СУТЬ СПОРУ : 22.07.2011 року за вх. №4268/2011 Приватне підприємство "Вемекс" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі –Відповідач 1) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач 2) 309 868,62 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, посилаючись на положення викладені у заяві про зміну предмета позову.

Відповідач 1 (Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА") у судових засіданнях проти позову заперечував, надаючи усні пояснення по справі.

Відповідач 2 (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) у судових засіданнях не з’являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Приватне підприємство "Вемекс" є судновласником судна "А.В.Топачевский". Вказане судно було придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ" на підставі договору купівлі-продажу №5 від 01.08.2003 року. Судно знаходиться в неробочому стані, не в змозі самостійно рухатись і вимагає капітального ремонту.

22 вересня 2010 року Приватне підприємство "Вемекс" уклало з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір буксирування, за умовами якого Відповідач 2 зобов'язався відбуксирувати судно "А.В. Топачевский" із порту Миколаїв (від причалу Миколаївської морської спортивно-технічної школи ОСОУ) до порту Вілково до місця ремонту судна. Буксировка мала здійснюватись судном СЧС "1044".

30 вересня 2010 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору буксирування, відповідно до якої буксировка мала здійснюватись судном "СЧС Георгий" регістровий номер 1-020394.

18 жовтня 2010 року з метою страхування судна під час його буксирування позивач уклав з Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" договір №2010/01534/56 добровільного страхування водного транспортного засобу строком на 14 днів, з 00 годин 00 хвилин 21.10.2010 року до 24 годин 00 хвилин 03.11.2010 року (надалі "договір страхування").

Страхова сума за договором була встановлена на основі заявленої Приватним підприємством "Вемекс" вартості судна в розмірі 800 000,00 гривень. Страхова премія в сумі 4 000 грн. була сплачена в повному обсязі 19.10.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №347.

Договором страхування було передбачено страхове відшкодування при настанні

страхового випадку, пов'язаного зі збитками позивача від повної загибелі чи повної

конструктивної загибелі судна, витратами на рятування судна, а також на запобігання,

зменшення, з'ясування обставин і встановлення розміру збитків.

Позивач зазначає, що 26 жовтня 2010 року за актом прийому-передачі судно "А.В. Топачевский", підготовлене згідно з вимогами Регістру судноплавства України, було передано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для його буксирування судном "СЧС Георгий" (регістровий номер I-020394) за маршрутом: порт Миколаїв - порт Вілково.

28 жовтня 2010 року під час буксирування судна "А.В. Топачевский", в трьох милях від приймального буя гирла Швидке, внаслідок погіршення погодних умов,

буксирний трос в місці його кріплення на судні "А.В. Топачевский" обірвався, судно

почало мимовільно переміщатися під впливом вітру і морського плину.

Жодне з українських суден, що знаходилися в районі гирла Швидке, не було готове до надання допомоги з рятування судна "А.В. Топачевский". Таким чином, судно "А.В. Топачевский" почало дрейф у води Румунії.

29 жовтня 2010 року буксир СЧС "Георгий" отримав дозвіл на захід у води Румунії

і 30.10.2010 року, після стабілізації погоди, вийшов в море з метою рятування судна

"А.В.Топачевский". На той момент будь-яких повідомлень щодо судна від румунської

сторони не надходило.

Лише на момент досягнення буксиром територіальних вод Румунії було отримано повідомлення Капітанії порту Констанца про те, що судно "А.В. Топачевский" знаходиться у портового причалу "SC Grup Servicii Petroliere SA".

Як стало відоме від Капітанії порту Констанца, після мимовільного виходу судна "А.В. Топачевский" у води Румунії, воно почало дрейф в напрямку офшорних портових споруд (нафтових вишок) румунської компанії "ОМV Реtrom S.А.", ризикуючи вчинити зіткнення з указаними спорудами, що могло привести до повної загибелі судна та заподіяння значних пошкоджень як самим вишкам, так і навколишньому середовищу.

Для рятування судна "А.В. Топачевский" з метою запобігання його загибелі та заподіяння неприпустимих пошкоджень офшорним спорудам та навколишньому середовищу, румунська компанія направила своє резервне судно, яке виконало роботи з рятування судна "А.В. Топачевский" та відбуксирувало його в безпечне місце в порт Аджіжеа до півдню від порту Констанца (Румунія).

На виконання прийнятих на себе за договором добровільного страхування від 18.10.2010 року зобов'язань щодо негайного повідомлення страховика про настання страхового випадку, Приватне підприємство "ВЕМЕКС" 28.10.2010 року надіслало на адресу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" лист про обрив буксирного тросу під час буксирування судна "А.В. Топачевский".

Вказаний лист був отриманий Відповідачем 1 28.10.2010 року. Під час звернення з указаним листом судно "А.В. Топачевский" ще не було врятовано та дрейфувало в 222 районі, в 15 милях нижче прийомного буя Сулини.

03 листопада 2010 року, 05 листопада 2010 року, позивач звернулося до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" з заявою про настання страхового випадку з судном "А.В. Топачевский". В результаті чого, Страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування по причині ненастання страхового випадку.

Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за указаним випадком, на яку послався Відповідач 1 в своєму листі №09-02-11/4433 від 14.02.2011 року, стало невиконання під час буксирування судна "А.В.Топачевский" рекомендацій Регістру судноплавства України, викладених в Акті огляду судна від 18.10.2010 року.

Виходячи з вищенаведеного, Приватне підприємство "Вемекс" просить суд стягнути солідарно з відповідачів страхове відшкодування за договором добровільного страхування водного транспортного засобу №2010/01534/56 від 18.10.2010 року в сумі 309 868,62 грн.

15.08.2011 року за вх. №28089/2011 позивач надав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" страхове відшкодування за договором добровільного страхування водного транспортного засобу №2010/01534/56 від 18.10.2010 року в сумі 264 868,62 грн., з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 45 000,00 грн., а також розірвати договір буксирування віл 22.09.2010 року, укладений між Приватним підприємством "Вемекс" і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вище встановлено господарським судом, Приватне підприємство "Вемекс" є судновласником судна "А.В.Топачевский", що було придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ" на підставі договору купівлі-продажу №5 від 01.08.2003 року.

Судно знаходилося в неробочому стані, не в змозі самостійно рухатись і вимагало капітального ремонту.

Згідно з п. 1 Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 року №814 "Про вдосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті" (814-98-п) , Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торговельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України і статей 26, 29 Закону України "Про транспорт". Регістр здійснює в межах своєї компетенції нагляд за виконанням вимог міжнародних конвенцій, угод і договорів, в яких бере участь Україна.

Судом досліджено, що за умовами договору буксирування, укладеного між Приватним підприємством "Вемекс" і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, позивач мав своєчасно підготувати судно до буксирування; отримати дозвіл на буксирування; оформити всі необхідні документи, що підтверджують готовність судна до буксирування; сплатити збори і витрати, пов'язані з виходом буксиру і судна з порту Миколаїв та їх заходом до порту Вілково.

На виконання вимог діючого законодавства, що регулює відносини в сфері торговельного мореплавства, та умов договору буксирування Приватним підприємством "ВЕМЕКС" були виконані наступні дії:

- підготовка судна до буксирування, що підтверджується Актом огляду судна та

Свідоцтвом про технічну придатність судна до разового перегону з порту Миколаїв до

порту Вілково (до місця ремонту судна), виданим Регістром судноплавства України 18

жовтня 2010 року, яким було посвідчено, що на підставі результатів проведеного огляду

корпусу, суднових пристроїв, надбудови, обладнання та забезпечення, протипожежного

захисту, механічної установки, систем і трубопроводів, електричного обладнання,

радіообладнання, навігаційного обладнання, рятувальних і сигнальних засобів, обладнання екологічної безпеки, судно "А.В.Топачевский" придатне до разового перегону (переходу);

- забезпечення розробки організацією, визнаною Регістром України, проекту

перегону у складі розрахунково-пояснювальної записки, розрахунку граничної бальности

хвилювання, інструкції для капітана судна-буксирувальника;

- забезпечення проведення позачергового огляду судна "А.В.Топачевский" з метою

розгляду можливості здійснення судном разового перегону за маршрутом: п. Миколаїв -

п. Вілково (до місця ремонту), що підтверджується актом огляду судна №103-1-1745-10,

складеним інженером-інспектором Регіонального представництва Регістру України в м. Миколаєві 18.10.2010 року, свідоцтвом про технічну придатність судна до разового перегону №103-1-1744-1 від 18.10.2010 року, оперативним повідомленням про класифікаційні огляди №103-1-1746-10 від 18.10.2010 року.

26 жовтня 2010 року судно "А.В.Топачевский", підготовлене згідно з вимогами Регістру судноплавства України, за актом прийому-передачі було передано ФОП ОСОБА_1 для його буксирування судном "СЧС Георгий" (регістровий номер I-020394) за маршрутом: порт Миколаїв - порт Вілково. Судно було передано буксирувальнику в законвертованому стані, без людей на борту.

Згідно зі ст. 232 КТМ України, договір буксирування, укладений між позивачем та відповідачем 2, є договором міжпортового буксирування.

Згідно ст. 235 КТМ України управління міжпортовим буксируванням здійснюється капітаном судна, що буксирує.

Відповідно до ст. 58 КТМ України, на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

Згідно з п.1.3. Інструкції для капітана судна-буксирувальника, розробленою організацією, визнаною Регістром України, при буксируванні судна капітан буксиру є "начальником експедиції" і одноособово відповідає за результат буксирування.

Згідно зі статтею 225 КТМ України відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан буксируючого судна управляє буксирувальною операцією, у разі відсутності іншої угоди сторін, несе власник буксируючого судна, якщо ним не буде доведено відсутність його вини.

Початком відповідальності власника буксируючого судна за договором морського буксирування вважається момент прийняття судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на буксир у початковому пункті буксирування і закінченням відповідальності - момент поставлення судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на швартові або на якір у кінцевому пункті буксирування (ст. 227 КТМ України).

Враховуючи викладене, з моменту прийняття судна "А.В.Топачевский", за забезпечення виконання умов перегону, визначених Класифікаційним товариством щодо здійснення перегону зі швидкістю не більше п'яти вузлів, у світлий час доби, при сприятливому прогнозі погоди на весь період перегону, в п'ятимильній прибережній зоні, строго керуючись проектом перегону та інструкцією для капітана судна буксирувальника тощо, відповідав капітан судна - буксирувальника.

Тобто виконання вказаних умов перегону ніяким чином не залежало від Приватного підприємства "Вемекс", оскільки знаходилося поза межами його повноважень і можливостей, і повинне було бути забезпечене капітаном судна - буксирувальника.

буксирний трос в місці його кріплення на судні "А.В. Топачевский" обірвався, і судно "А.В. Топачевский" опинилося в порту Аджіжеа до півдню від порту Констанца (Румунія).

Позивач, в підтвердження свої прав, передбачених нормами чинного законодавства, звернувся до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", через настання страхового випадку.

Так, згідно з п.5.2. договору страхування, страховим випадком за договором с факт настання збитків, завданих позивачу у зв'язку з повною загибеллю судна чи пошкодженням його корпусу, машин і обладнання, а також витрат на рятування судна, витрат, внесків і пожертв за загальною аварією в частці судна, витрат на заходи щодо зменшення та запобігання збитків, якщо зазначені збитки підлягають страховому відшкодуванню за обраним варіантом страхового покриття у зв'язку з настанням таких подій на морях, ріках, озерах чи інших судноплавних шляхах, що сталися внаслідок: несприятливих погодних умов; зіткнення з іншим судном; торкання (контакту) плавучих та підводних об'єктів; навалу на нерухомі об'єкти; торкання ґрунту; посадки на мілину; пожежа (вогонь) або вибух; контакт (зіткнення) із сухопутним транспортним засобом, доковим або портовим обладнанням чи спорудою; вибух котлів, прихований дефект гребного, колінчастого, розподільного валів або будь-яких інших деталей і частин головного, допоміжного двигунів,

палубних механізмів чи корпусу судна; допущена капітаном, офіцерами, командою чи лоцманом під час виконання своїх обов'язків помилка, що полягає у неналежному виконанні дій, які вимагаються відповідними нормативними документами, доброю морською практикою, обставинами.

Як вже було зазначено вище, страховим покриттям за договором страхування є, зокрема, витрати на рятування, витрати на запобігання, зменшення, з'ясування обставин і встановлення розміру збитку.

Тобто подія на морі, яка відбулася з судном "А.В.Топачевский", внаслідок несприятливих погодних умов і спричинила збитки Приватному підприємству "Вемекс", пов'язані з витратами на рятування судна, а також на заходи щодо зменшення та запобігання збитків, є страховим випадком.

Таким чином, відмова відповідача 1 у виплаті страхового відшкодування через невиконання Приватним підприємством "Вемекс" рекомендацій Регістру судноплавства України, викладених в Акті огляду судна від 18.10.2010 року, є повністю безпідставною.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Згідно з п. 8.5. договору страхування сума страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків і витрат, але вона не може бути більшою від страхової суми з урахуванням обставин, викладених в п.п.8.5.1. - 8.5.7. договору.

Фактичний розмір витрат Приватного підприємства "Вемекс" на рятування судна "А.В.Топачевский" та на запобігання, зменшення, з'ясування обставин і встановлення розміру збитків, склав 264 868,62 грн., в тому числі 227 000 грн. - витрати на рятування, сплачені компанії "ОМV Реtrom S.А.", 18 300 грн. - витрати на рятування, сплачені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, 3 264,08 грн. - витрати на запобігання, зменшення, з'ясування обставин і встановлення розміру збитків, 16 304,54 грн. - витрати на рятування, пов'язані з поверненням судна до України.

Так, згідно зі ст. 326 КТМ України, у разі рятування морськими суднами будь-яких плаваючих об'єктів або таких, що буксируються, незалежно від того, в яких водах мало місце рятування, у тому випадку, коли розгляд спору з питань рятування відбувається в Україні, застосовуються визначені цим Кодексом правила щодо винагороди за рятування на морі.

Статтею 328 КТМ України встановлено, що будь-яка з корисним результатом дія щодо рятування судна, що наразилося на небезпеку, вантажів та інших предметів, що знаходяться на ньому, а також щодо збереження фрахту і плати за перевезення пасажирів і багажу або іншого майна, так само як і навколишнього природного середовища дає право на отримання певної винагороди.

Згідно зі ст. 332 КТМ України, розмір винагороди визначається угодою сторін.

Рятування судна "А.В. Топачевский" було здійснено румунською компанією "ОМV Реtrom S.А.", якою позивачу був виставлений рахунок на оплату винагороди за рятування судна в сумі 35 000 Євро.

Після отримання указаного рахунку Приватним підприємством "Вемекс" були вжиті заходи щодо зменшення збитків, пов'язаних зі страховим випадком, а саме до Румунії, з метою проведення переговорів щодо зменшення суми винагороди за рятування судна, двічі був відряджений комерційний директор позивача Проскурін С.П.

В результаті переговорів, проведених ним з румунською компанією "ОМV Реtrom S.А.", сторонами була підписана мирова угода, за умовами якої розмір винагороди за рятування судна був зменшений до 20 583 Євро. Вказана сума була сплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті на загальну суму 20 583 Євро, що в гривневому еквіваленті складає 227 000 гривень.

Витрати на відрядження комерційного директора Проскуріна С.П. до Румунії з метою проведення переговорів щодо зменшення суми винагороди за рятування судна, склали 3 264,08 грн.

Крім того, комерційний директор Приватного підприємства "Вемекс" ще тричі був відряджений до Румунії з метою організації рятувальних робіт, пов'язаних з поверненням судна до України, а саме з 20.12.2010 року до 22.12.2010 року, 18.04.2011 року по 22.04.2011 року та з 05.05.2011 року до 06.05.2011 року. Витрати на указані відрядження склали 16 304,54 грн.

Як вже було зазначено вище, 29 жовтня 2010 року буксир СЧС "Георгий" отримав дозвіл на захід в води Румунії і 30.10.2010 року вийшов в море з метою рятування судна "А.В.Топачевский". На той момент будь-яких повідомлень щодо судна від румунської сторони не надходило. Оскільки на момент досягнення буксиром територіальних вод Румунії було отримано повідомлення Капітанії порту Констанца про врятування судна "А.В. Топачевский", буксир був змушений повернутися до порту Усть-Дунайськ.

Згідно зі статтею 228 КТМ України, у разі аварійної морської події з судном, що буксирується, або іншим плавучим об'єктом з причини, що не залежить від буксируючого судна, капітан останнього зобов'язаний надати судну, що буксирується, або іншому плавучому об'єкту рятувальні засоби і подавати йому необхідну допомогу доти, доки постраждале судно (об'єкт) не зможе обійтися без рятівника, з відшкодуванням лише фактичних витрат буксируючого судна і без виплати рятувальної винагороди.

Фактичні витрати буксируючого судна на рятування судна "А.В.Топачевский" склали 18 300 грн.

Вартість буксирування склала 45 000 грн., які були сплачені на користь ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Ціллю договору буксирування від 22.09.2010 року була буксировка судна із порту Миколаїв до порту Вілково.

Але внаслідок порушення умов договору з боку ФОП ОСОБА_1 через невиконання під час буксирування вимог Класифікаційного товариства, досягнення цілей договору стало неможливим.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Указані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідачів пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного підприємства "Вемекс" (65038, Одеська область, м. Одеса, Київський район, 6 станція Люстдорфської дороги, лінія 17, буд. 5, код ЄДРПОУ 25033673) страхове відшкодування в сумі 264 868,62 грн., 2 721,42 грн. держмита та 224,81 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Вемекс" (65038, Одеська область, м. Одеса, Київський район, 6 станція Люстдорфської дороги, лінія 17, буд. 5, код ЄДРПОУ 25033673) 45 000,00 грн., 462,27 грн. держмита та 38,19 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. Розірвати договір буксирування від 22.09.2010 року, укладений між Приватним підприємством "Вемекс" (65038, Одеська область, м. Одеса, Київський район, 6 станція Люстдорфської дороги, лінія 17, буд. 5, код ЄДРПОУ 25033673) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1).

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.