вартість станом на момент передачі даного об'єкту складала 82 670,00 грн., а станом на момент проведення ревізії (фактичного обстеження 17.05.2011р.) балансова вартість об'єкту концесію складала 97 551,00 грн.

Розмір збитків внаслідок знищення об'єкта концесії житлового будинку на роз'їзді Сторожеве, визначений Порядком визначання розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 (116-96-п) за період з 01.05.2009 по 28.02.2011р.

Таким чином, сума розміру збитків складає: 97 551,00 грн. х 2 = 195 102,00 грн.,

У зв’язку з наведеним, позивач просить про відшкодування збитків у розмірі 195 102,00 грн., шляхом сплати їх до місцевого бюджету Гвардійської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Аналогічні по суті норми містить стаття 224 Господарського кодексу України.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідач не надав суду доказів того, що демонтаж спірного житлового будинку стався не за виною ПП "Лора", в той час, як у п. 12.5 договору сторони погодили, що у випадку якщо концесіонер допустив погіршення стану об’єкту концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об’єкта сталася не за його виною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшла висновку, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 195 102,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів, якими спростовуються доводи позивача, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до азб. 2 п. 11 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 "Про державне мито", від сплати державного мита звільняються органи місцевого та регіонального самоврядування - за позовами до суду або господарського суду про стягнення з підприємства, об'єднання, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 "Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу" (411-2002-п) , встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою.

Таким чином, суд вважає за необхідне повернути позивачу помилково сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 13.09.2011р.

рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 16.09.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, код ЄДРПО України 20745893) на користь Гвардійської селищної ради (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К. Маркса, 63, ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 34741037, р/р 31410544700269, код платежу - 24060300) збитки у розмірі 195 102,00 грн.

3. Повернути Гвардійської селищної ради (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. К. Маркса, 63, код ЄДРПО України 34741037) з державного бюджету помилково сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (платіжне доручення № 789 від 07.07.2011р.)

4. Стягнути з Приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, код ЄДРПО України 20745893) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 1951,02 грн.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, код ЄДРПО України 20745893) в дохід державного бюджету (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, код ЄДРПО України 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в розмірі 236,00 грн.